ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/452/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шутенко І.А., Россолов В.В., Слободін М.М.
від 02.12.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»
до Селянського (фермерського) господарства «Кондратюк»
про стягнення 2 485 806,01 грн,
за участю представників:
від позивача: Василюк Є.В.
від відповідача: Наход А.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства «Кодратюк» про стягнення 2 485 806,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №163 від 01.02.2018 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим просить стягнути нараховану пеню, штраф, 48% річних та інфляційні втрати.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
01.02.2018 між ТОВ «Агрозахист Донбас» (постачальник) та СФГ «Агрофірма «Кондратюк» (покупець) укладено договір №163 відповідно до п.1 якого, в терміни визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну) визначену договором.
Згідно з п.2.1 договору, за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1 та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).
Згідно з п.3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається у додатках до даного договору.
Відповідно до п.3.7 договору, за згодою сторін після укладення відповідної угоди, може використовуватись інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог та сільськогосподарською продукцією.
Згідно з п.4.1 договору строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору.
Відповідно до п.11.2 договору договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.
На виконання умов договору між сторонами було укладено, зокрема, додатки до договору поставки №163 від 01.02.2018, а саме:
- додаток №1 від 11.04.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 870000 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 01.10.2018. 11.04.2018 сторонами підписана видаткова накладна №1710 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 870000 грн;
- додаток №4 від 13.06.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 523272,96 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 01.10.2018. 14.06.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 5853 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 523272,96 грн;
- додаток №6 від 20.07.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 1108400,02 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 20.07.2018 та 31.07.2018 сторонами підписані видаткові накладні №6720 та № 6834 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 845199,95 грн та 263200,07 грн відповідно;
- додаток №7 від 24.07.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 526400,81 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 31.07.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 6966 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару від на суму 526400,81 грн;
- додаток №8 від 23.08.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 156300,36 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 27.08.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 7840 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 156300,36 грн;
- додаток №9 від 17.09.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 936474,60 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 17.09.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 8337 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 936474,60 грн;
- додаток №10 від 20.09.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 46728 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 20.09.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 8476 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 46728 грн.
Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача без зауважень та скріплені печатками сторін.
Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару на підставі наведених вище документів становила 4 167 576,75 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку позивача, відповідач частково оплатив поставлений йому позивачем товар, а саме: 30.08.2018 на суму 30000 грн; 05.09.2018 на суму 30000 грн; 08.11.2018 на суму 107345,25 грн; 23.11.2018 на суму 50000 грн. 217345,25 грн.
28.12.2018 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1010000,4 грн.
Відповідно до наданого відповідачем акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками, заборгованість СФГ «Кондратюк» перед ТОВ «Агрозахист Донбас» станом на 31.12.2018 складає 6418911,18 грн.
04.04.2019 та 31.05.2019 сторонами складені накладні №28 та №97 на повернення позивачу відповідачем товару на суму 776160 грн та 2224208,15 грн відповідно.
03.07.2019 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3418543,03 грн.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.08.2021 у справі № 905/452/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Кондратюк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» 48% річних в сумі 864232 грн 02 коп., пеню в сумі 646 602 грн 88 коп., штраф у сумі 740 478 грн 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 234 493 грн 09 коп. та 37 287 грн 09 коп. витрат з оплати судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, в порушення вказаних вище умов укладеного з позивачем договору та вимог законодавства, зобов`язання в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав. Здійснивши самостійно розрахунок пені, 48% річних, інфляційних втрат та штрафу за заявленими позивачем періодами нарахування, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Судом відхилені доводи щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, з тих підстав, що наданий сертифікат Торгово-промислової палати України №8335 від 21.11.2018 не стосується предмета доказування у справі, оскільки не підтверджує виникнення обставин непереборної сили під час виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 163 від 01.02.2018.
Також судом прийнято до уваги, що у сертифікаті зазначений період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.05.2018 по 25.06.2018.
В той же час, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару мало б бути виконане в строк до 01.10.2018.
Також судом відхилено доводи відповідача в частині здійснення сторонами новації зобов`язань за договором поставки №163 від 01.02.2018 у зв`язку з укладанням ними 29.03.2019 товарної аграрної розписки.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 рішення Господарського суду міста Донецької області від 04.08.2021 у справі № 905/452/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Селянського (фермерського) господарства «Кондратюк» про стягнення 2485806,01 грн відмовлено.
Вказана постанова обґрунтована тим, що проаналізувавши зміст умов аграрної розписки та встановивши дійсний зміст правовідносин, які фактично склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що в даному випадку відбулась новація зобов`язань, які існували за договором поставки від 01.02.2018 № 163 оскільки, укладенням товарної аграрної розписки сторони погодили змінити строки та порядок розрахунків, який був передбачений умовами договору № 163 від 01.02.2018 та додатків до нього, і замість сплати грошових коштів, відповідач зобов`язувався здійснити поставку продукції позивачу на суму 11499600,00 грн у строк до 31.07.2019.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, погодившись змінити основне зобов`язання щодо оплати відповідачем грошових коштів за отриманий товар протягом строків, визначених у додатках до договору поставки від 01.02.2018 № 163, шляхом вчинення правочину - укладанням товарної аграрної розписки, та виникненням у відповідача нового зобов`язання з поставки товару, що визначений у аграрній розписці, та у строк, що також визначений нею, втрачає право здійснювати нарахування штрафних санкцій у зв`язку з невиконанням відповідачем його первісного обов`язку, встановленого договором поставки від 01.02.2018 № 163, оскільки за згодою сторін та в силу положень ст. 604 ЦК України, таке зобов`язання є припиненим. А між сторонами існують інші зобов`язання, які визначені умовами товарної аграрної розписки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 905/452/21, у якій просило її скасувати. Залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2021 у справі № 905/452/21.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 604 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11, від 29.04.2021 у справі № 910/8003/19, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 20.06.2018 у справі № 755/9283/15-ц, від 29.01.2021 у справі № 569/1037/18, від 13.03.2019 у справі № 609/67/18.
Відповідач відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Відзив на касаційну скаргу, що надійшов від відповідача 25.07.2022 через засоби електронного зв`язку, не може бути врахований судом, так як поданий поза межами строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 14.06.2022 (строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.07.2022).
За змістом частин першої та другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з частиною четвертою статті 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим, а тому клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги не може бути задоволено.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Спірним є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 48% річних, інфляційних втрат та штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 163 від 01.02.2018 щодо здійснення своєчасної оплати поставленого товару.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту статей 526 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції, що підтверджено судом апеляційної інстанції, встановлено, що згідно з актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками, заборгованість СФГ «Кондратюк» перед ТОВ «Агрозахист Донбас», за договором № 163 від 01.02.2018 станом на 31.12.2018, складає 6 418 911,18 грн.
Отже, відповідачем не було проведено оплату за отриманий товар у відповідності до вимог, що встановлені умовами додатків №1, 4, 6, 7, 8, 9, 10 до договору поставки №163 від 01.02.2018.
Проте суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи позивачу в стягненні за невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку, дійшов висновку про припинення зобов`язання за договором №163 від 01.02.2018, оскільки між сторонами цього договору укладено товарну аграрну розписку, відповідно до якої боржник зобов`язувався здійснити поставку 1036 тон насіння ріпаку вищого класу врожаю 2019 року в строк до 31.07.2019 на суму 11499600,00 грн (п. 2 розписки). Тобто укладанням товарної аграрної розписки сторонами фактично було змінено строки та порядок розрахунків, який був передбачений умовами договору № 163 від 01.02.2018 та додатків до нього. А саме замість сплати грошових коштів, відповідач зобов`язувався здійснити поставку продукції позивачу на суму 11 499 600,00 грн у строк до 31.07.2019.
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є:
спосіб припинення зобов`язання;
вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання);
є двостороннім правочином (договором);
нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.
Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.
До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні:
нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне;
сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання;
вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання;
наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;
дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається);
зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;
допустимість заміни первісного зобов`язання новим.
Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.
Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.
Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.
Така позиція щодо застосування норми права викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 у справі № 609/67/18.
У постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11, на незастосування висновків якої посилається позивач у касаційній скарзі, також зазначено, що застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання (наведена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13).
Крім того, Верховним Судом України у постанові від 09.09.2014 по справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012 (3-105гс14) було висловлено правову позицію про те, що характерним для новації є саме укладення нового зобов`язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов`язання, при цьому, нове зобов`язання укладається між тими ж сторонами.
Подібні висновки щодо застосування статті 604 ЦК України (новації) як способу припинення зобов`язань, викладені і в інших постановах Верховного Суду, наведених позивачем у касаційній скарзі, зокрема, від 29.04.2021 у справі № 910/8003/19, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, 20 червня 2018 у справі № 755/9283/15-ц, від 29.01.2021 у справі № 569/1037/18.
Переглядаючи справу, апеляційний суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази наявності угоди, в якій обумовлено про припинення зобов`язання, яке раніше діяло, і заміну його новим зобов`язанням, отже відсутні правові підстави вважати, що відбулася новація.
Апеляційний господарський суд помилково виходив виключно з аналізу змісту умов аграрної розписки які на його думку дають підстави для висновку, що в даному випадку відбулась новація зобов`язань, без з`ясування правової природи аграрної розписки.
Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України «Про аграрні розписки», який визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів.
У статті 1 Закону України «Про аграрні розписки» містяться визначення, згідно з якими: аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах; боржник за аграрною розпискою - це особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах; кредитор за аграрною розпискою - це фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.
Положеннями статті 3 Закону України «Про аграрні розписки» передбачено, що товарна аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.
Отже, за змістом положень Закону України «Про аграрні розписки» аграрна розписка з одного боку може бути засобом забезпечення виконання зобов`язання між кредитором та боржником, а з іншого - аграрна розписка завжди є документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку товару на умовах, визначених в такій аграрній розписці.
Для набуття статусу кредитора за аграрною розпискою відповідно до статті 1 Закону України «Про аграрні розписки» визначальним є наявність зобов`язальних відносин за договором (договорами), за якими боржником за аграрною розпискою було видано таку аграрну розписку.
Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин та обставин поставки позивачем товару відповідачу, за договором поставки № 163 від 01.02.2018, а також обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар, що відповідає критеріям кредитора, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про аграрні розписки».
У той же час, видана відповідачем аграрна розписка та договір поставки є за своєю правовою природою двома окремими правочинами.
Заборгованість відповідача перед позивачем виникла в результаті невиконання зобов`язань з оплати поставленого товару за договором № 163 від 01.02.2018, а не на підставі аграрної розписки.
Відповідно позивач, шляхом звернення до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки, реалізував право на захист свої порушених прав.
У той же час, суд касаційної інстанції позбавлений можливості дійти висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині здійсненого розрахунку пені, 48% річних, інфляційних втрат та штрафу за заявленими позивачем періодами нарахування, не перевірялось.
Висновки Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного, оскільки суд апеляційної інстанцій припустився неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для його скасування та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 905/452/21 скасувати.
3. Справу № 905/452/21 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кібенко
В. Студенець