ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/460/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» - не з`явився,

відповідача - Служби автомобільний доріг у Донецькій області - Мендрух О.М., адвокат (дов. від14.12.2020),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Служби автомобільний доріг у Донецькій області

на рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2021 (суддя Аксьонова К.І.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (головуючий суддя: Терещенко О.І., судді: Склярук О.І., Шутенко І.А.)

у справі № 905/460/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (далі - Товариство, позивач)

до Служби автомобільний доріг у Донецькій області (далі -Служба, відповідач)

про стягнення 3% річних у сумі 1 159 465,63 грн. інфляційних втрат у сумі 1 637 079,90 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Служби про стягнення 3% річних у сумі 1 159 465,63 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 637 079,90 грн., всього 2 796 545,53грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі № 905/2837/17 зі Служби на користь Товариства стягнуто заборгованість з оплати виконаних робіт за договором від 25.06.2013 № 2-64 в розмірі 16 032 922,80 грн., а також 1764 500,02 грн. - 3% річних, 18 837 270,68 грн. інфляційних втрат. Зазначене судове рішення станом на час звернення позивача з даним позовом до суду виконано Службою частково, у зв`язку з чим у Товариства виникло право на стягнення річних та інфляційних, нарахованих на суму основного боргу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2021 у справі № 905/460/21 позов задоволено частково; стягнуто зі Служби на користь Товариства 3% річних у сумі 1 154 055,76 грн., інфляційні втрати у сумі 1637079,90 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що оскільки обставини порушення відповідачем умов договору від 25.06.2013 № 2-64 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт встановлені судовим рішенням у справі № 905/2837/17, Товариство має право вимагати стягнення з боржника (відповідача) у судовому порядку сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, до повного виконання грошового зобов`язання. Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що здійснені позивачем розрахунки річних та інфляційних втрат є неправильними та арифметично (методологічно) невірними, тому, здійснивши перерахунок зазначених сум, задовольнив позовні вимоги частково відповідно до розрахунку суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 рішення суду першої інстанції зі справи № 905/460/21 залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд надав оцінку доводам заявника (Служби) стосовно того, що місцевий господарський суд не повинен був розглядати спір по суті, а повинен був залишити позов Товариства без розгляду, зазначивши, зокрема, про те, що правових підстав для залишення позову Товариства без розгляду у суду першої інстанції не було, оскільки ухвалами суду першої інстанції додаткові матеріали, необхідні для вирішення спору не витребовувалися, явка представників учасників спору у судові засідання обов`язковою не визнавалась, позивача не було зобов`язано надати суду будь-які інші документи та докази, необхідні для вирішення спору по суті, оскільки наявних матеріалів для вирішення спору у справі достатньо, а тому неявка представника позивача в судові засідання не була перешкодою для вирішення спору по суті. При цьому апеляційний господарський суд у розгляді зазначеного питання посилався на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/4050/17, від 12.12.2019 у справі № 910/4685/18, від 18.03.2019 у справі № 910/1615/16. Крім того, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками щодо наявності підстав для частково задоволення позову, з урахуванням здійсненого місцевим господарським судом перерахунку заявлених до стягнення сум.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Служба звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить Верховний Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій та залишити позов без розгляду.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги Служба, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (статей 202 та 226 ГПК України), викладеного у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, та просить врахувати такий висновок з урахуванням того, що правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/16978/19 визначає порядок застосування процесуальних норм, передбачених статтями 202 226 ГПК України незалежно від предмета спору. Також, на думку скаржника, правовідносини у справі № 905/460/21 та справі у № 910/16978/19 є подібними, оскільки стосуються наслідків дій (бездіяльності) позивача. Крім того, скаржник посилається на правову позицію, викладену в окремій думці судді Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/3258/16-ц стосовно з`ясування питання подібності тих чи інших правовідносин; поряд з цим зазначає, що у судовій практиці має враховуватись принцип правової визначеності, як мірило обґрунтованості застосування оціночних понять, пов`язаних із застосуванням критерію подібності при відступі від усталеної судової практики Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні 02.12.2021 представник Служби брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 22.11.2021.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 25.06.2013 Службою (замовник) та Товариством (підрядник) укладений договір №2-64 (далі - договір), за умовами якого підрядник взяв на себе зобов`язання за завданням замовника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне-Маринівка - (на Куйбишеве), км 10+600 - км 18+200 (об`єкт), відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов`язався прийняти закінчений з поточним середнім ремонтом об`єкт і сплатити вартість виконаних послуг.

Договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику, становить 23 733 226,80 грн. з ПДВ (пункт 2.1 договору).

Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 (десять) днів з моменту підписання договору і забезпечує їх завершення до 31 грудня 2014 (пункт 3.1 договору).

Перегляд термінів виконання робіт оформлюється додатковою угодою (пункт 3.3 договору).

У розділі 4 сторонами погоджено обов`язки замовника: своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи (підпункт 4.1.1 договору); приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (Ф.КБ-2в) (підпункт 4.1.2 договору); негайно повідомити про виявлені недоліки в роботі (підпункт 4.1.4 договору).

Виготовлення і затвердження кошторисної документації здійснює замовник (пункт 6.1 договору).

За змістом пункту 5.1 договору, за підрядником на період проведення робіт з поточного середнього ремонту закріплюється визначена кошторисною документацією ділянка дороги - будівельний майданчик.

Після завершення виконання робіт підрядник передає замовнику виконавчу документацію протягом 20 (двадцять) днів (пункт 10.6 договору).

Відповідно до пункту 12.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в). Замовник відповідно до вимог, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404, за заявкою підрядника при наявності фінансових ресурсів, може здійснити попередню оплату робіт у розмірі 30 відсотків річного обсягу фінансування. Підрядник зобов`язується виконати роботи за рахунок попередньої оплати впродовж одного місяця. По закінченні вказаного терміну, невикористані суми повертаються на рахунок в органі Держказначейства.

У пункті 12.2 договору сторони погодили, що до акта приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3).

Оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів (пункт 12.3 договору).

У відповідності до пункту 12.4 договору зобов`язання замовника за договором виникають при наявності відповідних бюджетних призначень.

План фінансування складається замовником у межах затверджених на відповідний рік асигнувань і узгоджується з підрядником (пункт 12.8 договору).

Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку серед іншого і за обставин відсутності коштів для фінансування об`єкту (пункт 15.1 договору).

У пункті 15.3 договору сторони погодили, що умови договору не повинні змінюватися, крім випадків, серед іншого й у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

За змістом пункту 16.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою або іншими компетентними органами (п.16.3 договору). У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 14 днів, кожна із сторін в установленому договором порядку має право розірвати договір. У разі попередньої оплати підрядник повертає замовнику кошти протягом трьох днів з дня розірвання договору (п.16.4 договору).

Договір діє до 31.12.2014 року (пункт 17.1 договору).

У зв`язку із затримкою фінансування у 2015 році послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне - Маринівка - (на Куйбишеве), км 10+600 - км 18+200, Додатковою угодою від 31.12.2015 до договору підряду від 25.06.2013 № 2-64 сторони встановили строк дії договору до 31.12.2016.

У додатку до договору № 2-64 сторони погодили План фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне - Маринівка - (на Куйбишеве), км 10+600 - км 18+200, встановивши на 2013 рік - 196 000,00 грн., на 2014 рік - 23 537 226,80 грн.

На виконання умов договору від 25.06.2013 №2-64 позивач 03.03.2014 передав, а відповідач прийняв за актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) без зауважень роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне - Маринівка - (на Куйбишеве), км 10+600 - км 18+200, на загальну суму 16 032 922,80 грн., про що свідчать підписи уповноважених представників сторін на акті.

Вартість вказаних робіт підтверджується наявною у справі Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3, підписаною 03.03.2014 сторонами без зауважень.

Позивач вказує на те, що з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості виконаних робіт за договором від 25.06.2013 №2-64, рішенням господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі № 905/2837/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018, частково задоволені позовні вимоги Товариства та стягнуто зі Служби заборгованість з оплати виконаних робіт за договором від 25.06.2013 №2-64 в розмірі 16 032 922,80 грн., 1 764 500,02 грн. - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 18 837 270,68 грн.

10.05.2018 На виконання рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі № 905/2837/17 видані відповідні накази.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі № 905/2837/17 відповідачем виконане частково на суму 1 000 000,00 грн. (платіж 16.04.2020), а тому, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині погашення заборгованості у розмірі 16 032 922,80 грн., позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Касаційний господарський суд переглядає судові рішення попередніх інстанцій у справі відповідно до положень статті 300 ГПК України.

Так, в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (статей 202 та 226 ГПК України), викладеного у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та просить врахувати зазначену правову позицію (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України). Вважає, що правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/16978/19 визначає порядок застосування процесуальних норм, передбачених статтями 202 226 ГПК України незалежно від предмета спору. Також, на думку скаржника, правовідносини, у справі, яка розглядається та у справі № 910/16978/19 є подібними, оскільки стосуються наслідків дій (бездіяльності) позивача. Скаржник зазначає, що оскільки позивач жодного разу (тричі) не з`явився у судові засідання, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, а клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходили, зазначене було безумовною підставою для залишення позову без розгляду.

Стосовно наведеного Суд зазначає наступне.

Суд, проаналізувавши зміст вимог касаційної скарги та наведених у ній підстав касаційного оскарження, вважає доцільними аргументи скаржника щодо обов`язковості застосування у справі, яка розглядається, висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 стосовно застосування норм процесуального права - статей 202 226 ГПК України, який (висновок) має загальний (універсальний) характер і підлягає застосуванню судами у розгляді справ незалежно від суб`єктного складу сторін спору, об`єкту (предмету) спору.

У частині четвертої статті 202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

У вказаній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що право позивача, як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведених висновків в межах цієї справи, тому вважає, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно розглянули спір у цій справі по суті, не врахувавши наведену судову практику Верховного Суду, а також те, що позивач жодного разу не з`явився у судові засідання (тричі), хоча був належним чином повідомлений про розгляд поданого ним позову, при цьому від останнього (позивача) клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

При цьому є безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/4050/17, від 12.12.2019 у справі № 910/4685/18, від 18.03.2019 у справі № 910/1615/16, оскільки на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вже існувала правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постановах від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, в яких (постановах) Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо застосування приписів статей 202 та 226 ГПК України, який (висновок) має загальний (універсальний) характер і підлягає застосуванню судами у розгляді справ незалежно від предмета та підстав позову. Проте, суд апеляційної інстанції у розгляді апеляційної скарги Служби зазначеного висновку не врахував, хоча Службою наголошувалося на його застосуванні.

У частині четвертій статті 236 ГПК України, що встановлює вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 зі справи № 916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватися судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, оцінка судом можливості вирішення спору у даній справі без надходження від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності є необґрунтованою, враховуючи імперативний характер процесуальних норм, а саме: частини четвертої статті 202 ГПК України та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, які встановлюють повноваження суду, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики, і однакове правозастосування забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність усіх перед ним і юридичну визначеність у державі, яка керується верховенством права, а також впливає на громадське розуміння справедливості та правосуддя і на рівень довіри до суду [постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2020 у справі № 761/21898/16-ц (пункт 10.5), від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (пункт 10.3)]. І саме на Верховний Суд покладено обов`язок забезпечувати сталість та єдність судової практики.

З цих підстав колегія суддів враховує висновки щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, викладені у вказаних постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та які безпідставно не були враховані судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим аргументи скаржника про неврахування судами висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 знайшли своє підтвердження.

Таким чином, є слушними аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права, а саме приписів статей 202 та 226 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Таким чином, касаційну скаргу Служби слід задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а позов Товариства залишити без розгляду.

Керуючись статтями 300 308 313 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Служби автомобільний доріг у Донецькій області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 905/460/21 скасувати.

3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» до Служби автомобільний доріг у Донецькій області про стягнення 3% річних у сумі 1 159 465,63 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 637 079,90 грн. залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова