№ 906/1041/19 (906/878/21) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 906/1041/19 (906/878/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

третьої особи (ТОВ "Фінансова компанія "Нерухомість-Інвест"): Пугач С. В.

ліквідатора КП "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради: Капля С. В. (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021

у складі колегії суддів: Коломис В. В. (головуючої), Саврія В. А., Миханюка М. В.

у справі за позовом Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради

до 1. Приватного підприємства "Під ключ"

2. ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість-Інвест"

2. Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та свідоцтва про право власності, а також скасування запису про державну реєстрацію

у межах справи № 906/1041/19

за заявою Приватного підприємства "Під ключ"

до Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. У межах справи про банкрутство Боржник звернувся з позовом до Підприємства та Фізичної особи, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між відповідачами, та свідоцтво про право власності на ім`я відповідача 2, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

2. За клопотанням Фізичної особи суд першої інстанції закрив провадження у справі, зазначивши, що справа за позовом Боржника не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство позаяк предметом спору не є майно банкрута.

3. Натомість апеляційний суд дійшов висновку що за своєю правовою природою спір між сторонами є спором щодо майна боржника, тому ухвалу про закриття провадження скасував та направив справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

4. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу Фізичної особи, має вирішити питання:

- чи підлягає розгляду в межах справи про банкрутство спір за позовом боржника про визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав, стороною якого не є боржник, та свідоцтва про права власності, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно?

5. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що такий спір має розглядатися в межах справи про банкрутство, виходячи з такого.

Короткий зміст позовних вимог

6. 12.08.2021 до Господарського суду Житомирської області від Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради (далі - КП "Житомирбудзамовник") в особі ліквідатора надійшов позов до Приватного підприємства "Під ключ" (далі - ПП "Під ключ") в особі ліквідатора Носань Н. С. та до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник), треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість-Інвест" (далі - ТзОВ "ФК "Нерухомість інвест") та Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав та свідоцтва про право власності, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру.

7. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що майнові права на житлові та нежитлові приміщення в об`єкті будівництва по вул. Щербакова, 52, м. Київ, належали КП "Житомирбудзамовник" та не передавалися відповідачу ПП "Під ключ" на підставі нібито укладеної із КП "Житомирбудзамовник" додаткової угоди до договору генерального підряду на капітальне будівництво, якої фактично не існує, оскільки оригіналу даної додаткової угоди немає ані у ПП "Під ключ", ані у КП "Житомирбудзамовник", а тому відсутні правові підстави для набуття ПП "Під ключ" майнових прав на приміщення в об`єкті будівництва та їх подальшого відчуження на користь ОСОБА_1

Короткий зміст судових рішень першої інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.08.2021 у межах справи № 906/1041/19 про банкрутство КП "Житомирбудзамовник" відкрито провадження за позовом КП "Житомирбудзамовник" до ПП "Під ключ" та до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ТзОВ "ФК "Нерухомість-Інвест" та Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав та свідоцтва про право власності, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності.

9. Ухвалою від 08.11.2021 Господарський суд Житомирської області за цим позовом закрив, пославшись на частини першу, другу статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

10. Мотивуючи це рішення місцевий господарський суд зазначив, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав № 160/404/щ, укладеного 14.12.2011 між ПП "Під Ключ" та фізичною особою ОСОБА_1 , не є майновим спором, стороною якого є боржник, а предметом спору не є майно банкрута.

11. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов боржника не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства, оскільки цей спір не входить до переліку спорів, які підлягають вирішенню в межах справи про банкрутство відповідно до приписів частини другої статті 7 КУзПБ, та за суб`єктним складом сторін спору має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства тому що його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи,

Короткий зміст постанови апеляційного суду

12. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.11.2021 скасовано та направлено справу № 906/1041/19 (906/878/21) до Господарського суду Житомирської області для подальшого розгляду.

13. Апеляційний суд виходив з того, що спір у цій справі належить розглядати в межах справи про банкрутство відповідно до вимог статті 7 КУзПБ, оскільки кінцевим результатом пред`явленого боржником позову, у разі його задоволення, буде припинення права власності ОСОБА_1 та повернення майнових прав на нерухоме майно у володіння КП "Житомирбудзамовник", що в свою чергу зумовить подальше включення майнових прав до ліквідаційної маси банкрута.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.11.2021 про закриття провадження у справі у справі № 906/1041/19 (906/878/21).

Рух касаційної скарги

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/1041/19 (906/878/21) визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.01.2022.

16. Ухвалою від 07.02.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 906/1041/19 (906/878/21) за касаційною скаргою ОСОБА_1 та призначив її до розгляду на 03.03.2022.

17. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

18. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

19. Відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 02.03.2022 № 29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану" з 02.03.2022 встановлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану та запроваджено організаційні заходи, згідно яких тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду; встановлено, що судді Верховного Суду здійснюють свої повноваження дистанційно.

20. Наказом Голови Верховного Суду від 29.03.2022 № 33/0/8-22 "Про припинення здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно" припинено здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно.

21. 12.04.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою призначив розгляд скарги позивача на 09.06.2022; довів до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Розгляд клопотань

Щодо клопотання скаржника про відкладення розгляду справи

22. 02.06.2022 до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 адвоката Ковадла А. М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через необхідність виконувати завдання територіальної оборони у зв`язку з воєнним станом в Україні.

23. В обґрунтування цього клопотання адвокат Ковадло А. М. зазначив, що є добровольцем територіальної оборони Добровольчого формування Володарської територіальної громади № 1 та на підтвердження додав копію контракту добровольця територіальної оборони від 11.04.2022, згідно з пунктом 5 якого він є строковим та укладається на три роки.

24. Розглянувши наведене клопотання суд дійшов висновку про його відхилення як безпідставного, оскільки скаржник не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з § 2."Представники" Глави 4 "Учасники судового процесу" Розділу І "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України).

25. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13 74 80 Г ПК України), тоді як на підтвердження таких обставин (неможливості заміни представника) не долучено жодних доказів.

26. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Г ПК України).

27. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 12.04.2022 обов`язковою не визнавалася про що безпосередньо доводилося до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду. До того ж у пункті 6 резолютивної частини ухвали учасників справи було повідомлено про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо).

28. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ковадла А. М. та можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.

Щодо клопотання КП "Житомирбудзамовник" про закриття касаційного провадження у справі

29. 04.04.2022 до Верховного Суду від надійшло клопотання КП "Житомирбудзамовник" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 906/1041/19 (906/878/21) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Г ПК України.

30. У цьому клопотанні позивач посилаючись на обставини справи, що переглядається в касаційному порядку, заперечує необхідність під час її розгляду враховувати правові висновки Верховного Суду на які послався касант.

31. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Г ПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

32. Тлумачення наведеної норми свідчить, що на підставі цієї норми може бути закрите касаційне провадження у разі наведення скаржником висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах за умови відкриття такого провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Г ПК України.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 дійшла висновків, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

34. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

35. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

36. У справі, що розглядається скаржник в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Г ПК України, які ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.

37. Проаналізувавши правовідносин у цій справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення юридичного змісту спірних правовідносин (основний критерій подібності), судом встановлено, що висновки у ряді справ наведених скаржником стосуються з-поміж іншого, питання предметної юрисдикції щодо розгляду спорів в межах справи про банкрутство, тобто стосуються застосування норм права у правовідносинах, які за змістовним критерієм є подібними з правовідносинами у цій справі.

38. Оскільки правовідносини у справі, що розглядається та у ряді справ наведених скаржником є подібними за змістовним критерієм, клопотання КП "Житомирбудзамовник" про закриття касаційного провадження у справі із наведених у ньому підстав задоволенню судом не підлягає.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

39. ОСОБА_1 стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування правил підсудності і юрисдикції господарських судів у подібних правовідносинах, зазначаючи, що

- позовні вимоги боржника є немайновими, а майнові вимоги ним до відповідачів не заявлялися, тому підстави для розгляду позову боржника у межах справи про банкрутство КП "Житомирбудзамовник" відсутні адже за результатами вирішення спору між сторонами ліквідаційна маса банкрута не зміниться;

- залишивши поза увагою те, що боржник не був стороною оспорюваного правочину, апеляційний суд неправильно застосував приписи частини другої статті 7 КУзПБ та не врахував відповідних висновків Верховного Суду щодо правил підсудності у справах за позовом боржника про визнання недійсними договорів;

- суд першої інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.05.2018 у справі № 907/1215/15, правильно визначив предмет спору, встановив суб`єктний склад сторін та дослідив питання впливу розгляду справи на цивільні права та обов`язки фізичної особи - відповідача 2, тому дійшов правомірного висновку про непідвідомчість господарському суду спору між сторонами у цій справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

40. Відповідач 1 ПП "Під ключ" в особі ліквідатора Носань Н. С. у письмових поясненнях погодився з висновками суду апеляційної інстанції та підтримав позицію позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

41. Вирішуючи наведене в пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 Г ПК України, виходив з такого.

42. За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

43. Право на звернення до господарського суду в установленому Г ПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 Г ПК України).

44. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Г ПК України).

45. Відповідно до частини першої статті 3 Г ПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

46. Згідно із частиною шостою статті 12 Г ПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

47. За правилами юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 Г ПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

48. Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043).

49. Частиною першої статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

50. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

51. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 КУзПБ).

52. За змістом приписів статті 7 КУзПБ правило концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

53. Процесуальні особливості розгляду таких спорів у межах справи про банкрутство встановлені лише для спорів з відповідачем - суб`єктом владних повноважень, які за загальним правилом належать до юрисдикції адміністративних судів, що додатково акцентує на пріоритеті приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними вище нормами Г ПК України перед загальними нормами юрисдикції та підсудності справ.

54. Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).

55. У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

56. Таким чином розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

57. При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Г ПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20).

58. У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок за яким, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

59. Цей висновок є обов`язковим для врахування судами при застосуванні статті 7 КУзПБ, а критерій впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси боржника є визначальним при вирішенні питання щодо розгляду в межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник, незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору.

60. Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

61. Як установлено судом апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач (боржник) послався на належність йому майнових прав на предмет оспорюваного договору, стверджуючи, що він набув таких прав на підставі договору про спільну діяльність у будівництві від 05.09.2006, укладеного з відповідачем 1.

62. Позивач стверджував, що майнові права на житлові та нежитлові приміщення в об`єкті будівництва по вул. Щербакова, 52, м. Київ, належали КП "Житомирбудзамовник" та не передавалися відповідачу ПП "Під ключ" на підставі нібито укладеної із КП "Житомирбудзамовник" додаткової угоди до договору генерального підряду на капітальне будівництво, якої фактично не існує, оскільки оригіналу даної додаткової угоди немає ані у ПП "Під ключ", ані у КП "Житомирбудзамовник", а тому відсутні правові підстави для набуття ПП "Під ключ" майнових прав на приміщення в об`єкті будівництва та їх подальшого відчуження на користь ОСОБА_1

63. Крім позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав позивач заявив вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1

64. За змістом цих вимог КП "Житомирбудзамовник" у разі їх задоволення склад ліквідаційної маси боржника може змінитися через включення до неї майнових прав на квартиру, придбаних за оспорюваним договором відповідачем 2.

65. Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявлені у цій справі вимоги боржника підлягають розгляду у межах справи про банкрутство відповідно до вимог статті 7 КУзПБ, а доводи скаржника (пункт 32) про неправильне застосування цієї норми Верховний Суд відхиляє як помилкові.

66. Водночас Верховний Суд наголошує, що за змістом положень частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Г ПК України.

67. Отже, сторони у спорі, що розглядається в межах справи про банкрутство, мають у порядку передбаченому статтями 74-80 86 Г ПК України довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, а сам по собі розгляд спору в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ не підтверджує порушеного права чи інтересу боржника.

68. Відхиляючи доводи скаржника щодо помилкового неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.

69. Відповідно до частини четвертої статті 236 Г ПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

70. Застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відповідно до частини другої статті 287 Г ПК України може бути підставою для скасування такого рішення.

71. У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, за яким незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

72. Як вже зазначалося вище у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок за яким, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

73. Цей правовий висновок щодо застосування статті 7 КУзПБ сформульований у правовідносинах, подібних до справи № 906/1041/19 (906/878/21) (стосовно заявлених в межах справи про банкрутство вимог боржника про визнання протиправним і скасування рішень реєстратора, скасування записів про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу, стороною якого не є боржник) та є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у таких правовідносинах.

74. Отже, саме цей правовий висновок Верховного Суду (у справі № 916/585/18 (916/1051/20) підлягав врахуванню та був правильно врахований апеляційним судом у оскаржуваній постанові при вирішенні питання щодо підставності розгляду в межах справи банкрутство КП "Житомирбудзамовник" позову боржника до ПП "Під ключ" та до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав та свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності.

75. Верховний Суд відхиляє твердження касанта про те, що суб`єктний склад сторін спору виключає можливість його розгляду в порядку господарського судочинства, позаяк за приписами статті 7 КУзПБ, у сукупності із нормами Г ПК України щодо предметної та виключної підсудності, закріплене правило концентрації в межах справи про банкрутство усіх майнових спорів, стороною яких є боржник, що є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

76. Зазначені касантом на обґрунтування цього доводу висновки Верховного Суду у справах № 907/1215/15,№ 688/2940/16-ц, № 752/4361/15-ц, № 910/15740/18, № 752/4361/15 не є релевантними для врахування у справі, що переглядається в касаційному порядку, адже не стосуються застосування статті 7 КУзПБ та сформульовані за неподібних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Г ПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Згідно з статтею 309 Г ПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

79. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Г ПК України, Верховний Суд вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

80. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення та залишенням без змін оскарженого судового рішення витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до положень статті 129 Г ПК України.

Висновки щодо застосування норм права

81. Тлумачення частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ приводить до висновку про закріплення законодавцем принципу концентрації в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, який є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

82. Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Г ПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог в аспекті порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

83. Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 906/1041/19 (906/878/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков