ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 906/1316/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Бучинська Г.Б.; судді: Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.)

від 15.10.2020

у справі № 906/1316/19

за позовом ОСОБА_1

до Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Відділ державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - Захарченко В.П. , Кузьмін Д.Л.

відповідача - Нестерчук С.С.

треті особи - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області суду з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" (далі - КСП "Україна-Черняхів-1") про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1", оформлене протоколом загальних зборів членів (учасників) КСП "Україна-Черняхів-1" №04/12/2019 від 04.12.2019; скасування внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_4 , керівника КСП "Україна-Черняхів-1", проведене державним реєстратором Відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області Кільніцькою Катериною Анатоліївною 09.12.2019, номер запису 13011070001000925.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальні збори членів КСП "Україна-Черняхів-1" відбулися з порушенням чинного законодавства та установчих документів товариства, а саме, порушено порядок скликання загальних зборів членів КСП "Україна-Черняхів-1", без будь-якого повідомлення членів КСП "Україна-Черняхів-1", скликані невідомими особами, які не мають жодного відношення до КСП, за відсутності необхідної кількості членів КСП "Україна-Черняхів-1", за якої загальні збори є правомочними.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.06.2020 року у справі №906/1316/19 позов задоволено. Суд визнав недійсним рішення загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1", оформлене протоколом загальних зборів членів (учасників) КСП "Україна-Черняхів-1" №04/12/2019 від 04.12.2019; скасував внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_4 , керівника Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1", проведене державним реєстратором Відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області Кільніцькою Катериною Анатоліївною 09.12.2019, номер запису 13011070001000925.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є членом КСП "Україна-Черняхів-1", що підтверджується Списком колишніх працівників Державного підприємства "Україна", майно якого приватизується.

Судом першої інстанції встановлено, що під час скликання та проведення загальних зборів членів (учасників) КСП "Україна-Черняхів-1" 04.12.2019, внаслідок неповідомлення позивача про проведення загальних зборів, останнього було позбавлено права на управління товариством шляхом прийняття участі у загальних зборах учасників, та можливості його впливу на прийняття загальними зборами рішень, який (вплив) не вичерпується лише голосуванням. Позивач не зміг завчасно та належним чином підготуватися та надати свої пропозиції, оскільки оголошення про проведення позачергових зборів здійснено лише за 5 днів до початку проведення таких зборів, а не 10 днів як передбачено Статутом, а самі збори вирішували питання, які не відповідали питанням, викладеним в оголошенні про проведення зборів.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вимога про скасування спірного запису в реєстрі є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1", оформлене протоколом загальних зборів членів (учасників) КСП "Україна-Черняхів-1" №04/12/2019 від 04.12.2019, остання також підлягає задоволенню.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 04.06.2020 року у справі №906/1316/19 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.4. Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасник товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Разом з цим, з`ясовуючи факт порушення прав позивача прийняттям оспорюваного рішення загальних зборів, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 на час проведення загальних зборів 04.12.2019 була членом КСП "Україна-Черняхів-1". При цьому суд апеляційної інстанції відхилив як доказ на підтвердження членства в КСП "Україна-Черняхів-1" ОСОБА_1 довідку №145 від 09.12.2019, підписану ОСОБА_4 , оскільки остання підписана особою, яку звільнено з посади голови правління рішення загальних зборів від 04.12.2019. Також визнав помилковим посилання суду першої інстанції на Список колишніх працівників ДП "Україна", майно якого приватизується, який міститься в матеріалах реєстрації справи, оскільки зазначений документ не містить ні підписів директора ДА "Україна", ні начальника в/к, ні осіб, майно яких приватизується, ні голови та секретаря зборів, а тому не можуть вважатися додатками до протоколу про створення КСП та визначати факт членства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі №906/1316/19, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на зазначене судове рішення, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.2. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження визначено, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.3. ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частини другу та третю статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №399/617/17 (стягнення вартості майнового паю: "Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників"); від 17.10.2019 у справі №321/914/17 (правочин щодо свідоцтва: "Свідоцтво (майновий сертифікат) засвідчує наявність у власника частки (паю) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, який в подальшому спільно використовується. Свідоцтво є на руках у тих осіб, хто в натурі пай не отримали і використовують його спільно з іншими співвласниками"). Вважає, що суд апеляційної інстанції застосував частину шосту статті 91 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №904/1975/19 та від 20.08.2019 у справі №910/3699/18. Також зазначає, що апеляційний суд застосував статтю 79 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку Верховного Суду у постанові від 29.10.2020 у справі №905/1630/19.

3.4. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.5. Також підставою касаційного оскарження постанови суду ОСОБА_1 зазначає пункт 3 частини другої 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 5, частин другої та третьої статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме про неможливість автоматичної втрати членства в КСП у разі виплати грошових коштів, які не покривають вартість майнового паю та без дотримання процедури (подання заяви про вихід, прийняття відповідного рішення правління чи загальних зборів).

3.6. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 господарського процесуального кодексу підставою касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.7. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме свідоцтво ОСОБА_1 про право власності на майновий пай члена КСП "Україна-Черняхів-1" (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційний суд відмовився досліджувати докази, подані на стадії апеляційного оскарження (платіжні відомості, свідоцтво), але встановив обставини справи на підставі таких доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

3.8. У відзиві на касаційну скаргу КСП "Україна-Черняхів-1" проти її вимог заперечує та просить суд залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін з підстав, викладених у відзиві.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

На загальних зборах працівників і прирівняних до них осіб Державного підприємства "Україна" 05.12.2017 було прийнято рішення про створення колективного сільськогосподарського підприємства, якому відповідно до Плану приватизації буде безоплатно передано державну частку єдиного майнового комплексу ДП "Україна".

07.02.2018 відбулись загальні збори працівників і прирівняних до них осіб Державного підприємства "Україна", оформлені протоколом № 1 від 07.02.2018, на яких вирішили створити Колективне сільськогосподарське підприємство "Україна-Черняхів-1"; прийняли статут КСП "Україна-Черняхів-1"; обрали правління КСП, голову правління та ревізійну комісію; затвердили списки на приватизацію і включення працівників і прирівняних до них осіб в члени КСП в кількості 360 чоловік (згідно списків № 1, № 2).

Відповідно до пункту 1.1 статуту КСП "Україна-Черняхів-1" останнє є добровільним об`єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

КСП "Україна-Черняхів-1" створено з метою приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Україна" згідно Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" на підставі рішення загальних зборів працівників та прирівняних до них осіб державного підприємства "Україна" (протокол від 07 лютого 2018 року №1) та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 19 грудня 2017 року № 836 "Про припинення шляхом перетворення державного підприємства "Україна" шляхом перетворення державного підприємства "Україна" та є його правонаступником.

Засновниками КСП "Україна-Черняхів-1", є працівники та прирівняні до них особи державного підприємства "Україна".

Відповідно до пунктів 4.5, 4.6 статуту КСП "Україна-Черняхів-1" засновниками КСП є працівники та прирівняні до них особи Державного підприємства "Україна" згідно Списку №1, Списку №2, які є невід`ємною частиною протоколу про створення КСП "Україна-Черняхів -1". Засновники після його державної реєстрації набувають статусу членів КСП "Україна-Черняхів -1".

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статуту членами КСП "Україна-Черняхів-1" можуть бути громадяни України, які досягли 16-річного віку, визнають та виконують статут КСП і виявили бажання брати участь у здійсненні його діяльності. Прийняття в члени КСП проводиться правлінням КСП в присутності особи, яка подала письмову заяву з послідуючим затвердженням на загальних зборах. В члени КСП не приймаються громадяни, які залучаються для виконання тимчасових та сезонних робіт.

Згідно з пунктом 5.3 статуту член КСП "Україна-Черняхів-1" має право, зокрема, брати участь в управлінні КСП "Україна-Черняхів-1", шляхом голосування на загальних зборах за принципом: "один член КСП "Україна-Черняхів-1" - один голос", обирати та бути обраним до органів управління КСП "Україна-Черняхів-1"; ухвального голосу на загальних зборах; одержувати пай в залежності від трудового внеску із пайового фонду КСП "Україна-Черняхів-1", а також дивіденди на пай із щорічного доходу КСП; у разі виходу або ліквідації КСП одержувати частку майна підприємства пропорційно вартості паю у порядку та терміни, що визначені статутом.

Пунктом 5.5 статуту встановлено, що членство в КПС припиняється в разі виходу, виключення особи з членів КСП або у разі ліквідації КСП. Член має право добровільно вийти з КСП подавши письмову заяву, протягом 2 тижнів правління зобов`язане розглянути заяву. У разі виходу, виключення чи ліквідації КСП члени мають право отримати частку майна пропорційно вартості паю, вартість паю може бути виданий грішми, натурою, цінними паперами.

Відповідно до пункту 6.5 статуту пай є власністю члена КСП "Україна-Черняхів-1". Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член КСП набуває після припинення членства в КСП.

Пунктом 7.1 статуту визначено, що майно у КСП "Україна-Черняхів-1" належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно із пунктом 13.1 статуту, управління КСП "Україна-Черняхів-1" здійснюється на основі самоврядування, гласності, активної участі членів КСП "Україна-Черняхів-1" у вирішенні питань діяльності "Україна-Черняхів-1". Самоврядування в КСП "Україна-Черняхів-1" забезпечується на основі права членів "Україна-Черняхів-1" брати участь у вирішенні всіх питань його діяльності, виборності та підзвітності виконавчо-розпорядчих органів, обов`язковості рішень, прийнятих більшістю, для всіх членів КСП "Україна-Черняхів-1".

Відповідно до пункту 13.2 статуту, вищим органом управління КСП "Україна-Черняхів-1" є загальні збори членів КСП "Україна-Черняхів-1". У період між зборами справами КСП "Україна-Черняхів-1" управляє правління "Україна-Черняхів-1".

Згідно із пунктом 13.4 статуту, загальні збори членів КСП "Україна-Черняхів-1" проводяться щорічно. Вони можуть скликатися позачергово за рішенням правління КСП "Україна-Черняхів-1" на вимогу не менш як 1/3 членів КСП "Україна-Черняхів-1" або на вимогу ревізійної комісії. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени "Україна-Черняхів-1" повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного/строку їх проведення. Позачергові збори членів КСП "Україна-Черняхів-1" повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження вимоги про їх скликання. У разі незабезпечення правлінням КСП "Україна-Черняхів-1" скликання позачергових зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагають їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Відповідно до пункту 13.5 статуту, загальні збори членів КСП "Україна-Черняхів-1" правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні не менше 2/3 членів КСП "Україна-Черняхів-1". Кожний член КСП "Україна-Черняхів-1" має один голос і це право не може бути передане іншій особі. Рішення загальних зборів членів КСП "Україна-Черняхів-1" про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до КСП "Україна-Черняхів-1" або вихід з нього, про реорганізацію або ліквідацію КСП "Україна-Черняхів-1" вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 3/4 членів КСП "Україна-Черняхів-1", присутніх на загальних зборах КСП "Україна-Черняхів-1". З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів КСП "Україна-Черняхів-1", присутніх на його загальних зборах.

Пунктом 13.6 статуту визначено, що рішення загальних зборів членів КСП "Україна-Черняхів-1" приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням. У випадку рівності голосів вирішальним є голос голови правління КСП "Україна-Черняхів-1". Рішення загальних зборів є обов`язковими для всіх членів КСП "Україна-Черняхів-1".

Відповідно до пункту 13.7 статуту, правління КСП "Україна-Черняхів-1" є виконавчо-розпорядчим органом, який підзвітний загальним зборам членів КСП "Україна-Черняхів-1" і здійснює контроль за керівництвом всією господарською і соціальною діяльністю КСП "Україна-Черняхів-1". Правління КСП "Україна-Черняхів-1" обирається з членів КСП "Україна-Черняхів-1" (в кількості, що визначається загальними зборами) строком на три роки. Щороку воно звітує про свою діяльність перед загальними зборами членів КСП "Україна-Черняхів-1".

04.12.2019 проведено загальні збори членів (учасників) КСП "Україна-Черняхів-1", оформлені протоколом №04/12/2019.

Згідно вказаного протоколу, на зборах були присутні 251 чоловік з 360. На вказаних зборах були прийняті рішення:

- обрати головою зборів ОСОБА_5 , секретарем зборів - ОСОБА_6 та надати їм повноваження на підписання протоколу даних зборів у нотаріуса;

- обрати лічильну комісію із таких членів КСП: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

- виразити недовіру голові правління КСП "Україна - Черняхів-1" ОСОБА_4 та звільнити його із займаної посади з 04.12.2019;

- включити в члени КСП та обрати новим головою правління КСП "Україна - Черняхів-1" ОСОБА_2 з 05.12.2019 та надати йому всі повноваження по державній реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- обрати новий склад правління КСП;

- включити в члени КСП працівників, які працювали, але не були включені, згідно оголошеного списку.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила, зокрема, пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №399/617/17 (щодо застосування частин другої та третьої статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"); у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №321/914/17 (свідоцтво (майновий сертифікат) засвідчує наявність у власника частки (паю) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, який в подальшому спільно використовується. Свідоцтво є на руках у тих осіб, хто в натурі пай не отримали і використовують його спільно з іншими співвласниками); у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №904/1975/19 та від 20.08.2019 у справі №910/3699/18 (щодо застосування частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України); у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №905/1630/19 (щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

У контексті статті 287 Господарського процесуального кодексу України для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).

5.3. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

У справі № 399/617/17 позивач ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського кооперативу "Україна" про стягнення вартості майнового паю. В обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначив, що в порядку спадкування за законом він успадкував належне батькові право власності на частку пайового фонду майна Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" реорганізованого в Сільськогосподарський кооператив "Україна", та у зв`язку з зазначеним просив суд стягнути на його користь вартість майнового паю.

У справі №321/914/17-ц предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв і свідоцтв про право на майнові паї, визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання видати майнові сертифікати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у 2005 році за письмовими договорами купівлі-продажу, укладеними з пайщиками, позивач особисто кожному сплатила кошти за належні їм майнові паї КСП "Родіна", проте Тимошівська сільська рада Михайлівського району Запорізької області відмовила у видачі свідоцтва на право на майновий пай.

З викладеного вбачається, що у справах, що розглядались Верховним Судом та на які посилається скаржник, правовідносини не можна визнати подібними до тих, що є предметом розгляду у справі, щодо якої подана касаційна скарга.

5.4. Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не було враховано висновків щодо застосування частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №904/1975/19 та від 20.08.2019 у справі №910/3699/18.

Відповідно до частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У справі №904/1975/19, посилаючись на положення частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач не обґрунтував сумніву щодо відповідності поданих позивачем копій, а у судів попередніх інстанцій таких сумнівів не виникло, з огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погодився із судами про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування оригіналів доказів.

У справі № 910/3699/18 посилання Верховного Суду на положення частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України пов`язані із встановленням обставин наявності повноважень у представника сторони та подання суду документів.

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань скаржника на висновки Верховного Суду у справі №905/1630/19 щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає, що у даній справі суд касаційної інстанції застосував положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України стосовно вірогідності доказів, які були надані позивачем на обґрунтування своєї правової позиції та оцінені судами попередніх інстанцій таким чином, що акт, яким виявлено недоліки, як єдиний доказ, не є таким, який належним чином доводить, що недоліки, зафіксовані у ньому виникли внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт за спірним договором.

5.5. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" про визнання недійсним рішення загальних зборів КСП "Україна-Черняхів-1", оформленого протоколом загальних зборів членів (учасників) №04/12/2019 від 04.12.2019.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18 виклав правову позицію про те, що згідно з положеннями статей 2 4 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Пунктом 1.1. статуту КСП "Україна-Черняхів-1" передбачено, що останнє створено з метою приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Україна" згідно Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" на підставі рішення загальних зборів працівників та прирівняних до них осіб державного підприємства "Україна" (протокол від 07 лютого 2018 року №1) та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 19 грудня 2017 року № 836 "Про припинення шляхом перетворення державного підприємства "Україна" шляхом перетворення державного підприємства "Україна" та є його правонаступником.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Частиною першою статті 6 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" встановлено, що працівникам підприємства (організації), що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини першої статті 3 цього Закону особам безоплатно надається частка державного майна (акції), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Вартість майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), визначається один раз на рік на початку року на підставі статистичної звітності за попередній рік.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" право на пільгове придбання акцій, сума номінальної вартості яких становить 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, мають працівники підприємств (організацій), майно яких приватизується, а також прирівняні до них особи: колишні працівники таких підприємств (організацій), які вийшли на пенсію, звільнені у зв`язку із скороченням чисельності або штату і не працюють з моменту звільнення в інших суб`єктів господарювання різних форм власності, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на зазначеному підприємстві (організації), працівники, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, а також працівники соціально-культурних та лікувально-оздоровчих закладів, що приватизуються у складі підприємств (організацій), на балансі яких вони перебувають.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства вказується найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права і обов`язки членів підприємства, передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов`язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі., самоврядування в підприємстві забезпечується на основі права членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його діяльності, виборності та підзвітності виконавчо-розпорядчих органів, обов`язковості рішень, прийнятих більшістю, для всіх членів підприємства.

Відповідно до 1.1 статуту засновниками КСП "Україна-Черняхів-1", є працівники та прирівняні до них особи державного підприємства "Україна".

Пунктами 4.5, 4.6 статуту КСП "Україна-Черняхів-1" передбачено, що засновниками КСП є працівники та прирівняні до них особи Державного підприємства "Україна" згідно Списку №1, Списку №2, які є невід`ємною частиною протоколу про створення КСП "Україна-Черняхів -1". Засновники після його державної реєстрації набувають статусу членів КСП "Україна-Черняхів -1".

Як встановлено судами попередніх інстанцій членами підприємства на час його створення є засновники, якими в свою чергу є працівники та прирівняні до них особи Державного підприємства "Україна", згідно Списку №1 та Списку №2, які є невід`ємною частиною протоколу про створення КСП "Україна-Черняхів-1".

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій в матеріалах реєстраційної справи Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" №1_301_000925_51, копію якої було направлено Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області на запит Господарського суду Житомирської області, міститься Перелік №1 працівників Державного підприємства "Україна", майно якого приватизується та Список колишніх працівників Державного підприємства "Україна", майно якого приватизується.

Відповідно до пункту 13 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" реєстраційна справа - сукупність документів у паперовій та/або електронній формі, що подавалися для проведення реєстраційних дій.

Частинами першою - третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Проте суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції, оскільки ним поставлено під сумнів копію письмового доказу, а саме Список колишніх працівників Державного підприємства "Україна", майно якого приватизується, не дотримано положення частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Також в оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції відсутні посилання на нормативний документ, який встановлює вимоги до оформлення Списку колишніх працівників Державного підприємства "Україна", майно якого приватизується і який судом апеляційної інстанції не прийнято в якості доказів.

Не надано судом апеляційної інстанції належної правової оцінки рішенню загальних зборів членів КСП "Україна-Черняхів-1", оформленого протоколом №2 від 25.04.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 як член КСП була включена до комісії з врегулювання майнових відносин, створену на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки".

Не спростовано і включення ОСОБА_1 під номером 172 в реєстр членів КСП "Україна-Черняхів-1", які були присутні та голосували за оспорювані в судовому порядку рішення, прийняті зборами 04.12.2019.

Не надано також судом апеляційної інстанції оцінки суперечливим доводам відповідача стосовно членства ОСОБА_1 в КСП "Україна-Черняхів-1", за якими, в одному випадку, відповідачем повідомляється, що позивач володіла інформацією про проведення оспорюваних загальних зборів членів КСП та мала можливість взяти у них участь, а в іншому випадку, ставиться під сумнів її членство в КСП.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції також не врахував положення статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", відповідно до якого право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного слідує, що суд апеляційної інстанції не вчинив відповідних процесуальних дій в межах визначеної законом його компетенції, для встановлення всіх обставин справи та перевірки належними, допустимими і достовірними доказами, які подані сторонами та містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права оскільки не дотримався вимог статей 79 86 91 236 269 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 906/1316/19 підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №399/617/17 та від 17.10.2019 у справі №321/914/17 не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в цій частині.

6.2. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 в іншій частині, колегія суддів зазначає таке.

6.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.4. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.5. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.6. З огляду на те, що заявлені позивачкою у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтованими, суди попередніх інстанцій не врахували зазначені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 906/1316/19 підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6.7. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 236 238 240 296 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №399/617/17 та від 17.10.2019 у справі №321/914/17.

2. В іншій частині касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 906/1316/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй