ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 906/704/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Голуб Є. В.,
позивачів - не з`явилися,
відповідача - Сюйва І. Є.,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 (Олексюк Г. Є. - головуючий, Гудак А. В., Маціщук А. В.) у справі
за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Державне підприємство "Укрриба"
про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2019 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури(далі - прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська облдержадміністрація) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (далі - ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство") про припинення права постійного користування 8 земельними ділянками, розташованими на території Ружинського району Житомирської області, на територіях різних сільських рад, а саме: Плосківської, Ягнятинської, Карабчиївської, Вербівської, Верхівнянської, Прибережненської, Дерганівської та Ружинської з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі; скасування відповідних державних актів на право постійного користування спірними земельними ділянками, виданими Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування записів про реєстрацію державних актів на право простійного користування відповідними землями; зобов`язання відповідача повернути Житомирській облдержадміністрації визначені у позові 8 земельних ділянок водного фонду.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з часу припинення діяльності державного підприємства - Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства припинилось і його право постійного користування земельними ділянками, а особа, що утворилася після приватизації державного підприємства - Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Житомирське обласне сільськогосподарско-рибоводне підприємство" (далі - СВАТ Житомирське обласне сільськогосподарско-рибоводне підприємство") (правонаступником якої є відповідач), відповідно до положень земельного законодавства, зокрема статті 92 Земельного кодексу України, не має права на отримання земельних ділянок у постійне користування, а тому земельні ділянки підлягають поверненню Житомирській облдержадміністрації, яка здійснює правомочності власника земельної ділянки.
1.3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а згідно з ухвалою від 10.07.2019 роз`єднано позовні вимоги в окремі провадження щодо кожної з 8 земельних ділянок водного фонду, що розташовані на території Плосківської, Ягнятинської, Карабчиївської, Вербівської, Верхівнянської, Прибережненської, Дерганівської, Ружинської сільських рад Ружинського району.
1.4. Так, у справі № 906/704/19 розглядалися вимоги прокурора про:
- припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 27,7 га, розташованою на території Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням - для риборозведення на промисловій основі ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акта на право постійного користування землею серія ЖТ 05-27№000009, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству;
- скасування державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 05-27 № 000009, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству;
- скасування запису про реєстрацію державного акта на право простійного користування землею серії ЖТ 05-27 № 000009, зареєстрованого в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №13;
- зобов`язання ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській облдержадміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 27,7 га, розташовану на території Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується відповідачем, до земель державної власності шляхом складання акта прийому-передачі.
1.5. У відзиві на позовну заяву ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на недоведенні прокурором причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, а отже, і наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідач наголошував на пропуску прокурором строку позовної давності.
Крім того, відповідач вказував на відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на положення статті 108 Цивільного кодексу України та положення Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099 (далі - Порядок) та вказуючи, що з часу державної реєстрації СВАТ Житомирське обласне сільськогосподарско-рибоводне підприємство", правонаступником якого є відповідач, ці товариства стали правонаступниками прав і обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, в тому числі й у частині права користування земельною ділянкою водного фонду згідно з державним актом на право постійного користування землею.
ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" також подало до суду заяву про залишення позову прокурора без розгляду на підставі статті 226 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на статтю 1311 Конституції України, статтю 53 Господарського процесуального кодексу України та статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", акцентуючи увагу на відсутності підстав у цьому випадку для представництва інтересів держави.
1.6. У поясненнях на позовну заяву Житомирська облдержадміністрація просила її задовольнити, зазначаючи про відсутність належних правових підстав для використання відповідачем зазначених прокурором у позові земельних ділянок, що свідчить про самовільне зайняття таких земельних ділянок, які підлягають поверненню за рішенням суду.
1.7. ГУ Держгеокадастру у поясненнях на позовну заяву зазначало, що за змістом статті 122 Земельного кодексу України та Положення про ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, ГУ Держгеокадастру здійснює повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Житомирської області, які розташовані за межами населених пунктів.
У цьому випадку спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, а тому ГУ Держгеокадастру не є їх розпорядником.
При цьому ГУ Держгеокадастру вказувало на те, що після припинення діяльності Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства земельні ділянки повинні бути повернуті у розпорядження Житомирської облдержадміністрації.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.12.2019 позов задоволено, а саме:
- припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 27,7 га, розташованою на території Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акта на право постійного користування землею серія ЖТ 05-27 № 000009, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству;
- скасовано державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ 05-27 № 000009, виданий 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству;
- скасовано запис про реєстрацію державного акта на право простійного користування землею серії ЖТ 05-27№000009, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 13;
- зобов`язано ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській облдержаадміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 27,7 га, розташовану на території Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", до земель державної власності шляхом складання акта прийому-передачі.
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, зазначивши про використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правових підстав та правовстановлюючих документів.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також щодо безпідставності доводів відповідача про наявність підстав для застосування позовної давності.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2019 скасоване частково, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 27,7 га, розташовану на території Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, межі якої визначені в Державному акті на право постійного користування землею, серія ЖТ 05-27 № 000009, який виданий 22.12.1994. В решті позову відмовити".
2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не є правонаступником Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, тому його твердження про правомірне використання спірної земельної ділянки на підставі державного акта на право постійного користування землею серія ЖТ 05-27 № 000009, виданого 22.12.1994, є безпідставними. Інших правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою немає.
Суд установив, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у користування відповідачу уповноваженими державними органами не приймалися, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування товариству не розроблялися та не затверджувалися, отже, відповідач користується земельною ділянкою водного фонду безпідставно всупереч вимогам законодавства.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, враховуючи те, що позовна вимога прокурора про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою заявлена до ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке не має права на користування земельною ділянкою і не набуло його у встановленому порядку, в тому числі в порядку правонаступництва за СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", то позов в цій частині не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції також не погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора про скасування державного акта на право постійного користування землею, серія ЖТ 05-27 № 000009, виданого 22.12.1994, та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акта, зазначивши, що, враховуючи те, що спірний державний акт виданий і зареєстрований Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, а не відповідачеві, то відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності щодо скасування державного акта та запису щодо його державної реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", а в подальшому ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" протягом тривалого часу користувалися спірною земельною ділянкою водного фонду державної власності без правової підстави, всупереч вимогам законодавства, зокрема, статей 59 92 116 122- 125 Земельного кодексу України, то таке зайняття земельної ділянки водного фонду є порушенням Земельного кодексу України і Водного кодексу України і надає право власнику земельної ділянки вимагати повернення земельної ділянки впродовж усього часу тривання порушення права законного володільця земельної ділянки водного фонду.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор довів, що для захисту прав та інтересів держави є підстави відповідно до норм частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначив про відсутність підстав для застосування статті 261 Цивільного кодексу України стосовно позовної давності.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській облдержадміністрації до земель державної власності спірну земельну ділянку, ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" у касаційній скарзі просить її скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення - про відмову у позові, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частити 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду (у справах № 179/1043/16-ц, № 914/839/18, № 918/194/19, № 904/284/19, № 915/657/18, 927/845/16), а також постанови Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України.
Скаржник акцентує увагу на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статті 1311 Конституції України, статті 108 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, статей 37 38 Цивільного кодексу УРСР, статті 27 Земельного кодексу України у редакції 1990 року та статей 92 141 Земельного кодексу України у редакції від 25.10.2001.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що за приписами статті 141 Земельного кодексу України припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР встановлювала, що юридична особа припиняться шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). Перетворення відрізняється від ліквідації та реорганізації. Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не передбачало припинення підприємства в розумінні зазначеної норми.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, не погоджуючись із твердженням скаржника стосовно того, що ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке створено шляхом перетворення, є правонаступником прав та обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, у тому числі права користування земельними ділянками водного фонду згідно з державними актами на право постійного користування землею.
Прокурор зазначає, що перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права на користування земельною ділянкою. Автоматичне переоформлення прав землекористування законодавством не передбачено.
Прокурор також подав клопотання, в якому просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказуючи на те, що з висновків Верховного Суду, викладених у справах № 825/3812/13-а, № 918/194/19, № 916/1776/17, вбачається, що позиція суду касаційної інстанції є різною у питанні застосування норм статей 92 141 Земельного кодексу України у правовідносинах щодо переходу права постійного користування від однієї юридичної особи до іншої шляхом правонаступництва, у тому числі в разі зміни організаційно-правової форми).
У клопотанні, поданому 01.02.2021, прокурор просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказуючи на наявність виключної проблеми та наявності проблематики застосування норм права при вирішенні спорів, у яких досліджується питання переходу права постійного користування у порядку правонаступництва.
3.3. Житомирська облдержадміністрація просила провести судове засідання без участі представника позивача.
3.4. Згідно з ухвалою від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Сухового В. Г. - головуючого, суддів: Берднік І. С., Міщенка І. С. відкрито касаційне провадження у справі, а згідно з ухвалою від 24.02.2021 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 906/620/19 палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 у зв`язку з обранням судді Сухового В. Г. членом Вищої ради правосуддя відповідно до рішення XVIII чергового з`їзду суддів України від 09.03.2021, визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.
Ухвалою від 10.01.2022 поновлено провадження у справі № 906/704/19 та призначено справу до розгляду на 01.02.2022.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Багай Н.О. визначено склад колегії: Дроботова Т. Б. - головуючий, судді: Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.3. Суд апеляційної інстанції установив такі обставини:
- рішенням Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1994 у постійне користування Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству передано земельну ділянку водного фонду, зокрема площею 27,7 га на території Ягнятинської сільської ради (державний акт на право постійного користування, серія ЖТ 05-27 № 000009, який зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за № 13 від 22.12.1994) (далі - спірна земельна ділянка);
- згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (далі - РВ ФДМУ) від 15.02.1996 № 32-ДП прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства;
- відповідно до наказу РВ ФДМУ від 30.07.1999 № 70-ВАТ та відповідно до законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомиррибгоспу створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство";
- згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 30.03.1999, до статутного капіталу СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (СВАТ "Житомиррибгосп") не увійшло державне майно - об`єкти, які підлягають приватизації, зокрема, ставки та гідротехнічні споруди;
- відповідно до інформації РВ ФДМУ від 30.06.2000 № 1568 у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", відсутні земельні ділянки, водні об`єкти (ставки) та гідротехнічні споруди;
- гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України;
- на виконання зазначеного наказу від 06.05.203 № 126/752, 22.08.2003 гідротехнічні споруди СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" передано Державному підприємству "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба"), на підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 22.08.2003. У подальшому ДП "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди передало в оренду СВАТ Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на підставі укладеного договору;
- наказом РВ ФДМУ від 15.05.2003 № 289 процес приватизації СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" було завершено;
- з 23.01.2012 СВАТ Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" реорганізовано шляхом перетворення в ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство".
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", а в подальшому ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" використовують спірну земельну ділянку водного фонду на території Ружинського району на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, який видавався Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарське рибоводному підприємству 22.12.1994 неправомірно.
Так, суд установив, що зі змісту статуту ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" вбачається, що зазначене товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство".
Однак суд апеляційної інстанції зазначив, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" зареєстроване 23.01.2012, а СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" - 30.07.1999 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283.
Згідно з інформацією РВ ФДМУ від 31.05.2019 № 03/1347 з дати реєстрації СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" - 30.07.1999 Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство припинене.
4.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову повністю та частково задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині зобов`язання ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській облдержадміністрації до земель державної власності спірну земельну ділянку, дійшов висновку про обґрунтованість вимоги в цій частині, посилаючись на використання СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", а в подальшому ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" спірної земельної ділянки без правової підстави, всупереч вимогам законодавства, зокрема, статей 59 92 116 122- 125 Земельного кодексу України, що надає право власнику земельної ділянки вимагати повернення земельної ділянки впродовж усього часу тривання порушення права законного володільця земельної ділянки водного фонду.
4.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі та реєстрації державного акта - грудень 1994 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Статтею 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду - липень 2017 року) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
4.6. У пункті 50 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської облдержадміністрації та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку, зазначено, що за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України. Як статтею 27 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент створення СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", так і статтею 141 Земельного кодексу України у редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначив, що приписи наведених у підпункті 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 1999 рік) та підпункті "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (пункт 51 постанови).
4.7. Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).
Як установив суд апеляційної інстанції, згідно з наказом РВ ФДМУ від 15.02.1996 № 32-ДП прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, а відповідно до законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" та наказу РВ ФДМУ від 30.07.1999 № 70-ВАТ в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство".
4.8. Закон України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 15.02.1996 № 32-ДП про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України, статтею 1 якого визначено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Згідно із частиною 6 статті 18 цього Закону створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.
Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 30.07.1999 про створення на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство") визначалися особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі та у статті 1 передбачалося, що згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.
У статті 5 зазначеного Закону передбачено спосіб приватизації майна та встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).
За змістом статті 12 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених статтями 5, 6 і 7 цього Закону. При цьому повинні забезпечуватися технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099 з метою впорядкування створення акціонерних товариств у процесі приватизації затверджено Порядок, яким визначено процедуру перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 30.07.1999 про створення на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство") з моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків підприємства, що приватизується.
4.9. У пунктах 54- 59 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначено таке: "Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомиррибгоспу) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання. (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).
55. Одночасно стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
56. Зі змісту статті 8 Закону України "Про підприємництво" (в аналогічній редакції) вбачається, що у разі зміни організаційно-правової форми підприємства, а також форми власності здійснюється перереєстрація підприємства, тоді як у разі ліквідації проводиться скасування державної реєстрації підприємства шляхом виключення його з державного реєстру.
57. Прокурором не надано належних та допустимих доказів внесення до державного реєстру запису про припинення Житомиррибгоспу шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення 30.07.1999 реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" з тотожним кодом ЄДРПОУ, який зберігся і за відповідачем. Таким чином, мала місце саме перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства у зв`язку з приватизацією його цілісного майнового комплексу.
58. Отже, зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - СВАТ "Житомиррибгосп" прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.
59. Натомість положення підпункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України у редакції станом на момент приватизації Житомиррибгоспу та підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності державного підприємства, що не відбулося у даному випадку".
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 906/622/19 за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської облдержадміністрації та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ТДВ "Житомирське обласне сільскогосподарсько-рибоводне підприємство", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ДП "Укрриба" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку.
4.10. У справі, що розглядається, прокурор та позивачі не заперечували факт прийняття уповноваженим органом - РВ ФДМУ наказів від 15.02.1996 № 32-ДП про прийняття рішення про приватизацію державного майна та наказу від 30.07.1999 № 70-ВАТ про створення в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство", як й не заперечували набуття створеним в ході приватизації підприємством - СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство", правонаступником якого є відповідач, прав та обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, у той час як право користування земельною ділянкою слідувало за приватизованим відповідачем майном в силу законодавчо визначених особливостей приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства.
4.11. Суди попередніх інстанцій установили, що державний акт, виданий Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, було видано відповідно до законодавства, що діяло на момент його видачі (22.12.1994).
Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Разом з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 2001 року, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).
Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 2001 року через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені цим Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.
При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
У постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, посилаючись на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6, дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України (01 січня 2002 року), продовжує зберігатися у подальшому.
4.12. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, колегія суддів з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, а також у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 906/622/19, ухвалених після подання касаційної скарги у справі № 906/704/19.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог прокурора про зобов`язання ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській облдержадміністрації спірну земельну ділянку, ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог, а в решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 906/704/19 в частині часткового задоволення позовних вимог, а саме Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 27,7 га, розташовану на території Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, і межі якої визначені в державному акті на право постійного користування землею серія ЖТ 05-27 № 000009, який виданий 22.12.1994, скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
3. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 906/704/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді В. А. Зуєв
Ю. Я. Чумак