№ 906/92/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/92/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - не з`явилися,

ОСОБА_2 - не з`явилися,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" - не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.07.2021 (суддя Сікорська Н.А.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 (колегія суддів: Гудак А.В., Грязнов В.В., Мельник О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" (далі - ТОВ "Нірол")

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 частку у розмірі 90% статутного капіталу ТОВ "Нірол". Сторони також уклали корпоративний договір, у якому передбачили що частка буде повернута у власність ОСОБА_1 після повернення ОСОБА_2 суми позики директором товариства ОСОБА_3 .

2. ОСОБА_3 помер, а ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про те, що поверне частку у статутному капіталі після повернення наданої позики. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки недійсним, стверджуючи, що позика, яку обіцяла надати ОСОБА_2 так і не була надана, відповідно, договір, укладений в забезпечення цієї позики є недійсним. Позивачка доводила, що укладений договір є договором застави і оплату за частку вона не отримувала.

3. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій.

4. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 27.09.2018 установчі збори ухвалили рішення про створення ТОВ "Нірол" (оформлене протоколом №1/18); затвердили його статут та статутний капітал; визначили розподіл часток учасників у статутному капіталі: ОСОБА_4 - 70%, ОСОБА_1 - 30%.

6. 28.12.2018 ОСОБА_1 стала єдиним учасником ТОВ "Нірол".

7. 28.02.2019 ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" (далі - Договір), згідно умов якого:

- продавець, який є власником частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" в розмірі 100%, яка сплачена нею в сумі 255 055,71 грн, передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) вказану частку в розмірі 90%, а саме в сумі 229 550,14 грн, і зобов`язується сплатити її вартість на умовах встановлених цим договором (п.1);

- сторони оцінюють вартість частки, що продається за цим договором, в сумі 229 550,14 грн, які покупець сплатив продавцю до підписання договору, що продавець підтверджує своїм підписом. Зміна ціни частки після підписання цього договору не допускається (п.5);

- після державної реєстрації змін до статуту ТОВ "Нірол" до покупця від продавця переходять корпоративні права останнього, емітовані товариством, включаючи право на участь в управлінні товариством, отримання прибутку (дивідендів) та інші правомочності, передбачені законодавством України та установчими документами товариства пропорційно придбаній частці (п.6);

- з моменту укладання цього договору покупець стає по відношенню до ТОВ "Нірол" його єдиним учасником (п.7);

- цей договір не носить характеру удаваного уявного правочину, сторони розуміють зміст договору, який прочитаний ними самостійно, усвідомлюють правові наслідки укладання цього договору, дії сторін відповідають їх намірам створити для себе юридичні наслідки; сторони не визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, повністю або частково, і підписанням цього договору підтверджують, що дійшли згоди з усіх істотних умов договору, що зафіксовані в його тексті (п.10).

8. 28.02.2019 сторони підписали акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "Нірол", згідно з яким ОСОБА_1 (продавець) передала, а ОСОБА_2 (покупець) прийняла у власність частку у статутному капіталі ТОВ "Нірол" (код ЄДРПОУ 42502156) у розмірі 229 550,14 грн, що становить 90% його статутного капіталу. Акт посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстрований в реєстрі за номерами 1517, 1518.

9. 28.02.2019 загальні збори учасників ТОВ "Нірол" (оформлені протоколом №5/19) вирішили:

- прийняти ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол";

- ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність частку у статному капіталі ТОВ "Нірол" у розмірі 229 550,14 грн, що становить 90% статутного капіталу;

- затвердити наступний склад учасників та їх часток у статутному капіталі: ОСОБА_2 - 90%, ОСОБА_1 - 10%;

- надати ОСОБА_1 повноваження на подання відповідних документів для проведення реєстрації зміни учасника товариства.

10. 28.02.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали корпоративний договір, за умовам якого:

- сторони є учасниками ТОВ "Нірол" і відповідно до положень статуту та даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій (далі - ЄДР), володіють наступними частками у статутному капіталі вказаного Товариства: ОСОБА_2 - 90%, ОСОБА_1 - 10% (п.1);

- сторони підтверджують, що продаж частини корпоративних прав від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в розмірі 90% статутного капіталу, а також цей договір укладається в забезпечення поруки ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 щодо виконання договору позики, який був укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_3 (п.4);

- на час виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 стосовно повернення суми позики у повному обсязі, ОСОБА_2 набула право власності на частку в статутному капіталі товариства (п.5);

- ОСОБА_2 як власник контрольного пакету голосів на загальних зборах учасників, до моменту повернення їй ОСОБА_3 у повному обсязі суми позики, зобов`язується не приймати рішень стосовно відчуження нерухомого майна, яке є власністю товариства, а також рішень щодо обтяження цього майна шляхом передачі його у платне користування або іпотеку третім особам (п.7);

- після повернення ОСОБА_3 позики ОСОБА_2 остання протягом 10-ти днів зобов`язується продати 100% належної їй частки у товаристві ОСОБА_1 за її номінальною вартістю, за яку ці корпоративні права були їй продані ОСОБА_1 (п.8);

- ОСОБА_2 не має права відчуження належних їй у товаристві корпоративних прав третім особам у випадку виконання ОСОБА_3 перед нею зобов`язань щодо повернення суми позики у повному обсязі (п.9);

- у випадку невиконання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 зобов`язань щодо повернення у повному обсязі суми позики у строки, передбачені договором позики, ОСОБА_1 зобов`язана укласти з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу належної їй частини корпоративних прав по їх номінальній вартості в 10-ти денний строк після такого невиконання і вийти зі складу учасників ТОВ "Нірол" (п.10).

11. 01.03.2019 внесено запис до ЄДР про включення ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол", розмір внеску до статутного капіталу становить 229 550,14 грн.

12. Відповідно до наданих заяв, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 неодноразово зверталися до ОСОБА_2 з вимогою підписати договір позики або повернути 90% частки статутного капіталу ТОВ "Нірол".

13. У листі без дати та номеру на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зазначила, що грошова сума 115 000 доларів США була передана йому у 2018 році і 90% частки статутного капіталу буде повернуто ОСОБА_1 після погашення цієї позики.

14. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Короткий зміст позовних вимог

15. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ "Нірол" про визнання недійсним Договору.

16. Позовні вимоги мотивовані тим, що метою укладення цього договору, який позивачка вважає фіктивним, було забезпечення майбутніх боргових зобов`язань ОСОБА_3 (на той час директора ТОВ "Нірол") перед ОСОБА_2 , а не продаж частки у статутному капіталі; грошових коштів за договором ОСОБА_1 не отримувала і не планувала отримати, оскільки сторони його уклали без намірів створити правові наслідки, та на момент його підписання мали інші цілі, ніж передбачені правочином.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17. Господарський суд Житомирської області рішенням від 26.07.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021, у задоволені позову відмовив.

18. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

- оскільки позивач не вказав, якими діями або бездіяльністю ТОВ "Нірол" порушило його права чи інтереси, не обґрунтував підстав зазначення ТОВ "Нірол" відповідачем у справі, а також не заявив позовних вимог до нього, у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" від 28.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ "Нірол", необхідно відмовити;

- підписання акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі, прийняття ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол" загальними зборами від 28.02.2019 та вчинення запису №13051070002015415 у ЄДРПОУ про включення ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол" спростовує доводи позивача про те, що спірний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків; позивач належними і вірогідними доказами, відповідно до статей 76 79 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не підтвердив відсутність наміру створити правові наслідки на момент укладення спірного договору зі сторони відповідача, що свідчить про відсутність ознак фіктивності оспорюваного правочину;

- безпідставним є твердження позивача, що договір купівлі-продажу укладався з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики, який мав бути укладений з ОСОБА_2 , про що зазначено у корпоративному договорі; правомірність вчинення корпоративного договору, умови та обставини його виконання не оцінюються, оскільки це не входить до предмету доказування у цьому спорі; корпоративний договір є окремим самостійним правочином, умови укладення якого не впливають на дійсність договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі;

- у відповідності до ст.37 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ОСОБА_1 прийняла одноособове рішення про продаж ОСОБА_2 90% статутного капіталу ТОВ "Нірол" та подала відповідні документи для проведення державної реєстрації зміни складу учасників товариства; у випадку наявності тільки одного учасника товариства дотримання приписів статей 32-36 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо порядку скликання і проведення загальних зборів не вимагається;

- безпідставними є посилання позивача на приписи статей 229 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), які визначають правові наслідки вчинення правочинів під впливом помилки та обману; позивач зазначає, що оскаржений договір від 28.02.2019 фактично є не договором купівлі-продажу, а був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики у майбутньому; позивач на момент підписання спірного договору був обізнаний з метою (мотивами) його укладення, а також йому були відомі всі обставини, які мають істотне значення для укладення договору, що виключає застосування ст.229 ЦК;

- позивач не довів наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" від 28.02.2019.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

19. 08.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

20. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК, в уточненій касаційній скарзі скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК.

21. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував ст.203 ЦК без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц; суди попередніх інстанцій не застосували норми, що встановлюють недійсність правочинів, а лише застосували норми, що регулюють фіктивність правочинів, усупереч посиланням позивача на обидві групи норм.

22. Окрім цього, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою покази свідків, листи позивача та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , корпоративний договір та не застосували принцип "суд знає закони".

23. Відповідачі не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу у встановлені ухвалою Верховного Суду від 13.12.2021 строки.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

24. Верховний Суд ухвалою від 13.12.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив на 19.01.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо недійсності Договору

25. ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогою про визнання Договору недійсним. Обґрунтовуючи позов (та наводячи подібні обґрунтування в касаційній скарзі), ОСОБА_1 посилається як на загальні положення про недійсність правочину (статті 203 215 ЦК), так і на положення статей 229 (правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки), 230 (правові наслідки вчинення правочину під впливом обману) 234 ЦК (правові наслідки фіктивного правочину).

26. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст.215 ЦК).

27. Згідно з ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

28. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК).

29. За ч.1 ст.230 ЦК якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

30. У той же час, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч.1 ст.234 ЦК).

31. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, зокрема, зазначили, що обставини справи (підписання акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі, прийняття ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол" загальними зборами, внесення відповідного запису у ЄДРПОУ) спростовують доводи позивача про те, що спірний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що свідчить про відсутність ознак фіктивності оспорюваного правочину.

32. Також суди попередніх інстанцій, із посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/12729/19, від 13.02.2019 у справі №911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18, зазначили, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення; у разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм ст.229 ЦК.

33. Оскільки позивач на момент підписання спірного договору був обізнаний з метою його укладення (забезпечення виконання зобов`язань за договором позики), а також йому були відомі всі обставини, які мають істотне значення для укладення договору, застосування ст.229 ЦК виключається.

34. Окрім цього, із посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №910/3/20, суди визнали безпідставними посилання позивача на приписи ЦК, які визначають правові наслідки вчинення правочину під впливом обману.

35. Верховний Суд погоджується із вищезазначеними висновками судів попередніх інстанцій та їх мотивами, у зв`язку із чим відхиляє відповідні доводи, наведені у касаційній скарзі (щодо помилки / обману).

36. Однак, Верховний Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві, і у касаційній скарзі ОСОБА_1 , хоча й посилалася на норми статей 203 215 229 230 234 ЦК, проте незмінно стверджувала про укладення оскаржуваного Договору для забезпечення (вживаючи такі терміни як застава, майнова порука) основного зобов`язання (договору позики), тобто, фактично, про його удаваність (ст.235 ЦК).

37. Так, згідно із ст.235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

38. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

39. Підтвердженням оцінки позивачкою оскаржуваного договору саме як удаваного є те, що у касаційній скарзі вона посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц та стверджує, що "договір, укладений у забезпечення (оскаржуваний договір) договору що не був укладеним (договір позики) є таким що визнається недійсним".

40. По суті позивачка стверджує, що договір, який вона уклала з відповідачкою, є договором застави щодо зобов`язання, яке мало виникнути у майбутньому.

41. Відповідно до ст.572 ЦК в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

42. За статтями 576 та 583 ЦК предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

43. Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому (ст.573 ЦК).

44. З огляду на це, висновок судів попередніх інстанцій, що сторони Договору вчинили всі дії, спрямовані на настання правового наслідку, визначеного договором купівлі-продажу - набуття права власності на предмет договору покупцем, є передчасними.

45. Верховний Суд погоджується із доводом касаційної скарги щодо доцільності застосування судами принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 19.10.2021 у справі №910/19021/20).

46. Суди попередніх інстанцій помилково не надали належної оцінки доводам, викладеним у позовній заяві, у сукупності із наявними у справі доказами (корпоративний договір, лист ОСОБА_2 ) та не оцінили оскаржуваний правочин на предмет його удаваності, обмежившись спростуванням обставин його фіктивності та вчинення під впливом помилки та обману.

47. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що корпоративний договір є окремим самостійним правочином, умови укладення якого не впливають на дійсність Договору.

48. Також необґрунтованим є посилання судів попередніх інстанцій на заінтересованість свідків у результаті вирішення спору як на підставу неврахування їхніх свідчень під час розгляду справи.

49. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі №921/260/19 зробив висновок, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

50. Таким чином, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій як про правову природу оскаржуваного Договору (купівля-продаж) так і про його дійсність.

51. ОСОБА_1 також стверджувала про вчинення правочину на вкрай невигідних для неї умовах, однак не навела належних доводів на підтвердження його вчинення під впливом тяжких обставин (ст.233 ЦК).

52. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що підстави визнання договору недійсним, передбачені ст.229 ЦК (помилка) та ст.235 (удаваність), на які одночасно посилається ОСОБА_1 , є взаємовиключними і одночасному застосуванню не підлягають, що необхідно врахувати судам при новому розгляді справи.

53. У випадку, якщо за результатами розгляду суд дійде висновку про застосування до Договору норм законодавства про заставу (заклад), суд має встановити, чи існує зобов`язання за основним договором. У випадку його відсутності (якщо позика не була надана) підлягає застосуванню висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц щодо недійсності договору, укладеного в забезпечення виконання зобов`язання за іншим договором, який визнано неукладеним, на який посилається скаржниця.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

55. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

56. Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

57. Під час нового розгляду справи суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, прийняти або відхилити всі суттєві доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін. З урахуванням установленого, дослідити обґрунтованість заявлених позивачем вимог та залежно від установленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення в судовому рішенні.

Судові витрати

58. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №906/92/21 скасувати.

3. Справу №906/92/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко