?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 907/1187/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (колегія суддів: Бойко С. М., Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 (суддя Андрейчук Л. В.) у справі

за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави до 1) Ужгородської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород", про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участі:

прокурора - Шапки І. М.,

представника відповідача-2 - Суботи М. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Ужгородської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород" (далі - ТОВ "Дукат-Ужгород"), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 №1306 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" для передачі ТОВ "Дукат-Ужгород" земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд, об`єктів передачі електричної енергії;

- визнати недійсним договір оренди землі від 04.07.2023 № 2421, укладений між Ужгородською міською радою та ТОВ "Дукат-Ужгород" щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653, площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії;

- зобов`язати ТОВ "Дукат-Ужгород" повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653, площею 0,0985 га по Слов`янській набережній в м. Ужгороді.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Прокурором встановлено порушення інтересів держави у сфері земельних правовідносин, зокрема, недотримання Ужгородською міською радою вимог земельного та містобудівного законодавства під час прийняття рішення від 13.06.2023 № 1306, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0985 га (кадастровий номер 2110100000:24:001:0653) та передано її в оренду ТОВ "Дукат-Ужгород" на підставі договору оренди від 04.07.2023.

3. Прокурор зазначає, що співставленням графічної частини генерального плану міста Ужгород, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313, та графічних матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлено, що відведення земельної ділянки відбулося за рахунок території, на якій згідно з генеральним планом міста Ужгорода не передбачено будівництво об`єктів передачі електричної енергії, а вказана територія згідно з функціональним призначенням частково відноситься до багатоквартирної забудови та запроектованої дорожньої розв`язки, що є землями загального користування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Рішенням Ужгородської міської ради від 30.08.2022 № 855 ТОВ "Дукат-Ужгород" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії по Слов`янській набережній з подальшою передачею її в оренду.

5. На підставі вказаного рішення розроблено проект із землеустрою та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з кодом цільового призначення 14.02 - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії.

6. 13.06.2023 Ужгородською міською радою прийнято рішення № 1306, яким ТОВ "Дукат-Ужгород" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії на Слов`янській набережній та передано її в оренду строком на 3 роки (пункт 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 № 1306 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок").

7. 04.07.2023 між Ужгородською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Дукат-Ужгород" (орендар) укладено договір оренди землі № 2421, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:24:001:0653.

8. Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове планове користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів передачі електричної енергії в м. Ужгороді, Слов`янська набережна. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:001:0653.

9. Вищенаведене підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 04.07.2023, підписаного сторонами договору.

10. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за орендарем ТОВ "Дукат-Ужгород".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025, позовні вимоги задоволено повністю.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновків про те, що відведення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 здійснено з порушенням вимог генерального плану міста Ужгорода. Зокрема, при співставленні графічної частини генерального плану міста Ужгород та графічних матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки судами встановлено, що частина вказаної ділянки згідно з функціональним призначенням відноситься до території багатоквартирної житлової забудови та запроектованої дорожньої розв`язки, яка належить до земель загального користування, де розміщення об`єктів передачі електричної енергії генеральним планом не передбачено.

13. При цьому, суди виснували, що оскільки у даному випадку мова йде саме про виділення земельної ділянки, на якій відсутні будь-які лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури, норми статті 76 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 14 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" (щодо можливості розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни цільового призначення) мають застосовуватися в виключно сукупності з дотриманням вимог містобудівної документації.

14. Крім того, суди дійшли висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави Прокурором як самостійним позивачем, оскільки Ужгородська міська рада як учасник спірних відносин, що порушила інтереси держави, визначена Прокурором відповідачем поряд з іншим учасником спірних відносин - ТОВ "Дукат-Ужгород".

Короткий зміст касаційної скарги

15. У касаційній скарзі ТОВ "Дукат-Ужгород" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

16. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 19.08.2019 у справі № 825/17/16, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

17. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норми статті 76 ЗК України, статей 14, 15 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" в сукупності з нормами статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також частин першої, другої статті 134 ЗК України в контексті можливості розміщення об`єктів енергетики на земельних ділянках усіх категорій (без урахування містобудівної документації та документації із землеустрою).

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

18. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що вони відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

19. Прокурор зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. Однак відведення земельної ділянки відбулося за рахунок території, на якій згідно з генеральним планом міста Ужгорода будівництво об`єктів передачі електричної енергії не передбачено, а вказана територія відповідно до функціонального призначення частково відноситься до багатоквартирної забудови та запроектованої дорожньої розв`язки, що є землями загального користування.

Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Щодо підстав представництва Прокурором інтересів держави у цій справі

22. Як убачається з матеріалів справи, Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

23. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

25. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

26. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

27. Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

28. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

29. Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

30. Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

31. Таким чином визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

32. Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

33. Наведена права позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

34. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

35. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

36. У пункті 140 наведеної постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

37. Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави або існує загроза порушення інтересів держави.

38. Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

39. У справі, яка розглядається, Прокурор звернувся з позовом, в якому просив, зокрема, визнати незаконним і скасувати рішення Ужгородської міської ради, визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Ужгородською міською радою та ТОВ "Дукат-Ужгород", та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді міста Ужгород, наголошуючи на порушенні інтересів держави з огляду на те, що Ужгородська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті спірного рішення, внаслідок порушення вимог законодавства незаконно передала в оренду спірну земельну ділянку, тобто діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

40. Враховуючи викладене у сукупності Прокурор у даній справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, що спростовує доводи скаржника у цій частині.

Щодо підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

41. Судові рішення у цій справі оскаржуються ТОВ "Дукат-Ужгород" також з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

42. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

43. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

44. Верховний Суд враховує, що в обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 76 ЗК України, статей 14, 15 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" в сукупності з нормами статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

45. На переконання скаржника, вирішенню підлягає питання щодо необхідності врахування вимог генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації при укладанні договору оренди земельної ділянки з метою розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування на ній будівель та споруд об`єктів передачі електричної енергії в контексті законодавчо передбаченої можливості розміщення таких об`єктів енергетики на земельних ділянках усіх категорій.

46. Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.

47. За приписами пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про основи містобудування" генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

48. Відповідно до статті 17 Закону України "Про основи містобудування" генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина перша). Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту (частина друга).

49. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

50. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель.

51. Зі змісту наведеного вбачається, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної та землевпорядної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, який визначає, в тому числі види функціонального призначення відповідної території населеного пункту. Водночас, план зонування території та детальний план території розробляються на підставі та у відповідності до генерального плану населеного пункту.

52. Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

53. Дані принципи врахування містобудівної документації при відведення земельної ділянки для містобудівних потреб узгоджуються з принципом раціонального використання земельних ділянок, оскільки положеннями статті 39 ЗК України чітко зазначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

54. Частинами першою-четвертою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

55. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

56. Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб має здійснюватися відповідно до вимог містобудівної документації (генерального плану міста, детального плану територій). При цьому під наданням земельних ділянок для містобудівних потреб слід розуміти надання земельних ділянок, які планується використовувати для розміщення на них об`єктів будівництва.

57. При цьому, відповідно до статті 76 ЗК України та статті 14 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури розміщуються на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення.

58. Проте, оскільки у даному випадку мова йде про виділення земельної ділянки для містобудівних потреб, тобто з метою її забудови лінійними об`єктами енергетичної інфраструктури, використання такої земельної ділянки має здійснюватися відповідно до вимог містобудівної документації, а норми статті 76 ЗК України та статті 14 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" підлягають застосуванню виключно в сукупності з нормами статей 24, 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та частини першої статті 14 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", відповідно до якої земельні ділянки державної та комунальної власності надаються у власність і користування (у тому числі в оренду або користування на умовах сервітуту) для потреб енергетики, у тому числі для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та в порядку, встановленому Земельним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

59. Таким чином, не зважаючи на передбачену земельним законодавством можливість розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури на земельних ділянках усіх категорій, забудова таких земельних ділянок в межах певної категорії земель має відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою, а також має здійснюватися в межах цільового призначення земельної ділянки, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 640/18400/18, у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 813/2946/17 та надалі підтриманий у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 640/13670/19, у яких зазначено, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

60. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цій справі відповідно до генерального плану міста Ужгорода спірна земельна ділянка згідно з функціональним призначенням частково відноситься до багатоквартирної забудови та запроектованої дорожньої розв`язки, що є землями загального користування, де розміщення об`єктів передачі електричної енергії генеральним планом не передбачено.

61. Зокрема, рішенням Ужгородської міської ради від 31.01.2023 № 1116 затверджено містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої вулицями Возз`єднання, Миколи Боб`яка та Боздоським парком та річкою Уж, відповідно до графічної частини якого сформована земельна ділянка відноситься частково до земель дорожньої розв`язки та території змішаної житлової забудови Ж-7, на ній запроектовано паркінг тимчасового зберігання на нижчому рівні.

62. Тобто, містобудівною документацією чітко визначено до яких саме земель технічної інфраструктури відноситься функціональне призначення спірної земельної ділянки. Таким чином, розміщення на цій земельній ділянці нових об`єктів передачі електричної енергії не передбачене містобудівною документацією, зокрема, генеральним планом міста, а також детальним планам територій, а тому передача земельної ділянки в оренду без внесення і затвердження змін до містобудівної документації суперечить чинному законодавству України.

63. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відведення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 здійснено з порушенням вимог генерального плану міста Ужгорода, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 04.07.2023 № 2421 та зобов`язання ТОВ "Дукат-Ужгород" повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653, площею 0,0985 га по Слов`янській набережній в м. Ужгороді підлягають задоволенню.

64. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Ужгород.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ради

65. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 1.7 рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2023 № 1306 в частині передачі ТОВ "Дукат-Ужгород" земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд, об`єктів передачі електричної енергії.

66. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

67. У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

68. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не призводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому відсутня необхідність оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення (пункт 4.50 постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 910/9933/20).

69. З огляду на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування вже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення спірного договору оренди землі від 04.07.2023 № 2421, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення такого договору та повернення набутого за договором або відшкодування шкоди (за наявності підстав). А тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення слід відмовити через неефективність обраного Прокурором способу захисту прав.

70. Подібний правовий висновок викладено у пункті 8.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, який враховується колегією суддів під час розгляду справи.

71. За вказаних обставин, оскільки визнання незаконним та скасування зазначеного рішення не дозволить територіальній громаді міста Ужгород ефективно відновити володіння спірним майном, така вимога не підлягає задоволенню.

Щодо скасування державної реєстрації право оренди на спірну земельну ділянку

72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

73. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю.

74. У позовній заяві Прокурором заявлена вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

75. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

76. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 названого Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19 та від 16.02.2022 у справі № 910/10440/19.

77. Отже, судове рішення про визнання недійсним договору оренди землі від 04.07.2023, на підставі якого державний реєстратор і вчинив відповідний реєстраційний запис щодо права оренди ТОВ "Дукат-Ужгород", є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до положень статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

78. У зв`язку з цим задоволення окремої позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Дукат-Ужгород" на спірну земельну ділянку одночасно з прийняттям судового рішення про визнання недійсним договору оренди не забезпечить територіальній громаді міста Ужгород відновлення порушеного права, а значить не спроможне надати особі ефективний захист її прав.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.09.2024 у справі № 910/14564/23.

79. Отже, заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Дукат-Ужгород" на спірну земельну ділянку з урахуванням задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди землі недійсним не призведе до повернення спірної земельної ділянки державі, не відновить право та не захистить інтерес держави, а тому така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави, у зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

81. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

82. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 300 301 308 309 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 у справі № 907/1187/23 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним і скасування пункту 1.7 рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2023 № 1306 та позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

3. У решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 у справі № 907/1187/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач