ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 907/132/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор Голуб Є. В., Офіс генерального прокурора;
позивач-1 не з`явився;
позивач-2 Дідик В. А.;
відповідач не з`явився;
третя особа не з`явився.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі Банк)
на рішення Господарського суду Закарпатської області (суддя Ремецькі О. Ф.) від 24.07.2019
та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий Галушко Н. А., судді Орищин Г. В., Желік М. Б.) від 29.10.2019 у справі
за позовом Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міністерство) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачеве (далі КЕВ)
до Виноградівської міської ради (далі Рада)
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Банку
про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, визнання права постійного користування земельною ділянкою,
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.19.03.2019 Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства та КЕВ звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ради про визнання недійсним та скасування її рішення від 27.06.2018 № 610 (далі Рішення) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 11,7969 га з кадастровим номером 2121210100:00:001:0129, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а (далі Земельна ділянка-1) на дві земельні ділянки площею 10,6579 га з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 (далі Земельна ділянка-2) та площею 1,139 га з кадастровим номером 2121210100:07:001:0213 (далі Земельна ділянка-3); скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права комунальної власності Ради на Земельні ділянки-2,3; визнання за КЕВ право постійного користування на земельну ділянку площею 31,5 га військового містечка № 8, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199 (далі Земельна ділянка-4).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Прокурор відмовився від частини позовних вимог та просив задовольнити такі позовні вимоги: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права комунальної власності Ради на Земельну ділянку-2; скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України; визнати за КЕВ право постійного користування на Земельну ділянку-4.
1.2.Позовна заява мотивована тим, що Рішення прийнято з порушенням приписів земельного законодавства, зокрема, статей 84 141 142 149 Земельного кодексу України (далі ЗК України) оскільки Рада не має права розпоряджатися землями оборони; Міністерство та КЕВ не надавали згоди на вилучення Земельних ділянок-2,3.
2.Короткий зміст рішень, прийнятих у справі
2.1.Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019, позов задоволено; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права комунальної власності Ради на Земельну ділянку-2; скасовано державну реєстрацію Земельної ділянки-2 шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України; визнано за КЕВ право постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а.
2.2.Рішення судів мотивовані тим, що Рада не мала повноважень на розпорядження Земельною ділянкою-2, отже відбулось безпідставне припинення постійного користування частиною Земельної ділянки-4, яка перебуває на праві постійного користування у КЕВ на підставі Державного акта 1983 року ІІ- ЗК №000691 реєстровий номер 91 (далі Державний акт); доводи Банку про те, що до нього перейшло право користування Земельною ділянкою-1, яка перебувала у оренді попереднього землекористувача і власника нерухомого майна ТОВ "Форт Нокс", є необґрунтованими, оскільки у зв`язку із відчуженням частини майнового комплексу ДП "АК АЛЬФА" (склад пального) загальною площею 2 575 кв.м, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а (далі Нерухоме майно), у Банку відповідно до приписів статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) виникло право лише на оформлення права користування на спірну земельну ділянку; Державний акт не скасовано, а право постійного користування Земельною ділянкою-4 належить Міністерству; Банк не довів, що Нерухоме майно розташоване на Земельній ділянці-2; Рада повністю визнала позовні вимоги; відсутні докази звернення Банку до Ради в порядку статті 123 ЗК України про надання у користування земельної ділянки під об`єктами нерухомості, відтак не доведено порушення прав або охоронюваних законом інтересів Банку.
2.3.Суди залишили без розгляду заяву Банку про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, оскільки таку заяву може подавати лише сторона у справі, а Банк є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
3.Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1.20.11.2019 Банк звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 в частині визнання за КЕВ права постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а; ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.
4.Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
4.1.Суди неправильно застосували положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, оскільки дійшли хибного висновку про те, що у Банку виникло право лише на оформлення права користування на спірну земельну ділянку. Натомість в силу положень зазначених норм до Банку перейшло право користування земельною ділянкою, а не право на оформлення права користування.
4.2.Суди дійшли неправильного висновку про необхідність визнання за КЕВ права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № 8 площею 31,5 га без зазначення, в якій саме частині залишилося за КЕВ право постійного користування. Натомість право постійного користування КЕВ Земельною ділянкою-1 площею 11,7969 га припинилось з моменту надання її в оренду на підставі договору оренди від 24.06.2008, який укладено між Радою (орендодавець) і ТОВ "Форт Нокс" (орендар) (далі Договір) та у зв`язку з набуттям зазначеною особою у власність Нерухомого майна. В подальшому Банк став орендарем за цим договором, оскільки набув право власності на Нерухоме майно. Таким чином в оскаржуваних рішеннях мало бути зазначено лише про визнання права користування КЕВ на Земельну ділянку-4 в частині 19,71 га.
4.3.До спірних правовідносин підлягали застосуванню приписи пункту "е" частини першої статті 141 ЗК України, оскільки до Банку автоматично перейшло право користування Земельною ділянкою-1, яка перебувала у користуванні ТОВ "Форт Нокс" (попередній власник Нерухомого майна). При цьому, наразі відсутнє рішення суду про визнання права оренди ТОВ "Форт Нокс" на Земельну ділянку-1 незаконним, а також не було скасовано або визнано незаконним рішення Ради від 11.04.2008, яким Земельну ділянку-1 передано в оренду ТОВ "Форт Нокс".
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1.У встановлений строк відзиви на касаційну скаргу не надійшли. Відзиви Прокурора, КЕВ та Міністерства подані відповідно 14.01, 17.01 та 03.02., тобто з пропуском встановленого Судом строку для вчинення цієї процесуальної дії, без клопотань про поновлення цього строку, тому Суд залишає їх без розгляду відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
5.2.В судових засіданнях прокурор Офісу Генерального прокурора та представник КЕВ просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову без змін, з підстав, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
6.Розгляд справи Верховним Судом
6.1.Ухвалою Суду від 21.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банку; призначено розгляд справи у судовому засіданні 04.02.2020; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2020.
7.Встановлені судами обставини
7.1.На обліку КЕВ перебуває Земельна ділянка-4 площею 31,5 га. Право постійного користування цією земельною ділянкою посвідчується Державним актом.
7.2.Рішенням від 06.12.2001 Рада припинила право користування на земельну ділянку площею 30,6 га військового містечка № 8 та надала її ДП "АК Альфа".
7.3.Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 рішення Ради від 06.12.2001 про припинення права користування на земельну ділянку площею 30,6 га скасовано.
7.4.На виконання вказаного судового рішення Рада та КЕВ підписали акт приймання-передачі від 29.12.2014 земельної ділянки площею 30,6 га, яка належить до Земельної ділянки-4.
7.5.Земельна ділянка-1 передана у користування ТОВ "Форт Нокс" на підставі Договору, який зареєстровано 24.06.2008.
7.6.17.04.2018 Договір припинено шляхом його розірвання та підписання акта прийому-передачі земельної ділянки.
7.7.27.06.2018 Рішенням Ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки-1 на дві земельні ділянки: Земельну ділянку-2 та Земельну ділянку-3, із залишенням їх у комунальній власності Ради. При цьому, право постійного користування Міністерства та КЕВ фактично припинено.
7.8.На підставі договору іпотеки від 26.03.2016, який укладено між ТОВ "Форт Нокс" (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель), з урахуванням договору про внесення змін №1 від 27.05.2016 за умовами якого замінено сторону іпотекодавця на ТОВ "МАРТА ГРУП СОЮЗ" (далі Договір іпотеки), Банк набув у власність Нерухоме майно, що підтверджується відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.06.2016.
7.9.Міністерство та КЕВ не давали згоди на вилучення Земельних ділянок-2,3 загальною площею 11,7969 га.
7.10.Державний акт не скасовано.
7.11.Земельна ділянка-2 належить до земель оборони.
8.Позиція Верховного Суду
8.1.Частиною першою статті 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній та комунальній власності, без встановлення строку.
8.2.Відповідно до статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
8.3.Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (див. mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, пункт 11 постанови Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, пункт 16 постанови від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, пункт 15 постанови № 915/1283/17, пункт 8.12 постанови Верховного суду від 05.11.2019 у справі № 926/746/19).
8.4.Суди попередніх інстанцій встановили, що на обліку КЕВ перебуває Земельна ділянка-4 площею 31,5; право постійного користування цією земельною ділянкою посвідчується Державним актом, який не скасовано; Земельна ділянка-2, яка є частиною Земельної ділянки-1, що розташована за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а, належить до земель оборони; Міністерство та КЕВ не давали згоди на вилучення Земельних ділянок-2,3 загальною площею 11,7969 га.
8.5.Поряд з цим, суди встановили, що на земельній ділянці за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а знаходиться Нерухоме майно частини майнового комплексу ДП "АК АЛЬФА" (склад пального) загальною площею 2 575 кв. м., яке належало ТОВ "Форт Нокс".
8.6.Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
8.7.Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.
8.8.Такий перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.
8.9.При цьому, перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини.
8.10.Таким чином, набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.
8.11.Також, суди встановили, що на підставі Договору іпотеки до Банку перейшло право власності на вищевказане Нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а та раніше належало ТОВ "Форт Нокс". При цьому, Земельна ділянка-1 перебувала у користуванні ТОВ "Форт Нокс" на підставі Договору оренди, зареєстрований 24.06.2008.
8.12.Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
8.13.Тобто особа, яка набула права власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.
8.14.Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.
8.15.Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.
8.16.При цьому, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема підписання правочину про припинення відповідного договору оренди, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки. Відповідно до частини першої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Отже правочин з припинення договору оренди, вчинений відчужувачем нерухомого майна, який на час його вчинення не є орендарем земельної ділянки за цим договором, тобто не є стороною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди для нового власника нерухомого майна, не припиняє його права та обов`язки як орендаря. Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в пункті 7.14, постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18.
8.17.Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за КЕВ права власності на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що Міністерство та КЕВ не давали згоди на вилучення Земельних ділянок-2,3 загальною площею 11,7969 га, Державний акт не скасовано, Земельна ділянка-2 належить до земель оборони, а отже відбулось безпідставне припинення постійного користування частини земельної ділянки військового містечка № 8, яка на підставі Державного акта перебуває у постійному користуванні КЕВ.
8.18.Проте, ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки твердженням Банку, викладеним у письмових поясненнях (т. 1, а. с. 206-209) та апеляційній скарзі (т. 2, а. с. 44- 48), що право постійного користування КЕВ Земельною ділянкою-1 припинилось у зв`язку з набуттям ТОВ "Форт Нокс" права власності на Нерухоме майно, ухвалення Радою рішення від 11.04.2008 (т. 1, а. с. 114) та укладення між ними Договору; до Банку перейшли права орендаря за Договором у тому ж обсязі та на умовах, які мало ТОВ "Форт Нокс"; договір оренди Земельної ділянки-1 щодо ТОВ "Форт Нокс" (попереднього власника Нерухомого майна) припинився Договором іпотеки, а його подальші дії спрямовані на розірвання Договору, зокрема, підписання акта прийому-передачі земельної ділянки не тягнуть настання правових наслідків для Банку як орендаря Земельної ділянки-1.
8.19.Обмежившись посиланням на те, що у зв`язку із відчуженням Нерухомого майна у Банку виникло право лише на оформлення права користування на спірну земельну ділянку, Державний акт не скасовано, а отже право постійного користування Земельною ділянкою-4 належить Міністерству, при цьому, відсутні докази звернення Банку до Ради про надання у користування земельної ділянки під об`єктами нерухомості, суди натомість залишили поза увагою наведені вище положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини; оцінки спірним правовідносинам у контексті зазначених норм не надали; належним чином не з`ясували підстави набуття ТОВ "Форт Нокс" права власності на Нерухоме майно, чи зумовило це перехід до ТОВ "Форт Нокс" земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій розташоване Нерухоме майно, яка частина цієї земельної ділянки необхідна для обслуговування Нерухомого майна з урахуванням державних будівельних норм та санітарних норм і правил, чи відбулось в цьому випадку зміна цільового призначення земельної ділянки на якій розташоване Нерухоме майно, і, якщо так, то яке нове цільове призначення цієї земельної ділянки, чи належало Нерухоме майно до військового майна; встановивши обставини укладення між ТОВ "Форт Нокс" та Радою Договору оренди та подальше набуття Банком права власності на Нерухоме майно, яке розташоване на Земельній ділянці-1, суди наведених у підпунктах 8.13-8.16 цієї постанови висновків не врахували, тому відповідні відносини не досліджували; також не дослідили та не зазначили, яке значення для цієї справи має Рішення Ради від 11.04.2008 (т. 1, а. с. 114), яким надано на умовах оренди ТОВ "Форт Нокс" Земельну ділянку-1 і яким чином воно впливає на права Позивачів, за захистом яких поданий позов у цій справі.
8.20.Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
8.21.За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вимоги про визнання за КЕВ права постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а у повному обсязі передчасні та не ґрунтуються на дослідженні усіх наданих учасниками справи доказів та надання їм оцінки у контексті норм, що регулююсь спірні правовідносини.
8.22.За положеннями частин першоїдругої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.23.Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
8.24.З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
8.25.Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
9.Судові витрати
9.1.Оскільки розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 907/132/19 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Мукачеве права постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а.
В цій частині праву направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяК. М. Пільков
СуддіТ. Б. Дроботова
В. А. Зуєв