ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/16/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 (Зварич О. В. - головуючий, судді: Гриців В. М., Панова І. Ю.) про відмову ухвалити додаткове рішення у справі
за позовом Чопської міської ради Закарпатської області
до Приватного підприємства "ХЕМІКОН АГ"
про розірвання договору, повернення об`єкта оренди, стягнення 336 124, 10 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Провадження у судах попередніх інстанцій
1. У січні 2023 року Чопська міська рада Закарпатської області (далі - "Позивач", Міська рада) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "ХЕМІКОН АГ" (далі - "Відповідач", ПП "ХЕМІКОН АГ") про розірвання договору, повернення об`єкта оренди та стягнення боргу у розмірі 336 124, 10 грн.
2. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 24.05.2024 закрив провадження у цій справі в частині стягнення боргу у розмірі 336 124, 10 грн. Позовні вимоги в іншій частині задовольнив.
3. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 23.09.2024, якою рішення господарського суду першої інстанції від 24.05.2024 залишив без змін.
4. Після цього Позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ПП "ХЕМІКОН АГ" на користь Міської ради 12 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Розглянувши подану заяву, 28.10.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив відмовити у її задоволенні.
6. Ухвалу обґрунтував тим, що до прийняття апеляційним судом постанови у цій справі Міська рада не подала до суду доказів, які б підтверджували розмір понесених нею судових витрат, як і не подала заяви про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
7. Окремо суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідна заява у відзиві на апеляційну скаргу не може вважатися достатньою у розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Касаційна скарга
8. Не погодившись з ухвалою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення його заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. Скаржник стверджує, що оскаржену ним ухвалу апеляційний господарський суд прийняв з порушенням статей 16 126 126 129 221 ГПК України.
10. Обґрунтовуючи своє твердження пояснює, що наведені положення ГПК України гарантують стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу. При цьому ці норми не визначають вимог щодо форми чи змісту заяви, якою сторона повідомляє суд про необхідність розподілу судових витрат.
11. Міська рада наголошує, що нею у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено про подання доказів обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції і, на її думку, такої заяви достатньо для висновку про виконання Позивачем відповідних приписів ГПК України щодо належного повідомлення суду про відшкодування судових витрат.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів касаційної скарги і висновків суду попередньої інстанції
12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
14. Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
15. В свою чергу частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
16. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
17. Верховний Суд вже неодноразово висновував, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (див. постанови від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
18. Тобто, умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору) є подання сторонню відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
19. Колегія суддів наголошує на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині восьмій статті 129 ГПК України.
20. У частині восьмій статті 129 ГПК України йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
21. Отже, положення частини восьмої статті 129 ГПК України регулюють процес подачі доказів на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом справи та передбачають, що такі докази можуть бути подані:
- до закінчення судових дебатів у справі;
- протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
22. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
23. Положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
24. Як слідує із матеріалів цієї справи Міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просила суд апеляційної інстанції надати їй можливість подати докази понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
25. Враховуючи, що ГПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення Міською радою у відзиві на апеляційну скаргу про те, що докази понесення судових витрат будуть надані додатково, і є заявою Позивача, мова про яку йде у частині восьмій статті 129 ГПК України.
26. Висновки ж апеляційного господарського суду про те, що відповідна заява має бути викладена у формі окремого документа і у відзиві на апеляційну скаргу заявлена бути не може є помилковими та такими, що суперечать наведеним приписам ГПК України. Більше того, такі вимоги з боку суду апеляційної інстанції є проявом надмірного формалізму, який обмежує сторону судового провадження права на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
27. Таким чином, в ході здійснення касаційного провадження у цій справі доводи касаційної скарги Міської ради знайшли своє підтвердження. Ухвалу суду попередньої інстанції про відмову ухвалили додаткове рішення Верховний Суд визнає неправомірною.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення і передати справу для продовження розгляду.
29. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 304 ГПК України).
30. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).
31. Враховуючи, що внаслідок допущених порушень норм процесуального права суд апеляційної інстанції постановив неправомірну ухвалу, якою відмовив у прийнятті додаткового рішення про розподіл судових витрат, оцінки поданій Позивачем заяві та доданим до неї доказам не надав, Верховний Суд, керуючись наведеними приписами ГПК України, дійшов висновку про скасування оскарженої ухвали суду попередньої інстанції та про направлення цієї справи цьому ж суду для продовження розгляду відповідної заяви Міської ради.
Керуючись статтями 300 301 304 306 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області задовольнити частково.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі № 907/16/23 скасувати та направити цю справу до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.