№ 908/1006/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/1006/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Блажко У.В.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" - Аксаріна Р.М.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 (суддя Науменко А.О.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (головуючий суддя - Чередко А.Є., судді Мороз В.Ф. і Кузнецов В.О.)

зі справи № 908/1006/21

за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія)

до Товариства

про стягнення 6 202 160,81 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 6 202 160,81 грн., з яких: 359 022, 83 грн. - 3% річних, 1 346 262, 01 грн. «інфляційні втрати», 1 436 765, 57 грн. пені та 3 060 110, 40 грн. штрафу.

2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строку виконання грошового зобов`язання з оплати послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024 (далі - Договір), за період жовтень 2020 року - січень 2021 року.

Короткий зміст рішень судових інстанцій

3. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії 359 022, 83 грн. - 3% річних, 1 346 262, 01 грн. «інфляційних втрат», 1 436 091, 30 грн. пені, 3 060 110, 40 грн. штрафу та 93 022, 30 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 674, 27 грн. пені та 10, 11 грн. судового збору відмовлено.

4. Оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій мотивовані наявністю підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки судами встановлені порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної сплати коштів; здійснивши перевірку розрахунків заявлених до стягнення сум, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 359 022, 83 грн. - 3% річних, 1 346 262, 01 грн. «інфляційних втрат», 1 436 091, 30 грн. пені, 3 060 110, 40 грн. штрафу, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 674, 27 грн. пені судами відмовлено як у необґрунтовано заявлених через допущені позивачем арифметичні помилки при розрахунку пені.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права за відсутності сталої судової практики щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, та просить: скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №908/1006/21 у частині стягнення з Товариства на користь Компанії 28 296,08 грн. - 3% річних, 30 741,37 грн. "інфляційних втрат", 642 884,44 грн. пені, 3 060 110,40 грн. штрафу та 56 431,49 грн. судового збору; прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства на користь Компанії 330 726,75 грн. - 3% річних, 1 315 520,01 грн. "інфляційних втрат", 793 881,13 грн. пені, 36 601,92 грн. судового збору; судові витрати за подання касаційної скарги покласти на Компанію.

8. Згідно з доводами касаційної скарги:

- на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 №766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у редакції постанов від 19.08.2020 №1564, від 16.12.2020 №2492, від 24.12.2020 №2736 (далі - Постанова №766), яка прямо забороняла оператору систем передачі застосовувати до електропостачальників заходи відповідальності (у формі пені та штрафу) за порушення порядку розрахунків;

- вимога щодо сплати пені є правом, а не обов`язком Компанії, якого треба беззастережно дотримуватися та безвідмовно виконувати його відповідно до умов правочину. Будь-які інші порушення з боку відповідача за Договором відсутні, розрахунки виконувалися належним чином та у строки, визначені Договором;

- наявність у позивача можливості стягувати з відповідача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати відповідача до виконання основного грошового зобов`язання за Договором та не може бути непомірним тягарем для Товариства і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Доводи позивача

9. 14.03.2022 від Компанії на електронну адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому міститься клопотання про продовження позивачу строку для подання відзиву на касаційну скаргу. Назване клопотання мотивоване тим, що у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні позивач не мав можливості своєчасно надати відзив на касаційну скаргу до суду.

Згідно зі статтею 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За приписами частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Частинами першою та другою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2022 у цій справі встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 02.03.2022. Як вже було зазначено, 14.03.2022 від Компанії на електронну адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому міститься клопотання про продовження позивачу строку для подання відзиву на касаційну скаргу

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб.

З огляду на зазначене та беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), Верховний Суд вважає за можливе продовжити позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з ініціативи суду.

9.1. У відзиві на касаційну скаргу Компанія зазначає, що: оскаржувані рішення судові попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою; нарахування позивачем пені здійснено правомірно, тому твердження відповідача про те, що наявність у позивача можливості стягувати з відповідача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове значення, не відповідає дійсності; відповідач просить змінити рішення, а саме зменшити суми всіх призначених до стягнення сум 3% річних, «інфляційних втрат», пені та штрафу, при цьому незрозуміло, з яких підстав він вважає неправомірним стягнення 3% річних та «інфляційних втрат» саме у тих сумах, що задоволені судом; у матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, не наведено достатніх обґрунтувань необхідності такого зменшення та винятковості даного випадку; заявивши у касаційній скарзі про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, відповідач не навів жодного обґрунтування такого доводу, - та просить рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Компанія є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

Компанія виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

11. Компанією (Оператор системи передачі; ОСП) та Товариством (користувач), укладено Договір, відповідно до умов якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Додатковою угодою від 14.08.2019 Договір був викладений в новій редакції.

12. Згідно з умовами Договору:

- розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (пункт 6.1);

- користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед (пункт 6.2);

- користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим (пункт 6.5);

- у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (пункт 6.6);

- у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (пункт 6.7);

- у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (абзац четвертий пункту 6.7 у редакції додаткової угоди від 14.08.2019);

- ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу; користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором (підпункт 1 пункту 7.1, підпункт 3 пункту 9.3).

13. У період з жовтня 2020 року по січень 2021 року позивачем на виконання умов Договору надавались відповідачеві послуги з передачі електричної енергії на відповідну суму, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними актами приймання-передачі послуг та актами коригування до них підписаними сторонами без будь-яких зауважень.

14. Посилаючись на те, що відповідач зобов`язаний оплачувати послугу в порядку та строки, визначені Договором, зокрема пунктами 6.2, 6.5, позивач здійснив розрахунок пені, штрафу, 3% річних та «інфляційних втрат», виходячи з суми простроченої заборгованості та часткового її погашення за послуги, надані позивачем відповідачеві за період з жовтня 2020 року по січень 2021 року на підставі Договору.

15. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановили прострочення відповідачем зі сплати планових платежів, врахували суми переплати за певні квартали та оплату вартості послуг за скорегованими даними, здійснили перевірку розрахунків заявлених до стягнення позивачем сум та дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 359 022, 83 грн. - 3% річних, 1 346 262, 01 грн. «інфляційних втрат», 1 436 091, 30 грн. пені, 3 060 110, 40 грн. штрафу; в іншій частині позовних вимог, щодо стягнення 674, 27 грн. пені, судами відмовлено як у необґрунтовано заявлених через допущені позивачем арифметичні помилки при розрахунку пені.

16. При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин заборони застосовувати до електропостачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків у формі пені та штрафу, встановлені Постановою № 766 у редакції постанов від 19.08.2020 № 1564, від 16.12.20290 № 2492, від 24.12.2020 № 2736.

Судами вказано, що з аналізу норм Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не вбачається повноважень НКРЕКП змінювати своїми постановами, які за своєю правовою природою є підзаконними нормативними актами, умови договорів, укладених суб`єктами господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання, що передбачено, зокрема, такими законодавчими актами, як Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

У НКРЕКП відсутні повноважень втручатися у спірні правовідносини, які є предметом розгляду в даній судовій справі.

17. У матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, не наведено достатніх обґрунтувань необхідності такого зменшення та винятковості даного випадку.

Враховучи наведене, а також те, що зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку суд першої інстанції не припустився порушень норм матеріального та процесуального права, не застосувавши до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі №908/1006/21 за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки скаржник посилався на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Постанови №766 у редакції постанов від 19.08.2020 №1564, від 16.12.2020 №2492, від 24.12.2020 №2736, яка прямо забороняла оператору систем передачі застосовувати до електропостачальників заходи відповідальності (у формі пені та штрафу) за порушення порядку розрахунків.

19. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

20. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни (далі - період дії карантину) надано настанови, зокрема, Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1 - 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309. Електропостачальники не набувають статусу "Дефолтний".

Відповідно до пункту 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим Договором користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Аналогічні умови містяться в пункті 6.7 укладеного сторонами Договору.

Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N 766" було внесено зміни до вказаної постанови №766 та виключено, зокрема, положення про незастосування до електропостачальників заходів, передбачених пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

21. Верховний Суд не погоджується з твердженнями суду апеляційної інстанції про те, що у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відсутні повноваження втручатися у спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної судової справи, оскільки із Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не вбачається повноважень НКРЕКП змінювати своїми постановами, які за своєю правовою природою є підзаконними нормативними актами, умови договорів, укладених суб`єктами господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання, що передбачено, зокрема, такими законодавчими актами, як Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, з огляду на таке.

22. Так, відповідно до положень Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»:

- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг (частина перша статті 1);

- Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом (стаття 3);

- рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 14).

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики, тому постанови НКРЕКП, зокрема і Постанова №766, є обов`язковими до виконання для позивача.

24. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 05.04.2001 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).

25. Посилання судів та позивача на те, що в даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та норми Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу, ніж Постанова №766, відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що положення названої постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин у даній справі.

А за наявності розбіжностей між загальними і спеціальними (винятковими) нормами необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (§ 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» від 25.03.1999, § 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії» від 26.07.2007 тощо)».

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц.

26. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково не застосували до правовідносин у цій справі норми Постанови №766, отже, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

27. Отже, у період з 08.04.2020 по 27.01.2021 діяли обмеження щодо застосування оператором системи передачі, яким є позивач, до електропостачальника (відповідача у справі) заходів щодо нарахування пені і штрафу, які не були враховані позивачем у своєму розрахунку та не перевірені судами попередніх інстанцій через незастосування ними до спірних правовідносин Постанови №766 у редакції, чинній на момент виникнення таких правовідносин.

28. Здійснення перевірки правильності розрахунку заявлених до стягнення сум пені та штрафу перебуває у залежності від оцінки відповідних доказів у справі, що в силу імперативних приписів частини другої статті 300 ГПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Тому рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в даній справі підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу та пені з передачею справи у цих же частинах на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. Що ж до задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та «інфляційних витрат», то Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині, оскільки скаржник у прохальній частині своєї касаційної скарги просить, зокрема, зменшити призначені до стягнення суми 3% річних та «інфляційних втрат», але при цьому не вказує, з яких підстав та на основі яких аргументів він вважає неправомірним стягнення 3% річних та «інфляційних втрат» саме у тих сумах, що стягнуті судами, та не наводить обставин, які могли б стати підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень у цих частинах, а тому, з урахуванням частини першої статті 300 ГПК України, підстави для задоволення касаційної скарги Товариства в даній частині відсутні.

30. Аргументи Компанії, викладені у відзиві на касаційну скаргу, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Таким чином, аргументи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень частково знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 310 названого Кодексу зазначені судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, штрафу та судового збору з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і оцінити певні докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам сторін належну правову оцінку, перевірити підстави нарахування позивачем заборгованості та надані ним розрахунки і вирішити спір відповідно до закону.

32. У частині стягнення 3% річних та «інфляційних витрат» оскаржувані судові рішення слід залишити без змін у зв`язку з необгрунтуванням скаржником підстав для їх скасування, в зазначеній частині.

33. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу усіх судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №908/1006/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 436 091, 30 грн. пені, 3 060 110, 40 грн. штрафу та 93 022, 30 грн. судового збору.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

3. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №908/1006/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов