ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/1247/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Черненко Н.С. (адвокат),
відповідача - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство, відповідач) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 (головуючий - суддя Мірошниченко М.В.) і
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2021 (головуючий - суддя Березкіна О.В., судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.),
у справі №908/1247/21
за позовом Товариства
до Підприємства
про визнання договору недійсним.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства, в якому просило визнати недійсним правочин у формі заяви відповідача від 31.12.2020 за № 42-30/28333 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (далі - Заява) в частині погашення заборгованості Підприємства за послуги з розподілу електричної енергії.
1.2. Позов мотивовано тим, що Заява в частині погашення заборгованості за послуги з розподілу електроенергії суперечить:
- імперативним вимогам, встановленим нормами матеріального права, а саме Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 202 Господарського кодексу (далі - ГК України);
- умовам публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2020.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2021 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 у справі № 908/1247/21 - без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 908/1247/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
3.2. При цьому з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник обґрунтовує касаційну скаргу необхідністю відступлення від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, у зв`язку з чим просить Суд передати справу №908/1247/21 на розгляд об`єднаної палати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статтей 601 602 ЦК України; статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".
4.2. Умови Договору містять заборону проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, про що відповідач був обізнаний, оскільки додаткова угода від 01.04.2020 про внесення змін у додаток №4 договору є публічною та набрала чинності з дня її опублікування на сайті, а саме 01.04.2020.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від Підприємства відзиву на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходило.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Підприємство 29.11.2018 звернулося із заявою-приєднанням, виданою Товариством (оператор системи розподілу або ОСР), до умов "Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії", відповідно до якої з 01.01.2019 позивачем (оператор системи) та відповідачем (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 01.12.2005 №1005.
6.2. Підприємство 29.12.2018 звернулося із заявою-приєднанням, виданою Товариством (оператор системи розподілу або ОСР), до умов "Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії", відповідно до якої з 01.01.2019 позивачем (оператор системи) та відповідачем (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 31.08.2011 №42.
6.3. Підприємство 29.01.2019 звернулося із заявою-приєднанням, виданою Товариством (оператор системи розподілу або ОСР), до умов "Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії", відповідно до якої з 01.01.2019 позивачем (оператор системи) та відповідачем (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 31.08.2011 №42 (далі - Договір).
6.4. У пунктах 1.1, 1.2 Договору встановлено, що договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі споживач) як послуги оператора системи. Договір укладений сторонами з урахуванням статей 633 634 641 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов Договору згідно із заявою-приєднанням, що є додатком №1 до Договору. Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів, окрім індивідуально-технічних (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас напруги, особливості обліку тощо).
6.5. Відповідно до пункту 2.1 Договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком №2 до Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
6.6. Пунктом 2.3 Договору встановлено, що споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 Договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком №4 "Порядок розрахунків".
6.7. Згідно з пунктами 5.2, 5.3 Договору оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку №4 "Порядок розрахунків".
6.8. За умовами пункту 11.1 Договору він набирає чинності з дня приєднання споживача до умов Договору та діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
6.9. Відповідно до пункту 1.3 додатку №4 до Договору "Порядок розрахунків" розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора системи, вказаний в пункті 13 Договору.
6.10. Як зазначив позивач, 05.01.2021 ним отримано від відповідача Заяву, в якій зазначено, що на даний час Підприємство має до Товариства грошові вимоги у сумі 128 972,42 грн, що підтверджується такими документами: договором від 01.01.2013 №12-7/37-121-SD-15-02621, рішенням від 29.05.2019 по справі №908/528/19, рахунком від 31.10.2018 №790; з іншого боку, позивач має до відповідача грошові вимоги у сумі 128 972,42 грн, що підтверджується такими документами: 1. договором від 01.12.2005 №1005/42-11-8-06-546, заявою-приєднанням/77-121-08-19-08364 від 01.01.2019, рахунком від 31.10.2020 №1005/10-РП у сумі 11 823,32 грн; 2. договором від 31.08.2011 №42/42-11-8-1914, заявою-приєднанням/77-121-08-19-08381 від 01.01.2019, рахунком від 31.10.2020 №42/10-РП у сумі 92 571,73 грн; договором від 31.08.2011 №42/42-11-8-1914, рахунком від 31.10.2020 №42/10р у сумі 24 577,37 грн.
6.11. Згідно зі статтею 601 ЦК України і статтею 203 ГК України відповідач заявив про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 128 972,42 грн.
6.12. Заява підписана т.в.о. генерального директора Ю.Кульба та головним бухгалтером І.Прокоф`євим, підписи скріплено круглою печаткою відокремленого підрозділу.
6.13. У матеріалах справи наявні, зокрема, рахунок від 31.10.2020 №1005/10-РП на суму 11 823,32 грн за договором від 01.12.2019 №1005 про надання послуг з розподілу електричної енергії з кінцевим терміном сплати до 11.11.2020, рахунок від 31.10.2020 №42/10-РП на суму 92 571,73 грн за договором про надання послуг з розподілу з кінцевим терміном сплати 17.11.2020, рахунок від 31.10.2020 №42/10р на суму 24 577,37 грн за договором від 31.08.2011 №42 (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у жовтні 2020 року) з кінцевим терміном сплати 17.11.2020, виставлені позивачем відповідачу, а також рахунок-фактура від 31.10.2018 №790 за договором від 01.01.2013 №12-7/37-121-SD-15-02621 на суму 262 080,38 грн, виставленого Підприємством Товариству.
6.14. Листом від 13.01.2021 №007-66/139 на Заяву позивач повідомив відповідача про те, що вчинений ним правочин у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить нормам матеріального права та умовам договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Також, Товариство пропонувало відкликати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі №908/1247/21 за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. На електронну адресу Верховного Суду 28.06.2022 надійшло клопотання Підприємства про розгляд справи за відсутності відповідача, яке підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП) 28.06.2022. Підпис КУЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 28.06.2022.
7.2.1. У вказаному клопотанні Підприємство зокрема просило Суд розглянути касаційну скаргу Товариства за відсутності відповідача, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, висловило свої міркування щодо клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.
7.2.2. Також, відповідач просив врахувати обґрунтовані заперечення, викладені у відзиві щодо змісту і вимог касаційної скарги, без зазначення яким саме чином його було надіслано на адресу Суду.
7.2.3. Водночас у матеріалах справи та у діловодстві Верховного Суду відсутній відзив на касаційну скаргу Підприємства.
7.3. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 07.07.2022 вирішено розглядати клопотання позивача про передачу справи №908/1247/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду разом із касаційною скаргою.
7.4. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
7.5. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
7.6. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18 квітня 2022 року №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
7.7. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17 травня 2022 року №341/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
7.8. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
7.9. Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
7.10. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.11. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення даного спору є Заява відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, яка, на думку скаржника, підлягає визнанню недійсною.
8.2. Щодо підстави касаційного оскарження, зазначеної у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
8.3. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статтей 601 602 ЦК України; статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".
8.4. На думку позивача, вимоги за Договором не можуть бути зараховані на підставі Заяви, оскільки розрахунки за Договором здійснюються лише в грошовій формі та його умовами заборонено здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.5. Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
8.6. Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
8.7. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
8.8. Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
8.9. Спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана Підприємством позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.
8.10. Слід зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
8.11. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
8.12. Слід зазначити, що скаржник не зазначає про те, що заборгованість є спірною, а мотивує визнання Заяви недійсною тим, що проведене Підприємством зарахування суперечить нормам законодавства, а саме приписам статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".
8.13. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій вказували, що у Законі України "Про ринок електричної енергії", на який посилався позивач, відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.14. Водночас, питання щодо заборони зарахування зустрічних однорідних вимог, в силу приписів Закону України "Про ринок електричної енергії" було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/11116/19.
8.15. Так, у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначила таке.
8.15.1. Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом (пункт 53).
8.15.2. З 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (08.08.2019) відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України "Про ринок електричної енергії" від 17.04.2017 №219-VIII, який вже не містив положень щодо спеціального порядку розрахунку (пункт 55).
8.15.3. Посилання скаржника на пункт 16 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", якими передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, суд вважає безпідставними. Адже новий Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" №719-IX було ухвалено лише 17.06.2020. Закон України "Про ринок електричної енергії" не містив заборон щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог між учасниками ринку електричної енергії (пункт 56).
8.15.4. Стаття 1087 ЦК України "Форми розрахунків" закріплює дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову. Відповідно до частини першої статті 1088 ЦК України "Види безготівкових розрахунків" при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту (пункт 61).
8.15.5. Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 ЦК України "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України) (пункт 61).
8.16. Отже, Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 чітко вказав, що зарахування зустрічних однорідних вимог не є формою розрахунків.
8.17. За приписами частин першої та другої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, діючій на момент вчинення спірного правочину) розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
8.18. Відповідно до пункту 4.1 ПРРЕ (в редакції, діючій на момент вчинення спірного правочину), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
8.19. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 140 "Про визначення уповноважених банків ринку електричної енергії, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 5 Закону України "Про ринок електричної енергії", уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання ринку електричної енергії, визначені ПАТ "Ощадбанк", ПАТ "АБ Укргазбанк", АТ "Державний експертно-імпортний банк України".
8.20. Постановою НКРЕКП від 27.06.2019 №1247, відповідно до статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", затверджено Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку, згідно з яким усі, без винятку, рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку відкриті в АТ "Ощадбанк" і його філіях у відповідних містах України. При цьому в постанові зазначено найменування електропостачальників, оператора системи передачі, оператора ринку та зазначено їхні рахунки із спеціальним режимом використання.
8.21. Водночас, як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач відсутній в зазначеному переліку електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку.
8.22. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що поточний рахунок, за яким здійснюються розрахунки за Договором не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі, оператора ринку, відкритим в одному із уповноважених банків.
8.23. Верховний Суд акцентує увагу на те, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
8.24. Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
8.25. Так, скаржник не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній ним постанові, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України взагалі носять декларативний характер, оскільки скаржник в касаційній скарзі не зазначає мотиви необхідності такого відступлення, а тому підстави для задоволення касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України відсутні.
8.26. Проте скаржником у касаційній скарзі не зазначено жодних підстав на підтвердження обґрунтованої необхідності для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду.
8.27. Скаржник не навів аргументованих мотивів того, що правова позиція означена у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 не має застосовуватись у даному випадку та суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статті 601 602 ЦК України; стаття 75 Закону України "Про ринок електричної енергії").
8.28. Що ж до доводів позивача, наведених у пункті 4.2 даної постанови, то вони не знайшли свого підтвердження, з огляду на таке.
8.29. Так, Товариство під час апеляційного розгляду справи зазначило, що Договір містить заборону на припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
8.30. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги надану до додаткових пояснень по справі від 07.12.2021 додаткову угоду про внесення змін до Договору, пунктом 2 якої доповнено пункт 1.3 додатку №4 «Порядок розрахунків» Договору абзацом четвертим такого змісту: «Не допускається припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог з наданої послуги з розподілу електричної енергії в односторонньому порядку за заявою однієї із сторін», з таких мотивів:
- звертаючись з позовом про визнання одностороннього правочину недійсним, позивач надав Договір та додаток №4 до Договору «Порядок розрахунків», пункт 1.3 якого не містить зазначених змін;
- заяви-приєднання відповідача до умов Договору датовані 29.11.2018, 29.12.2018, 29.01.2019, в той час, як додаткова угода, надана позивачем до письмових пояснень, набирає законної сили з 01.04.2020, та доказів ознайомлення відповідача із даною додатковою угодою, позивач не надав;
-крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції, жодним чином не обґрунтовував свої вимоги з посиланням на відповідну додаткову угоду із внесеними змінами до пункту 1.3 додатку №4 до Договору, а тому колегія суддів не вбачає підстав для врахування наданого позивачем нового доказу під час перегляду даної справи.
8.31. Слід зазначити, що Товариство ні суду апеляційної інстанції у поясненнях від 03.12.2021 №33- 33/536, ані Верховному Суду у касаційній скарзі не пояснило причин, за яких позивач не подав додаткову угоду із внесеними змінами до пункту 1.3 додатку №4 до Договору суду першої інстанції.
8.32. Що ж до тверджень суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не подано доказів ознайомлення відповідача із даною додатковою угодою, то Верховний Суд наголошує на тому, що як правильно вказує позивач, така додаткова угода є публічною та набирає чинності з дня її опублікування на сайті Товариства.
8.33. Водночас скаржник не надав ні суду апеляційної інстанції, ані Верховному Суду доказів того, що вказана додаткова угода була опублікована на сайті Товариства саме 01.04.2020 та діяла на момент вчинення оспорюваного правочину (31.12.2020).
8.34. Разом з тим, сам же позивач додав до позовної заяви роздруківку Договору та додатку №4 без відповідної додаткової угоди.
8.35. Щодо заявленого у касаційній скарзі клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, то колегія суддів зазначає таке.
8.36. Нормативна підстава клопотання, вказана заявником, - частина друга статті 302 ГПК України.
8.37. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
8.38. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
8.39. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
8.40. Однак Товариство у касаційній скарзі не наводить вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, на підставі якої вже сформована усталена практика, а також яка, як було зазначено вище, підлягає врахуванню у справі, яка розглядається.
8.41. З урахуванням наведеного клопотання Товариства про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не підлягає задоволенню.
8.42. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
8.43. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
8.44. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
8.45. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.46. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.47. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.48. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у Розділі 8 цієї постанови.
9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 309 308 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про передачу справи №908/1247/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2021 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі №908/1247/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос