ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/1556/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Плецької Ю.В.,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ ІНВЕСТ"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2024 (головуючий суддя - Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.12.2023 (суддя Зінченко Н.Г.)

у справі №908/1556/22

за позовом фізичної особи-підприємця Іздебського Ігоря Євстаховича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ ІНВЕСТ"

про стягнення 1 557 437,84 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ ІНВЕСТ"

до фізичної особи-підприємця Іздебського Ігоря Євстаховича

про стягнення 100 500 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець Іздебський Ігор Євстахович (далі також - ФОП Іздебський І.Є.) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ ІНВЕСТ" (далі - також ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ") про стягнення заборгованості за договором доручення від 21.09.2021 №21-09, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути 1 131 000 грн основного боргу, 156 790, 68 грн пені, 215 266, 20 грн інфляційних втрат та 54 380, 96 грн 3% річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повного та своєчасного розрахунку за виконане позивачем доручення, про що сторони склали акт від 18.10.2021 №1, в якому узгодили, що повірений виконав доручення довірителя та погодили розмір винагороди повіреного в розмірі 1400 000 грн, а також сплату винагороди до 31.03.2022.

3. ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з зустрічним позовом до ФОП Іздебського І.Є. про стягнення 100 500 грн заборгованості за оплачені, але не надані послуги за договором доручення від 21.09.2021 №21-09.

4. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що повірений не надав жодних послуг за вказаним договором, а поданий ним акт від 18.10.2021 №1 про виконання доручення за договором ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" не підписувало, цей документ є підробленим і про його існування позивач за зустрічним позовом дізнався лише після отримання позовної заяви ФОП Іздебського І.Є., у зв`язку з чим ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" звернулося до Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення ФОП Іздебським І.Є., а також направило останньому вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 100 500 грн за оплачені, але не надані останнім послуги.

5. Крім того, позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що акт від 18.10.2021 №1 не підтверджує факт виконання ФОП Іздебським І.Є. доручення за договором доручення від 21.09.2021 №21-09 і його прийняття ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ", оскільки цей акт містить посилання на інший договір доручення від 03.04.2021 №03-04, який дійсно був укладений між сторонами.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6. ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" (довіритель) та ФОП Іздебський І.Є. (повірений) уклали договір доручення від 21.09.2021 №21-09 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого повірений за винагороду зобов`язується за дорученням, від імені та за рахунок довірителя вчиняти юридично значимі дії, спрямовані на укладення та виконання довірителем договорів підряду щодо виконання будівельних робіт.

7. Відповідно до пункту 1.4 договору територія надання послуг Україна.

8. Згідно з пунктом 1.5 договору строк виконання доручення до 31.03.2022.

9. Умовами пункту 1.2 договору визначено, що по даному договору повірений здійснює наступні юридично значимі дії:

- здійснення розрахунку та формування договірних цін на виконання робіт та узгодження цих цін з контрагентами;

- формування графіків виконання робіт та узгодження їх з контрагентами;

- підготовка тендерної документації (за необхідності), її надання у встановлений строк, представлення інтересів довірителя перед тендерною комісією;

- детальна розробка структури та механізму виконання угоди з метою оптимізації їх параметрів та з урахуванням фінансових, податкових, юридичних ризиків сторін;

- узгодження умов, термінів виконання робіт та порядку оплати по договорам із контрагентами за погодженням із довірителем;

- супровід укладених угод та здійснення управління проектами до моменту отримання оплати довірителем та повного виконання робіт, консультування з питань комерційної діяльності й керування процесом будівництва;

- здійснення всіх юридичних і фактичних дій, пов`язаних з виконанням даного договору.

10. Як зазначено в пункті 1.3 договору по угодах, що укладатимуться довірителем з третіми особами, права і обов`язки виникають безпосередньо у довірителя. Повірений не має права підписувати будь-які угоди від імені замовника.

11. Відповідно до пункту 2.1 договору довіритель зобов`язується:

- забезпечити повіреного всією необхідною інформацією, рекламними матеріалами, методичною документацією та зразками договорів, необхідних для виконання доручення (пункт 2.1.1);

- видавати, при необхідності, повіреному довіреність (і) на вчинення всіх необхідних дій за цим договором (пункт 2.1.2);

- виплачувати повіреному винагороду в порядку та в обсязі, передбаченому договором (пункт 2.1.3);

- прийняти від повіреного звіт про виконану роботу, додані до нього документи і все виконане ним в рамках доручення за цим договором (пункт 2.1.4).

Довіритель має право:

- здійснювати контроль на діяльністю повіреного в частині виконання доручення (пункт 2.2.1 договору);

- давати повіреному додаткові вказівки, що стосуються виконання доручення за цим договором (пункт 2.2.2 договору);

- отримувати інформацію про хід виконання повіреним цього договору (пункт 2.2.3 договору).

12. Пунктом 2.3 договору визначено обсяг зобов`язань повіреного:

- особисто виконувати дане йому доручення (пункт 2.3.1);

- повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення (пункт 2.3.2);

- по виконанні доручення або при припиненні цього договору до його виконання без зволікання повернути довірителю довіреність, термін дії якої не закінчився, і представити звіт. До звіту додаються документи, що підтверджують витрати повіреного, пов`язані із виконанням доручення за цим договором (пункт 2.3.3).

13. Повірений має право:

- отримувати винагороду, визначену даним договором;

- на відшкодування необхідних витрат для здійснення юридичних дій по даному договору (пункт 2.4 договору).

14. Умовами пункту 3.1 договору визначено, що за виконане доручення довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі, узгодженому в акті про виконання доручення. Орієнтовна сума винагороди повіреного по даному договору складає 5 000 000 грн.

15. Встановлена в пункті 3.1 договору винагорода виплачується довірителем шляхом перерахування суми винагороди на рахунок повіреного у строк, узгоджений в акті про виконання доручення. Акти про виконання доручення складаються повіреним і надаються на підпис довірителю протягом 15 днів з моменту виконання кожного етапу виконання доручення. Допускається виплата винагороди частинами згідно виставлених рахунків (пункт 3.2 договору).

16. Пунктом 6.1 договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

17. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 6.2 договору).

18. 18.10.2021 сторони склали та підписали акт №1 про виконання доручення за договором доручення від 21.09.2021 №21-09, відповідно до якого сторони підтвердили, що ФОП Іздебський І.Є. на виконання доручення ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" виконав доручення довірителя та вчинив наступні юридично значимі дії, спрямовані на укладення та виконання довірителем договору підряду на роботи з улаштування бетонної підлоги з топінгом на об`єкті " Логістичний центр в м. Херсон, вул. Кольцова, 57" від 12.10.2021 №06/10-2021, укладеного з ТОВ "Пересувна механізована колона №19" вартістю 47 554 332,81 грн:

- провів збір необхідних даних та підготовку технічного завдання для проектування робіт з улаштування бетонної підлоги з топінгом;

- виконав проект залізобетонних конструкцій підлог та монолітних ділянок;

- здійснив розрахунки та формування договірних цін на виконання робіт за проектом: улаштування бетонної підлоги з топінгом та узгодження цих цін з ТОВ "ПМК №19";

- сформував графіки виконання робіт та фінансування і узгодив з контрагентом ТОВ "ПМК №19";

- провів підготовку тендерної документації, забезпечив її надання у встановлений строк тендерній комісії та представляв інтереси довірителя перед тендерною комісією ТОВ "ПМК №19";

- узгодив умови, терміни виконання робіт та порядок оплати по договору з ТОВ "ПМК №19" за погодженням з довірителем;

- сприяв укладенню довірителем договору підряду від 12.10.2021 №06/10-2021 на роботи з улаштування бетонної підлоги з топінгом на об`єкті " Логістичний центр в м. Херсон, вул. Кольцова, 57" на найбільш вигідних умовах;

- здійснював супровід укладеної додаткової угоди та здійснення управляння проектом до моменту отримання оплати довірителем та протягом виконання робіт, надавав необхідні консультації з питань комерційної діяльності й керування процесом будівництва.

19. В акті від 18.10.2021 №1 зазначено, що винагорода повіреного за виконання зазначеного в цьому акті доручення складає 1 400 000 грн. Винагорода підлягає виплаті довірителем шляхом перерахування суми винагороди на рахунок повіреного до 31.03.2022. Сторони не мають претензій одна до одної щодо обсягу, якості та строків виконання вказаного доручення.

20. Акт від 18.10.2021 №1 про виконання доручення по договору доручення від 21.09.2021 №21-09 підписаний від імені ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" директором Дихновим М.М. та скріплений печаткою товариства, а від імені повіреного підписаний особисто ФОП Іздебським І.Є.

21. 23.09.2021 платіжним дорученням №2085 ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" на рахунок повіреного перехувало кошти в сумі 100 000 грн з призначенням платежу: "За роботи згідно договору №21/09 від 21.09.2021", а 28.12.2021 платіжним дорученням №3067 - кошти в сумі 500 грн, з призначенням платежу: "За послуги згідно договору №21/09 від 21.09.2021".

22. Матеріали справи містять банківську виписку, яка свідчить про перерахування ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" 24.12.2021 платіжним дорученням №33 на рахунок ФОП Іздебського І.Є. коштів у сумі 284 200 грн з призначенням платежу: "За послуги згідно договору доручення №03-04 від 03.04.2021".

23. Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) до матеріалів справи надав лист ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" від 24.12.2021 вих. №б/н за підписом головного бухгалтера ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" Єрофєєвої Ю.М. про те, що в платіжному дорученні від 24.12.2021 №33 про перерахування 284 200 грн допущено помилку в тексті призначення платежу. Правильним призначенням платежу слід вважати: "За послуги згідно договору №21-09 від 21.09.2021 168 500,00 грн без ПДВ".

24. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не надав суду належних і допустимих доказів на спростування інформації, яка зазначена в листі від 24.12.2021 №б/н.

25. Всього за виконання договору доручення від 21.09.2021 №21-09 ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" перераховано ФОП Іздебському І.Є. грошові кошти в загальній сумі 269 000 грн.

26. Доказів оплати ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" залишку суми заборгованості в розмірі 1 131 000 грн за актом від 18.10.2021 №1 про виконання доручення за договором доручення від 21.09.2021 №21-09 у строки, передбачені договором та вказаним актом, матеріали справи не містять.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

27. Господарський суд Запорізької області рішенням від 27.12.2023 у справі №908/1556/22, яке Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 16.10.2024, первісний позов ФОП Іздебського І.Є. до ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" про стягнення 1 557 437,84 грн заборгованості за договором доручення від 21.09.2021 №21-09 задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" на користь ФОП Іздебського І.Є. 1 131 000 грн основного боргу, 156 790,68 грн пені, 54 380,96 грн 3% річних, 215 266,20 грн інфляційних втрат, 23 361,57 грн судового збору і 30 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В задоволені зустрічного позову ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" до ФОП Іздебського І.Є. про стягнення 100 500 грн заборгованості за оплачені, але не надані послуги по договору доручення від 21.09.2021 №21-09 відмовив повністю.

28. Судові рішення в частині задоволення первісного позову мотивовані тим, що станом на час вирішення судом спору заборгованість ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" перед ФОП Іздебським І.Є. за договором доручення від 21.09.2021 №21-09 згідно з актом від 18.10.2021 №1 становить 1 131 000 грн. Відповідач за первісним позовом факт порушення взятих на себе зобов`язань за умовами цього договору в частині своєчасної і повної оплати за надані послуги належними і допустимими доказами не спростовав.

29. За встановлених фактичних обставин справи та доведеності матеріалами справи факту наявності заборгованості ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" перед ФОП Іздебським І.Є. за надані послуги згідно з актом від 18.10.2021 №1 про виконання доручення до договору доручення від 21.09.2021 №21-09, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав відсутніми підстави для задоволення зустрічного позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи

30. ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2024 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

31. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не враховали правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 06.07.2022 у справі №914/1979/18, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 17.03.2021 у справі №910/15963/19, щодо застосування статей 1000 1003 1004 1005 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 7, 17 Закону України "Про архітектурну діяльність", статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 73 77 86 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК).

32. Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) визначальною ознакою господарської операції в розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинного документа, наявність або відсутність реального надання послуг, вказаних в акті від 18.10.2021 №1, зокрема дослідити документи, зроблені повіреним на виконання договору доручення;

(2) для виконання проекту залізобетонних конструкцій підлог та монолітних ділянок і підготовки технічного завдання для проектування робіт з улаштування бетонної підлоги з топінгом позивач відповідно до норм статей 7, 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" повинен був мати кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, якого він не має.

33. ФОП Іздебський І.Є. подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

34. За твердженнями позивача за первісним позовом:

(1) під час розгляду справи судом першої інстанції скаржник не висловлював жодних заперечень стосовно обсягів наданих послуг за договором, а також щодо їх вартості; експертизу для перевірки обсягів наданих послуг чи визначених сум самостійно не проводив; клопотання про призначення судової експертизи для перевірки обсягів наданих послуг не заявляв та жодних пояснень стосовно часткової оплати послуг не надав;

(2) матеріали справи не містять жодних доказів звернення скаржника до позивача за первісним позовом з визначених пунктом 2.1 підстав, що свідчить про те, що скаржник не скористався правом на звернення до позивача за первісним позовом із запитами щодо надання інформації про хід виконання доручення, що, в свою чергу, нівелює обов`язок позивача самостійно надавати докази фактичного виконання договору;

(3) акт від 18.10.2021 №1 є беззаперечним доказом надання послуг належної якості за спірним договором;

(4) під час розгляду справи в суді першої інстанції скаржник не вчиняв жодних дій щодо отримання кваліфікаційного сертифікату виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, як того вимагають норми статей 74 76 80 ГПК, а також не заявляв про витребування такого доказу;

(5) скаржник конклюдентними діями шляхом часткової оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг за спірним договором підтвердив факт визнання наданих послуг.

35. У запереченнях позивач за первісним позовом надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в суді касаційної інстанції, який становить 11 000 грн, з яких 5 000 грн - вивчення касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, підготовка заперечень, 6 000 грн - представництво інтересів у суді касаційної інстанції (орієнтовно 2 судових засідання; гонорар за кожне судове засідання - 3 000 грн). Докази понесення таких витрат будуть надані в строк, встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК, а саме протягом п`яти днів після ухвалення відповідного рішення суду.

Позиція Верховного Суд

36. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

37. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

38. Верховний Суд зауважує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

39. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.

40. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

41. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

43. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

44. Як зазначалось, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначив, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.07.2022 у справі №914/1979/18, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 17.03.2021 у справі №910/15963/19, щодо застосування статей 1000 1003 1004 1005 ЦК, статей 7, 17 Закону України "Про архітектурну діяльність", статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 73 77 86 ГПК.

45. Проаналізувавши зміст вказаних постанов, Суд встановив, що предметом розгляду (1) у справах №905/49/15, №914/2267/18 були вимоги про стягнення заборгованості з оплати одержаного товару на підставі договору купівлі-продажу та видаткових накладних; (2) у справі №910/15963/19 - вимоги про визнання недійсним укладеного між сторонами договору на виконання робіт на підставі статей 203 215 228 ЦК; (3) у справі №914/1979/18 - вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з організації захоронення твердих побутових відходів на підставі договору про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів.

46. У жодній із зазначених справ Верховний Суд не застосовував норми статей 1000 1003 1004 1005 ЦК, статей 7, 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" та не виснував щодо їх застосування, а тому посилання скаржника в цій частині Суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

47. Крім цього Суд зважає, що наведене скаржником формулювання, що "обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю; контрагент повинен мати право на зайняття відповідною діяльністю" як правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 06.07.2022 у справі №914/1979/18, не є правовим висновком Верховного Суду в розумінні ГПК, так як відповідне Суд навів у пункті 16 цієї постанови, в якій вказував з чого виходив Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 у цій справі, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд.

48. У контексті вказаного Суд відхиляє доводи скаржника стосовно того, що для виконання проекту залізобетонних конструкцій підлог та монолітних ділянок і підготовки технічного завдання для проектування робіт з улаштування бетонної підлоги з топінгом позивач відповідно до норм статей 7, 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" повинен був мати кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, адже, як зазначалось, (1) у вказаних постановах Верховний Суд не виснував щодо застосування наведених норм, (2) наведене скаржником з постанови від 06.07.2022 у справі №914/1979/18 не є правовим висновкам, а обумовлене спірними у цій справі правовідносинами щодо надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів, які є відмінними від правовідносин у цій справі №908/1556/22.

49. Водночас Суд враховує, що з огляду на норми статей 1, 3 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

50. У пункті 62 постанови від 17.03.2021 у справі №910/15963/19, на який за текстом касаційної скарги вказує скаржник, з огляду на норми статті 73, частини першої статті 87, частини першої статті 86 ГПК (пункти 59-61) Верховний Суд зазначив, "оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів."

51. У пункті 63 цієї постанови Верховний Суд також вказав, що "жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 2 ст. 86 ГПК). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права."

52. Вказані висновки, які по суті зводиться до того, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення реального руху активів за спірними операціями, скаржник поклав в основу своїх заперечень стосовно висновків судів про наявність підстав для стягнення з нього заборгованості на надані послуги за договором доручення від 21.09.2021 №21-09 згідно з актом від 18.10.2021 №1 та відсутність підстав для стягнення на його користь попередньої оплати за цим договором.

53. Зокрема скаржник стверджує, що судам належало дослідити, окрім обставин оформлення первинного документа, наявність або відсутність реального надання послуг, вказаних в акті від 18.10.2021 №1, а саме дослідити документи, зроблені повіреним на виконання вказаного договору доручення, а саме: технічне завдання для проектування робіт з улаштування бетонної підлоги з топінгом; проект залізобетонних конструкцій підлог та монолітних ділянок; розрахунки та договірні ціни на виконання робіт за проектом: улаштування бетонної підлоги з топінгом та узгодження цих цін з ТОВ "ПМК №19"; графіки виконання робіт та їх фінансування по проекту; розроблену тендерну документацію по проекту.

54. Тобто, скаржник по суті доводить порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які полягають у недослідженні доказів, неповному з`ясуванні обставин справи та перевірці доводів і заперечень учасників справи щодо реальності спірної господарської операції.

55. Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій виходили не лише з обставин оформлення первинного документа - акта від 18.10.2021 №1 про виконання доручення за договором доручення від 21.09.2021 №21-09, а й з установлених під час розгляду цієї справи обставин щодо (1) підписання цього акта, що скаржник заперечував, вважаючи такий акт підробленим, (2) відсутності претензій скаржника щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг за договором доручення; (3) здійснення часткової оплати таких послуг.

56. Крім цього апеляційний суд зазначив, що (1) актом від 18.10.2021 №1 про виконання доручення за договором доручення від 21.09.2021 №21-09, підписаним сторонами, підтверджується, що ФОП Іздебським І.Є. були надані послуги ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" на виконання умов договору від 21.09.2021 №21-09, а саме: повірений виконав доручення довірителя та вчинив юридично значимі дії, спрямовані на укладення та виконання довірителем договору підряду на роботи з улаштування бетонної підлоги з топінгом на об`єкті " Логістичний центр в м. Херсон, вул. Кольцова, 57" від 12.10.2021 №06/10-2021, укладеного з ТОВ "Пересувна механізована колона № 19" вартістю 47 554 332,81 грн; (2) ТОВ "ВІВАТ ІНВЕСТ" конклюдентними діями шляхом часткової оплати наданих ФОП Іздебським І.Є. послуг за спірним договором підтвердило факт визнання наданих позивачем за первісним позовом послуг.

57. Вищенаведене в сукупності свідчить, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанції виходили не лише з обставин оформлення первинного документа - акта від 18.10.2021 №1, а очевидно з`ясовували обставини щодо реальності спірної господарської операції (реальності надання послуг, зазначених в цьому актів), хоча прямо про це в своїх рішеннях й не зазначили.

58. Про з`ясування реальності надання послуг за спірним договором та актом від 18.10.2021 №1 свідчить також відхилення апеляційним судом доводів скаржника про відсутність у позивача кваліфікаційного сертифіката виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, у контексті чого апеляційний суд, проаналізувавши послуги, які надавались за цим договором та актом, зазначив, що (1) жодна із зазначених послуг не вимагає кваліфікаційного сертифікату виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури; (2) зазначений обсяг послуг відповідає та узгоджується із КВЕДами, які зареєстровані ФОП Іздебським І.Є. та надаються ним під час господарської діяльності; (3) за змістом наданих послуг, виконання проекту залізобетонних конструкцій підлог та монолітних ділянок фактично передбачало запровадження з боку ФОП Іздебського І.Є. на підставі запропонованої комерційної пропозиції концеп-моделі, а вже фактичне виконання запровадженої концеп-моделі мало відбуватись в межах укладеного із довірителем договору підряду від 12.10.2021 №06/10-2021. Безпосередньо ФОП Іздебський І.Є. за умовами спірного договору не виконував підрядні роботи, які вимагають наявність певних дозвільних документів та не вводив в експлуатацію завершений в результаті реконструкції об`єкт, хоча здійснював контроль за ходом виконання даного договору підряду, зокрема, в частині реалізації концеп-моделі, проведення розрахунків між сторонами.

59. При цьому Суд враховує, що позиція відповідача за первісним позовом (скаржника) фактично зводиться до заперечення факту надання позивачем за первісним позовом послуг, визначених в акті від 18.10.2021 №1, та невизнання поданих позивачем за первісним позовом доказів, а саме вказаного акта, що свідчить про те, що скаржник будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона (позивач за первісним позовом) її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог чи заперечень.

60. Тобто, якщо позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, то відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

61. Проте, зміст оскаржуваних рішень судів свідчить, що заперечуючи факт надання позивачем за первісним позовом послуг, визначених в акті від 18.10.2021 №1, та не визначаючи цей акт як доказ, який переконливо може свідчити про реальність спірної господарської операції, відповідач за первісним позовом (скаржник) не надав жодних наявних у нього доказів на спростування обставин, які позивач доводить на підставі такого акта, зокрема, доказів, які б спростовували надання визначених в акті послуг саме позивачем за первісним позовом та доводили надання таких послуг іншою особою або самостійне виконання відповідачем за первісним позовом таких послуг.

62. Також скаржник не спростовує факт досягнення бажаного за результатами надання визначених в акті від 18.10.2021 №1 послуг, зокрема не доводить, що у зв`язку з ненаданням позивачем за первісним позовом відповідних послуг відповідач за первісним позовом не уклав договір підряду від 12.10.2021 №06/10-2021 на роботи з улаштування бетонної підлоги з топінгом та додаткову угоду до нього та/або, що для укладення такого договору відповідач за первісним позовом самостійно та/або із залученням інших осіб провів підготовку тендерної документації, забезпечив її надання у встановлений строк тендерній комісії, узгодив умови, терміни виконання робіт та порядок оплати за таким договором тощо.

63. З огляду на наведене, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, зокрема, у межах перевірки реальності здійснення господарської операції, дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК усі зібрані у справі докази в їх сукупності, а відтак дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за надані послуги (виконане доручення) та відсутність підстав для стягнення на його користь здійсненої попередньої оплати, що скаржник за текстом своєї касаційної скарги у контексті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) не спростовує, а також, вказуючи на недослідження судами доказів, не визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, що надавало б Суду можливість належним чином відреагувати на відповідні доводи.

64. Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

65. Суд звертає увагу на те, що саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів, з огляду на його незгоду зі здійсненими судами перерахунками заявлених до стягнення сум у ній, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

66. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

68. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

69. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

Розподіл судових витрат

70. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ ІНВЕСТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.12.2023 у справі №908/1556/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець