№ 908/1721/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/1721/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.

учасники справи:

скаржник - Головне управління ДПС у Черкаській області,

заявник - Дочірнє підприємство Автоскладальний завод №2 Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан",

боржника - Дочірнє підприємство "Автобусний завод "Богдан",

арбітражний керуючий - Сердюк Марина Миколаївна, особисто,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Головного управління ДПС у Черкаській області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області

від 19.08.2021

у складі: судді Юлдашева О.О.,

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 22.12.2021

у складі колегії суддів: Білецької Л.М., (головуючий), Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

у справі за заявою

Дочірнього підприємства Автоскладальний завод № 2 Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс"

до Дочірнього підприємства "Автобусний завод "Богдан"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.07.2021 відкрито провадження у справі № 908/1721/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Автобусний завод "Богдан" (далі - боржник, ДП "Автобусний завод "Богдан"); введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сердюк М.М.

Короткий зміст вимог заявника

2. До місцевого суду 10.08.2021 з грошовими вимогами до боржника на суму 290 754,80 грн. звернулось Головне управління ДПС у Черкаській області.

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора Дочірнього підприємства Автоскладальний завод № 2 ПАТ "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" у розмірі 4 472 900,00 грн. основного боргу до четвертої черги задоволення;

визнано кредиторські вимоги до боржника:

- Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 33 715,50 грн. основного боргу з третьою чергою задоволення та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення;

- Черкаської міської ради у розмірі 99 720,84 грн. основного боргу з третьою чергою задоволення та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення;

- ТОВ "Автомобільна Інжинірінгова Група" у розмірі 206 229,74 грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення;

- АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у розмірі 1 665 582 098,62 грн. вимоги, забезпечені заставою майна боржника, які підлягають погашенню позачергово та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення;

грошові вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 252 499,30 грн. - відхилені;

вирішено інші процесуальні питання.

3.1. Ухвала обґрунтована тим, що до суду звернулось Головне управління ДПС у Черкаській області з грошовими вимогами до боржника у розмірі 252 499,30 грн. (орендна плата з юридичних осіб). При цьому, судом встановлено, що від Черкаської міської ради також надійшла заява з кредиторськими вимогами, де Рада просила включити до реєстру вимог кредиторів суму заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 99 720,84 грн.

3.2. Розглянувши зазначені кредиторські вимоги, суд дійшов висновку, що Черкаська міська рада і Головне управління ДПС у Черкаській області заявляють одні й ті самі вимоги до боржника в частині плати за землю, тому грошові вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 252 499,30 грн. підлягають відхиленню.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

4. Постановою від 22.12.2021 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 залишив без змін.

4.1. Апеляційний суд зазначив, що єдиною можливою формою здійснення плати за землю для боржника як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Суд зауважив, що земельний податок та орендна плата є різними платежами і не можуть сплачуватись одночасно.

4.2. Крім того, суд зазначив, що у цій справі скаржник не є стороною договору оренди, тому у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором, стороною якого він не є.

4.3. З огляду на зазначене апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду щодо відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 252 499,30 грн.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

5. Головне управління ДПС у Черкаській області 17.01.2022 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 908/1721/21.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1721/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022.

7. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області, датою проведення судового засідання визначено 22.03.2022, витребувано з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1721/21.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2022 датою проведення судового засідання у справі № 908/1721/21 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області визначено 14.06.2022.

9. Ухвалою від 14.06.2022 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 відбудеться 05.07.2022 о 10:45

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1721/21 у зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022.

11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

12. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 908/1721/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ГУ ДПС у Черкаській області)

13. Скаржник доводив, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків, викладених Великою Палатою Верховного суду у постанові 20.09.2018 у справі N 925/230/17 та у постанові Верховного суду України від 02.12.2014 у справі № 21 - 274а14 у аналогічних правовідносинах щодо застосування статей 5, 10 та 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

13.1. Скаржник, зіславшись на підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, зазначив, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, скаржник зауважив, що орендна плата за земельні ділянки комунальної та державної власності є саме місцевим податком, та не може бути встановлена всупереч вимогам податкового законодавства. На думку скаржника, заявлений податковий борг є самостійно визначеним податковим зобов`язанням у податковій декларації та є єдиним правильним способом обрахування податку.

13.2. Також скаржник зазначив, що пряма норма ПК України встановлює, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 Г ПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2. описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

17. Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, оцінивши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення учасника справи та доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

18. Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

19. Аналіз приписів статті 45 КУзПБ, дає підстави стверджувати, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому, до обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

20. На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (такий висновок неодноразово зазначався у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.07.2019 у справі №904/2394/18 та інших)

21. Частиною першою статті 74 Г ПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

22. Верховний Суд звертає увагу, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами, відповідно і обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора.

22.1. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15, від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15.

23. Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося до господарського суду 10.08.2021 із заявою про визнання його кредитором боржника. В обґрунтування кредиторських вимог, заявник зазначив, що у боржника виник борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 252 499,30 грн., який підтверджується податковими розрахунками земельного податку.

24. Також з матеріалів справи вбачається, що одночасно до суду в межах провадження у цій справі звернулась в межах строку пред`явлення кредиторами своїх вимог Черкаська міська рада, та просила включити до реєстру вимог кредиторів суму заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 99 720,84 грн.

24.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що заборгованість перед зазначеним кредитором виникла внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань з користування земельною ділянкою за договором оренди землі, який укладено між боржником та Черкаською міською радою. При цьому, з 01.01.2017 у зв`язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,06) розмір орендної плати становив 50 502,33 грн. за місяць (47 643,71*1,06 = 50 502,33), тому за період 01.01.2012 по 31.05.2021 боржнику нараховано 4 555 044,37 грн. орендної плати, з яких оплачено лише 4 450 326,54 грн., внаслідок чого у боржником є заборгованість перед міською радою на суму 99 720,84 грн.

25. Розглянувши касаційну скаргу Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення оскаржуваних рішень без змін з огляду на таке.

26. Системний аналіз підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.147 статті 14 ПК України дає підстави для висновку, що плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, який належить до загальнодержавних податків і зборів та може справлятися у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.

27. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК.

28. Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

29. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 у справі № 21-274А14, на яку посилається скаржник, Верховний Суд України, аналізуючи положення підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, пункту 269.1 статті 269 ПК України, дійшов висновку, що податковим законодавством визначено обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Такий висновок Верховного Суду України узгоджується із висновками судів попередніх інстанцій у цій справі.

30. Положеннями статті 288 Податкового кодексу України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

31. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що боржник не є власником земельної ділянки, а скаржник не є стороною договору оренди, тому у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та Черкаською міською радою.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, кредиторські вимоги податкового органу фактично дублюють вимоги міської ради щодо сплати орендної плати на підставі наявного договору оренди.

32. Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові 20.09.2018 у справі N 925/230/17 з огляду на таке.

32.1. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, Великою Палатою Верховного Суду розглядалась справа за позовом Смілянської міської ради до ТОВ "Флєр" про стягнення збитків. При цьому, відповідно до встановлених судами обставин у зазначеній справі, судами не було встановлено наявності договору оренди між позивачем та відповідачем, а Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що спір у цій справі фактично є спором про стягнення земельного податку, порядок стягнення якого прямо регламентовано податковим законодавством, і позивач не має повноважень звертатися до суду з вимогами про стягнення збитків та є неналежним позивачем. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Рада як уповноважена власником землі особа могла б звернутися до суду з вимогами про повернення відповідачем несплачених ним грошових коштів за користування земельною ділянкою, але лише за період, коли право користування землею не було оформлено, і лише про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, а не збитків.

32.2. Відтак, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові 20.09.2018 у справі N 925/230/17 є нерелевантними до правовідносин у цій справі з огляду на інший предмет, суб`єктний склад сторін у справі та встановлені судами обставини.

33. З огляду на зазначене, доводи скаржника, викладені у пункті 13.1. описової частини цієї постанови також є необґрунтованими, оскільки в цьому випадку предметом судового розгляду є встановлення підстав визнання або відхилення для кредиторських вимог, а не визначення розміру орендної плати чи розміру сплати за користування нерухомим майном, внесення змін до договору оренди. Тобто у цій справі не вирішується питання щодо врегулювання розміру обов`язкових платежів для боржника на користь державного бюджету, а встановлюється розмір вже наявної у боржника заборгованості, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Водночас, наявність незгоди у податкового органу щодо розміру нарахованої орендної плати місцевим органом самоврядування може свідчити про наявність спору про право, однак розгляд такого спору в межах розгляду заяви про визнання кредиторських вимог Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

34. Відтак, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали і постанови, а відтак - про відсутність підстав для зміни чи скасування законних і обґрунтованих судових рішень, у зв`язку з чим Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Г ПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

36. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 Г ПК України).

37. Згідно з частиною другою статті 309 Г ПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

38. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Судові витрати

39. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішень судів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 308 309 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 у справі №908/1721/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.І. Картере