ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 908/2425/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - концерн "Міські теплові мережі",

представник позивача -не з`явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття",

представник відповідача - Скуріхін О.В., адвокат (довіреність від 02.01.2020 б/н); Тараненко В.В., в.о. директора (наказ від 15.09.2020 № 27-О),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття"

на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 (головуючий суддя Науменко А.О.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (головуючий Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М. і Верхогляд Т.А.)

у справі № 908/2425/19

за первісним позовом концерну "Міські теплові мережі" (далі - Концерн)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття" (далі - Товариство)

про стягнення 45 457 08 грн

та за зустрічним позовом Товариства

до Концерну

про внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення основного боргу в сумі 38 252,06 грн, інфляційних витрат у розмірі 808,86 грн, 3% річних у розмірі 509,64 грн та пені у розмірі 5 886,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Товариством умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 04.06.2018 № 340555 (далі - Договір) щодо своєчасної та у повному обсязі оплати відпущеної Концерном теплової енергії у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

У свою чергу Товариство звернулось до господарського суду Запорізької області із зустрічною позовною заявою до Концерну (з урахуванням уточненого зустрічного позову) про внесення змін до пункту 1.4.1 Договору.

Зустрічний позов мотивовано наявністю підстав для зміни пункту 1.4.1 Договору з моменту його укладення, в частині обумовленого теплового навантаження на опалення (по приміщенню споживача площею 473,6 кв.м за адресою: місто Запоріжжя, вул. Моторобудівників, 23), оскільки теплове навантаження у кількості 0,031954 Гкал/год, яке визначене теплопостачальною організацією у Договорі, не відповідає вимогам законодавства; не підтверджено відповідними технічними документами та розраховане з порушеннями, і завдяки недостовірному тепловому навантаженню теплопостачальною організацією завищені рахунки на сплату за отриману теплову енергію.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.02.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Концерну 38 252,06 грн основного боргу, 808,86 грн інфляційних втрат, 505,98 грн 3% річних, 5 824,99 грн пені. В іншій частині первісного позову щодо стягнення 61,53 грн пені, 3,66 грн 3% річних відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- первісні позовні вимоги обґрунтовані саме в зазначених сумах;

- відсутні правові підстави для внесення змін до пункту 1.4.1 Договору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог і задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди:

- в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права;

- не дослідили у повному обсязі зібрані у справі докази.

Концерн подав відзив на касаційну скаргу, який Касаційним господарським судом залишено без розгляду, оскільки відзив від імені Концерну підписано представником Разладською В.Р. за довіреністю від 28.11.2019 № 665/20-19, а матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у Разладської В.Р. статусу адвоката, який діє на підставі зазначеної довіреності. Водночас у довіреності від 28.11.2019 № 665/20-19 вказано, що поіменована особа є членом виконавчого органу - Правління Концерну, однак у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Разладська В. Р. є членом Правління Концерну, а отже, і не доведено наявність у Разладської В.Р. повноважень на самопредставництво у розумінні частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.09.2020 № 29.3-02/1927 у зв`язку з відпусткою суддів Бенедисюка І.М. та Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 908/2425/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників Товариства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 04.06.2018 Концерном (теплопостачальна організація або виконавець) та Товариством (споживач) укладено Договір, за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами).

Договір підписано сторонами з додатками та з протоколами розбіжностей від 24.07.2018, що підтверджується сторонами Договору.

Також умовами Договору передбачено, що теплопостачальна організація організовує відпуск теплової енергії в гарячій воді на потреби опалення об`єктів споживача, у тому числі розташованому за адресою: вул. Моторобудівників, 23 загальною площею 473,6.

При цьому сторони у Договорі узгодили договірне теплове навантаження на опалення за вказаним приміщенням - 0,031954 Гкал/год. з розподілом теплової енергії по кварталах [розраховується розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячних температур зовнішнього повітря (згідно ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010) та кількості годин (діб) роботи системи теплоспоживання у розрахунковому періоді].

Згідно з пунктом 1.4.2 Договору орієнтовна вартість теплової енергії, що відпускається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору, становить 1 025 388,49 грн, ПДВ 205 077,70 грн, усього з ПДВ 1 230 466,19 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що облік теплової енергії на потреби опалення здійснюється за місцем виконання зобов`язань на підставі показів вузла комерційного обліку, встановленого у будівлі обладнаній окремим інженерним вводом. Обсяг відпущеної та спожитої теплової енергії приміщенням споживача, які не оснащені вузлами розподільного обліку визначається на межі продажу пропорційно договірному тепловому навантаженню.

Відповідно до умов Договору розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем є рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії.

Згідно з пунктом 6.5.1 Договору розрахунки за договором здійснюються споживачем до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку за відповідний місяць, який теплопостачальна організація вручає споживачу особисто або надсилає йому поштовим відправленням з повідомленням про вручення за вказаною у цьому договорі.

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що споживач зобов`язується повернути не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою (у разі наявності та використання печатки) один примірник акта приймання-передачі теплової енергії, де зазначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії згідно з цим договором у розрахунковому місяці, її фактична ціна та вартість.

Відповідно до пункту 6.10 Договору у разі, коли під час складання (підписання) акта приймання-передачі теплової енергії у сторін виникають розбіжності щодо обсягів, вартості та якості теплової енергії, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов цього договору або в порядку, передбаченому законодавством. До врегулювання сторонами розбіжностей, акт приймання-передачі теплової енергії вважається не узгодженим та не підлягає оплаті.

На виконання умов Договору теплопостачальна організація відпустила споживачу у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року теплову енергію, за яку споживач розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі.

Причиною виникнення спору в даній справі за первісним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за Договором у розмірі 45 457,08 грн.

Що ж до зустрічних позовних вимог, то судами встановлено, Товариство у зустрічному позові просить змінити пункт 1.4.1 Договору в частині обумовленого теплового навантаження на опалення (по приміщенню споживача площею 473,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, 23) та викласти його в цій частині з моменту укладення Договору, у такій редакції: "Теплове навантаження на опалення, по приміщенню споживача площею 473,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, 23, становить 15 687 ккал/год", оскільки на думку споживача, теплове навантаження визначене теплопостачальною організацією в договорі у розмірі 0,031954 Гкал/год. не відповідає вимогам законодавства, оскільки не підтверджене відповідними технічними документами, розраховане з порушеннями і недостовірним визначенням теплового навантаження. Теплопостачальною організацією завищені рахунки на оплату отриманої споживачем теплової енергії, внаслідок чого пункт 1.4.1 Договору в частині обумовленого теплового навантаження на опалення (по приміщенню споживача, загальною площею 473,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, 23) підлягає зміні з моменту укладення Договору.

Також Товариство посилалось на те, що, у зв`язку з відсутністю спеціальних знань, на час укладення Договору, споживач не розібрався у достовірності зазначеного теплопостачальною організацією в Договорі теплового навантаження на опалення в кількості 0,031954 Гкал/год. та не подав свої заперечення у протоколі розбіжностей від 24.07.2018 щодо вказаної величини.

При цьому протягом 20 років, у період з 03.11.1998 по 03.05.2018 за договором про відпуск теплової енергії від 03.11.1998 № 1262 (на той самий об`єкт), який був укладений між АТ "Мотор Січ" та споживачем, останній отримував теплову енергію, кількість якої розраховувалась відповідно до теплового навантаження 0,014439 Гкал/год., що більш як у двічі нижче теплового навантаження зазначеного у Договорі. Значна різниця у тепловому навантаженні стала очевидна споживачеві лише після отримання рахунку та акта приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2018 за листопад 2018 року, коли розбіжності до Договору були вже складені та направлені теплопостачальній організації.

У свою чергу, споживач посилається на Розрахунок навантаження на опалення, виконаний ТОВ "Теплотехнік та К" у 2018 році, за яким розрахунок навантаження на опалення по об`єкту складає 15 687 ккал/год.

Причиною виникнення спору в даній справі за зустрічним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для внесення змін до пункту 1.4.1 Договору.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що спір за первісним позовом у справі виник внаслідок невиконання споживачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих теплопостачальною організацією послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді на об`єкт споживача, а також за зустрічним позовом - з приводу незгоди споживача з пунктом 1.4.1 Договору в частині визначення теплового навантаження на опалення у розмірі 0,031954 Гкал/год .

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 276 ГК України передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі національних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов`язком для сторін договору. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить стаття 193 ГК України.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судами встановлено, що у періоді з листопада 2018 року по квітень 2019 року в приміщення споживача по вул. Моторобудівників, 23, яке є об`єктом теплопостачання за Договором, укладеним між сторонами, подавалась теплова енергія.

Споживач своєчасно, до визначеного Договором строку оплати, отримував акти та рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

Водночас, споживач акт приймання-передачі за листопад 2018 року не повернув теплопостачальній організації, а надіслав лист від 27.12.2018 № 532, в якому висловлює заперечення щодо кількості теплової енергії (7,711540 Гкал), що була поставлена на приміщення по вул. Моторобудівників, 23 (вул. 8 Березня, 23), яка зазначена в рахунку від 30.11.2018, у зв`язку, з тим, що у приміщенні не має власного приладу обліку та, що раніше отримував теплову енергію від ПАО "Мотор Січ", де розрахунок проводився на підставі теплового навантаження 0,014439 Гкал/год.

Філія Концерну Шевченківського району розглянула заяву споживача та надала відповідь від 08.01.2019 № 146/091, а якій зазначила, що приміщення магазину «Барвінок», яке належить Товариству, має загально-будинкову систему опалення з житловим будинком, а сам п`ятиповерховий будинок за адресою вул. 8 Березня, 23 (вул. Моторобудівників, 23) обладнано приладом обліку на опалення. Величина договірного теплового навантаження на опалення розраховується згідно з КТМ 204 України 244-94, а саме: Q mах = qo*S = 67,47 * 473,6 = 31 954 ккал/год., де qo - норма витрати теплоти на опалення на 1 кв.м будівлі, ккал/год. * м2, S - площа приміщення споживача, м2. Згідно з КТМ 204 України 244-94 приведеної до розрахункової температури зовнішнього повітря, яка для м. Запоріжжя, відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.1-27:2010 "Будівельна кліматологія" складає - 21 °С (з урахуванням рекомендацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг): Для 5-ти і більше поверхів: 69,2 * (18-(-21))/(18-(-22))= 67,47. У разі наявності комерційного приладу обліку на опалення на житловому будинку, нарахування на нежитлові приміщення виконуються згідно показань будинкового приладу шляхом розподілення між житловими та нежитловими приміщеннями у будинку згідно договірного навантаження на опалення.

Також, теплопостачальна організація повідомила, що споживання у листопаді 2018 року за приладом складає 47,091 Гкал. Нарахування опалення на вбудоване нежитлове приміщення площею 473,6 кв.м виконані згідно з будинкованим приладом обліку на будинок, а саме: 0,195129 Гкал/год - загальне навантаження на будинок. 47,091 Гкал/ 0,195129 Гкал/год * 0,031954 Гкал/год = 7,71154 Гкал 7,71154 Гкал * 1 854,756 грн. = 14 303,03 грн, а тому відсутні підстави для зміни рахунку за листопад 2018 року.

Не зважаючи на пояснення з боку теплопостачальної організації щодо нарахувань, споживач не сплатив нарахованої суми 14 303,03 грн, а сплатив лише 6 463,45 грн, у зв`язку з чим, борг за опалення за листопад 2018 року склав 7 839,58 грн.

Також, споживач не повернув акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2018.

У запереченнях від 18.01.2019 № 11 споживач знову висловив незгоду з зазначеною в акті кількістю опалення 28,192209 Гкал та сумою 52 289,68 грн. Борг за грудень 2018 року за теплопостачання склав 9 201,42 грн.

Теплопостачальна організація повторно надала роз`яснення від 25.01.2019 № 425/091 з формулою та методикою розрахунку. При цьому проінформовано Товариство, що споживання у грудні 2018 за адресою вул. 8 Березня, 23 (вул. Моторобудівників,23) складає за приладом обліку 53,8 Гкал, нарахована сума за опалення на нежитлове вбудоване приміщення площею 473,6 кв.м, яка дорівнює 16 340,77 грн.

01.02.2019 Концерн направив Товариству акт звірки взаєморозрахунків за теплопостачання за Договором, який споживач отримав 06.02.2019, на якому зроблено примітку про те, що споживач не згодний з розрахунками теплопостачальної організації, навів свої розрахунки та додав зразки актів взаєморозрахунків без підпису.

У лютому 2019 року на адресу теплопостачальної організації надійшло заперечення від споживача від 15.02.2019 № 48 щодо акта приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2019, в якому споживач висловив свою не згоду про те, що ним у січні 2019 отримано опалення 29,21093 Гкал на загальну суму 53 279,84 грн з ПДВ. Як і раніше споживач вказує на відсутність вимірювальних приладів у приміщенні та послався на розмір теплового навантаження - 0,014439 Гкал/год, яке було з часів надання теплопостачання ПАТ "Мотор Січ". Борг за вказаним актом склав 9 465,10 грн.

Аналогічне заперечення від 21.03.2019 № 116 теплопостачальна організація отримала від споживача, в якому останній заперечував, що отримав у лютому 2019 опалення на 29,50638 Гкал на загальну суму 50 943,44 грн. Борг за відпущену у лютому 2019 року теплову енергію склав 6 685,63 грн.

05.04.2019 теплопостачальна організація направила споживачеві звернення № 877/09-1 з детальним роз`ясненням щодо нарахувань за спожиту теплову енергію за період з листопада 2018 року по березень 2019 року та методики нарахувань за кожний місяць, зауваживши, що у населення та у всіх нежитлових приміщень житлового будинку по вул. 8 Березня, 23 (вул. Моторобудівників, 23) договірне навантаження на опалення розраховане згідно з КТМ 204 України 244-94 складає 0,195129 Гкал/годину, тому розрахунок споживача, в якому він посилається на навантаження, з урахуванням вимірювальних приладів, є некоректним.

10.04.2019 Концерн направив Товариству претензію № 952/09-4 щодо погашення заборгованості, в якій повідомив, що загальна сума заборгованості за теплову енергію станом на 01.04.2019 складає 59306,99 грн та вимогою сплатити вказану заборгованість.

У відповідь на претензію споживач висловив свою незгоду з формулою розрахунку теплового навантаження на опалення та вважає значення 67,47 необґрунтовано завищеним і наполягає перевірити правомірність розрахованої величини 67,47 (норма витрати теплоти на опалення на 1 кв.м, ккал/год*м2) та здійснити перерахунок за опалювальний сезон 2018-2019 років.

У відповіді від 22.05.2019 № 1230 Концерн послався на раніше зазначений порядок розрахунку навантаження на приміщення за адресою: вул. Моторобудівників (8 Березня), 23, ще раз надав формулу розрахунку величини договірного теплового навантаження на опалення відповідно до КТМ 204 України 244-94, та надав пояснення, що у разі наявності комерційного приладу обліку на опалення на житловому будинку, нарахування на нежитлові приміщення виконуються згідно з показаннями будинкового приладу обліку шляхом розподілення між житловими та нежитловими приміщеннями у будинку відповідно до договірного навантаження на опалення.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Судами встановлено, що борг Товариства перед Концерном за поставлену у період з листопада 2018 року до квітня 2019 року теплову енергію склав 38 252,06 грн.

Товариством доказів оплати теплової енергії у спірному періоді в сумі 38 252,06 грн не надано.

Таким чином, суди дійшли висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог в частині суми стягнення з відповідача 38 252,06 грн основного боргу за відпущену теплову енергію за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За несвоєчасну оплату споживачем отриманої теплової енергії, споживачу нарахована пеня в сумі 5886,52 грн, 808,86 грн інфляційних втрат та 509,64 грн 3% річних.

Перевіривши розрахунок пені суди дійшли висновку, що стягненню підлягає пеня у розмірі 5 824,99 грн, а у сумі 61,53 грн слід відмовити, оскільки дана сума заявлена необґрунтовано.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних

Судами здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 808,86 грн за період: січень 2019 року - червень 2019 року і 3% річних у сумі 505,98 грн за загальний період з 20.12.2018 по 20.07.2019.

У стягненні 3,66 грн 3% річних судами відмовлено, оскільки вони нараховані необґрунтовано.

Що ж до судових рішень в частині зустрічних позовних вимог, то суди виходили з того, що у зустрічному позові Товариство, як на правову підставу, посилалось на положення статті 651 ЦК України та зазначало, що визначене в Договорі теплове навантаження у розмірі 0,031954 Гкал/год не відповідає вимогам законодавства, не підтверджене відповідними технічними документами і розраховане з порушеннями, тому теплопостачальною організацією завищені рахунки на сплату за отриману теплову енергію.

Також Товариство посилалось на розрахунок навантаження на опалення, виконаний ТОВ "Теплотехнік та К" у 2018 році, за яким розрахунок навантаження на опалення в об`єкті складає 15 687 ккал/год.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право, зокрема, на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Згідно із статтями 6 627 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Водночас, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 №6-75цс13 та постановах Верховного Суду, від 29.01.2019 у справі № 926/708/18, від 26.02.2019 у справі № 926/709/19, від 18.12.2019 у справі № 904/4324/18).

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміну договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати зміни договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19).

Таким чином, для застосування положення статті 651 ЦК України щодо зміни умов договору, позивачем має бути доведено, а судом встановлено істотне порушення договору його стороною.

Крім того, встановлюючи істотність порушення договору стороною, суд має з`ясувати настання шкоди внаслідок зазначених дій та які саме дії відповідача, що є порушенням умов договору, призводять до завдання позивачу шкоди, та обставин, передбачених частиною другою статті 651 ЦК України, з якими пов`язується визначення істотності порушення стороною умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством не доведено наявність умов та відповідно підстав, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у вигляді зміни умов Договору за рішенням суду.

Також судами встановлено, що Договір та всі його додатки підписані і скріплені печатками сторін, що підтверджує факт досягнення між сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, з урахуванням протоколів розбіжностей від 24.07.2018, тобто Договір є укладеним з дотриманням всіх норм чинного законодавства України.

При укладенні Договору та узгодженні його істотних умов, споживач погодив зміст пункту 1.4.1 Договору, яким сторони передбачили, що теплова енергія відпускається теплопостачальною організацією у приміщення споживача площею 473,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, 23, з договірним тепловим навантаженням на опалення у кількості 0,031954 Гкал/год.

Відповідно нарахування та складення актів прийому-передачі теплової енергії здійснюється з розрахунку теплового навантаження зазначеного у Договорі.

Згідно з абзацом другим пункту 1.4.1 Договору з розподілом теплової енергії в Гкал по кварталах [розраховується розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячних температур зовнішнього повітря (відповідно до ДСТУ -Н Б.В.1.1-27:2010) та кількості годин (діб) роботи системи теплоспоживання у розрахунковому періоді] по вул. Моторобудівників, 23: I квартал 30,37 Гкал у т.ч. січень 12,09 Гкал, лютий 10,10 Гкал, березень 8,18 Гкал; II квартал 1,23 Гкал у т.ч. квітень 1,23 Гкал, травень 0,00 Гкал, червень 0,00 Гкал; III квартал 0,00 Гкал у т.ч. липень 0,00 Гкал, серпень 0,00 Гкал, вересень 0,00 Гкал; IV квартал 21,84 Гкал у т.ч. жовтень 3,05 Гкал, листопад 7,59 Гкал, грудень 11,20 Гкал.

Нежитлове приміщення споживача, розташоване на першому цокольному поверсі у будинку та не містить лоджії, балкону, тераси, тому розрахунок теплового навантаження виконано виходячи з загальної площі приміщення, яка і є опалювальною.

Приміщення споживача не має власного приладу комерційного обліку теплової енергії.

Отже, суди дійшли висновку, що розрахунок теплового навантаження, вказаний у Договорі, здійснено відповідно до діючих нормативно-правових актів та загальнобудинкового приладу комерційного обліку теплової енергії.

Що ж до посилань Товариства на те, що судами не враховано розрахунок теплового навантаження, виконаного ТОВ "Теплотехнік та К", то такі доводи були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та були відхилені ними, оскільки вказаний розрахунок не відповідає нормативним документам.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до пункту 10.4 Договору його умови можуть бути переглянуті на вимогу будь-якої сторони Договору відповідно до діючого законодавства України.

Згідно із статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому споживач не довів, що він звертався до теплопостачальної організації з будь-якими проектами додаткової угоди до Договору щодо внесення спірних змін до діючого Договору, оскільки листи споживача про перерахунок не є пропозиціями внести зміни та викласти пункти діючого договору у певній редакції.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог та про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Що ж до посилань Позивача у касаційній скарзі на те, що суди в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, то Касаційний господарський суд зазначає, що, проаналізувавши зміст судових рішень, слід дійти висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Тобто у даній справі судами досліджено докази та встановлені обставині, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин, оскільки відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а судами встановлено, що Товариством не доведено наявність умов та відповідно підстав, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у вигляді зміни умов Договору за рішенням суду.

Таким чином, обставини, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються наведеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 308 309 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 908/2425/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова