ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/2783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач-1 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області,
відповідач-2 - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області
заявник касаційної скарги - Фонд державного майна України,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Фонду державного майна України,
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
від 26.10.2020
у складі колегії суддів: Мороза В.Ф., - головуючий, Коваль Л.А., Чередко А.Є.,
у справі за позовом
ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області,
Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області
про стягнення 465 950, 00 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.05.2019 у справі № 908/2783/18 позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області задоволено, стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ОСОБА_1 1 465 950, 00 грн. боргу.
2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2019 у справі № 908/2783/18 заяву позивача про заміну сторони боржника правонаступником та зміну порядку виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2019 - задоволено частково, змінено сторону боржника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. В іншій частині заяви відмовлено.
3. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.05.2019 у справі № 908/2783/18 Фонд державного майна України звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою з вимогою про скасування судового рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції:
4. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 908/2783/18 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України, апеляційну скаргу повернуто заявнику.
4.1 Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не наведено належного обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, посилання заявника на необізнаність останнього про розгляд справи та незалучення його до участі у справі у якості третьої особи визнано необґрунтованими, оскільки відповідачем-1 у справі є представник апелянта його регіональне відділення, яке приймає участь у справі та вчиняє дії, у тому числі від імені Фонду державного майна України.
4.2 Судом апеляційної інстанції враховано висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 відповідно до якої, у разі встановлення судом апеляційної інстанції підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження саме на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України виключає необхідність застосування ч. 3 ст. 260 ГПК України.
4.3 За таких обставин, з урахування приписів ч. 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2020, Фонд державного майна України звернувся з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою передати справу № 908/2783/18 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
6. Ухвалою від 14.12.2020 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020, прийняв до провадження касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 908/2783/18.
6.1 14.01.2021 на адресу Касаційного господарського суду із Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2783/18.
7. Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги Фонду державного майна України на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 908/2783/18 здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
8. 11.01.2021 засобами електронного зв`язку від позивача надійшли письмові пояснення відповідно до яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Фонду державного майна України.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
9. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права зокрема ст. 254 262 Господарського процесуального кодексу України та неврахування правових позицій Верховного Суду.
9.1 Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції неправомірно відмовлено у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з огляду на те, що Фонд державного майна України не було залучено до участі у справі. Про існування рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2019 у справі № 908/2783/18 Фонд дізнався з листа Регіонального відділення від 17.09.2020 № 01-11-05117.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2020 № 460-IX), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З огляду на те, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята 26.10.2020, а касаційна скарга подана Фондом державного майна України 13.11.2020, касаційне провадження здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України із замінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2020 № 460-IX. Водночас, Суд касаційної інстанції надає оцінку правомірності оскарженого рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням положень процесуального закону в редакціях, чинних на момент прийняття відповідних процесуальних актів (вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).
11. Оцінка аргументів заявника касаційної скарги і висновків суду апеляційної інстанції
11.1 За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
11.2 Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
11.3 Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
11.4 Відповідно до положень ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
11.5 Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
11.6 Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
11.6 Відповідно до ч. 3 вказаної статті, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
11.7 Положеннями ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України встановлено, незалежно від пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
11.8 Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заявник вказав, що Фонд державного майна України не було залучено до участі у справі у якості третьої особи, а тому останній не був обізнаний про розгляд даної справи. При цьому враховуючи характер та предмет спірних правовідносин, результат розгляду у даній справі мають безпосередній вплив на права, інтереси та обов`язки Фонду.
11.9 Суд зазначає, що зі змісту ст. ст. 13 Конституції України, 326 Цивільного Кодексу України та 4 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що право державної власності від імені Українського народу здійснюють органи державної влади.
11.10 Реалізуючи зазначені функції, органи державної влади діють не як суб`єкти права власності, а як представники останньої: вони діють не у своєму інтересі, а від імені й в інтересі держави в цілому.
11.11 Конституційний Суд України у пункті 5 рішення від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 роз`яснив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
11.12 Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
11.13 Статтею 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» встановлено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації. Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються головою Фонду державного майна України.
11.14 Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15 травня 2012 № 678, визначено, що регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації. Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
11.15 Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення грошових коштів до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області.
11.16 Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2019 у справі № 908/2783/18 заяву позивача про заміну сторони боржника правонаступником та зміну порядку виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2019 - задоволено частково, змінено сторону боржника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. В іншій частині заяви відмовлено.
11.17 Регіональне відділення Фонду державного майна України приймало участь в судових засіданнях в межах справи № 908/2783/18 протягом 2019-2020, крім того Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як правонаступник відвіподача-1 зверталося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2019.
11.18 Відповідності до статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» регіональне представництво Фонду державного майна має повноваження на представництво інтересів держави як власника державного майна, оскільки входить у єдину систему державних органів із Фондом державного майна України, а тому є державним органом у розумінні статті 326 ЦК України, який відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, наділений повноваженнями самостійно захищати майнові права держави щодо об`єктів державної власності.
11.19 Отже, Фонд державного майна України в особі регіонального представництва, приймав участь у справі № 908/2783/18, як орган уповноважений на реалізацію державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
11.20 Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
11.21 Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
11.22 Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
11.23 У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
11.24 У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".
11.25 Право на доступ до суду не є абсолютним, воно може бути обмежено зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межа дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
11.26 Встановивши необґрунтованість доводів викладених в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 щодо застосування ч.2 ст. 261 та ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2019.
12. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фонду державного майна України та залишення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 908/2783/18 без змін.
13. Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 908/2783/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
С.В. Жуков