ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/3159/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Студенець В.І., Баранець О.М.

за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,

представників учасників справи:

від позивача (за первісним позовом): не з`явився,

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився,

від третьої особи (за первісним позовом): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мороз В.Ф., Кузнецов В.О., Чередко А.Є.

від 03.06.2021

за первісним позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

про стягнення суми 267 816,35 грн,

за зустрічним позовом Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7"

до Концерну "Міські теплові мережі"

про визнання договору укладеним,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Концерн Міські теплові мережі (далі - Позивач (за первісним позовом), Концерн «МТМ») звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (далі - Відповідач (за первісним позовом), Скаржник, КП ВРЕЖО №7) про стягнення 251 045,27 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 по квітень 2019 року, 8718,25 грн. - 3% річних та 8052,83 грн. - інфляційних втрат.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач (за первісним позовом) посилався на те, що Концерн «МТМ» надавав Відповідачу (за первісним позовом) послуги з централізованого опалення. За період з листопада 2018 року по квітень 2019 у Відповідача (за первісним позовом) утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення.

3. Відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладення якого покладається і на споживача, і на теплопостачальну організацію, не виключає можливості стягнення зі споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення не є підставою для несплати за надані Концерном «МТМ» послуги, оскільки обов`язок оплати випливає з Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

4. Також, Позивач (за первісним позовом) зазначив, що у 2019 році підготував для Відповідача (за первісним позовом) належним чином оформлений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 704458 від 01.08.2019 та неодноразово запрошував на його укладення шляхом направлення листів. Відповідач (за первісним позовом) не уклав договору про надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. За спірний період наданих Відповідачу (за первісним позовом) послуг, заперечень з боку останнього на належну якість надання послуг не надходило. Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії та рішенням про початок та закінчення опалювальних сезонів у м.Запоріжжі.

5. Крім того, Позивач (за первісним позовом) зазначив, що у зв`язку з тим, що об`єкти споживання теплової енергії Відповідача (за первісним позовом) мають спільне з будинком підключення до теплової мережі Позивача (за первісним позовом), то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019, відповідно до яких Концерном «МТМ» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

6. Позов обґрунтовано ст.ст. 11 16 526 625 626 628 629 ЦК України, ст.ст. 179 193 ГК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

7. Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 звернулося до Господарського суду Запорізької області з зустрічним позовом до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання укладеним договору купівлі-продажу теплової енергії між Концерном «Міські теплові мережі» та КП ВРЕЖО №7 в редакції, викладеній у зустрічній позовній заяві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

9. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги щодо стягнення з Відповідача (за первісним позовом) суми основного боргу в розмірі 251 045,27 грн. є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже в цій частині не підлягають задоволенню. Враховуючи висновок суду про необґрунтованість первісних позовних вимог про стягнення основного боргу, суд першої інстанції відмовив і у задоволенні похідних позовних вимог в частині стягнення з Відповідача (за первісним позовом) 3% річних в сумі 8718,25 грн та інфляційних втрат в сумі 8 052,83 грн. В задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції відмовлено, оскільки в наданому КП «ВРЕЖО №7» проекті договору купівлі-продажу теплової енергії не вказано величину теплового навантаження (п. 1.4.1), внаслідок чого вказана істотна умова договору відсутня, тому відсутні підстави вважати договір купівлі-продажу укладеним у редакції запропонованій КП «ВРЕЖО №7» та, відповідно, визнання такого договору укладеним в судовому порядку.

10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 року рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021 у справі в частині відмови у задоволенні первісного позову - скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача (за первісним позовом) на користь Позивача (за первісним позовом) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 по квітень 2019 у сумі 251 045,27 грн., 3% річних в сумі 8 718,25 грн, інфляційних втрат в сумі 8052,83 грн. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову в апеляційному порядку не оскаржувалось.

11. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку Позивача (за первісним позовом), доданих актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків, стягненню з Відповідача (за первісним позовом) підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 по квітень 2019 року в розмірі 251 045,27 грн. Через порушення КП «ВРЕЖО № 7» обов`язку щодо своєчасної і повної оплати фактично спожитої теплової енергії за спірний період відповідно до вимог чинного законодавства задоволенню також підлягають нараховані 3 % річних в сумі 8 718,25 грн та інфляційні втрати в сумі 8 052,83 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

12. Відповідач (за первісним позовом) звернувся з касаційною скаргою, в якій просив постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. Підставою касаційного оскарження Скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм права, а саме: статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статей 14, 382, 714, глави 54 ЦК України, статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 1, частини четвертої статті 19, частини першої статті 25, пунктів 6, 7, 8 частини першої статті 31 Закону України "Про теплопостачання" (у чинній редакції на час виникнення боргу), постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 Неправильним застосуванням абзацу 11 статті 1, частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.12.2020 у справі №311/3489/18; від 03.10.2018 у справі №529/613/17-ц; від 05.03.2019 у справі №904/547/18, від 16.03.2021 у справі №580/2490/19.

14. Крім того, підставою касаційного оскарження Скаржником зазначено пункт 2 частини першої та пункти 1,3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки колегія суддів апеляційного суду розглянула справу за участю судді Мороза В.Ф., якому Скаржником було заявлено відвід. Скаржник також зазначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, проте, не обґрунтовує зазначену підставу. Заразом, касаційна скарга містить заперечення щодо ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі №908/3159/19.

15. Позивачем (за первісним позовом) подано до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він просив в задоволенні касаційної скарги відмовити та постанову апеляційного суду залишити без змін.

16. Відповідачем (за первісним позовом) подано до Суду письмові пояснення у справі.

17. Третя особа (за первісним позовом) у встановлений Судом строк відзив не надала.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. КП «ВРЕЖО №7» (код ЄДРПОУ 05478717) згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є комунальним підприємством, засновником якого є Запорізька міська рада.

19. Згідно зі Статутом КП «ВРЕЖО №7» підприємство у свої діяльності підзвітне та підконтрольне власнику - Запорізькій міській раді та органу управління майном відповідно до норм чинного законодавства. Предметом діяльності підприємства є у тому числі: облік нерухомого майна комунальної власності, іншого майна, яке закріплено на праві господарського відання за підприємством та забезпечення їх належного утримання, збереження та використання; укладення договорів користування (оренди/позички) у відповідності до вимог чинного законодавства, рішень Запорізької міської ради та її виконавчого комітету; стягнення дебіторської заборгованості за надані підприємством житлово-комунальні послуги (п.п. 1.6, 2.2 Статуту).

20. Відповідно до п. 4.2. Статуту Відповідач (за первісним позовом) зобов`язаний забезпечувати збереження та ефективне використання комунального майна, яке перебуває в його господарському віданні.

21. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання Комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради» вилучено з господарського відання Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради та передано в господарське відання Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» Запорізької міської ради майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення.

22. На виконання вказаного рішення між КП «Наше місто» Запорізької міської ради та КП «ВРЕЖО №7» 01.10.2018 року підписані акти приймання-передачі об`єктів нерухомого майна.

23. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019 в місті Запоріжжя, рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії (послуги з централізованого опалення) та розгорнутим детальним розрахунком нарахувань за спожиту теплову енергію з надання послуги з централізованого опалення приміщень Заводського району м. Запоріжжя, які знаходились у користуванні КП «ВРЕЖО № 7» за опалювальний сезон з листопада 2018 по квітень 2019 року, в якому наведено помісячно по кожному об`єкту, що охоплюється особовим рахунком № 704458, показання приладів обліку, теплового навантаження, обсяги спожитої кожним приміщенням теплової енергії, тарифи тощо, підтверджується факт постачання теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 451 045,27 грн. до нежитлових приміщень, які були передані Відповідачеві (за первісним позовом) згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 439/9 від 21.09.2018 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

24. Нарахування за спожиті послуги з централізованого опалення з листопада 2018 року по квітень 2019 року здійснювалося на особовий рахунок № НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю укладеного між сторонами договору з централізованого опалення та постачання гарячої води.

25. Водночас, судом апеляційної інстанції враховано, що за спірний період Відповідачем (за первісним позовом) здійснена часткова оплата за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води по вищевказаному особовому рахунку № 704458 на загальну суму 200 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

26. Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що на теперішній час заборгованість Відповідача (за первісним позовом) за відпущену протягом спірного періоду теплову енергію за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року становить 251 045,27 грн з урахуванням часткової оплати.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

27. Цивільний кодекс України

Стаття 11, частина 1, пункт 1 частини 2, частина 3

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. …

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. …

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

… 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. …

Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. …

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

28. Господарський кодекс України

Стаття 78. Комунальні унітарні підприємства

1. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Стаття 136. Право господарського відання

1. Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 173. Господарське зобов`язання

1. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. …

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

29. Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Стаття 21. Послуга з постачання теплової енергії

1. Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

2. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

3. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

4. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

5. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

30. Закон України «Про теплопостачання»

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

Стаття 19. Основні принципи господарювання

5. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

6. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

31. Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»

Стаття 8. Рахунки на оплату комунальних послуг та облікова інформація

1. Рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Стаття 10. Розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами

2. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

32. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила).

18. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

33. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 300

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

34. Суд виходить з того, що правове регулювання спірних правовідносин у справі здійснюється відповідно до таких нормативно-правових актів: Цивільний кодекс України Господарський кодекс України, Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630, тощо.

35. Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

36. Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє Відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

37. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 7128916/17-ц.

38. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

39. Щодо посилань в касаційній скарзі на відсутність за Відповідачем (за первісним позовом) державної реєстрації права господарського відання на вказані в розрахунку заборгованості нежитлові приміщення, Суд зазначає таке.

40. За приписами ч. 1, 3 ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

41. Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 136 ГК України правом господарського відання є речове право суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

42. Державна реєстрація не є способом набуття речового права, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г та від 08.08.2019 р. у справі № 909/472/18.

43. Отже, саме рішення виконавчого комітету та акти прийому-передачі нерухомого майна в господарське відання є правочинами на підставі яких виникає речове право господарського відання, а державна реєстрація лише фіксує наявність відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 925/797/17.

44. Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що оскільки Відповідачу за актами приймання передачі на виконання рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9 з додатками 1, 2, 3 до Рішення, від 26.11.2018 №534/3, від 28.01.2019 № 12/21 було передано в господарське відання майно комунальної власності (нежитлові приміщення), КП «ВРЕЖО №7» є споживачем послуг з централізованого опалення, які постачались на вказані об`єкти та зобов`язаний оплачувати вказані послуги.

45. Суд зазначає, що вищевказані норми права судом апеляційної інстанції було правильно застосовано в оскаржуваній постанові з урахуванням суб`єктивного складу сторін спору та змісту спірних правовідносин.

46. На доводи Скаржника про те, що апеляційним судом не надано належної оцінки тим обставинам, що деякі нежитлові приміщення, які перебувають на балансі у Відповідача (за первісним позовом) та на які Позивачем (за первісним позовом) протиправно нараховано заборгованість за теплопостачання, оскільки вони знаходяться у користуванні третіх осіб, які зобов`язанні оплачувати комунальні послуги відповідно до умов укладених договорів оренди або позички, Суд зазначає таке.

47. З розгорнутого детального розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію з надання послуги з централізованого опалення приміщень, які знаходились у користуванні КП «ВРЕЖО № 7», який було надано Позивачем (за первісним позовом) на вимогу суду першої інстанції, вбачається, що Позивачем (за первісним позовом) при розрахунку заборгованості було враховано використання третіми особами частини приміщень за укладеними договорами оренди або позички та у зазначені періоди використання третіми особами вказаних приміщень заборгованість Скаржнику не нараховувалась.

48. Зазначені в касаційній скарзі нежитлові приміщення і періоди використання третіми особами цих приміщень за договорами оренди або позички та у вищевказаному розгорнутому детальному розрахунку заборгованості, який було надано Позивачем (за первісним позовом) на вимогу суду першої інстанції повністю співпадають.

49. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції вищевказаним обставинам була надана належна оцінка в оскаржуваній постанові, Скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанцій, Суд відхиляє вищевказані доводи Скаржника.

50. Суд зауважує, що посилання в касаційній скарзі на Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за № 502/32954, є безпідставними з тих підстав, що вказана методика не підлягає застосуванню до спірних правовідносинах, так як встановлює порядок розподілу спожитих комунальних послуг, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, який був введений в дію з 01.05.2019 року, тобто не охоплював спірний період з листопада 2018 по квітень 2019, за які Позивачем (за первісним позовом) було здійснено нарахування Відповідачу (за первісним позовом).

51. Суд зазначає, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

52. Водночас під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

53. Таким чином, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.

54. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на таке.

55. У справі №311/3489/18 предметом позову є вимоги позивача (теплопостачальної організації) до відповідача (фізичної особи) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими частково було задоволено позовні вимоги, з підстав того, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Відповідачу, як і всім іншим мешканцям будинку, які відключені від систем централізованого опалення, нараховувалась оплата за опалення місць загального користування будинку, які відповідач з 01 січня 2016 року не сплачує. Тому позовні вимоги з приводу обв`язку відповідача оплачувати послуги з опалення місця загального користування є обґрунтованими, а сума боргу, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в межах строку позовної давності.

56. У справі №529/613/17-ц предметом позову є вимоги позивача (фізичної особи) до відповідача (комунального підприємства) про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди. Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд, з тих підстав, що судами належним чином не досліджено надані докази і не надано їм відповідної правової оцінки.

57. У справі №904/547/18 предметом позову є вимоги позивача до відповідача про визнання укладеними неврегульованих пунктів договору купівлі-продажу теплової енергії в запропонованій позивачем редакції. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишив без змін, з тих підстав, що укладання договору на постачання теплової енергії є обов`язковим, а запропонована позивачем редакція спірних пунктів договору відповідає вимогам законодавства, що регулює правовідносини у сфері постачання теплової енергії.

58. У справі №580/2490/19 предметом позову є вимоги позивача (товариства) до відповідача (податкового органу) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджувалось питання відповідності податкових повідомлень-рішень податковому законодавству.

59. Отже, наведені Скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийнято за іншого матеріально-правового або процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, а також іншого предмета або підстав заявлених позовних вимог та іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у справі, яка розглядається. З огляду на викладене, касаційне провадження, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

60. Як зазначалося вище, в якості підстави для подання касаційної скарги Скаржник визначив також пункт 2 частини першої та пункти 1,3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки колегія суддів апеляційного суду розглянула справу за участю судді Мороза В.Ф., якому Скаржником було заявлено відвід, та вказана колегія суддів не дослідила належним чином зібрані докази у справі і не розглянула кожне клопотання по суті (про приєднання доказів, відзив на апеляцію, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення).

61. Так, приписами пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України унормовано, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими.

62. Проте, як вбачається із змісту заяви про відвід, Скаржник не погоджується саме із процесуальними діями судді (колегії суддів), що у відповідності до вимог частини четвертої статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

63. Отже, посилання Скаржника на пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України як підставу для скасування судового рішення апеляційної інстанції Судом відхиляються.

64. Також не заслуговують на увагу посилання Скаржника на те, що колегія суддів не дослідила належним чином зібрані докази у справі і не розглянула кожне клопотання по суті (про приєднання доказів, відзив на апеляцію, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення).

65. Як убачається з матеріалів справи, апеляційним господарським судом належним чином досліджено всі зібрані докази у справі і розглянуто кожне клопотання по суті. Судом не виявлено жодних порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

66. Крім того, Суд зазначає, що відзив на апеляцію, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення взагалі не є клопотаннями в розумінні ГПК України.

67. Щодо наведених у касаційній скарзі заперечень на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі №908/3159/19 у зв`язку із пропущенням строку на апеляційне оскарження, Суд зазначає таке.

68. Відповідно до матеріалів справи, повне рішення Господарського суду Запорізької області складено та підписано 15.02.2021 року.

69. Отже, строк на апеляційне оскарження вищевказаного рішення першої інстанції у відповідності до вимог ст. 256 ГПК України спливає 09.03.2021 року.

70. Згідно опису вкладення у поштовий конверт та штампу ПАТ «Укрпошта» апеляційна скарга направлена до апеляційного суду 24.02.2021 року.

71. Таким чином, апеляційна скарга подана у строк визначений вимогами ст. 256 ГПК України, а тому заперечення касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі №908/3159/19 у зв`язку із пропущенням строку на апеляційне оскарження є безпідставними.

72. Загалом доводи Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи в касаційному порядку.

73. При цьому, Суд зазначає, що переоцінка наявних у матеріалах справи доказів, поданих сторонами на підтвердження обставин своїх вимог та заперечень, не входить до визначених процесуальним законодавством меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК.

74. Враховуючи все вищевикладене касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, Скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

76. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судові витрати

77. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись пунктом 5 статті 296, статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі №908/3159/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" в іншій частині залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі №908/3159/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді В. Студенець

О. Баранець