ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 908/671/18 (908/2269/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: не з`явився,

відповідача-3: Смирнова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької обласної державної адміністрації, Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М.- головуюча, Вечірко І.О., Чередко А.Є.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 (суддя Сушко Л.М.)

у справі № 908/671/18(908/2269/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр"

до 1) Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; 2) Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області; 3) Запорізької обласної державної адміністрації

про припинення права користування земельною ділянкою

у межах справи № 908/671/18

за заявою : 1) Фізичної особи-підприємця Іващука Олександра Анатолійовича; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд"

про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/671/18 про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Боржник).

2. У межах зазначеної справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" (далі - Позивач) звернулося з позовом до Боржника, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Відповідач-2) про припинення права Боржника на користування земельною ділянкою площею 9,7983 га кадастровий номер 2320680500:01:008:0082 за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129 а (далі - Земельна ділянка) (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог від 30.09.2021).

3. Позов мотивований порушенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача через неможливість оформити право користування Земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні Позивача більше десяти років у зв`язку з набуттям права власності на частину розташованого на ній нерухомого майна.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022, прийнято відмову Позивача від частини позовних вимог, провадження у справі в цій частині закрито, позовні вимоги про припинення права Боржника на користування Земельною ділянкою задоволено.

5. Судові рішення мотивовані наявністю підстави для припинення права користування Боржником Земельною ділянкою, передбаченої пунктом "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, зважаючи на набуття Позивачем у власність нерухомості, розташованої на Земельній ділянці, у зв`язку з чим до нього перейшло право на укладення договору оренди щодо Земельної ділянки.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

6. Боржник та Відповідач-2 подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

7. Касаційна скарга Боржника (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неправильне застосування статей 55 56 62 63 73-77 126 141 Господарського кодексу України, статті 326 Цивільного кодексу України, статей 6, 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №439 без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 14.10.2014 у справі №21-452а14 і від 17.03.2015 у справі №21-58а15, та Верховного Суду, викладених у постановах від 27.01.2020 у справі №904/1146/18, від 03.02.2022 у справі №904/5292/19.

8. Також Боржник вважає, що суди порушили вимоги статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо преюдиційності фактів, викладені в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16. Боржник наголошує, що Державне агентство автомобільних доріг України (далі - Укравтодор) є органом, уповноваженим управляти державним майном щодо майна Боржника, тому позбавлення Боржника права постійного користування Земельною ділянкою без залучення до участі у справі Укравтодора є безумовною підставою для скасування рішень у справі.

9. Касаційна скарга Відповідача-2 мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статей 120 141 143 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 20.02.2020 у справі №909/108/19, від 14.02.2017 у справі №923/279/16, від 26.04.2019 у справі №907/68/18, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, а також щодо необхідності з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб, викладених у постановах від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 і від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.

10. На думку Відповідача-2, визначені судами першої та апеляційної інстанцій підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою в примусовому порядку перебувають поза межами підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України, та порушують право Боржника на користування Земельною ділянкою, набуте на законних підставах.

11. Відповідач-2 зазначає про недослідження судами питання визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування 9/25 майнового комплексу, інша частина якого (16/25) належить державі в особі Державної служби автомобільних доріг України в статутному фонді ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

12. Також Відповідач-2 посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.07.2019 у справі №910/10932/17, та зазначає про відсутність порушення ним прав або охоронюваних законом інтересів Позивача, який не є землекористувачем Земельної ділянки.

13. Укравтодор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, передати справу на новий розгляд.

14. Касаційна скарга Укравтодора мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.10.2019 у справі №912/1756/18 щодо застосування статей 63 73 74 141 Господарського кодексу України в подібних правовідносинах. При цьому Укравтодор звертає увагу на правовий статус майна Боржника.

15. Також Укравтодор зазначає про відсутність з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, які мають суттєве значення для справи, зокрема, щодо наявності частки державного майна на Земельній ділянці, відсутності погодження Укравтодора щодо припинення права Боржника на користування Земельною ділянкою.

16. Укравтодор вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили доводи Відповідача-2 про те, що до його виключної компетенції належить прийняття рішення щодо припинення права користування Земельною ділянкою відповідно до заяви землекоритувача відповідно до положень Закону України "Про місцеві державні адмністрації" Земельного кодексу України, а також щодо неналежності позивача у цій справі.

17. На думку Укравтодора, у зв`язку з набуттям права власності на відповідне майно в Позивача виникло право користування земельною ділянкою площею 792 м2, але не виникло право користування Земельною ділянкою площею 9,7983 га.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. Інші учасники справи у встановлений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

19. 24.11.2006 Боржник на підставі рішення Бердянської райдержадміністрації від 10.10.2006 №592, отримав державний акт серія ЯЯ №121543 на право постійного користування земельною ділянкою площею 24,6099 га на території Андрівської сільської ради для розміщення і обслуговування об`єктів Андрівського гранітного кар`єру.

20. Позивач зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.05.2012, номер запису: 10911020000000943, та провадить наступні види діяльності: 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну (основний); 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

21. 24.12.2012 між Приватним акціонерним товариством "Оріхівський кар`єр формувальних матеріалів" (продавець) та Позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця 9/25 (дев`ять/двадцять п`ятих) частин, які складаються з: двоповерхової будівлі контори "А", прибудови "а", тамбуру "а1", ганку "до А", ганку "до а1", сходів "до А", балкону "до а", загальною площею 624,1 м2, будівель та споруд виробничої дільниці "Андрівський кар`єр", що знаходиться за адресою: Запорізька область, Бердянський район, село Андрівка, вулиця Шкільна, будинок 129 а, надалі "об`єкт".

22. Будівлі та споруди виробничої дільниці "Андрівський кар`єр" складаються з: основної двоповерхової будівлі контори, стіни цегляні, загальною площею 569,9 м2, зазначеної в плані літ. "А", прибудови двоповерхової, стіни цегляні, загальною площею 52,2 м2, зазначеної в плані літ. "а", тамбуру, стіни металеві, загальною площею 2,3 м2, зазначеного в плані "а1", ганку, матеріал бетон, зазначеного в плані "до А", ганку, матеріал бетон, зазначеного в плані "до а1", сходів, матеріал метал, зазначених в плані "до А", балкону, матеріал метал, загальною площею 2,5 м2, зазначеного в плані "до а", будівлі матеріального складу, стіни цегляні, загальною площею 123,1 м2, зазначеної в плані літ. "Б", будівлі складу ПММ, стіни залізобетонні панелі, загальною площею 19,4 м2, зазначеної в плані літ. "В", будівлі майстерні, стіни шлакоблочні, загальною площею 31,6 м2, зазначеної в плані "Л", будівлі маслостанції, стіни шлакоблок, загальною площею 11,3 м2, зазначеної в плані літ. "К", підвалу, стіни бетонні площею 31,9 м2, зазначеного в плані "під К", будівлі цегляні, загальною площею 12,8 м2, зазначеної в плані літ. "З", вбиральні, стіни цегляні, зазначеної в плані літ. "Г", навісу, матеріал шифер-дах, загальною площею 6,4 м2, зазначеного в плані літ. "Е", контрольно-пропускного пункту, стіни металеві, загальною площею 1,5 м2, зазначеного в плані літ. "М", будівлі ККУ, стіни цегляні, загальною площею 28,5 м2, зазначеної в плані літ. "Ж", будівлі ТП, стіни металеві, загальною площею 20,4 м2, зазначеної в плані літ. "И", басейну, матеріал цемент, зазначеного в плані літ. "Д", паркану, матеріал залізобетонні панелі, зазначеного в плані №1, паркану, матеріал матал. прути, зазначеного в плані №3, паркану, матеріал цегла, зазначеного в плані №4, паркану, матеріал цегла, зазначеного в плані №5, паркан, матеріал метал, сітка, зазначеного в плані №7, воріт, матеріал метал, прути, зазначених в плані №2, воріт, матеріал метал, прути, зазначених в плані №6, підпірної стінки, матеріал бут, зазначеної в плані №8, замощення, матеріал асфальт, зазначеного в плані №І, що розташовані на земельній ділянці площею 24,6099 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2320680500:01:008:0008, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення і обслуговування об`єктів Андрівського гранітного кар`єру, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серії ЯЯ №121543, виданого Бердянським районним відділом земельних ресурсів Запорізької області 24.11.2006, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030626500001.

23. Відчужуваний об`єкт належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03.06.2008, за реєстровим №2921, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 19525536 Державним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області 03.07.2008, про що зроблено запис №84 в книзі №01, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №36555923, виданим Комунальним підприємством "Бердянське районне бюро технічної інвентаризації" Запорізької області 05.12.2012.

24. Право власності на об`єкт, що є предметом Договору, виникає у покупця відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації Договору (п. 3.1 Договору).

25. Держава Україна в особі Державної служби автомобільних доріг України в статутному фонді відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (господарське відділення - дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" (Боржник), балансоутримувач - філія "Бердянська дорожньо-експлуатаційна дільниця"), яка є співвласником, відмовилась від права привілейованої купівлі згаданої вище частки нерухомого майна, що стверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 21.12.2012, за реєстровим №3265 (п. 4.5 Договору).

26. Право власності на будівлі і споруди виробничої ділянки "Андрівський гранітний кар`єр", придбані за Договором, зареєстровано за позивачем, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: будівлі та споруди виробничої дільниці "Андрівський кар`єр"; адреса: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129 а; додаткові відомості: основна будівля "А" з прибудовою "а" та тамбуром "а1" загальною площею 634,1 м2, основна будівля "Б" площа 124,6 м2, основна будівля "В" площа 19,6 м2, основна будівля "З" площа 12,8 м2, основна будівля "К" площа 11,3 м2., основна будівля "Л" площа 31,6 м2, ганок "до А", ганок "до а1", балкон "до а", сходи "до А", балкон "до А", підвал "під К" площа 31, 3 м2, ТП літ. "И" площа 20,4 м2 ККУ літ "Ж" площа 28,5 м2, вбиральня "Г", басейн "Д", замощення "І", ворота №2, №6, паркани №1, №3, №4, №5, №7, підпірна стіна №8; тип права: право власності; підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія №536, виданий 24.12.2012; дата державної реєстрації: 17.10.2016; розмір частки: 9/25; Позивач.

27. Також в матеріалах справи міститься технічний паспорт на будівлі і споруди, розташовані за адресою: с. Андрівка, вул. Шкільна, 129 а, виготовлений ТОВ "Регіональне бюро технічної інвентаризації" за замовленням Позивача, станом на 11.04.2017. Згідно з експлікацією приміщень загальна площа складає 634,1 м2, основна будівля знаходиться на земельній ділянці 24,6099 га, у тому числі під будинком 792 м2. Згідно з кадастровим планом земельної ділянки: загальна площа земельної ділянки 9,7983 га.

28. Відповідно до нотаріально посвідченої заяви Боржник надав згоду на вилучення частки земельної ділянки площею 14,5 га для подальшої передачі у користування Позивачу.

29. Листом від 25.12.2012 №4754/3/10.1-9-5098/09 Укравтодор надало згоду ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги" на вилучення із постійного користування Боржника земельної ділянки площею 14,5 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129а у зв`язку із продажем нерухомого майна.

30. Листом від 23.01.2013 №09-03-05/0251 Головне управління Держземагенства у Запорізькій області повідомило Боржника, що для вирішення питання щодо припинення користування частиною земельної ділянки площею 14,5 м2, яка надана йому в постійне користування, необхідно звернутись до облдержадміністрації з проханням про надання згоди на поділ земельної ділянки, виготовити технічну документацію на земельну ділянку, яка залишається у постійному користуванні та звернутись з проханням про припинення права користування частиною земельної ділянки.

31. Листом від 27.12.2012 № 16/1518 Боржник звернувся до Відповідача-2 щодо припинення права користування частиною земельної ділянки площею 14,5 га, яка входить до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування на підставі державного Акту на право постійного користування землею від 24.11.2006 серія ЯЯ №121543.

32. Листами від 28.08.2013 №16/1102, від 11.10.2013 №16/1391, від 01.08.2014 №16/729 Боржник звертався до Відповідача-2 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки.

33. Боржник, діючи спільно з Позивачем, розробили поділ відповідної земельної ділянки площею 24,6099 га на дві: площею 9,7983 га (кадастровий номер 2320680500:01:008:0082) та 14,8116 га (кадастровий номер 2320680500:01:008:0081) з метою передачі однієї з часток Позивачу. Відповідні документи погоджені та надані Відповідачу-2 як розпорядку земельної ділянки.

34. Розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації №596 від 17.11.2014 надано Боржнику згоду на поділ земельної ділянки державної власності, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, загальною площею 24,6099 га, кадастровий номер 2320680500:01:008:0008, розташованої за межами населеного пункту Андрівської сільської ради, Бердянського району, Запорізької області, наданої для розміщення та обслуговування об`єктів Андрівського гранітного кар`єру.

35. Розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації №464 від 31.08.2018 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 24,6099 га, яка перебуває в постійному користуванні Боржника на дві земельні ділянки площею 14,8116 га та 9,7983 га, відповідно.

36. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-00063230002021 від 02.02.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 2320680500:01:008:0082 загальною площею 9,7983 га зареєстрована 17.10.2016 (дата державної реєстрації земельної ділянки), форма власності державна, вид користування земельної ділянки: для розміщення та обслуговування об`єктів Андрівського кар`єру, власник - держава в особі Відповідача-2, право постійного користування - Боржник.

37. Реєстрація земельної ділянки площею 14,8116 га також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру.

38. Листом від 31.05.2018 №1645 Боржник звернувся до Відповідача-2 щодо погодження технічної документації із землеустрою, у якому зазначив, що об`єкти нерухомого майна, які належать Боржнику, розташовані на земельній ділянці площею 14,8116 га.

39. Листом від 27.03.2019 №16/316 Боржник звернувся до Відповідача-2 для вирішення питання припинення користування земельною ділянкою площею 9,7983 га, яка сформована внаслідок поділу та розташована на території Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, у зв`язку з тим, що у 2011 році наказом Державної служби геології та надр України від 19.09.2011 №76 анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами №3274 від 30.10.2003, наданий Боржнику на видобування гранітів і мігматитів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного.

40. У листі-відповіді від 11.05.2019 № 03547/08-40 Відповідач-2 зазначив, що розгляд питання щодо припинення права користування можливий після отримання Позивачем витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку.

41. У листі від 06.12.2018 №799 Андрівська сільська рада просила Позивача оформити право оренди земельної ділянки площею 9,7983 га.

42. Позивач неодноразово звертався до Відповідача-2 з клопотаннями про надання в оренду земельної ділянки площею 9,7983 га (кадастровий номер 2320680500:01:008:0082), розташованої на території Андрівської сільської ради. У відповідь на клопотання Позивача Відповідач-2, посилаючись на свій регламент, повідомляло Позивачу, що Департаментом економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації виготовлено проект розпорядження "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" в оренду земельної ділянки площею 9,7983 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами", проект розпорядження проходить процедуру погодження. Вказане підтверджується листами від 18.05.2020 №02709/08-40, від 06.07.2020 №02709/08-40, від 01.03.2021 №01160/08-40, від 30.08.2021 №02440/08-40, від 16.04.2021 №02709/08-40, які містяться в матеріалах справи.

43. Також Позивач звертався листами №043 від 07.07.2020, №014 від 22.06.2021 до Боржника щодо надання в оренду споруд і обладнання, які знаходяться на балансі ШБУ Боржника.

44. Для проведення діяльності Позивач фактично використовує земельну ділянку на території Андрівської сільської ради за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129-а, кадастровий номер - 2320680500:01:008:0082, площею 9,7983 га.

45. Позивач має відповідні ліцензії (інші дозвільні документи - гірничий відвід, спеціальний дозвіл на користування надрами) на розробку родовища за вищевказаною адресою, а саме: Запорізька обл., Бердянський р-н, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129-а, і на земельній ділянці з кадастровим номером 2320680500:01:008:0082 площею 9,7983 га. Позивач сплачує податок на землю за користування земельною ділянкою.

Позиція Верховного Суду

46. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

47. Відповідно до положень статей 15 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у справі, спричинена поведінкою іншої особи.

48. При цьому згідно з офіційним тлумаченням, наданим у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес" визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

49. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

50. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

51. Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постановах від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 і від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, на які посилається Відповідач-2 у касаційній скарзі), що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру такого його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду відповідно до вимог законодавства.

52. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

53. Захист прав на землю врегульований главою 23 Земельного кодексу України, зокрема, відповідно до статті 152 якого власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавлення права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Зазначеною статтею визначені способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема, шляхом визнання права, а також застосування інших, передбачених законом способів.

54. Предметом спору в цій справі є припинення права постійного користування Боржника Земельною ділянкою.

55. Статтею 141 Земельного кодексу України до підстав припинення права користування земельною ділянкою віднесено, зокрема: добровільну відмову від права користування земельною ділянкою (п. "а"); вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (п. "б"); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. "ґ"); набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, яка розташовані на земельній ділянці (п. "е") тощо.

56. Водночас примусове припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку передбачено статтею 143 Земельного кодексу України в таких випадках: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; конфіскації земельної ділянки; примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

57. Також статтею 149 Земельного кодексу України, яка регулює порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування для суспільних та інших потреб, передбачено здійснення такого вилучення в судовому порядку в разі незгоди землекористувачів.

58. Із наведених положень Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним.

59. При зверненні з позовом у цій справі Позивач однією з підстав припинення права постійного користування Боржника визначив використання ним Земельної ділянки не за цільовим призначенням, пославшись на положення пункту "г" статті 141 Земельного кодексу України. Однак наведена підстава заявленого у справі позову не була розглянута судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору в справі. Зокрема, суди належним чином не дослідили відповідність фактичним обставинам доводів Позивача щодо нецільового використання Земельної ділянка, а також не з`ясували, яким чином таке нецільове використання (в разі наявності) порушує певні права (охоронювані законом інтереси) Позивача, які б могли бути захищені в заявлений ним спосіб.

60. За змістом мотивувальних частин оскаржуваних рішення та постанови, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог з огляду на встановлення обставин придбання ним за Договором відповідного нерухомого майна, розташованого на Земельній ділянці, оскільки такі обставини є самостійною і достатньою підставою для припинення права користування земельною ділянкою, враховуючи приписи пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

61. Тобто суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про припинення права постійного користування, пославшись на вказаний пункт статті 141 Земельного кодексу України, але залишили поза увагою, що передбачена ним підстава перебуває поза межами підстав, визначених у статті 143 зазначеного Кодексу для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку.

62. Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 20.02.2020 у справі №909/108/19, на яку посилається Відповідач-2 у касаційній скарзі. Суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях також процитували висновки Верховного Суду, викладені в зазначеній постанові, але по суті не врахували їх, задовольнивши позовні вимоги у справі без встановлення наявності підстав, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України.

63. Водночас суди безпідставно послались на положення статті 149 Земельного кодексу України, не встановивши жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для вилучення Земельної ділянки з постійного користування Боржника для суспільних чи інших потреб в розумінні зазначеної норми. При цьому суди не врахували, що вилучення земельної ділянки є окремою підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до пункту "б" статті 141 зазначеного Кодексу та не може бути ототожненим із припиненням такого права внаслідок набуття іншою особою права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно, врегульованим пунктом "е" вказаної статті.

64. Що стосується переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на ній, слід звернутися до положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України (в редакціях, чинних на момент набуття Позивачем права власності на відповідне нерухоме майно).

65. Так, в силу частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

66. Водночас згідно з положеннями частин 1, 2, 4 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договору) в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Зокрема, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

67. Частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України та частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України визнано істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. При цьому укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

68. Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

69. Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знайшов належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, адже стаття 92 Земельного кодексу України обмежує коло осіб, які можуть набувати таке право, а механізм відповідного переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього користувача земельної ділянки не визначений.

70. Згідно з усталеною правовою позицією, зокрема, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, на яку посилається Відповідач-2 у касаційній скарзі, враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

71. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. І ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на таку земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

72. У наведеному випадку припинення права користування частиною земельної ділянки відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (ст. 120, п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України) і не потребує прийняття судового рішення.

73. З огляду на положення наведених норм цивільного та земельного законодавства суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях по суті правильно зазначили, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду припиняється право власності, право користування попереднього власника чи користувача щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти.

74. Однак залишивши поза увагою те, що таке припинення права на земельну ділянку в попереднього власника майна відбувається безпосередньо на підставі акту законодавства, суди передчасно задовольнили позовну вимогу в справі та припинили право Боржника на Земельну ділянку в судовому порядку.

75. Тобто суди попередніх інстанцій, процитувавши відповідні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, щодо застосування положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України з урахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, належним чином не врахували такі висновки під час вирішення спору в цій справі.

76. Окрім наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій, пославшись на висновки Верховного Суду України у справі №6-2225цс16, підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17, залишили поза увагою важливість встановлення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування відповідного нерухомого майна.

77. Тобто суди не врахували, що згідно з вказаними нормами цивільного та земельного законодавства перехід майнових прав на нерухоме майно до іншої особи тягне за собою перехід до неї земельних прав саме на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості та яка необхідна для його обслуговування. Зокрема, якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження нерухомого майна, не обумовили розмір відповідної земельної ділянки, то встановлення цього розміру здійснюється згідно з нормативами, визначеними у відповідній місцевості, та метою, з якою земельна ділянка використовується, тощо.

78. У зв`язку з наведеним суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи дійшли передчасного висновку про те, що до Позивача перейшло право на укладення договору оренди частини земельною ділянки площею саме 9,7983 га. Наведене твердження судів не ґрунтується на встановленні ані обставин обумовлення у Договорі купівлі-продажу розміру земельної ділянки, права на яку переходять до Позивача як покупця нерухомого майна (з урахуванням обставин наявності таких прав у продавця за Договором, яким Боржник не є), ані підстав для висновку щодо необхідності (згідно з нормативами) саме Земельної ділянки в зазначеному розмірі 9,7983 га для обслуговування нерухомого майна загальною площею 634,1 м2 при тому, що площа земельної ділянки під будинком становить лише 792 м2.

79. Дійшовши наведеного висновку, суди також не надали жодної правової оцінки обставинам щодо придбання Позивачем права лише на 9/25 частин нерухомого майна, розташованого на Земельній ділянці, не з`ясувавши особу власника іншої його частини, та його права щодо Земельної ділянки.

80. Разом з тим, за змістом оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору виходили з того, що Боржник фактично не використовує Земельну ділянку та відмовився від її використання на користь Позивача, зокрема, пославшись на лист та нотаріально завірену заяву Боржника.

81. Однак суди залишили поза увагою, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 03.02.2022 у справі №904/5292/19, на яку посилається Боржник у касаційній скарзі Господарський кодекс України (зокрема статті 63, 126) розглядає "дочірнє підприємство" як залежне від іншого контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму.

82. Водночас з огляду на положення статті 141 Господарського кодексу України, статті 326 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", оскільки ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, то його дочірні підприємства за своєю сутністю також є державними підприємствами, адже діють на основі державної власності, переданої його засновником у господарське відання.

83. Не врахувавши наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову Боржника від права постійного користування Земельною ділянкою без належного з`ясування обставин щодо наявності у Боржника в особі директора права на таку відмову від державного майна, до якого згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України відносяться майнові права, з огляду на вирішення відповідного питання особою, уповноваженою на здійснення права власності від імені держави.

84. З наведеного питання суди попередніх інстанцій обмежились посиланням в оскаржуваних судових рішеннях на обставину надання Укравтодором згідно з листом від 25.12.2012 №4754/3/10.1-9-5098/09 згоди ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги" на вилучення із постійного користування Боржника земельної ділянки площею 14,5 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129а у зв`язку із продажем нерухомого майна. При цьому суди не надали жодної правової оцінки обставині невідповідності вказаної в зазначеному листі площі земельної ділянки та площі спірної Земельної ділянки.

85. Отже, за висновком Верховного Суду, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дотримались вимог статей 74 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права. Вказані порушення не можуть бути усунуті Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

86. До того ж, зазначивши про вирішення наведеним чином Укравтодором та ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги" вказаного питання, суди першої та апеляційної інстанцій по суті ухвалили судові рішення щодо виконання зазначеними особами наданих їм повноважень стосовно державного майна без залучення їх до участі у справі. Тоді як у силу пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

87. Щодо наведеного слід звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, ухваленій у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

88. На переконання Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

89. Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

90. Оскільки спір у цій справі стосується припинення права постійного користування земельною ділянкою Боржника, який є дочірнім підприємством державного підприємства та володіє державним майном на праві господарського відання, а в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень наведені, зокрема, висновки про виконання Укравтодором та ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги", які не є учасниками справи, своїх повноважень у спірних правовідносинах, Верховний Суд вважає слушними доводи скаржників про наявність передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

91. Водночас скаржники у касаційних скаргах не доводять порушення їх прав та законних інтересів і відповідно не заперечують проти висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо прийняття відмови Позивача від частини позовних вимог та закриття провадження у справі щодо таких вимог. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Зважаючи на викладене, Суд вважає за необхідне відповідно до положень статей 300 310 Господарського процесуального кодексу України скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про припинення права Боржника на користування Земельною ділянкою з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

93. У частині прийняття відмови Позивача від позовних вимог та часткового закриття провадження у справі рішення місцевого господарського суду, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, скасуванню не підлягає.

94. У зв`язку з наведеним касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

95. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Запорізької обласної державної адміністрації, Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Державного агентства автомобільних доріг України задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі №908/671/18(908/2269/21) скасувати в частині задоволення позовної вимоги про припинення права Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користування земельною ділянкою за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129 а, кадастровий номер 2320680500:01:008:0082, площею 9,7983 га. Справу в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі №908/671/18(908/2269/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Білоус