ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/864/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

кредитора: Колошина О.В.,

боржника: не з`явився,

скаржника: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б.- головуючий, Білецька Л.М., Вечірко І.О.)

у справі №908/864/21

за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність,

кредитор ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

1. ОСОБА_2 (далі - Боржник) звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.

2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.05.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.2021 визнано грошові вимоги ОСОБА_3 до Боржника в сумі 973000,00 грн.

4. Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.09.2021 визнано Боржника банкрутом, введено процедуру погашення боргів Боржника.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 затверджено звіт керуючого реалізацією, завершено процедуру погашення боргів Боржника, вирішено звільнити банкрута Боржника від боргів (з урахуванням вимог статті 132 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ)), закрито провадження у справі.

6. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (далі - Скаржник) на зазначену ухвалу суду першої інстанції.

7. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Скаржника на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Ухвала мотивована тим, що Скаржник не набув статусу кредитора у справі, а з матеріалів справи не вбачається вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про його права та обов`язки.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

9. Скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги Скаржника на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021.

10. Скаржник вважає, що суд касаційної інстанції в оскаржуваній ухвалі застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №908/976/19.

11. На думку Скаржника, апеляційний господарський суд порушив вимоги статей 2 236 254 264 ГПК України, оскільки закрив апеляційне провадження за скаргою особи, щодо прав, інтересів та (або) обов`язків якої поставлено оскаржувану ухвалу, чим позбавив Скаржника судового захисту.

12. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 7 65 КУзПБ щодо порядку розгляду спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником та можливості усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень керуючого реалізацією майна з урахуванням неналежного виконання ним своїх обов`язків, зокрема щодо виявлення та реалізації майнових активів боржника, які було відчужено навмисно задля ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

13. Боржник надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

14. Боржник погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що сама по собі наявність у Скаржника кредиторських вимог до Боржника не свідчить про вирішення його прав, інтересів та обов`язків внаслідок розгляду цієї справи з урахуванням того, що Скаржник свої кредиторські вимоги не заявив.

15. На думку Боржника, обставини справи, що розглядається, не є подібними до справи №908/976/19, на постанову Верховного Суду в якій посилається Скаржник.

16. Також Боржник наголошує, що Скаржник не зазначає, які саме дії не були вчинені арбітражним керуючим, спрямовані на виявлення та повернення активів Боржника, а на момент порушення провадження у справі №201/6138/21 справа, що розглядається, вже була порушена і грошові вимоги до Боржника у випадку їх наявності саме до Боржника мали бути заявлені до Господарського суду Запорізької області, тоді як Скаржник таким правом не скористався.

Позиція Верховного Суду

17. Керуючись вимогами статей 14 300 ГПК України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

18. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

19. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

20. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

21. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

23. Частиною 1 статті 2 далі - КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

24. Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність 21.10.2019 у зв`язку з введенням в дію КУзПБ.

25. При цьому пунктом 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

26. Отже, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та КУзПБ.

27. Частина 1 статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

28. При цьому відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, зокрема, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

29. Разом з тим суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Законом про банкрутство та КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

30. Однак у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

31. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.

32. Згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

33. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ.

34. Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, зокрема, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

35. Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу.

36. Тобто набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.

37. Порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, і таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

38. Лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина 6 статті 23 Закону про банкрутство, частина 6 статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

39. Разом з тим, враховуючи термінологічне визначення поняття "кредитор", наведене у абзаці 10 частини 1 статті 1 КУзПБ, порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство, визначений приписами статті 45 КУзПБ, кредитори (в розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання заяви, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 45 КУзПБ, можуть скористатися правами, передбаченими абзацом 1 частини 6 названої статті, та правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (частина перша статті 254 ГПК України), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

40. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19.

41. Наведені висновки сформовані Верховним Судом щодо здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, однак підлягають також врахуванню при розгляді справи про неплатоспроможність фізичних осіб, оскільки в силу положень книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Зокрема, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 1 ст. 122 КУзПБ).

42. З огляду на викладене, встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Скаржника до суду першої інстанції з заявою про визнання кредиторських вимог до Боржника у визначеному КУзПБ порядку, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що Скаржник не є учасником цієї справи в розумінні частини 1 статті 154 ГПК України та статті 1 КУзПБ.

43. Однак зосередивши увагу саме на відсутності у Скаржника статусу учасника справи та відсутності вирішення питання такого статусу в оскаржуваній ухвалі, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність у Скаржника права апеляційного оскарження відповідної ухвали місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

44. Окрім учасників справи, правом апеляційного оскарження наділені також особи, які не брали участі у справі, але судові рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Стосовно зазначених осіб слід звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові, ухваленій у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19.

45. На переконання Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

46. Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

47. Водночас відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №906/864/17, належним способом захисту прав та законних інтересів особи, яка не була учасником провадження у справі про банкрутство, але вважає, що їх було порушено під час провадження у справі про банкрутство, у разі її припинення за результатами завершення повного циклу процедур, є апеляційне, касаційне оскарження або перегляд за нововиявленими обставинами процесуального рішення із затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу банкрута і, як наслідок, припинення боржника та провадження у справі.

48. Наведена правова позиція стосується процедури ліквідації юридичних осіб, але відповідно до положень статті 113 КУзПБ підлягає прийняттю до уваги при розгляді цієї справи з урахуванням встановлених законом особливостей щодо провадження у справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб, зокрема судових процедур, що застосовуються до цієї категорії боржників, завершальною з яких є погашення боргів боржника.

49. Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції в цій справі затверджено звіт керуючого реалізацією, завершено процедуру погашення боргів Боржника, закрито провадження у справі, а також звільнено банкрута Боржника від боргів.

50. При цьому ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.04.2022 роз`яснено, зокрема, що ухвалою від 20.12.2021 суд установив, що загальний розмір прострочених зобов`язань Боржника перед кредиторами становить 4439803,77 грн, у тому числі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 у справі №904/9262/17 з Боржника на користь ТОВ "БТ-Груп" стягнуто збитки в сумі 2834914,02 грн, а ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 у справі 904/9262/17 замінено стягувача з ТОВ "БТ-Груп" на Скаржника, на примусове виконання зазначеного рішення приватним виконавцем розпочато виконавче провадження №59314279, яке залишається незавершеним. Станом на 31.03.2021 зазначена заборгованість Боржником не погашена. Водночас зобов`язання Боржника перед кредиторами (зокрема перед Скаржником у сумі 2834914,02 грн, яка підтверджується зазначеними судовими рішеннями) є припиненими (погашеними) відповідно до вимог частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 90, частини 6 статті 133 КУзПБ.

51. Отже, з огляду на зміст мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з урахуванням зазначеної ухвали про її роз`яснення, Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи не вирішувалися питання про права, інтереси та обов`язки Скаржника.

52. Зокрема, пославшись на те, що з матеріалів справи не вбачається вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про права та обов`язки Скаржника, будь-яких доводів та доказів, які б вказували на наявність відповідного правового зв`язку між оскаржуваним судовим рішенням та порушенням його прав та інтересів Боржником, не зазначено, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою зміст зазначеної ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.04.2022 про роз`яснення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, в якій безпосередньо йдеться про права та інтереси Скаржника щодо його вимог до Боржника.

53. Також суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки доводам ОСОБА_1 щодо зміни місця реєстрації Боржника з метою зміни підсудності справи про неплатоспроможність, приховання від реальних кредиторів факту звернення до господарського суду із заявою про неплатоспроможність та приховання фактів відчуження майна з метою ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами, у зв`язку з чим Скаржник був позбавлений права взяти участь у справи про неплатоспроможність Боржника в якості кредитора та оскарження правочинів Боржника, укладених на шкоду кредиторам.

54. З викладеного вбачається, що закриваючи апеляційне провадження без з`ясування відповідних обставин, апеляційний господарський суд не врахував, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі 911/2043/20) одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності, є принцип судового контролю в процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Водночас однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Тоді як захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів тощо.

55. Отже, зважаючи на те, що на підставі оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду припинені (погашені) зобов`язання Боржника перед Скаржником, відсутність дослідження обставин, які можуть свідчити про перешкоджання Скаржнику взяти участь у розгляді цієї справи про неплатоспроможність Боржника, свідчить про неналежне виконання судом апеляційної інстанції функцій із судового контролю під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для розгляду по суті поданої ним апеляційної скарги, неврахування цілей і завдань провадження у справі про неплатоспроможність, незабезпечення захисту публічного та приватного інтересів, невжиття заходів задля недопущення фіктивного банкрутства.

56. У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, адже він не ґрунтується на належному з`ясуванні обставин щодо відсутності прав, інтересів та обов`язків Скаржника судом першої інстанції під час розгляду цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

58. Відповідно до вимог статті 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана ухвала Центрального апеляційного господарського суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

59. Оскільки в даному випадку справа направляється для розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №908/864/21 скасувати.

3. Справу №908/864/21 передати на розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков