ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/1043/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

(суддя - Кобецька С. М.)

від 15.09.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

від 07.03.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.03.2023)

у справі № 909/1043/21

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш"

про стягнення 4 331 228, 69 грн

за участю представників учасників справи:

позивача - Дудченко В.В.;

відповідача - Дуда П.В.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення 4 331 228, 69 грн, з яких: 1 370 597, 81 грн - пеня, 2 960 630, 88 грн - штраф, нараховані на підставі пункту 7.2 договору про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку поставки товару визначеного специфікацією.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, у позові відмовлено.

2.2. Суд першої інстанцій виходив з того, що Господарським судом міста Києва в мотивувальній частині рішення від 11.01.2022 у справі №910/12450/21, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та добровільно виконано Акціонерним товариством "Укртрансгаз", досліджено та встановлено факт відсутності порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, і ці обставини є преюдиційними, враховуючи які, суд вважав відсутніми правові підстави для покладення на відповідача відповідальності, обумовленої пунктом 7.2. договору, у вигляді пені та штрафу.

2.3. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що не всі поставки відповідачем були здійсненні з порушенням строків поставок, а ті що з порушенням, обумовленні карантинними обмеженням введені також і Урядом іншої держави на території Чеської Республіки, звідки і відбувалися поставки спеціального обладнання для позивача, а тому такі обставини свідчать про те, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020 укладеним з позивачем викликано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (щодо застосування статей 204 629 Цивільного кодексу України); від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Також підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за умови якщо суд касаційної інстанції вважатиме правовідносини у цій справі, що переглядається, та у справі № №918/289/19 неподібними. У такому разі скаржник наголосив на необхідності формулювання висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" з урахуванням статей 204 629 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

Крім того, підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (постачальник) уклали договір про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020, за умовами якого постачальник передає у власність покупця товари - "турбіни та мотори (запасні частини до ГТ-750-6)" код згідно ЄЗС ДК 021:2015 42110000-3, зазначені у специфікації - додатку 1 до договору, на загальну суму 39 096 000, 00 грн (пункти 1.1., 3.1. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов договору, специфікації (додаток 1), технічних вимог та якісних характеристик товарів (додаток 2).

Специфікацією - додатком 1 до договору сторони погодили найменування товарів, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю, строк поставки товарів - 4-ма партіями протягом 220 календарних днів з дати укладення договору (до 09.04.2021), місце поставки - центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс", 08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49.

Відповідно до технічних вимог та якісних характеристик товарів - додатку 2 до договору, виробником товарів є EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка).

Згідно з пунктом 5.6. договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію товарів.

Пунктом 7.2. договору сторони обумовили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Відповідно до пункту 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (зокрема, епідемія), які виникли після підписання договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов`язань, тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів (пункт 8.2. договору).

Згідно з пунктом 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема відповідний документ Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 20 - ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пункт 8.4. договору).

Листом вих№1-02/04/21 від 02.04.2021 відповідач інформував позивача про неможливість здійснення поставки товару в термін встановлений договором - до 09.04.2021, з огляду на повідомлення заводу - виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 надзвичайного стану пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи.

У відповіді №3201вих-21-707 від 08.04.2021 позивач вказує відповідачу на необхідність надання підтверджуючих документів про неможливість виконання зобов`язань за договором внаслідок дії обставин непереборної сили.

В свою чергу, листом вих№1-08/04/21 від 08.04.2021 (отримано позивачем 16.04.2021), відповідач направив позивачу сертифікат №2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини.

Так, сертифікатом №2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківська Торгово-промислова палата засвідчила, що епідемія (пандемія) коронавірусної хвороби COVID-19, яка розвинулась та поширилась у всьому світі у тому числі в Європейському Союзі та Україні, карантин, який визнано форс-мажорною обставиною на підставі Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 "Про внесення змін до законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та який встановлено на підставі постанов Кабінету Міністрів України, запровадження обмежувальних заходів органами державної влади та органами місцевого самоврядування, надзвичайний стан введений на території Чеської Республіки, згідно з постановою уряду Чеської Республіки у зв`язку з пандемією SARS Cov-2 - у комплексі спричинили неможливість своєчасного виготовлення, подальшої поставки та передачі у власність товарів, у строк, визначений договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020. Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 22.01.2021; дата закінчення - тривають станом на 07.04.2021.

Поряд з цим, наявні в матеріалах справи товарно - транспортна накладна № 1 від 29.04.2021, видаткова накладна № 49 від 29.04.2021 на суму 7 374 129, 60 грн; товарно-транспортна накладна № 1 від 24.05.2021, видаткова накладна № 58 від 24.05.2021 на суму 24 132 892, 80 грн; товарно-транспортна накладна № 1 від 31.05.2021, видаткова накладна № 65 від 31.05.2021 на суму 5 473 416, 00 грн; товарно-транспортна накладна № 2 від 31.05.2021, видаткова накладна № 66 від 31.05.2021 на суму 2 115 561, 60 грн - свідчать про поставку відповідачем позивачу товару, обумовленого договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, на загальну суму 39 096 000, 00грн.

При цьому, товар поставлено відповідачем партіями 29.04.2021, 24.05.2021, 31.05.2021, тобто не у строк визначений договором (до 09.04.2021), проте прийнято позивачем без жодних зауважень чи заперечень.

Відповідно до виписок АБ "Укргазбанк" по особовому рахунку за 01.06.2021, за 16.06.2021, за 23.06.2021 вартість поставленого товару сплачено позивачем в повному обсязі - 39 096 000, 00 грн.

Позивач звернувся до відповідача зокрема, з вимогами від 04.06.2021, від 08.06.2021, повторно 13.07.2021 про сплату штрафних санкцій нарахованих на підставі пункту 7.2. договору, за порушення строків поставки 1-ї та 4-ї партії товару в загальній сумі 4 331 228, 69 грн.

Згідно з розрахунком позивачем нараховано відповідачу за період з 09.04.2021 по 31.05.2021 (1 - ша партія товару) пеню в сумі 284 617, 63 грн, штраф в розмірі 831 959,23 грн; за період з 09.04.2021 по 24.05.2021 (4-та партія товару) пеню в сумі 1 085 980, 18 грн, штраф в розмірі 3 499 269, 46 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020.

5.3. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог, оскільки вважали наявними обставини непереборної сили в розумінні положень розділу 8 договору, укладеного сторонами.

5.4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" підставою касаційного оскарження визначило, зокрема пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарськими судами застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (щодо застосування статей 204 629 Цивільного кодексу України); від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

5.5. Проаналізувавши постанови, на які посилається скаржник, колегія суддів встановила таке.

Так, у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" про стягнення 2 578 292, 78 грн неустойки за договором купівлі-продажу, Верховний Суд зазначив, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин, за умовами договору, є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, тому суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку про те, що надані відповідачем докази (сертифікат Рівненської торгово-промислової палати) не є свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов договору купівлі-продажу, а саме стягнення неустойки.

У постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 Верховний Суд зазначив, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Посилаючись на наведені правові позиції, скаржник звертає увагу на те, що виданий Івано-Франківською Торгово-промисловою палатою, висновок не є засвідченням наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки згідно з пунктом 8.3. договору уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторонами було визначено не регіональну Торгово-промислову палату, а Торгово-промислову палату України. Відповідно до підпунктів 4.1. та 4.3 Регламенту Івано-Франківська Торгово-промислова палата засвідчити такі обставини не мала повноважень та не могла.

5.6. З врахуванням наведених доводів касаційної скарги, на вирішення суду касаційної інстанції поставлене питання щодо того чи може бути висновок Івано-Франківської Торгово-промислової палати у спірних правовідносинах належним доказом на підтвердження існування форс-мажорних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

5.7. Суд першої інстанції врахував, що Господарським судом міста Києва в мотивувальній частині рішення від 11.01.2022 у справі № 910/12450/21, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та добровільно виконано АТ"Укртрансгаз" (платіжні доручення № №2322, 2323 від 04.08.2022), досліджено та встановлено факт відсутності порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, і ці обставини, за переконанням суду є преюдиційними. Так, господарськими судами у справі № 910/12450/21 встановлено, що: - причиною поставки постачальником - ТОВ "Техмаш" покупцю - АТ "Укртрансгаз" товару не у строк, визначений договором про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, стали обставини непереборної сили, що своєчасно доведені до відома покупця шляхом направлення 08.04.2021 сертифікату №2600-21-0366 від 07.04.2021; - Івано-Франківська Торгово-промислова палата є уповноваженим органом для засвідчення обставин непереборної сили в розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статті 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факт відсутності порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, є преюдиційною обставиною, адже такий висновок є правовою оцінкою.

Крім того, у постанові від 06.12.2022 у справі № 910/12450/21 Верховний Суд вказав, що у зазначеній справі відсутні підстави для здійснення судом касаційної інстанції перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 204 629 Цивільного кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" при встановленні обставин наявності чи відсутності підстав для задоволення (частково) позову, оскільки дослідження питання належного чи неналежного виконання постачальником умов договору не мають значення для вирішення цієї справи.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, встановив обставини цієї справи на підстав власної оцінки зібраних доказів та зробив висновки щодо спірних правовідносин.

Так, суд апеляційної інстанції, враховуючи норми Закону України "Про торгово-промислові палати України", який визначає право посвідчення форс-мажорних обставин як Торгово-промисловою палатою України, так і уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, умов договору поставки, дійшов висновку, що сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати є належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин щодо обов`язку відповідача поставити позивачу товар за укладеним договором.

Разом з тим колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки він не узгоджується з умовою пункту 8.3. договору, яким передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України, а також суперечить абзацу 4 пункту 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, оскільки сторони в договорі передбачили, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний документ саме Торгово-промислової палати України, то сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати не може засвідчувати такі обставини. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, на яку в своїй касаційній скарзі посилається скаржник. Також на необхідності врахування положень договору при застосуванні статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) наголошено в постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшли своє підтвердження. При цьому оскільки висновок про застосування 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" з урахуванням статей 204 629 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах викладений у зазначеній постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, на яку посилався скаржник, а також у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 17.08.2022 у справі № 922/854/21, то в суду касаційної інстанції відсутні правові підстави формулювати висновок про їх застосування.

5.8. Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач як на обставину непереборної сили посилається на повідомлення заводу - виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 надзвичайного стану пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи, і дані обставини судом оцінені як такі, що перешкодили відповідачу виконати зобов`язання з поставки товару в строки передбачені в умовах договору сторін. Також як на форс-мажорні обставини Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" посилається на установлення карантину на всій території України на підставі постанови КМУ від 20.05.2020 №392 (зі змінами та доповненнями), а також введення надзвичайного стану на території Чеської Республіки, згідно з постановою уряду Чеської Республіки в зв`язку з пандемією SARS Cov-2, саме з цієї країни відповідач і мав договірні зобов`язання щодо поставки спеціального обладнання для позивача.

Суд апеляційної інстанції оцінював сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати за №2600-21-0366 від 07.04.2021 в сукупності з іншими доказами у справі, а саме: постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020 за № 1373, від 22.01.2021 за № 55 та від 26.03.2021 за № 314 про продовження надзвичайного стану у зв`язку з епідемією вірусу SARS Cov-2, постановами Уряду Чеської Республіки від 14.02.2021 за № 125, від 26.02.2021 за № 196 про оголошення надзвичайного стану з 00:00 год. 15.02.2021 строком на 14 днів та з 00:00 год. 27.02.2021 строком на 30 днів, а також постановами Кабінету міністрів України від 20.05.2020 за №392 (зі змінами та доповненнями) "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а також повідомлення заводу - виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) (з яким відповідач мав договір про купівлю товару для поставки позивачу) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 надзвичайного стану пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи.

Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції наведені обставини свідчать про те, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором було викликано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) і порушення строків поставки товару позивачу знаходиться в причинновому зв`язку між встановленими форс-мажорними обставинами.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що наведений висновок суду апеляційної інстанції зроблений без врахування такого.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" як на форс-мажорні обставини посилалось, зокрема, на установлення карантину на всій території України на підставі постанови КМУ від 20.05.2020 №392. Разом з тим суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач та відповідач укладали спірний договір, коли карантин уже був запроваджений (01.09.2020), а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" могло та повинне було передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" не довело як саме карантин, запроваджений в Україні, вплинув на можливість належного виконання ним свого зобов`язання за договором. Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21.

Щодо посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" як на обставину непереборної сили на повідомлення заводу - виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 надзвичайного стану пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи, то суди попередніх інстанцій не врахували, що така обставина може мати юридичні наслідки у правовідносинах між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" та його іноземним контрагентом, проте для спірних правовідносин між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" така обставина може бути кваліфікована як недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, що не вважається форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), в розумінні Регламенту, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності, в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України.

5.9. Оскільки в цій справі відповідачем не доведено належними доказами наявність форс-мажорних обставин, то наведене виключає необхідність встановлення обставин щодо дотримання порядку повідомлення про такі позивача, а отже, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині як і доводи касаційної скарги не перевіряються.

5.10. З врахуванням викладеного, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені та штрафу з огляду на наявність форс-мажорних обставин, як наслідок поза увагою господарських судів залишились обставини справи щодо наявності правових підстав для нарахування пені та штрафу, правильності відповідного розрахунку, а також щодо наявності чи відсутності правових підстав для зменшення штрафних санкцій, а суд касаційної інстанції позбавлений повноважень на з`ясування таких обставин, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

З огляду на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є обґрунтованою, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 про застосування статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як наслідок не перевірили доводів, наведених в обґрунтування позовних вимог, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наведене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі.

6.3. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз", здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв їх оцінки, визначених Господарським процесуальним кодексом України. В залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства розглянути вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 скасувати, а справу № 909/1043/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова