ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/114/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників сторін відповідно до протоколу судового засідання у режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "EasyCon" касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021

у справі

за позовом заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу,

м. Івано-Франківськ та Білоберізької сільської ради, с.Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франківська область

до відповідача Державного підприємства "Гринявське лісове господарство",

с. Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область

про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 2 382 197,99 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2021 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ та Білоберізької сільської ради, с.Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франківська область звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державного підприємства "Гринявське лісове господарство", с.Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область про стягнення 2382197,99 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу , шляхом перерахування коштів на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Білоберізької сільської ради.

2. Позов мотивовано тим, що в результаті позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території ДП "Гринявське лісове господарство" працівники Державної екологічної інспекції Карпатського округу виявили факт правопорушення - незаконну рубку дерев в кварталі №32 виділи №2,4,5 площею 0,4 га, та у кварталі 32 виділ 7.1. площею 2,5 га; вказаний факт зафіксували у відомостях №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 обліку пнів незаконно зрубаних дерев; за результатами проведеного заходу склали акт державного нагляду (контролю), щодо дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №208 від 05.06.2020; відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" провели розрахунок розміру шкоди, завданої лісу незаконною рубкою дерев на території лісового фонду відповідача, яка становить 2382197 грн. 99 коп. В обґрунтування даних позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 1166 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1 7 17 19 63 64 68 69 86 90 105 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 5, 40, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №909/114/21, в позові відмовлено.

4. Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами, які б підтвердили точну кількість пнів , їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, що виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди , завданої навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності. При цьому судом, зазначено, що розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст. 73 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, розподілити судовий збір.

5.1. На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначив, що підставою для касаційного оскарження є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судом першої та апеляційної інстанції не враховано висновків зроблених у постановах Верховного Суду: від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.02.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. Державною екологічною інспекцією України подано відзив на касаційну скаргу, у якому її доводи підтримано, заявник відзиву просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

7. ДП "Гринявське лісове господарство" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/114/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 (постановленою у складі колегії суддів: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 909/114/21; призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на 15 червня 2022 року о 12:40 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з такого.

11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про відшкодування шкоди, завданої лісу, внаслідок порушення норм лісового законодавства.

13. Згідно статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

14. Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (стаття 2 ЛК України).

15. Згідно статті 64 цього Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: 1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; 2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; 3) здійснювати відтворення лісів; 4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; 5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; 6) раціонально використовувати лісові ділянки.

16. Отже, діяльність із ведення лісового господарства є постійною, безперервною, а на осіб, які її здійснюють, покладено обов`язки, визначені у статті 64 вказаного Кодексу.

17. Відповідно до статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

18. Як передбачено частиною 1 статті 69 Лісового кодексу України, cпеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

19. Пунктом 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2007 № 761 встановлено, що лісорубний квиток є основним документом, на підставі якого ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу. В додатку № 1 до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів наведено форму бланку лісорубного квитка, де вказується маса відповідних категорій деревини з точністю до 1 м3, водночас не передбачено зазначення кількості дерев віднесених до рубки.

20. За приписами пункту 1 частини 2 статті 19, частин 1, 5 статті 86 та статті 90 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

21. Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

22. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

23. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у, зокрема: порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

24. Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

25. Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

26. Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

27. Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

28. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

29. Як встановлено судами під час розгляду справи:

29.1. Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу №201 від 01.06.2020 та направлення на перевірку №188 від 01.06.2020, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території ДП "Гринявське лісове господарство" у період з 02 по 05 червня 2020 року.

29.2. Як вказує позивач проведеною державними інспекторами натурною перевіркою, при обстеженні кварталу №32 виділи 2, 4, 5 площею 0,4 га Гринявського лісництва ДП «Гринявське лісове господарство» виявлено незаконну рубку сухостійних дерев ялини європейської (без будь-яких тавр), у 30-ти метровій зоні (за межами лісосіки проведеної на підставі лісорубного квитка №8 від 10.01.2018 серії ІФ ЛРК №004552) діаметром пнів: 60, 50, 33, 24 см, об`ємом 3,98 м. куб.

29.3.Зазначений факт зафіксовано інспектором у відомості №1 обліку пнів незаконно зрубаних дерев на території лісового фонду квартал №32 виділи 2, 4, 5 Гринявського лісництва ДП «Гринявське лісове господарство» від 03.06.2020, яка підписана працівниками ДП «Гринявське лісове господарство»: головним лісничим Осташуком І.Я., лісничим Храпчуком І.В., помічником лісничого Луканюком Ю. (Т-1, а.с.62).

29.4. Розмір шкоди, завданої лісу, згідно додатку №1 постанови КМ України №665 від 23.07.2008, як вказує позивач склав 19360,08 грн.

29.5. Окрім того, з позовної заяви вбачається, що натурною перевіркою кварталу №32, виділ №7.1., площею 2,5 га виявлено 8 сухостійних пнів породи ялиці білої діаметрами кореневої шийки: 32, 37, 37, 38, 50, 48, 53, 61 см, які не зазначено у матеріалах відведення ділянки в рубку та відповідно у лісорубному квитку №23 від 06.03.2017 серія 02 ЛКБ №530266, об`ємом 10,99 м. куб.

29.6. Розмір шкоди завданої лісу, згідно додатку №1 постанови КМ України №665 від 23.07.2008 склав 43015,53 грн.

29.7. Також, як вказує позивач у кварталі №32, виділ №7.1. перевіркою виявлено 362 пні породи ялина європейська діаметрами кореневої шийки, переліченим в позовній заяві на а.с.3 том 1, які не зазначені у матеріалах відведення ділянки в рубку у лісорубному квитку №23 від 06.03.2017, серія 02 ЛКБ №530266 об`ємом 484,71 м. куб.

29.8. Факт незаконної рубки лісу у кварталі №32, виділ №7.1 зафіксовано інспектором у відомостях № №2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 обліку пнів незаконно зрубаних дерев на території лісового фонду квартал №32 виділ 7.1, Гринявського лісництва ДП «Гринявське лісове господарство» від 04.06.2020, яка підписана працівниками ДП «Гринявське лісове господарство» помічником лісничого Луканюком Ю. та інженером-таксологом ланки по відводу і таксації лісосік Терможаком (Т-1, а.с.63-69).

29.9. Розмір шкоди завданої лісу згідно додатку №1 постанови КМ України №665 від 23.07.2008 склав 2319822,38 грн.

29.10. Як вказують позивачі при проведені замірів пнів зрубаних дерев державними інспекторами використовувалась вимірювальна металева рулетка фірми ТМ «TECHNICS» №018 (свідоцтво про калібрування №07-0291/20) та вимірювальна металева рулетка фірми ТМ «S-LAIN» ЗН №019 (свідоцтво про калібрування №07-0280/20).

29.11. Отже, за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), щодо дотримання ДП «Гринявське лісове господарство» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу складено акт від 05.06.2020 №208 (Т-1, а.с.24-52).

29.12. У вищевказаному актів перевірки, як вказують позивачі, зафіксовано вище перелічені факти незаконної рубки дерев, внаслідок чого ДП «Гринявське лісове господарство» порушено вимоги ст. ст. 64, 86, 90, 105 Лісового кодексу України.

29.13. Державними інспекторами у відповідності до додатку №1 постанови КМ України №665 від 23.07.2008 проведено розрахунок розміру шкоди, завданої лісу незаконною рубкою дерев на території лісового фонду ДП «Гринявське лісове господарство» (квартал №32 виділи 2, 4, 5 - 19360,08 грн. та квартал №32 виділ 7.1 - 2362837,91 грн.), загальна сума становить 2382197,99 грн. (Т-1, а.с.51-60, 61).

30. Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

31. Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

32. Відповідно до положень ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

33. Судами у оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди, однак, з матеріалів та обставин справи судами встановлено, що для обчислення розміру шкоди позивач брав за основу відомості незаконно зрубаних пнів, складені інспектором при перевірці, в яких зазначені, порода дерева, ознака (яка вказана тільки напроти деяких дерев, як вказує місцевий господарський суд, за словами свідка, він мав на увазі, всі дерева з такою ознакою) та діаметри пнів, які, як вказав свідок - інспектор Перебойчук В.С., сам не замірював, а тільки контролював та вказував писати більший, якщо лісники його зменшували.

34. Крім того, судами встановлено, що в заяві свідка вказано, що у відомостях зазначена інформація, щодо незаконно зрубаних дерев; а у судовому засіданні зазначено, що це всі зрубані дерева, які знаходились на території, на якій проводилась перевірка. Щодо неврахування пнів, зрубаних у 2014 та 2015 роках свідок зазначив, що пні зрубані в цих роках він не брав до уваги, оскільки вони відрізнялися від тих, які врахував. Критеріїв за якими визначав рік в якому зрубане дерево в акті не зазначено. Більше того свідком зазначено, що вказані відомості не є основою для нарахування шкоди, таким документом є акт (т-2, а.с.20-21).

35. З огляду на встановлені обставини, суди дійшли до висновків, що розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними, в розумінні ст. 73 ГПК України, відтак, відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності.

36. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми законодавства та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

37. Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі суперечать правовим позиціям Верховного Суду, що викладені у постановах: від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.02.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, не заслуговують на увагу, оскільки у наведених справах та у цій справі судові рішення постановлені за різних фактичних обставин встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

38. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

39. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

40. Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

42. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

43. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Розподіл судових витрат

44. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у цій справі судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 №909/114/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко