ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/454/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Жолобчука Михайла Володимировича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019

(головуючий - Дубник О.П., судді Галушко Н.А., Якімець Г.Г.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2019

(суддя Михайлишин В.В.)

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця Жолобчука Михайла Володимировича

про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2017 у розмірі 200610, 33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У травні 2019 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Жолобчука Михайла Володимировича про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2017 у розмірі 200610,33 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором б/н від 10.10.2017 щодо повернення позивачу кредитних коштів у розмірі 200610, 33 грн у визначений строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019, позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи Жолобчука Михайла Володимировича на користь АТ КБ "Приватбанк" 200610,33 грн заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2017.

4. Судові рішення мотивовано тим, що фізичною особою Жолобчуком М.В. не доведено факту здійснення на підставі умов кредитного договору розрахунку з позивачем за наданий кредит. При цьому, суди дійшли висновку про те, що вказаний спір відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до предмету правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 05.10.2019 Жолобчук Михайло Володимирович звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували наявність підстав для закриття провадження у справі на підстав п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. АТ КБ "Приватбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. 10.10.2017 ФОП Жолобчук Михайло Володимирович через систему інтернет - клієнт - банкінгу підписав із використанням електронного цифрового підпису Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - заява), що свідчить про укладення між Жолобчуком М.В. та АТ КБ "ПриватБанк" кредитного договору №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання.

9. Відповідно до вказаної заяви ФОП Жолобчук Михайло Володимирович приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк" (далі - Умови).

10. Пунктом 3.2.8. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини. Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги, складає від 50000 до 1000000 грн.

11. Пунктом 3.2.8.3.1. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

12. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки протягом 6 місяців користування кредитом на вибір клієнта за погодженням банку (п. 3.2.8.3.1.1. Умов).

13. Відповідно до п.п. 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов ФОП Жолобчук М.В. взяв на себе зобов'язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

14. Згідно з п. 1.3. заяви кредит надається на строк 12 місяців з моменту видачі коштів.

15. У п 1.5 заяви визначено, що порядок погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

16. Судами встановлено, що 10.10.2017 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 300000,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку за період з 01.01.2000 по 19.04.2019.

17. 10.10.2018 позивач звернувся до боржника з вимогою про негайне погашення простроченої заборгованості.

18. Посилаючись на те, що станом на 16.04.2019 непогашена заборгованість ФОП Жолобчука М.В. перед позивачем становить 200610, 33 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

20. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

21. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

22. Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

23. За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

25. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

26. Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

27. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

28. Надавши оцінку матеріалам справи, суди встановили відсутність доказів повернення ФОП Жолобчуком М.В. на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.10.2017 в сумі 200610,33 грн.

29. Разом з тим, судами встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005310218 від 07.05.2019, реєстратором 31.10.2018 внесено запис №21220060002003176 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Жолобчуком Михайлом Володимировичем.

30. Тобто, станом на час подання позову позивачем була припинена підприємницька діяльність відповідача.

31. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що наведені обставини є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

32. Однак суд касаційної інстанції відхиляє вказані доводи касаційної скарги, з огляду на наступне.

33. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

34. Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

35. Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

36. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

37. Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.

38. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

39. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

40. Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

41. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 09.10.2019 у справі 127/23144/18.

42. Згідно зі ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

43. Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

44. З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

45. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

46. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.

47. Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

48. За змістом статей 51 52 598- 609 ЦК України, статей 202- 208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

49. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

50. Отже, оскільки зобов'язання Жолобчука М.В. під час здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця перед позивачем виникли з господарського договору та не припинились із втратою ним статусу фізичної особи-підприємця, то суди попередніх інстанцій, з урахуванням наведених вище положень законодавства, дійшли правомірного висновку про те, що відсутність станом на час розгляду даного спору у Жолобчука М.В. статусу фізичної особи-підприємця не може бути підставою для закриття провадження справі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

51. Таким чином, враховуючи що доводи касаційної скарги не стосуються заявленого позивачем до стягнення розміру основної заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2017, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про правомірність висновків судів щодо наявності підстав для стягнення з Жолобчука М.В. на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2017 у розмірі 200610,33 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

53. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

54. Отже, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судам попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зміни чи скасування законних постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Жолобчука Михайла Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 у справі № 909/454/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець