ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10184/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С.К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 (суддя Пукшин Л.Г.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 (Кропивна Л.В. - головуючий, судді Алданова С.О., Мартюк А.І.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

про визнання договору укладеним,

та за зустрічним позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про зобов`язання вчинити дії.

У судове засідання з`явився представник ПАТ "Укртелеком" - Скакальська О.Є. (адвокат).

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (далі - КП "Київавтошляхміст") про визнання договору з доступу до інфраструктури об`єкту транспорту та/або її окремих елементів (у редакції, що була надіслана на адресу відповідача листом від 10.06.2019 № 14-10/139) (далі - договір з доступу) укладеним починаючи з 01.07.2019, за тарифами, що передбачені пунктом 4 частини 7 статті 17 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" від 07.02.2017 № 1834-VIII (далі - Закон № 1834-VIII).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір від 02.01.2014 № 12-16/438-24 про надання в користування місць в мережевих (кабельних) каналах для прокладання кабелів. З огляду на закінчення строку дії договору та на виконання вимог Закону № 1834-VIII позивач направив відповідачу два примірники проекту договору, однак відповідач відмовився від їх підписання. Вважаючи, що відповідач не вправі ухилятися від підписання договору, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору укладеним у редакції позивача.

Заперечуючи проти первісних вимог, 02.09.2019 КП "Київавтошляхміст" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою про зобов`язання ПАТ "Укртелеком" вчинити дії, шляхом демонтажу кабелів, які розміщені в мережевих (кабельних) каналах штучних споруд, які перебувають на балансі КП "Київавтошляхміст".

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом всупереч умовам пункту 2.2.5 договору від 02.01.2014 № 12-16/438-24 не виконав своїх обов`язків за договором, дія якого закінчилася, і не повернув КП "Київавтошляхміст" мережеві (кабельні) канали штучних споруд, шляхом демонтажу розміщених у ньому кабелів після припинення дії цього договору, а також не звільнив кабельні канали від кабелів, на які дія договору не поширювалася.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 02.01.2014 між ПАТ "Укртелеком" в особі директора філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (сторона-2) та КП "Київавтошляхміст" (сторона-1) укладено договір № 12-16/438-24 про надання у користування місць в мережевих (кабельних) каналах для прокладення кабелів (далі - договір), предметом якого є надання стороною-1 в користування сторони-2 місця мережевих (кабельних) каналах штучних споруд для прокладення кабелів загальною довжиною 8 587,32 м.п.

Додатковою угодою від 31.12.2014 № 1 сторони виклали пункт 2.3 договору у наступній редакції: передбачені цим договором права та обов`язки ПАТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, здійснює Київська міська філія ПАТ "Укртелеком".

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що сторона-2 зобов`язана своєчасно проводити оплату згідно з умовами договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору розмір плати за договором складає 20 351,95 грн, у тому числі ПДВ 3 391,99 грн в місяць. Плата вноситься стороною-2 щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця, на підставі рахунку сторони-1, виставленого до 15-го числа поточного місяця. Сторони узгодили, що розмір плати на місяць підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції. Сторона-1 вправі додатково змінювати розмір плати за цим договором, повідомивши про це сторону-2 за 30 календарних днів. Зміна плати підтверджується підписанням сторонами додаткової угоди.

У пункті 7.1 договору у редакції додаткової угоди від 30.12.2016 № 3 сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018 з правом пролонгації на 2 (два) роки. Якщо за один місяць за закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не виявила бажання його припинити, дія договору продовжується на наступні два роки на тих же умовах.

Додатковою угодою від 03.01.2017 № 4 у зв`язку з наданням у користування стороні-2 додаткових місць в мережевих (кабельних) каналах балансових штучних споруд для прокладення кабелів зв`язку ВОК-144 загальною довжиною 5 701,4 м.п., сторонами було викладено пункт 1.1 договору у наступній редакції: сторона-1 надає в користування стороні-2 місця в мережевих каналах штучних споруд для прокладення кабелів зв`язку загальною довжиною 14 288,9 м.п.

20.11.2018 листом № 053/282/01-13/2702 КП "Київавтошляхміст" повідомило ПАТ "Укртелеком" про припинення дії договору з 31.12.2018, проте у квітні 2019 року (листом від 05.04.2019 № 053/282/01-13/785) повідомило, що у зв`язку зі зміною обставин не заперечує про продовження строку дії договору на строк до 30.06.2019. У випадку відсутності з боку ПАТ "Укртелеком" заперечень просило повідомити письмово.

Листом від 09.04.2019 № 14-10/89 позивач за первісним позовом висловив згоду на продовження дії договору на тих самих умовах до 30.06.2019.

Раніше, листом від 02.04.2019 № 14-10/83, ПАТ "Укртелеком" зверталося до КП "Київавтошляхміст" з вимогою привести договірні відносини сторін у відповідність до вимог Закону № 1834-VIII, шляхом підписання договору з доступу. До листа був наданий проект договору разом з додатками в двох примірниках.

12.04.2019 у відповідь на вказаний лист відповідач за первісним позовом повідомив (лист № 053/282/01-13/871), що на цей час залишається діючим договір від 02.01.2014 № 12-16/438-24, а тому відсутні підстави для погодження запропонованого проекту договору.

10.06.2019 позивач за первісним позовом повторно звернувся до КП "Київавтошляхміст" з вимогою підписати договір з доступу, який почне діяти з 01.07.2019, оскільки договір від 02.01.2014 № 12-16/438-24 за згодою сторін був продовжений лише до 30.06.2019. До листа надано проект договору з доступу разом з додатками в двох примірниках.

10.06.2019 КП "Київавтошляхміст" зверталося до позивача за первісним позовом з листом № 053/282/01-03/1525, у якому повідомляло, що у випадку не підписання додаткової угоди до договору, строк якого закінчиться 30.06.2019 , вступлять в силу зобов`язання, передбачені пунктом 2.2.5 договору.

21.06.2019 КП "Київавтошляхміст" листом № 053/282/01-13/1539 повернуло без погодження запропонований позивачем проект договору.

Враховуючи відмову відповідача за первісним позовом від підписання проекту договору, позивач за первісним позовом звернувся до суду. Заперечуючи проти задоволення первісних вимог, КП "Київавтошляхміст" посилалося на те, що не має наміру продовжувати дію договору на 2019 рік, тож з огляду на припинення договірних відносин просило ПАТ "Укртелеком" демонтувати кабелі, які розміщені в мережевих (кабельних) каналах штучних споруд і перебувають на балансі КП "Київавтошляхміст", а також демонтувати кабелі, які знаходяться поза дією укладеного договору.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі № 910/10184/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 первісні позовні вимоги задоволені частково. Визнано укладеним договір з доступу (у редакції, що була надіслана на адресу відповідача листом від 10.06.2019 № 14-10/139) між ПАТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" та КП "Київавтошляхміст" за тарифами, що передбачені пунктом 4 частини 7 статті 17 Закону № 1834-VIII. У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивоване тим, що укладення договору з доступу є обов`язковим в силу прямої імперативної норми Закону № 1834-VIII. про обов`язковість укладення такого договору. Встановивши, що відповідачем за первісним позовом відмовлено у підписанні отриманого проекту договору та проаналізувавши зміст договору та норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суди дійшли висновку про задоволення первісного позову про визнання договору укладеним, не з 01.07.2019, як просив позивач за первісним позовом, а відповідно до частини 2 статті 187 Господарського кодексу України (далі - України). У задоволенні зустрічних вимог відмовлено, у зв`язку із задоволенням первісних вимог щодо укладення між сторонами договору з доступу, яким урегульовано питання надання КП "Київавтошляхміст" користування місцями в мережевих кабельних каналах штучних споруд (мостах та шляхопроводах) з прокладеними в них кабелями, які зазначені у додатку до договору з доступу, тож правові підстави для їх демонтажу - відсутні.

Також апеляційний господарський суд спростовуючи доводи щодо відсутності усіх істотних умов зауважив, що оскільки додаток № 1 до договору містить усю необхідну документальну інформацію щодо технічних засобів (код споруди; об`єкт доступу, вид кабелю/технічного засобу телекомунікацій; довжину; кількість; загальну довжину). При цьому, умова щодо невизначеності строку дії (не встановлення конкретної дати припинення дії договору) передбачена пунктом 5 статті 4 Закону № 1834-VIII за якою забезпечення надання доступу до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на строк не менше строку надання телекомунікаційних послуг споживачам, а отже не встановлення конкретної дати припинення дії договору з доступу пов`язана з необхідністю забезпечення безперервного надання телекомунікаційних послуг споживачам.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, КП "Київавтошляхміст" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/10184/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та частково задовольнити зустрічні позовні вимоги, а саме зобов`язати ПАТ "Укртелеком" демонтувати кабелі, розміщені в мережевих (кабельних) каналах штучних споруд без відповідних правових підстав, відповідно до доданого переліку.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме відсутність висновку щодо застосування положень статті 16 та пункту 3 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону 1834-VIII.

Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги незважаючи на те, що ПАТ "Укртелеком" усупереч вимогам статті 16 Закону № 1834-VIII не звертався із запитом про надання доступу до об`єктів інфраструктури, КП "Київавтошляхміст" не видавав та не погоджував технічні умови з доступу, проектна документація не надавалася. Крім того, суди помилково тлумачать зміст пункту 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII як такий, що не зобов`язує ПАТ "Укртелеком" отримувати технічні умови з доступу. Однак, приписи зазначеного пункту лише звільняють позивача за первісним позовом від здійснення одноразової плати за вже розміщені технічні засоби телекомунікацій.

У свою чергу, проект договору з доступу, викладений у прохальній частині первісних позовних вимог не відповідає вимогам, визначеним у статті 16 Закону № 1834-VIII, а саме відсутні такі істотні умови як: детально визначені елементи інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; конкретно визначені технічні засоби телекомунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; строк дії договору з доступу. Апеляційний господарський суд, спростовуючи доводи про відсутність у проекті договору такої істотної умови як строк, безпідставно посилався на принцип забезпечення надання доступу до інфраструктури об`єкта доступу на строк не менше строку надання телекомунікаційних послуг споживачам, однак, на думку заявника, такий принцип не спростовує необхідності встановлення відповідного строку.

Також у скарзі зазначено, що з урахуванням приписів пункту 2 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII, приведення договору з доступу у відповідність частині 6 статті 16 цього Закону передбачає внесення змін до такого договору та застосування положень статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), але суд першої інстанції, зважаючи на предмет та підстави позовних вимог, не взяв зазначеного до уваги та неправильно застосував положення цивільного і господарського законодавства.

Щодо зустрічних позовних вимог, заявник зауважує, що оскільки не підлягають задоволенню первісні позовні вимоги, кабелі, які знаходяться в мережевих каналах штучних споруд без укладеного договору, підлягають демонтажу.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" зазначає, що сторони дійшли згоди щодо пролонгації договору від 02.01.2014 № 12-16/438-24 до 30.06.2019, що вірно установили суди попередніх інстанцій. Крім того, положення пункту 2 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII не зобов`язують здійснювати приведення у відповідність договору лише у формі укладення додаткової угоди, а у цьому випадку, зважаючи на об`єм змін, доцільно провести шляхом підписання договору з доступу. Щодо істотних умов, позивач за первісним позовом стверджує, що додаток № 1 до договору містить усю необхідну інформацію щодо технічних засобів, а не встановлення конкретної дати припинення договору пов`язане з необхідністю забезпечення безперервного надання телекомунікаційних послуг споживачам. У свою чергу, відсутні підстави для демонтажу відповідних кабелів, оскільки ПАТ "Укртелеком" добросовісно вживав усі дії направлені на укладення договору з доступу. У зв`язку із викладеним, ПАТ "Укртелеком" просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом первісних позовних вимог є визнання укладеним договору з доступу, а зустрічних позовних вимог - зобов`язати ПАТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" вчинити дії, шляхом демонтажу кабелів, які розміщені в мережевих (кабельних) каналах штучних споруд, які перебувають на балансі КП "Київавтошляхміст".

5.4. Особливості укладення та зміни договору з доступу визначені у Законі № 1834-VIII та Правилами надання доступу до інфраструктури об`єкта транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 № 586.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1834-VIII інфраструктура об`єкта транспорту - виробничо-технологічні комплекси і споруди авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, трубопровідного транспорту, міського електротранспорту, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об`єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах

Відповідно до статті 4 цього Закону забезпечення доступу до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється за такими принципами: 1) державне регулювання доступу до інфраструктури об`єкта доступу; 2) доступ до інфраструктури об`єкта доступу виключно на договірній основі; 3) забезпечення недискримінаційного доступу замовника до інфраструктури об`єкта доступу з метою користування ним; 4) доступність та відкритість інформації щодо можливості доступу до інфраструктури об`єкта доступу; 5) забезпечення надання доступу до інфраструктури об`єкта доступу на строк не менше строку надання телекомунікаційних послуг споживачам; 6) ефективне користування інфраструктурою об`єкта доступу, доступ до якого є обмеженим.

Технічні умови з доступу розробляються та видаються власником інфраструктури відповідного об`єкта доступу замовнику в порядку, на умовах та у строк, що визначені правилами надання доступу до інфраструктури відповідного об`єкта доступу.

Технічні умови з доступу мають містити: 1) вихідні дані для розроблення замовником проектної документації з доступу; 2) перелік робіт, що мають бути виконані для доступу до елементів інфраструктури об`єкта доступу; 3) строк дії технічних умов з доступу; 4) наявні обмеження щодо доступу до певного елемента інфраструктури об`єкта доступу та/або порядку його експлуатації. Отримання та виконання технічних умов з доступу є обов`язковими умовами здійснення доступу до елементів інфраструктури відповідного об`єкта доступу. (стаття 12 Закону № 1834-VIII)

Відповідно до частин 1-5 статті 16 Закону № 1834-VIII: доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об`єкта доступу проектної документації з доступу. Підставою для укладення договору з доступу є письмове звернення замовника, підписане уповноваженою належним чином його посадовою особою (представником), до якого додаються два примірники таких документів: 1) проектна документація з доступу до інфраструктури об`єкта доступу (засвідчені замовником фотокопії проектної документації з доступу); 2) проект договору з доступу.

Укладення договору з доступу здійснюється сторонами у строк, що не може перевищувати один місяць з дня надходження власникові інфраструктури об`єкта доступу документів, передбачених частиною другою цієї статті.

Ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов`язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку.

Власник інфраструктури об`єкта доступу може відмовити замовнику в укладенні договору з доступу з таких підстав: 1) звернення щодо укладення договору з доступу підписано не уповноваженою належним чином посадовою особою (представником) замовника або складено з порушенням відповідних правил надання доступу до інфраструктури об`єкта доступу; 2) встановлена законом або чинним судовим рішенням, що набрало законної сили, заборона щодо укладення договору з доступу; 3) ліквідація (знищення) або розібрання (демонтаж) окремих елементів інфраструктури об`єкта доступу після надходження до власника цієї інфраструктури об`єкта доступу звернення про укладення договору з доступу; 4) ненадання замовником документів, передбачених частиною другою статті 16 цього Закону.

Відмова в укладенні договору з доступу з інших підстав, ніж визначені у цій статті, забороняється.

Згідно з частинами 6-7 статті 16 Закону № 1834-VIII договір з доступу має містити такі істотні умови: 1) повне найменування сторін договору з доступу; 2) детально визначені елементи інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 3) конкретно визначені технічні засоби телекомунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 4) розмір плати за доступ, визначений згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу; 5) порядок доступу до технічних засобів телекомунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 6) умови захисту технічних засобів телекомунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу, від їх умисного пошкодження (демонтажу або руйнування); 7) порядок здійснення власником інфраструктури об`єкта доступу контролю за користуванням замовником визначеними елементами інфраструктури об`єкта доступу відповідно до договору з доступу; 8) строк дії договору з доступу (з можливістю його продовження у порядку, визначеному сторонами); 9) відповідальність сторін; 10) умови розірвання договору з доступу; 11) особливості порядку внесення змін до договору з доступу; 12) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Власник інфраструктури об`єкта доступу не має права розірвати договір з доступу без згоди замовника або відмовити йому у продовженні строку дії договору з доступу, за умови належного виконання замовником умов договору з доступу.

За змістом пунктів 2-3 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги. За технічні засоби телекомунікацій, розміщені до дня набрання чинності цим Законом на елементах інфраструктури об`єктів доступу всіх форм власності, одноразова плата за доступ не справляється.

5.5. Як убачається зі змісту зазначених норм законодавства, ними врегульовано порядок укладення договору доступу, водночас пункт 2 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII передбачає продовження дії раніше укладених договорів, а також право сторін ініціювати приведення такого договору у відповідність до вимог статті 16 цього Закону. Тобто, законодавчо визначені різні процедури щодо врегулювання відносин з надання доступу до відповідних мереж.

Зокрема, укладення договору доступу можливе лише після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об`єкта доступу проектної документації з доступу. Відповідний договір укладається у випадку виконання цих обов`язкових умов, на підставі письмового звернення замовника, з доданими у двох примірниках проектної документації та проекту договору. У свою чергу, власник інфраструктури вправі відмовити в укладенні договору лише у виключних випадках, визначених у частині 4 статті 16 Закону № 1834-VIII. Крім того, законодавчо визначений перелік істотних умов, які обов`язково повинен містити договір з доступу. Таким чином, Закон № 1834-VIII визначає перелік умов, дотримання яких є необхідним під час процедури укладення договору з доступу. Особливість взаємовідносин у сфері доступу до об`єктів інфраструктури полягає також і у тому, що згідно з частиною 7 статті 16 Закону № 1834-VIII, власник інфраструктури не може розірвати договір з доступу чи відмовити у продовженні строку його дії, якщо умови такого договору належним чином виконуються.

У свою чергу, у разі наявності договору, строк дії якого не закінчився на момент набрання чинності Закону № 1834-VIII та виявлення бажання власника інфраструктури або замовника привести чинний договір у відповідність вимогам частини 6 статті 16 зазначеного Закону, сторони врегульовують відповідні розбіжності, шляхом внесення змін у договір, з метою виключення суперечностей із законодавчими нормами. Колегія суддів зауважує, що зміст пункту 2 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII фактично направлений на те, аби сторони могли без повторної процедури укладення нового договору, привести чинний договір у відповідність положенням частини 6 статті 16 Закону № 1834-VIII.

Водночас необхідно зазначити, що передбачена Законом № 1834-VIII заборона у відмові у продовженні строку дії договору стосується договорів, укладених після набрання чинності зазначеним Законом, або договорів, приведених у відповідність із ним. Дія договорів, укладених до набрання чинності Закону, врегульована положеннями Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, які не передбачають такої можливості без приведення таких договорів у відповідність із частиною 6 статті 16 Закону № 1834-VIII.

Частиною 1 статті 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Загальний порядок укладення господарських договорів врегульовано статтею 181 ГК України.

Згідно з положеннями статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами (частина 1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (частина 2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (частина 3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частина 4).

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється, зокрема статтею 187 ГК України

Відповідно до частини 1 статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

Таким чином, аналіз зазначених норм свідчить, що укладання договору та його зміна чи розірвання є різними юридичними складами та мають різне правове регулювання.

5.6. Звертаючись із позовною заявою, ПАТ "Укртелеком" посилався на пункт 2 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII якими врегульовано порядок зміни договору та, водночас, на положення статей 179 187 ГК України щодо укладення договору. Прохальна частина також викладена як визнання укладеним договору з доступу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Верховний Суд зауважує, що для розгляду первісних позовних вимог ключовим є визначити співвідношення предмету та підстав позову, від чого залежить як визначення правильного правового регулювання спірних правовідносин, так і обставин, які необхідно досліджувати. Однак, як вірно зазначає скаржник, суди на зазначене не звернули увагу, не дослідили питання відповідності позовних вимог правовому регулюванню укладення або зміни договору доступу. У цьому випадку поза увагою судів залишилися докази щодо характеру спірних правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що лише після дослідження зазначених обставин, суд має змогу вирішити чи підлягає застосуванню до правовідносин процедура укладення нового договору з доступу і відповідно перевірка дотримання усіх обов`язкових документів та правильність звернення заявника до власника інфраструктури, чи спірні правовідносини стосуються внесення змін у договір з доступу. У такому випадку, під час вирішення у судовому порядку приведення такого договору у відповідність до вимог статті 16 цього Закону дослідженню підлягає саме відповідність існуючого договору положенням законодавства.

Водночас колегія суддів зауважує, що застосування положень пункту 3 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII стосується порядку укладення нового договору з доступу, у випадку коли відповідні відносини стосуються технічних засобів телекомунікацій, які вже були розміщені до дня набрання чинності Закону № 1834-VIII. Зміст зазначеного пункту вказує на відсутність обов`язку сплати одноразової плати за доступ, яка відповідно до частини 2 статті 17 цього Закону є виключно платою за розроблення та видачу технічних умов з доступу. Тобто, у разі звернення замовника до власника інфраструктури відповідного об`єкта доступу щодо отримання доступу до інфраструктури об`єкта доступу, замовник не сплачує за розроблення та видачу йому технічних умов з доступу, якщо технічні засоби телекомунікацій вже були раніше розміщені.

За таких обставин, у випадку встановлення судами, що спірні правовідносини стосуються внесення змін у існуючий договір, підстав для застосування пункту 3 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1834-VIII немає, оскільки не відбуватиметься розроблення та видача технічних умов з доступу, плата за який не підлягає стягненню у такому випадку. Положення зазначеного пункту можуть бути предметом дослідження у разі виникнення спору щодо процедури укладення нового договору з доступу.

5.7. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо відсутності істотних умов у проекті договору, викладеному у прохальній частині первісного позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Частина 6 статті 16 Закону № 1834-VIII визначає істотні умови, які має містити договір з доступу. Такими умовами, зокрема, є: детально визначені елементи інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; конкретно визначені технічні засоби телекомунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; строк дії договору з доступу.

За статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 3, 7 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Спростовуючи доводи скаржника про відсутність у проекті зазначених умов, апеляційний господарський суд вказав, що оскільки додаток № 1 до договору містить усю необхідну документальну інформацію щодо технічних засобів (код споруди; об`єкт доступу, вид кабелю/технічного засобу телекомунікацій; довжину; кількість; загальну довжину). При цьому, умова щодо невизначеності строку дії (не встановлення конкретної дати припинення дії договору) передбачена пунктом 5 статті 4 Закону № 1834-VIII за якою забезпечення надання доступу до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на строк не менше строку надання телекомунікаційних послуг споживачам, а отже не встановлення конкретної дати припинення дії договору з доступу пов`язана з необхідністю забезпечення безперервного надання телекомунікаційних послуг споживачам.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками. Частина 6 статті 16 Закону № 1834-VIII визначає, що у договорі з доступу обов`язково має бути визначено строк його дії (з можливістю його продовження у порядку, визначеному сторонами). Тобто, закон містить імперативну норму, яка зобов`язує сторони визначити конкретний строк договору, який врегульовуватиме їх відносини. Водночас забезпечення доступу до інфраструктури об`єкта доступу на строк не менше строку надання телекомунікаційних послуг споживачам є принципом державної політики, який не скасовує необхідність визначення такої істотної умови як строк дії договору, а навпаки акцентує увагу саме на наявності проміжку часу, протягом якого має надаватися доступ до інфраструктури об`єкта. У свою чергу, строк дії договору, який сторони зобов`язані погодити, не обмежений будь-яким строком. Тому сторони не позбавлені права визначити строк дії договору таким чином, строк дії договору таким чином, щоб він забезпечував надання телекомунікаційних послуг споживачам.

Крім того, безперервне надання телекомунікаційних послуг, про яке стверджує суд апеляційної інстанції, забезпечується, зокрема, приписами частини 7 статті 16 Закону № 1834-VIII, яка унеможливлює випадки без згоди замовника розірвання та відмови у продовженні строку дії договору, укладеного за правилами Закону № 1834-VIII або приведення раніше укладеного до вимог цього Закону, за умови його належного виконання замовником.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Наявність у відповідача обов`язку щодо укладення договору в тій чи іншій редакції не виключає обов`язку суду відповідно до вимог статті 86 ГПК України (за наявності поданого позивачем позову про зобов`язання відповідача укласти договір у редакції, викладеній у позовній заяві) перевірити чи відповідають умови такого договору вимогам чинного законодавства та чи не порушують ці умови прав іншої сторони, чи дотримано вимог щодо обов`язкової наявності у договорі тієї чи іншої умови. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 № 916/1423/18.

Водночас касаційна скарга не містить жодного обґрунтування позиції скаржника щодо відсутності у проекті договору інших істотних умов, якими, на його думку, є: детально визначені елементи інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; конкретно визначені технічні засоби телекомунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу. У зв`язку із цим, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, колегія суддів не убачає підстав для перевірки таких доводів.

5.8. Колегія суддів вважає, що від повного та всебічного дослідження доказів якими обґрунтований первісний позов, залежить можливість задоволення зустрічних позовних вимог, що може бути здійснене після нового розгляду справи і усунення обставин, на які звертає увагу Верховний Суд у цій постанові.

5.9. Відповідно до статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених вище обставин висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам закону щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності із дотриманням приписів статей 86 236 ГПК України, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/10184/19 необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. З огляду на викладене у цій постанові касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій скасуванню.

6.4. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/10184/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ