№ 910/10776/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10776/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Екобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Карабань Я.А.)

від 14.01.2025

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.)

від 25.03.2025, а також

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.)

від 29.04.2025

у справі № 910/10776/24

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Екобуд"

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - Габуєв Г.Ю., ОСОБА_1,

відповідача - Чалов А.О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Екобуд» (надалі - ОК «ЖБК «Екобуд», Кооператив, відповідач), в якому просить суд зобов`язати відповідача надати позивачу для ознайомлення та виготовлення копій з документів та відомостей про діяльність ОК «ЖБК «Екобуд»:

- всі рішення загальних зборів членів кооперативу (протоколи зборів) з усіма невід`ємними частинами та затверджені такими рішеннями документи, що регулюють діяльність Кооперативу, за період з 07.02.2017 по 25.07.2024;

- зведену інформацією про результати голосування кожного із членів кооперативу на загальних зборах членів Кооперативу за період з 07.02.2017 по 25.07.2024;

- всі рішення Голови кооперативу та/або Правління Кооперативу (протоколи засідань) за період з 07.02.2017 року по 25.07.2024;

- всі рішення Спостережної ради Кооперативу (протоколи засідань) за період з моменту її першого обрання по 25.07.2024;

- всі рішення Ревізора та/або Ревізійної комісії (протоколи засідань) за період з моменту їх першого обрання по 25.07.2024;

- всі висновки Ревізійної комісії та/або Ревізора по фінансовій звітності кооперативу, включаючи балансовий звіт (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма 2), звіт про рух грошових коштів (форма 3) і звіт про власний капітал (форма 4), за період з 2017 по 2023 роки включно;

- всі висновки Ревізійної комісії та/або Ревізора щодо планових та/або позапланових ревізій фінансово-господарської діяльності Кооперативу за період з 2017 року по 25.07.2024;

- всі річні кошториси Кооперативу з висновками Ревізійної комісії та/або Ревізора за період з 2017 року по 25.07.2024;

- всі форми фінансової звітності кооперативу за період з 2017 по 2023 роки, включаючи балансовий звіт (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма 2), звіт про рух грошових коштів (форма 3) і звіт про власний капітал (форма 4);

- всі відомості про фактично понесені витрати кооперативу за період з 2017 року по 25.07.2024;

- первинні документи, що підтверджують склад всіх понесених витрат за період з 2017 року по 25.07.2024;

- Положення «Про повне членство в ОК «ЖБК «Екобуд»», затверджене рішенням загальних зборів Кооперативу, оформленим протоколом від 07.02.2017 № 2.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на статті 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 12 Закону України «Про кооперацію» вказує на порушенням відповідачем корпоративних прав позивача, як члена Кооперативу щодо отримання інформації про діяльність Кооперативу.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025, у справі №910/10776/24 позов задоволено у повному обсязі. Зобов`язано ОК «ЖБК «Екобуд» надати ОСОБА_1 для ознайомлення та виготовлення копій з наведеного вище переліку документів та відомостей про діяльність ОК «ЖБК «Екобуд».

Ухвалюючи судові рішення, господарські суди відзначили, що матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово зверталася до відповідача із вимогами надати інформацію та документи, однак доказів надання позивачу затребуваних документів відповідачем не надано. Внаслідок ненадання Кооперативом запитуваної інформації про діяльність юридичної особи, тобто невиконання відповідачем обов`язку з надання члену Кооперативу на його вимогу документів, необхідних останньому, зокрема, з реалізації правомочностей на управління, суди дійшли висновку про порушення корпоративних прав позивача, які підлягають захисту. Відтак вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу для ознайомлення і виготовлення копій з документів та відомостей про його діяльності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

2.2. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/10776/24 стягнено з ОК «ЖБК «Екобуд» на користь ОСОБА_1 6 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача на заяву, враховуючи неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, дійшов висновку, що заявлена позивачем сума підлягає зменшенню в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Кооператив звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/10776/24, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

3.1.1. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;

- від 30.06.2022 у справі №904/4718/21 (щодо застосування статті 8 Закону України "Про кооперацію");

- від 12.05.2021 у справі №911/1099/20 (щодо застосування статей 8, 10 Закону України "Про кооперацію");

- від 13.09.2023 у справі №916/147/22 (щодо застосування частини другої статті 12 Закону України "Про кооперацію");

- від 10.12.2020 у справі №922/3812/19 (щодо застосування статті 11 Закону України "Про бухгалтерський звіт та фінансову звітність в Україні");

- від 09.04.2024 у справі №925/1440/22 (щодо застосування статей 5, 21 Закону України "Про інформацію").

Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 11, 13 Закону України "Про кооперацію" з наступних питань:

- якщо умовами вступу до кооперативу є сплачений на момент вступу до кооперативу вступного та/або пайового внеску і кандидатом в члени кооперативу не здійснено всіх необхідних заходів для набуття членства в кооперативі, зокрема, в частині сплати вступного та/або пайового внеску чи набуває така особа членства в кооперативі;

- з якого моменту така особа, яка не виконала всіх обов`язків передбачених Законом України "Про кооперацію" та статутом кооперативу для набуття членства в кооперативі становиться членом кооперативом та набуває всіх прав та обов`язків притаманним членам кооперативу, які в свою чергу здійснили всіх заходів для набуття членства з відповідною оплатою вступного та пайового внесків;

- чи необхідно здійснювати з боку кооперативу дії в частині виключення зі складу кооперативу особи, яка не вжила всіх необхідних заходів, визначених Законом України "Про кооперацію" та статутом кооперативу, для набуття членства в кооперативі, зокрема у разі якщо статутом передбачено, що умовою набуття членства в кооперативі є сплата вступного та/або пайового внесків.

3.1.2. Скаржник у поданій касаційній скарзі наголошує, що якщо керуватися висновками Верховного Суду про виключне значення статуту кооперативу, як документу на підставі якого здійснюється його діяльність, та навіть припустити, що позивач і набула членства під час реєстрації Кооперативу в листопаді 2016 року, то із затвердженням нової редакції статуту відповідно до пункту 7.1 Першої редакції Статуту її членство в кооперативі як члена-засновника Кооперативу припинилось у зв`язку із перереєстрацією Статуту, а доказів щодо набуття членства в Кооперативі вже на підставі Статуту від 07.02.2017 матеріали справи не містять. Зокрема, відповідач вказує, що доказів слати позивачем вступного та пайового внеску, передбачених статтею 11 Закону України «Про кооперацію», не надано. Наведеного суди не врахували, з огляду на що дійшли помилкових висновків, що позивач набула статус члена Кооперативу автоматично після його реєстрації і зберігає його до моменту припинення членства з підстав визначених законодавством і статутом.

Крім того, відповідач відзначив, що право на отримання інформації належать виключно членам Кооперативу, і навіть якщо припустити, що ОСОБА_1 є членом Кооперативу, то суди, задовольняючи позовні вимоги повинні були врахувати висновки Верховного Суду викладені, зокрема, в постанові від 10.12.2020 по справі №922/3812/19.

3.2. Також, не погоджуючись із додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, Кооператив звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржуваний судовий акт скасувати; ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ОК «ЖБК «Екобуд» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №922/1998/22, від 11.04.2024 у справі № 907/568/22, від 13.12.2023 у справі №907/850/22, від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 01.02.2023 у справі №921/262/19 (щодо застосування статті 129 ГПК України).

Скаржник, серед іншого, вважає, що додаткову постанову прийнято без дослідження обставин та дотримання процесуальних норм щодо подачі доказів, якими підтверджуються судові витрати, а також порядку та строків подачі таких доказів, які вимагає процесуальне законодавство; без урахування вимог пунктів 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

3.3. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. Як вбачається із матеріалів справи, позивач є засновником відповідача, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та копією реєстраційної справи відповідача.

4.2. Позивач декілька разів зверталася до відповідача із запитами про надання відомостей та документів про діяльність останнього, а саме:

1) запит від 17.08.2021 про ознайомлення з документами, пов`язаними з порядком денним загальних зборів членів Кооперативу, призначеними на 04.09.2021, а також про надання копій таких документів. Направлення запиту підтверджується описом вкладення та поштовою накладною АТ «Укрпошта» №0316411767334. Запит був отриманий відповідачем 21.08.2021, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення;

2) запит від 18.09.2021 про отримання копій затвердженого загальними зборами членів Кооперативу статуту Кооперативу в редакції протоколу загальних зборів членів Кооперативу від 04.09.2021 та списку членів Кооперативу станом на день проведення вказаних зборів. Направлення запиту підтверджується описом вкладення та поштовою накладною АТ «Укрпошта» №0316411800099. Вказаний запит був повернутий відправнику в зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується службовими відмітками оператора поштового зв`язку на повернутому відправнику відправленні;

3) запит від 30.06.2024 про ознайомлення з документами, пов`язаними з порядком денним загальних зборів членів Кооперативу, призначеними на 06.07.2024. Запит направлявся двома способами на електронну адресу stascerato@gmail.com, що підтверджується скріншотом електронного листування та протоколом створення і перевірки КЕП, та засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення і поштовою накладною АТ «Укрпошта» №0316412500811, вказане відправлення було повернуто відправнику в зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується повернутим відправнику відправленням та трекінгом;

4) запит від 25.07.2024 про надання протоколів загальних зборів членів Кооперативу та рішень його органів управління, фінансової звітності із висновками ревізійної комісії, актів ревізій, річних кошторисів, відомості про витрати Кооперативу та первинних документів у підтвердження понесення цих витрат за період з 2017 року по день надання відповіді. Запит направлявся двома способами на електронну адресу stascerato@gmail.com, що підтверджується скріншотом електронного листування та протоколом створення і перевірки КЕП, та поштовим зв`язком, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 25.07.2024 №0316412490824. Вказаний запит був повернутий відправнику в зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується повернутим відправнику відправленням та трекінгом.

Відповідачем не надано відповідей на запити позивача.

4.3. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем документів відносно його діяльності, позивачу, як засновнику та члену відповідача надано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

4.4. У свою чергу відповідач зазначає, що позивач не є членом Кооперативу, оскільки у відповідності до пункту 6.4 статуту Кооперативу (в редакції від 04.09.2021) засновники кооперативу з моменту його державної реєстрації мають всі права та обов`язки членів кооперативу, користуються правом ухвального голосу, за умови якщо вони внесли вступний та пайовий внески відповідно до цього статуту та рішень загальних зборів членів кооперативу, виконують інші рішення загальних зборів членів кооперативу.

4.5. Так, згідно з пунктом 2.2 статуту відповідача (в редакції від 25.11.2016, тобто діючої з моменту створення кооперативу) засновники кооперативу з моменту його державної реєстрації мають всі права та обов`язки членів кооперативу.

Засновники кооперативу є його членами та не мають переваг щодо інших членів кооперативу (пункт 2.3 статуту відповідача (в редакції від 25.11.2016)).

Відповідно до пункту 7.1 статуту відповідача (в редакції від 25.11.2016) членство членів-засновників може бути припинено лише з ліквідацією кооперативу або з перереєстрацією статуту і заміною члена-засновника на іншого.

4.6. Загальними зборами членів кооперативу від 07.02.2017 №2 затверджено іншу редакцію статуту відповідача та рішенням загальних зборів членів відповідача, що оформлене протоколом від 04.09.2021 №5-3/19, затверджено нову редакцію статуту відповідача, яка діє на даний час.

Відповідно до пункту 6.1.8. статуту Кооперативу (в редакції 07.02.2017) членство в ОЖБК є добровільним і може набуватися одночасно із створенням ОЖБК при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.

Згідно з пунктом 6.4 статуту Кооперативу (в редакції від 04.09.2021) членство ОЖБК є добровільним і може набуватись одночасно із створенням ОЖБК при проведенні установчих зборів, а також індивідуально на основі письмово заяви в будь-який момент його існування із врахуванням вимог цього статуту. Засновники кооперативу з моменту його державної реєстрації мають всі права та обов`язки членів кооперативу, користуються правом ухвального голосу, за умови якщо вони внесли вступний та пайовий внески відповідно до цього статуту та рішень загальних зборів членів кооперативу, виконують інші рішення загальних зборів членів кооперативу.

Пунктом 6.8.1.1 статуту Кооперативу передбачено що розмір вступного внеску складає 3 000,00 (три тисячі) гривень.

Пункт 6.8.1.3 статуту передбачає порядок внесення пайового внеску у наступному порядку та послідовності:

1-ша частина пайового внеску вноситься у матеріальній формі - шляхом передачі кооперативу майнових прав на квартири та\або інші жилі чи нежитлові приміщення в ЖК, які виникли на підставі договорів, за якими член кооперативу сплатив або взяв на себе зобов`язання сплатити замовнику будівництва частину вартості квартири та\або іншого жилого чи нежитлового приміщення у ЖК (далі - договір купівлі-продажу майнових прав). Наявність та повнота відповідних документів перевіряється кооперативом на момент подачі особою заяви про вступ до кооперативу. Членство в кооперативі набувається після внесення першої частини пайового внеску, вступного внеску та разового спеціального членського внеску із врахуванням особливостей, передбачених п. 6.8.1.2 цього статуту;

2-га частина пайового внеску вноситься у грошовій формі - шляхом передачі кооперативу суми грошових коштів, яка дорівнює різниці між загальною вартістю майнових прав згідно із договором купівлі-продажу майнових прав та фактично сплаченою членом кооперативу частини майнових прав на момент подачі заяви про вступ до кооперативу. Друга частина пайового внеску вноситься членом кооперативу у зазначеній послідовності, якщо різниця між загальною вартістю майнових прав та фактично сплаченою перевищує 10%.

Відповідно до пунктів 6.12.13, 6.12.14 статуту відповідача (в редакції від 04.09.2021) член кооперативу має право одержувати відомості про діяльність ОЖБК, його фінансовий стан та витрати. На вимогу члена ОЖБК воно зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Член кооперативу має право знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки.

4.7. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення по суті позовних вимог про задоволення позову, виходили з такого:

- члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними;

- в усіх трьох редакціях статуту відповідача позивач вказана, як засновник Кооперативу;

- на відповідача, як юридичну особу, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо переліку засновників, які відповідно до статті 10 названого Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою;

- позивач наголошує, що вона добровільно не виходила з кооперативу, сплачувала внески на підтвердження чого надала копії платіжних доручень;

- рішення загальних зборів про виключення позивача з членів Кооперативу з підстав визначених пунктом 6.10.3 статуту Кооперативу (в редакції від 04.09.2021) матеріали справи не містять та відповідачем такого рішення, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надано;

- статут Кооперативу в різні періоди часи по-різному регулював питання набуття членства в ньому. Водночас статут розмежовує набуття членства в кооперативі за темпоральним (часовим) принципом: засновники набувають статус членів кооперативу в силу лише самого факту створення та реєстрації кооперативу; в подальшому особи, що вступають в кооператив, набувають членство згідно з поданими заявами і після виконання встановленої статутом процедури. При цьому процедура вступу для нових членів кооперативу не поширюється на набуття права членства засновниками кооперативу, які набувають права членства один раз і це право не залежить від змін у нормативному регулюванні в подальшому;

- позивач набула статус члена кооперативу автоматично після його реєстрації і зберігає його до моменту припинення членства з підстав, визначених законодавством та статутом, тоді як доказів припинення членства позивача матеріали справи не містять, а тому, як і на момент направлення запитів так і на момент розгляду справи позивач є засновником та членом відповідача;

- позивач як член кооперативу у відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про кооперацію" та статуту відповідача має право на одержання від органів управління Кооперативу відповіді на його запити щодо діяльності цієї юридичної особи, то неотримання зазначеної інформації позбавляє його належної реалізації корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні Кооперативом;

- позивач неодноразово зверталася до відповідача із вимогами надати інформацію та документи, однак матеріали справи не містять доказів надання позивачу затребуваних документів;

- ненадання кооперативом запитуваної інформації про діяльність юридичної особи, тобто невиконання відповідачем обов`язку з надання члену кооперативу на його вимогу документів, необхідних останньому, зокрема, з реалізації правомочностей на управління, є достатнім доказом порушення корпоративних прав позивача, які підлягають захисту.

4.8. Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції

4.8.1. Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Право Студія» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.04.2024 № 20-24 (далі - Договір).

Додатком № 3 до Договору визначено наступні розміри гонорару за надання правової допомоги виконавцем:

- ознайомлення з апеляційною скаргою; складання попереднього висновку для замовника щодо перспективи справи - 3 000, 00 грн;

- підготовка письмових пояснень на апеляційну скаргу - 3 000,00 грн;

- участь у судовому засіданні - 2 500,00 грн (за одне засідання).

В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:

- акт виконаних робіт до Договору від 25.03.2025 № 20-24;

- рахунок-фактура від 26.03.2025 № 26/03/25 на суму 8 500,00 грн.

Представник ОСОБА_1 31.03.2025 (через систему «Електронний суд») звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення із проханням стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 500,00 грн. Також, позивач зазначає, що зробив заяву про стягнення судових витрат в письмових поясненнях, які були подані і зареєстровані судом 25.03.2025.

Відповідач подав заперечення на заяву із проханням відмовити ОСОБА_1 в задоволені заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат, залишивши її без розгляду. Заперечення обґрунтовані тим, що представником відповідача Габуєвим Г.Ю. заявлено про судові витрати у поясненнях на апеляційну скаргу, які подано у день розгляду справи 25.03.2025 та про їх розмір взагалі не було нічого зазначено. Також скаржник наголошує на тому, що постанову Північного апеляційного господарського суду у цій справі, як зазначалось вище, було оголошено судом 25.03.2025 в присутності представника позивача та представника відповідача, таким чином, останнім днем подачі доказів на підтвердження судових витрат, які поніс позивач у зв`язку із розглядом справи (інших ніж судовий збір) є 30.03.2025. В той час, коли заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат згідно із карткою руху документу, що міститься в електронній справі, надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду 01.04.2025, тобто з пропущенням строку визначених статтею 129 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання 29.04.2025 не з`явився, до відео конференції не підключився (про місце та час судового засідання повідомлений належним чином).

4.8.2. Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо;

- неспівмірною є сума у розмірі 3 000, 00 грн щодо ознайомлення з апеляційною скаргою; складання попереднього висновку для замовника щодо перспективи справи із фактично наданим обсягом правничої допомоги, оскільки у даній справі правова позиція позивача не змінювалась і адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи й доводи, по суті є тотожними твердженням викладеним у суді першої інстанції. Крім того, ознайомлення із апеляційною скаргою, складення попереднього висновку щодо перспективи також охоплюється послугами з підготовки письмових пояснень на апеляційну скаргу. Тому співмірною та правильною сумою витрат за послугу ознайомлення з апеляційною скаргою та складання попереднього висновку щодо перспективи є сума у розмірі 1 000,00 грн;

- доводи скаржника про те, що заява про ухвалення додаткового рішення подана з пропуском встановленого строку спростовується змістом заяви, яка датована та подана через систему «Електронний суд» 31.03.2025;

- витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено;

- оцінивши обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового рішення на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача на заяву, враховуючи неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума підлягає зменшенню, у зв`язку із чим сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, становить суму у розмірі 6 500,00 грн, а в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн належить відмовити.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/10776/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/10776/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/10776/24 за касаційною скаргою Кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025; справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2025 у справі №910/10776/24 зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі №910/10776/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/10776/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

5.2. Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2025 у справі №910/10776/24 касаційну скаргу відповідача на додаткову постанову передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/10776/24 за касаційною скаргою Кооперативу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025; справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 19.06.2025 у справі №910/10776/24 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

5.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі №910/10776/24, якими позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а також додаткова постанова суду апеляційної інстанції у справі, якою частково задоволено вимоги заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

5.4. ОСОБА_1 25.06.2025 через «Електронний суд» подала до Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Одночасно заявила про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть подані у встановлений ГПК України строк.

5.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1,3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №904/4718/21, від 12.05.2021 у справі №911/1099/20, від 13.09.2023 у справі №916/147/22, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 09.04.2024 у справі №925/1440/22.

Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Також касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скаржник відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 11, 13 Закону України "Про кооперацію" у контексті спірних правовідносин.

6.5. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги через призму наведених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставами звернення до Суду стали питання щодо:

- наявності/відсутності у позивача корпоративних прав щодо Кооперативу, зокрема і права на отримання інформації відносно такого Кооперативу;

- правової природи запитуваної інформації;

- наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

З огляду на наведене Суд відзначає таке.

6.6. Щодо наявності/відсутності у позивача корпоративних прав щодо Кооперативу

6.6.1. Стаття 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83 85 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Отже, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18.

Згідно з частинами першою та другою статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Згідно із частиною шостою цієї норми, корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Пунктами 1, 5 частини третьої статті 96-1 ЦК України встановлено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

- брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

- одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Пунктами 6.12.13, 6.12.14 статуту відповідача (в редакції від 04.09.2021) передбачено, що член кооперативу має право одержувати відомості про діяльність ОЖБК, його фінансовий стан та витрати. На вимогу члена ОЖБК воно зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Член кооперативу має право знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки.

6.6.2. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій позивач є засновником відповідача, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копією реєстраційної справи відповідача, а також змістом усіх трьох редакцій статуту ОК «ЖБК «Екобуд» (зокрема, від 25.11.2016, від 07.02.2017 та від 04.09.2021), де позивач вказана, як засновник Кооперативу.

Здійснивши аналіз змісту статуту Кооперативу, господарські суди відзначили, що статут кооперативу в різні періоди часи по-різному регулював питання набуття членства в ньому. Так, відповідно до редакції статуту від 25.11.2016 (на момент створення та реєстрації Кооперативу) засновники Кооперативу набули статусу членів кооперативу в силу лише самого факту створення та реєстрації кооперативу. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач набула статус члена Кооперативу автоматично після його реєстрації і зберігає його до моменту припинення членства з підстав, визначених законодавством та статутом, тоді як доказів припинення членства позивача матеріали справи не містять, а тому, як і на момент направлення запитів, так і на момент розгляду справи позивач є засновником та членом відповідача.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що членство позивача в Кооперативі як члена-засновника припинилось у зв`язку із перереєстрацією статуту (редакція від 04.09.2021) та з огляду на несплату позивачем вступного та пайового внесків у відповідності до нової редакції статуту, суди відзначили, що процедура вступу для нових членів кооперативу не поширюється на набуття права членства засновниками кооперативу, які набули таке право один раз і це право не залежить від змін у нормативному регулюванні в подальшому.

Відтак, ураховуючи ненадання Кооперативом запитуваної інформації про діяльність юридичної особи, тобто невиконання відповідачем обов`язку з надання засновнику/члену Кооперативу на його вимогу документів, необхідних останньому, зокрема, з реалізації правомочностей на управління, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

6.6.3. Колегія суддів, ураховуючи наведене вище нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, через призму встановлених судами обставин справи, відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку, що позивач як засновник та член Кооперативу у відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про кооперацію" та статуту відповідача має право на одержання від органів управління Кооперативу інформації про діяльність цієї юридичної особи (у тому числі щодо фінансового стану та витрат Кооперативу).

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що членство позивача у Кооперативі є припиненим, адже в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження вказаних обставин, зокрема, але не виключно, рішення загальних зборів про виключення позивача з членів Кооперативу у відповідності до вимог статті 13 Закону України «Про кооперацію», пункту 6.10.3 статуту Кооперативу (в редакції від 04.09.2021).

Варто відзначити, що предметом спору у даній справі не є питання наявності/відсутності правових підстав для припинення членства позивача в Кооперативі з огляду на прийняття нової редакції статуту Кооперативу. Водночас, ураховуючи актуальну інформацію, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (де позивач значиться як засновник Кооперативу), з огляду на правове регулювання порядку набуття членства в Кооперативі його засновниками у відповідності до статуту ОК «ЖБК «Екобуд» від 25.11.2016 (який діяв на момент створення та реєстрації юридичної особи), колегія суддів критично оцінює твердження відповідача в окресленій частині, адже такі не відповідають матеріалам справи.

Доводи скаржника у наведеній частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, Суд відзначає про відсутність правових підстав і для скасування ухваленого судового рішення з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, адже Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм права під час ухвалення судового рішення.

6.7. Щодо правової природи запитуваної інформації

6.7.1. Так, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, дійшли висновку, що запитувана інформація відповідає змісту статті 12 Закону України "Про кооперацію" та пунктам 6.12.13, 6.12.14 статуту відповідача (в редакції від 04.09.2021).

Водночас відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- від 30.06.2022 у справі №904/4718/21 (щодо застосування статті 8 Закону України "Про кооперацію");

- від 12.05.2021 у справі №911/1099/20 (щодо застосування статей 8, 10 Закону України "Про кооперацію");

- від 13.09.2023 у справі №916/147/22 (щодо застосування частини другої статті 12 Закону України "Про кооперацію");

- від 09.04.2024 у справі №925/1440/22 (щодо застосування статей 5, 21 Закону України "Про інформацію").

З огляду на наведене колегія суддів відзначає, що:

- у справі №904/4718/21, де предметом спору було визнання незаконним рішення загальних зборів та скасування протоколу, Верховний Суд відзначив, що в силу положень статті 8 Закону України «Про кооперацію» основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права і обов`язки його членів та асоційованих членів, порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати, порядок скликання загальних зборів, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна кооперативу і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації кооперативу та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Членство у кооперативі може бути припинено на підставі статті 13 Закону України «Про кооперацію», зокрема, у разі підтвердження факту несплати членом кооперативу внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, та наявності у статуті кооперативу положень що наявність цієї умови є підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення з кооперативу. Під час вирішення спорів, пов`язаних з виключенням членів з кооперативу, господарським судам необхідно враховувати, що у рішенні загальних зборів кооперативу про виключення його члена повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення члена кооперативу може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним судом за позовом такого члена кооперативу;

- у справі №911/1099/20, де предметом спору було визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів членів кооперативу та скасування запису про державну реєстрацію змін установчих документів кооперативу, Верховний Суд відзначив, що статут кооперативу повинен містити умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати (стаття 8 Закону України "Про кооперацію"). Аналіз відповідних положень у їх системному зв`язку дає Верховному Суду підстави для висновку, що визначення порядку, строків та розмірів сплати пайових внесків засновниками кооперативу як при його створенні, так і вступі нових членів, має встановлюватися статутом кооперативу. При цьому, у статуті може встановлюватися розмір пайового внеску, який формується як за рахунок сплати разового внеску, так і часток протягом певного періоду. Визначення відповідних положень є виключною компетенцією загальних зборів;

- у справі №916/147/22, де предметом спору було усунення перешкоди у здійсненні некомерційної господарської діяльності шляхом стягнення грошових коштів, Верховний Суд відзначив, що зі змісту частини другої статті 12 Закону "Про кооперацію" вбачається, що основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків. Можливість використання сум щомісячних внесків для погашення заборгованості за цільовим внеском на оформлення землі означає лише право кооперативу використати ці внески відповідним чином, однак не звільнення окремих членів кооперативу від сплати такого цільового внеску. Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати внесків заявлено лише до відповідачів, вказане може свідчити про виконання всіма іншими членами кооперативу свого обов`язку зі сплати внесків. Отже, підхід апеляційного господарського суду, яким фактично звільнено відповідачів від обов`язку щодо сплати цільового внеску, є несправедливим (дискримінаційним) по відношенню до тих членів кооперативу, які оплатили і щомісячні, і цільові внески;

- у справі №922/3812/19 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою зобов`язано відповідача письмово надати позивачу інформацію про багатоквартирний будинок (майно, суб`єктів права власності, рішень (протоколів) зборів (у тому числі установчих) співвласників, річні звіти тощо), відзначив, що право співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі і позивача, на одержання інформації щодо діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку прямо передбачене законом, зокрема статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статтею 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності співвласниками багатоквартирного будинку», а також статутом відповідача. Дослідивши зміст запитуваної позивачем у відповідача інформації, що є предметом спору цій справі, на відповідність її вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що вимоги позивача щодо надання йому відповідачем інформації про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання, про облік мешканців об`єкта, власників, співвласників окремих приміщень об`єкта, які у ньому не мешкають, а також щодо надання для ознайомлення рішення (протоколи) зборів (у тому числі установчих) співвласників багатоквартирного будинку та листів опитування, річних звітів Об`єднання повністю узгоджуються з положеннями статті 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Право позивача на отримання такої інформації та обов`язок Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» надати таку інформацію передбачені чинним законодавством. Звертаючись з позовом у цій справі, позивач просить суд зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» надати інформацію за період з червня 2017 по листопад 2019 року. Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач набув право власності на нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1 14.06.2018, з огляду на що суд дійшов правильного висновку про те, що станом на червень 2017 року право позивача на одержання передбаченої законом інформації не могло бути порушене, оскільки суб`єктом такого права він став лише у червні 2018 року, тобто з моменту реєстрації права власності на нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1, у якому створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017». Суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про надання інформації та документів для ознайомлення за період з червня 2017 року до 14.06.2018 з огляду на те, що станом на червень 2017 року право позивача не могло бути порушене, оскільки суб`єктом такого права він став тільки з 14.06.2018 - моменту реєстрації права власності на нежитлові приміщення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1;

- у справі №925/1440/22 рішенням Господарського суду Черкаської (залишеним без змін апеляційною інса6нцією) зобов`язано ОСББ «Кришталь» надати для ознайомлення та можливість зробити виписки, копії (фотокопії) ОСОБА_1 з документів: додатки до протоколів загальних зборів ОСББ «Кришталь» за весь період існування ОСББ «Кришталь»; розгорнуті банківські виписки про рух коштів ОСББ «Кришталь» за період з 2017 по 2022 роки включно; кошториси та штатний розпис ОСББ «Кришталь» за період з 2017 по 2022 роки включно; акти ревізії фінансово-господарської діяльності ОСББ «Кришталь» за період з 2017 по 2022 роки включно; акти виконаних робіт ОСББ «Кришталь» за період з 2017 по 2022 роки включно; договори на виконані роботи за період з 2017 по 2022 роки включно; документи про нарахування заробітної плати найманим працівникам за період з 2017 по 2022 роки включно. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, зауважила, що право співвласника на отримання інформації про діяльність ОСББ є одним із найважливіших прав такої особи та безпосередньо пов`язане з правом на участь в управлінні ОСББ. Реалізація співвласником своїх прав, пов`язаних з ухваленням рішень про діяльність ОСББ, неможлива без необхідної і достатньої інформації для ухвалення відповідних рішень. Водночас право співвласника на одержання інформації не є необмеженим. Реалізуючи свої права, співвласник може звернутися до ОСББ за отриманням інформації про діяльність цього об`єднання, а останнє зобов`язане надати таку інформацію в обсязі, який є достатнім для реалізації прав співвласників на участь в управлінні ОСББ, відповідно до законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також статуту об`єднання, крім конфіденційної інформації про фізичних осіб. Персональні дані співвласників та інших фізичних осіб є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Такі персональні дані не підлягають наданню ОСББ для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація (крім випадку надання згоди на її поширення). Тому ОСББ має надати співвласнику для ознайомлення документи та інформацію, визначені законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також статутом об`єднання, за винятком персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб, які є конфіденційною інформацією. Якщо документ містить персональні дані, він надається для ознайомлення з вилученням персональних даних як конфіденційної інформації. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в цій справі, не врахували, що позивач звернувся до відповідача за отриманням, зокрема, додатків до протоколів загальних зборів ОСББ та інформації щодо його діяльності, яка може містити, у тому числі, персональні дані співвласників та інших фізичних осіб як конфіденційну інформацію. Тож позовні вимоги про надання таких документів підлягали частковому задоволенню із застереженням про необхідність вилучення із цих документів персональних даних співвласників та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.

6.7.2. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №904/4718/21, від 12.05.2021 у справі №911/1099/20, від 13.09.2023 у справі №916/147/22, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 09.04.2024 у справі №925/1440/22 (на які посилався скаржник), колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником постановах.

Зокрема, наведені скаржником справи №904/4718/21, №911/1099/20, №916/147/22 визначально різниться зі справою, що переглядається, предметом, підставами позову, способом захисту, а також встановленими господарськими судами фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин.

Колегія суддів вкотре наголошує, що предметом спору у даній справі не є питання припинення членства позивача у Корпоративні, чи то внесення/невнесення ним пайових внесків. Позивачем не доведено у встановленому закону порядку факту припинення членства повивача у Корпоративні, який, середі іншого, є і засновником такого.

Також правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначеній скаржником справі №922/3812/19 істотно відмінні за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи та зібраними і дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення. Зокрема, у справі №922/3812/19 судами частково було відмовлено у задоволення позову про надання запитуваної інформації за період, коли позивач не був членом ОСББ, адже у цей час його корпоративні права щодо ОСББ не могли бути порушені. Натомість, у справі, що переглядається, за встановленими судами обставинами справи, позивач є засновником та членом Кооперативу з моменту його державної реєстрації, а запитувана інформація стосується періоду членства позивача у Корпоративні. З огляду на наведене правовідносини у справі 922/3812/19 не можуть бути релевантними до обставин даної справи (№910/10776/24).

Щодо посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №925/1440/22, то колегія суддів відзначає, що відповідачем не доведено, а судами не встановлено, яка саме запитувана позивачем інформація містить конфіденційну інформацію щодо персональних даних інших співвласників та інших фізичних осіб. При цьому колегія суддів ураховує, що запитувана інформація у справі №925/1440/22 та у даній справі, що переглядається, є відмінною.

Слід зазначити, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Суд ураховує, що судові рішення у даній справі ухвалені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу (подані сторонами докази), які не є аналогічними як у наведених скаржником справах. Доводи скаржника про їх неврахування зводяться до власного трактування таких висновків (без урахування конкретних обставин справи та наявних доказів у справі), що вочевидь не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідності до приписів статей 236 310 ГПК України.

Відтак, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд відзначає, що доводи скаржника про неврахування висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

6.8. Отже, доводи касаційної скарги у своїй сукупності не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених по суті позовних вимог, з цих підстав.

6.9. Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката

6.9.1. Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Такі висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України послідовно викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 29.08.2023 у справі № 911/174/22, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 28.11.2023 у справі № 947/21726/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 тощо.

Отже, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.

Крім того, відповідно до частини першої статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відтак, відшкодування судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому згідно з частиною другою статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

Суд ураховує, що відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками:

по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;

по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15- ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №922/1998/22, від 11.04.2024 у справі № 907/568/22, від 13.12.2023 у справі № 907/850/22, якими обґрунтована касаційна скарга.

Отже, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.

6.9.2. Як встановлено судом апеляційної інстанції заяву про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції позивач заявила у письмових поясненнях на апеляційну скаргу від 25.03.2025, де остання заявила про стягнення витрат на правову допомогу, докази на підтвердження чого будуть подані у встановлений ГПК України строк. Тобто відповідна заява була зроблена позивачем до ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/1077/24.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у межах строку, встановленого частиною восьмої статті 129 ГПК України (ураховуючи положення частини четвертої статті 116 ГПК України), подані докази понесення витрат на правничу допомогу. Вказані докази із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі були отримані відповідачем.

Отже, дії позивача, яка попередньо заявила про судові витрати у письмових поясненнях на апеляційну скаргу, подала заяву про ухвалення додаткового рішення разом із усіма доказами на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на те, що частина доказів фізично не існувала на момент ухвалення постанови суду по суті спору, узгоджуються з положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України та статті 221 ГПК України.

При цьому Суд ураховує, що скаржником не наведено належного обґрунтування того, як неподання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат (які остання понесла / очікує понести у зв`язку із розглядом справи) порушило принцип змагальності та завадило відповідачу належним чином висловити свої міркування щодо їх необґрунтованості та неспівмірності.

Аргументи скаржника про те, що суди прийняли докази про підтвердження понесених витрат на правову допомогу з порушенням вимог ГПК України, є безпідставними з огляду на те, що Глава 8 ГПК України "Судові витрати" надає заявнику право подавати суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу упродовж п`яти днів після ухвалення рішення по суті справи. Разом з тим, за встановленими судами обставинами у даній справі, частина доказів понесення витрат на правову допомогу були підписані між сторонами після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, тобто такі не існували на час ухвалення постанови та відповідно були складені після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що позивач, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, пропустив строк на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України. Тому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10776/24 необхідно було залишити без розгляду.

Щодо посилань скаржника на відсутність в матеріалах справи детального опису виконаних адвокатом робіт, то колегія суддів відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Водночас подана касаційна скарга не містить доводів щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у задоволеній частині, а також те, що такі послуги не були надані. При цьому Суд ураховує, що винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у Договорі у вигляді фіксованої суми (гонорару).

Отже, Суд при касаційному перегляді оскаржуваної додаткової постанови не виявив у діях суду апеляційної інстанції порушення приписів статей 123 126 129 221 ГПК України, тобто неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права.

Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку, про те, що застосування судами апеляційної інстанції норм процесуального права в оскаржуваному судовому рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

При цьому Суд наголошує, що положення статей 126 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і вищенаведеними постановами, на які посилається скаржник, так і наведеним у даній постанові.

6.10. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги у своїй сукупності, з урахуванням наведеного у цій постанові, не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

7.4. Частиною третьою статті 332 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою від 02.06.2025 Верховний Суд зупинив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі №910/10776/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку, його виконання слід поновити.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Водночас судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно, судом касаційної інстанції він не розподіляється.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Екобуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/10776/24 - без змін.

2. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі №910/10776/24.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко