№ 910/10877/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/10877/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022

за скаргою Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

на бездіяльність державного виконавця

у справі № 910/10877/17

за позовом Національного банку України

до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України (далі - НБУ, позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (далі - ПрАТ "Компанія "Райз", відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива") про звернення стягнення на предмет іпотеки.

25.06.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10877/17 позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

- пунктом 2 вирішено у рахунок погашення заборгованості ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" перед НБУ за кредитним договором (з урахуванням внесених додатковими договорами змін) у розмірі 2 135 893 013,70 грн звернути стягнення на відповідне (зазначене у рішенні) нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між НБУ та ПрАТ "Компанія "Райз"; встановити спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження"; встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки - нерухомого майна у розмірі 10 767 343,00 грн;

- пунктами 3,4 вирішено питання розподілу судового збору;

- пунктом 5 вирішено в іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, НБУ звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Поряд з цим, 26.02.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва у іншій справі № 910/628/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

05.03.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення за № 64633 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз".

14.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про направлення матеріалів справи № 910/10877/17 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз".

02.07.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/10877/17 апеляційну скаргу НБУ залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у цій справі змінено, а саме пункт 2 резолютивної частини цього рішення викладено у власній редакції: В іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Також, у мотивувальній частині вказаної постанови апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання про направлення матеріалів цієї справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз" з тих підстав, що спір у справі № 910/10877/17 вирішено і оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у цій справі прийнято до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), що свідчить про відсутність порушення правил підсудності на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, а відтак підстав для скасування цього рішення, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, визначенні статтею 275 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України).

28.08.2020 на виконання судового рішення у справі № 910/10877/17 видано відповідні накази.

24.09.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою Світланою Григорівною (далі - державний виконавець) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63117082 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/10877/17.

24.09.2020 державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника та прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

30.11.2020 боржник - ПрАТ "Компанія "Райз" звернувся до державного виконавця з клопотанням про зупинення вчинення виконавчих дій, у зв`язку з відкриттям справи про банкрутство та веденням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця

15.12.2020 від ПрАТ "Компанія "Райз" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця, в зв`язку з не зупиненням виконавчого провадження за наявності визначених законом підстав, а саме відкриттям справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Подана скарга обґрунтована тим, що станом на 10.12.2020, виходячи з інформації про виконавче провадження № 63117082, отриманої з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, постанова про зупинення вчинення виконавчих дій не винесена, клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій проігноровано, що є грубим порушенням норм статей 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження", п. 17 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Заявник скарги зазначав, що в рамках розгляду даної справи було звернуто стягнення на предмет іпотеки (майно боржника) на суму боргових зобов`язань за кредитним договором, відтак вимоги до боржника носять майновий характер, а тому в зв`язку з введенням мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчого документа, виданого в рамках даної справи.

На думку заявника, мораторій застосовується до майнових вимог до боржника в рамках виконавчого провадження № 63117082.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та процесуальних дій

24.12.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/10877/17 скаргу ПрАТ "Компанія "Райз" на бездіяльність державного виконавця задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невиконанні вимог статей 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 17 Інструкції з організації примусового виконання рішень та не винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63117082. Зобов`язано державного виконавця виконати вимоги вказаних правових норм та винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63117082 з примусового виконання Наказу Господарського суду міста Києва № 910/10877/17, виданого 28.08.2020.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС) та НБУ оскаржили її в апеляційному порядку.

22.02.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду об`єднано апеляційні скарги Відділу ДВС та НБУ в одне апеляційне провадження.

22.02.2021 до апеляційного суду від ПрАТ "Компанія "Райз" надійшла заява про зупинення провадження за апеляційною скаргою НБУ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/10877/17 до закінчення розгляду судовою палатою з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/1923/15.

22.02.2021 до апеляційного суду від НБУ надійшло клопотання про зупинення провадження за його апеляційною скаргою з аналогічних підстав.

23.03.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду клопотання НБУ та ПрАТ "Компанія "Райз" про зупинення провадження у справі № 910/10877/17 задоволено; апеляційне провадження зупинено.

24.11.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено провадження у справі № 910/10877/17 за апеляційними скаргами НБУ та Відділу ДВС, справу призначено до розгляду.

07.12.2021 до апеляційного суду від НБУ надійшла заява про закриття провадження у справі в частині розгляду скарги на дії державного виконавця, обґрунтована тим, що ця скарга мала розглядатись за підсудністю в межах справи № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз". Водночас, у резолютивній частині заяви НБУ просило визнати нечинною ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/10877/17 і закрити провадження у цій справі в частині розгляду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця.

08.12.2021 колегією суддів Північного апеляційного господарського у складі: Корсак В.А. - головуючий, судді: Попікова О.В., Євсіков О.О., на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 35 Г ПК України заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/10877/17, який мотивований помилковим визначенням спеціалізації при автоматичному розподілі даної справи, враховуючи що спеціалізація судової палати, до якої входять названі судді, не передбачає розгляд спорів, пов`язаних з процедурою банкрутства.

08.12.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду задоволено заяву колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Попікова О.В., Євсіков О.О., про самовідвід від розгляду апеляційних скарг у справі № 910/10877/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 вказані апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Доманська М.Л., судді: Поляков Б.М., Пантелієнко В.О., у зв`язку з чим апеляційні скарги прийнято до провадження у новому складі суду та призначено до розгляду.

23.02.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги НБУ та Відділу ДВС залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/10877/17 залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- суд першої інстанції правомірно виходив з того, що стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження не з чинністю мораторію, а з обставиною саме відкриття справи про банкрутство та розповсюдженням мораторію на вимоги, що перебувають на виконанні;

- в рамках розгляду даної справи було звернуто стягнення на предмет іпотеки (майно боржника) на суму боргових зобов`язань за кредитним договором, відтак вимоги до боржника носять майновий характер, а тому в зв`язку з введенням мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчого документа, виданого в рамках даної справи. Отже, на вимоги, що перебувають на виконані в рамках виконавчого провадження № 63117082, розповсюджується дія мораторію, введеного ухвалою від 26.02.2020 у справі № 910/628/20, що зумовлює обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження.

Судом враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви НБУ про закриття провадження у справі № 910/10877/17 в частині розгляду скарги на дії державного виконавця, оскільки відсутні підстави, визначені процесуальним законом, для визнання нечинною ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 та, відповідно, закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Позивач - НБУ подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 910/10877/17 скасувати, передати справу в частині розгляду скарги ПрАТ "Компанія "Райз" на дії державного виконавця на новий розгляд за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз".

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 Г ПК України, а саме застосування судами положень частин першої, другої статті 7 КУзПБ без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46 цс 20), від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15, від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17; від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20); від 27.02.2019 у справі № 826/1866/17, від 23.09.2020 у справі № 826/16976/16 та постановах Верховного суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10 та від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18.

У вказаних постановах міститься висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Однак, на переконання скаржника, апеляційний суд в оскаржуваній постанові не застосував до спірних правовідносин наведених висновків Верховного Суду щодо правозастосування положення статті 7 КУзПБ у спорі, стороною якого є боржник.

Також скаржник посилається на норми пункту 6 частини першої статті 310 Г ПК України, згідно якої судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Г ПК України не перешкоджає перегляду судових рішень в касаційному порядку.

Касаційне провадження

27.06.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга НБУ.

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/10877/17 визначено склад колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю.Я. (головуючого), Дроботової Т.Б., Багай Н.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022.

11.07.2022 судді: Чумак Ю.Я., Дроботова Т.Б., Багай Н.О. на підставі пункту 4 частини 1 статті 35 Г ПК України заявили самовідвід у справі № 910/10877/17.

Ухвала мотивована тим, що при здійсненні автоматичного розподілу справи № 910/10877/17 неправильно визначено категорію спору, у зв`язку з чим порушено порядок визначення суддів для розгляду цієї справи. Так, названі судді входять до складу судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності із визначенням спеціалізації судової палати та суддів, до якої не віднесено категорію спорів, пов`язаних з банкрутством.

Розпорядженням В.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.07.2022 №29.3-02/1218 у зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/10877/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Банасько О.О., Жуков С.В.

Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 910/10877/17; ухвалено здійснити її перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

РОЗГЛЯД КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 Г ПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Об`єктом касаційного оскарження є судові рішення, прийняті за результатом розгляду скарги боржника - ПрАТ "Компанія "Райз" на дії (бездіяльність) державного виконавця у майновому спорі (відповідачем у якому є боржник), вирішеному судом не в межах справи про банкрутство цього боржника.

Ключові доводи скаржника - НБУ (стягувача у виконавчому провадженні) полягають у порушені виключної підсудності, оскільки вказана скарга була розглянута не в межах справи про банкрутство боржника - ПрАТ "Компанія "Райз" (боржника у виконавчому провадженні).

Розглянувши доводи касаційної скарги НБУ, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зокрема щодо незастосування судами до спірних правовідносин висновків Верховного Суду щодо правозастосування положень статті 7 КУзПБ у спорі, стороною якого є боржник, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 1 Г ПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до частини першої статті 3 Г ПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 Г ПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

26.02.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз" на підставі положень КУзПБ.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Г ПК України, іншими законами України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Г ПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно із частиною першою, абзацом 1 частини другої, частиною третьою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Г ПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17).

Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію КУзПБ має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 826/1866/17 та від 23.09.2020 у справі № 826/16976/16, на які також посилається скаржник, висловлено правову позицію щодо належності до юрисдикції господарського суду спорів, які стосуються стягнення заборгованості, за позовом кредиторів - осіб публічного права до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

З урахуванням вищенаведених правових висновків, на які посилається НБУ у своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційного суду зауважує про наявність сталої правової позиції Верховного Суду, зокрема і Великої Палати Верховного Суду, щодо визначення виключної підсудності господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник.

Однак, суд зауважує, що у цій справі, що розглядається, майновий спір про звернення стягнення на предмет іпотеки було вирішено (рішення суду від 25.06.2019) до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - ПрАТ "Компанія "Райз" (ухвала від 26.02.2020 у справі № 910/628/20).

Крім того, судові рішення, прийняті за результатом вирішення вказаного спору не є об`єктом касаційного оскарження.

Натомість, предметом розгляду оскаржуваних судових рішень був не сам майновий спір, а скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, що, з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики обставинам цієї справи, свідчить про необґрунтованість доводів скаржника щодо не застосування судами в оскаржуваних рішеннях вищенаведених правових висновків Верховного Суду.

Отже, такі доводи скаржника підлягають відхиленню з підстав їх помилковості.

Інші аргументи заявника касаційної скарги, а саме посилання на вимоги пункту 6 частини першої статті 310 Г ПК України щодо необхідності обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень через їх ухвалення з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.

Як зазначено вище, Верховний Суд неодноразово зазначав про необхідність розгляду майнових спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) в межах процедури банкрутства.

Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство майнових та ряду немайнових спорів КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника.

Колегія суддів враховує, що концентрація майнових спорів за участю боржника виключно в межах справи про банкрутство дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо збереження майнових активів боржника у його розпорядженні, з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута.

Водночас, винятковість спірних правовідносин у цій справі полягає у тому, що майновий спір про звернення стягнення на предмет іпотеки було вирішено в позовному провадженні до відкриття провадження у іншій справі про банкрутство боржника, тобто такий спір не міг бути розглянутим в межах справи про банкрутство. При цьому, скарга на дії державного виконавця була подана в порядку статті 340 Г ПК України до суду, який розглянув справу (майновий спір) як суд першої інстанції, та, відповідно, розглянута цим судом також не в межах справи про банкрутство.

Оскаржуваними судовими рішеннями у цій справі скаргу боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, на бездіяльність державного виконавця задоволено та зобов`язано державного виконавця винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63117082.

Характер заявлених вимог скарги боржника свідчить про те, що вона (скарга) подана на захист майнових активів банкрута, а висновки судів попередніх інстанцій зводяться до необхідності вчинення дій щодо звернення стягнення на майно боржника в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за результатом розгляду у цій справі скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця судами прийнято оскаржувані судові рішення, які в повній мірі відповідають вищезазначеній меті встановленого КУзПБ принципу концентрації майнових спорів за участю боржника виключно в межах справи про його банкрутство.

Попри це, колегія суддів вважає, що навіть якщо майновий спір за участі боржника було вирішено до відкриття провадження у справі про його банкрутство, однак розгляд в подальшому процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у господарських справах, ухвалених за результатами розгляду такого майнового спору, має відбуватися за правилами Г ПК України з обов`язковим урахуванням положень статті 7 КУзПБ.

Верховний Суд зазначає, що результати розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, пов`язані із виконанням судового рішення, ухваленого за результатом майнового спору про звернення стягнення на майно боржника, можуть впливати на рух майнових активів банкрута.

Тобто скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця у цій справі мала розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ПрАТ "Компанія "Райз".

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.04.2022 у справі №27/104б.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника, що судові рішення ухвалені судами з порушенням правил територіальної, зокрема виключної, підсудності.

Водночас, таке порушення не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки згідно з частиною другою статті 310 Г ПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Верховний Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення НБУ (особи, яка заявила касаційну скаргу) при розгляді скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця у суді першої інстанції із заявою про непідсудність справи.

Причин незаявлення клопотання про непідсудність справи, скаржник не наводить. При цьому, Верховний Суд бере до уваги, що у судовому засіданні 24.12.2020, за результатом якого було прийнято оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, були присутні два представники НБУ, тобто можливість заявити відповідне клопотання залежала лише від волевиявлення представників скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

За таких обставин, оскільки НБУ, який подав апеляційну та касаційну скарги, при розгляді скарги судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи, судові рішення не можуть бути скасовані на підставі положень пункту 6 частини першої статті 310 Г ПК України.

Крім того, касаційний суд зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, попри помилковий розгляд судом першої інстанції скарги ПрАТ "Компанія "Райз" на дії (бездіяльність) державного виконавця не в межах справи про банкрутство боржника, зважаючи також на таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Г ПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності в основі якого лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Принцип юридичної визначеності полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового для виконання рішення лише для того, щоб домогтися перегляду справи та її нового вирішення. Перегляд рішень судами вищих інстанцій не має розглядатися як прихований засіб оскарження і лише ймовірність існування двох поглядів щодо предмету розгляду не може бути підставою для повторного розгляду справи. Відхід від цього принципу може бути виправданий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі та непереборні обставини (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії").

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції", від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зазначено, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ звертає увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України").

Отже, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Вказане кореспондується із нормами статті 309 Г ПК України частиною другою якої передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є ніщо іншим як проявом правового пуризму (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/382/14, від 17.06.2020 у справі № 921/490/18).

Визначаючи найбільш доцільний спосіб виправлення таких помилок, необхідно дотримуватися справедливого балансу між захистом прав особи і принципом юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права і передбачає повагу до принципу res judicata.

У справі, що розглядається, скаргу боржника на дії (бездіяльність) державного виконавця подано на стадії виконання судового рішення, прийнятого за результатом розгляду майнового спору за участю цього боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство після вирішення вказаного спору по суті.

Дійсно, розгляд судом першої інстанції такої скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, що є предметом цього судового розгляду, не в межах справи про банкрутство боржника, який є стороною майнового спору, є необґрунтованим, оскільки не узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду.

Утім, така помилка суду першої інстанції не вплинула та не ставить під сумнів результат розгляду цієї справи, оскільки не впливає на законність та обґрунтованість ухваленого рішення, яке, з посиланням на правову позицію Верховного Суду (постанова судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15), прийнято по суті правильно.

Крім того, касаційним судом додатково враховано, що апеляційний перегляд здійснено колегією суддів Північного апеляційного господарського з урахуванням того, що спеціалізація судової палати, до якої входять ці судді, передбачає розгляд спорів, пов`язаних з процедурою банкрутства.

Тому скасування судових рішень з підстав порушення порядку розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця без урахування інших вищенаведених обставин справи, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх зміни чи скасування.

Висновки про застосування норм права (процесуальний аспект)

Установлена вимогами статті 7 КУзПБ концентрація майнових спорів за участю боржника виключно в межах справи про банкрутство дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо збереження майнових активів боржника у його розпорядженні, з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута.

Результати розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, пов`язані із виконанням судового рішення, ухваленого за результатом майнового спору за участі боржника, можуть впливати на рух його майнових активів.

Тому, попри те, що майновий спір за участі боржника було вирішено до відкриття провадження у справі про його банкрутство, однак розгляд в подальшому процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у господарській справі, ухвалених за результатами розгляду такого майнового спору, має відбуватися за правилами Г ПК України з обов`язковим урахуванням положень статті 7 КУзПБ.

Тобто, у такому випадку, скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця має розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, безвідносно до того, що сам майновий спір не розглядався у межах такої справи (оскільки був вирішений до відкриття провадження у справі про банкрутство).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не встановив підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, на які посилався скаржник.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами статей 308 309 Г ПК України та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 цього Кодексу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги НБУ та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 314 315 317 Г ПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 910/10877/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді О.О. Банасько

С.В. Жуков