ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11021/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Марченко О.В.)

від 07.11.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Євсіков О.О., судді - Демидова А.М., Корсак В.А.)

від 15.02.2023

за заявою Фізичної особи-підприємця Чорного Олексія Васильовича

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Чорного Олексія Васильовича

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про визнання недійсною односторонньої відмови від договору №ДНП-2017-12/08 від 01.12.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування,

Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову

1. У жовтні 2022 року Фізична особа - підприємець Чорний Олексій Васильович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - Підприємство) про визнання недійсною односторонньої відмови від договору №ДНП-2017-12/08 від 01.12.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір).

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

3. 03.11.2022 Підприємець звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив до набрання рішенням у цій справі законної сили заборонити Підприємству та Товариству з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" (далі - Товариство) чинити перешкоди у користуванні фіксованими місцями для паркування - 23 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також двома спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику за адресою: вул. Героїв Дніпра, 45, Оболонський район, м. Київ, які були отримані Підприємцем за договором.

4. Заява мотивована таким:

- Підприємець і Підприємство уклали договір, за умовами якого Підприємець має право користування фіксованими місцями для паркування. Додатковою угодою №5 строк дії договору продовжено до 31.12.2025;

- Підприємство прийняло рішення про розірвання договору в односторонньому порядку з 12.06.2021, про що зазначило в листах від 28.05.2021 та від 18.06.2021;

- починаючи з 30.08.2022 Підприємство перешкоджає Підприємцю в користуванні територію паркувального майданчика, прислало невідомих осіб (як потім з`ясувалось, представників Товариства), які нібито є уповноваженими на користування переданим позивачу паркувальним майданчиком;

- на території майданчика для паркування вказані невстановлені особи почали чинити перешкоди у користуванні паркувальним майданчиком, грубо себе поводили, погрожували застосувати фізичну розправу, самовільно встановили приміщення для перебування "охорони" та повідомили, що Підприємство передало цю територію Товариству;

- на момент звернення зазначені особи продовжують чинити перешкоди Підприємцю у користуванні територією майданчика для паркування.

- у зв`язку з наведеними обставинами Підприємець 04.10.2022 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінальних правопорушень.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, заяву про забезпечення позову задоволено повністю.

6. Судові рішення обґрунтовані таким:

- між Підприємцем та Підприємством укладено договір на експлуатацію паркувального майданчика, одностороння відмова від якого є предметом розгляду справи по суті, а тому забезпечення пов`язано з предметом спору;

- заявник надав докази, які підтверджують обставини щодо перешкоджання у користуванні паркувальним майданчиком (акт від 13.10.2022, складений та підписаний Підприємцем та його працівниками; листи Офісу генерального прокурора, Оболонської окружної прокуратури м. Києва та Київської міської прокуратури до компетентних органів; відомості про результати опитування адвокатом позивача громадянина Косовця Миколи Миколайовича, який підтверджує факт перешкоджання у користуванні майданчиком);

- вирішуючи питання щодо наявності / відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд досліджує наявність обґрунтованих підстав саме для забезпечення позову та не здійснює розгляд справи по суті;

- договір діє до 31.12.2025. Інші, окрім оскаржуваної односторонньої відмови від договору, докази, які б свідчили про закінчення дії договору, відсутні;

- можливість виконання договору від 06.06.2022 між Підприємством і Товариством (про користування тим самим майданчиком) до вирішення спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

7. 01.03.2023 Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

8. Підприємство визначило підставами касаційного оскарження неправильне застосування судами норм права, а саме:

- частини одинадцятої статті 137 ГПК України, оскільки дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, якими фактично задовольнили заявлені позовні вимоги та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 910/5668/21, від 08.11.2021 у справі № 911/1141/21 (суд не повинен вживати заходи забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів практично є задоволенням позовних вимог);

- частини четвертої статті 137 ГПК України, оскільки порушили критерії співмірності. Відповідачу буде завдано більше шкоди ніж позивачу, та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 908/964/21, від 20.07.2020 у справі 914/2157/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 (під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору).

9. 03.04.2023 до Верховного Суду від Підприємця надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона заперечила проти вимог касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

10. Відзив мотивовано таким:

- суд заборонив відповідачу вчиняти певні дії в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України, а не примусив відповідача до виконання зобов`язання, яке є предметом позовних вимог у справі, що за свою суттю не є одним із способів захисту порушеного права, передбаченого статтею 16 ЦК України;

- під час вжиття заходів забезпечення позову суди не здійснювали оцінку умов спірного договору або обґрунтованості позовних вимог та не вирішували спір по суті, а тому не порушили вимоги частини одинадцятої статті 137 ГПК України;

- вчинення перешкод у користуванні паркувальним майданчиком до набрання рішенням у цій справі законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, адже Підприємство та Товариство перешкоджають у використанні майна, чим блокують господарську діяльність Підприємця. А тому заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

11. Згідно з частиною першою статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

12. Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

13. Предметом розгляду справи по суті є вимога про визнання недійсною односторонньої відмови від договору. Тобто вимога немайнового характеру, у разі задоволення якої судове рішення не вимагатиме примусового виконання.

14. У такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

15. Підприємство, оскаржуючи судові рішення щодо забезпечення позову, вказує, що суди попередніх інстанцій фактично вжили заходів забезпечення позову, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що є порушенням частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

16. Відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

17. Підприємець звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсною односторонньої відмови від договору. Такий предмет спору відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України (визнання правочину недійсним).

18. У разі задоволення такої вимог договір має виконуватися його сторонами і надалі.

19. Підприємець просив забезпечити позов шляхом заборони чинити перешкоди у користуванні майном, що відповідає таким процесуальним заходам забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбачені пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України.

20. Тобто процесуальна заборона у вчиненні дій (заборони перешкоджати користуватися майном) за своїм змістом не є тотожною задоволенню позовної вимоги про визнання недійсною односторонньої відмови від договору, адже заборона перешкоджати користуватися майном до вирішення спору по суті не свідчить про чинність договору після ухвалення рішення у справі. А тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо нетотожності вжитих заходів забезпечення позову задоволенню позовних вимог.

21. Суди попередніх інстанцій, враховуючи те, що Підприємство уклало з Товариством інший договір на користування тим самим паркувальним майданчиком і ту обставину, що вони перешкоджають користуванню таким майном Підприємцю, правомірно виходили з того, що не вжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача в межах одного провадження.

22. У випадку задоволення позовних вимог у цій справі і не застосування заходів забезпечення позову може мати місце ситуація, коли Товариство буде користуватися паркувальним майданчиком на підставі чинного договору і Підприємцю доведеться звертатися з новими позовами до Підприємства (з відшкодуванням збитків) або до Підприємства і Товариства (з визнанням недійсним укладеного між ними договору) з метою захисту свого права, тобто буде порушено право на ефективний захист.

23. Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 910/5668/21, від 08.11.2021 у справі № 911/1141/21 як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд відхиляє, оскільки оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

24. Так, Верховний Суд у постанові від 22.10.2021 у справі № 910/5668/21 погодився з висновком апеляційного суду, що, окрім іншого, заборона відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання договору, укладеного за наслідками проведеного тендеру, у тому числі заборонити здійснювати підписання актів здавання-приймання та здійснювати оплати за виконанні роботи є порушенням частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

25. Водночас за вимогами заяви про забезпечення позову у справі, яка переглядається, заявник просить заборонити вчиняти дії, які перешкоджають виконанню договору, відмова від якого є предметом оскарження у цій справі. Тобто обставини справи № 910/5668/21 та зміст забезпечення є відмінними від встановлених обставин та змісту забезпечення у справі, яка переглядається.

26. У постанові Верховного Суду від 08.11.2021 у справі № 911/1141/21 вказано, що, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом передачі спірного майна на зберігання позивачу, суди не звернули увагу на те, що такий захід забезпечення позову, по-перше, не відповідає приписам частини першої статті 137 ГПК України; по-друге, фактично є тотожним задоволенню заявленої позивачем позовної вимоги про зобов`язання відповідачів передати спірне майно, що є порушенням імперативних положень частини одинадцятої статті 137 ГПК України, оскільки спір між сторонами не є вирішеним.

27. Тобто предмет та підстави позову і заяви про забезпечення позову у справі № 911/1141/21 є очевидно відмінними від предмету, підстав позову і заяви про забезпечення позову у справі, яка переглядається, оскільки у справі №911/1141/21 позивач просив вчинити дії з передачі майна (у позові про передачу майна). Натомість у справі, що переглядається, позивач просив зберегти правове положення між сторонами, яке існувало до ймовірного порушення щодо якого заявлено позов у цій справі.

28. Щодо доводів скаржника про порушення частини четвертої статті 137 ГПК України про порушення судами критерію співмірності Верховний Суд виходить з такого.

29. Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

30. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи (аналогічна позиція викладена в постановах від 20.01.2022 у справі № 908/964/21, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, на які посилається скаржник).

31. Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на порушення критерію співмірності, у зв`язку з тим, що йому доведеться звертатися з позовом про усунення перешкод у користуванні майном є необґрунтованими, оскільки спір щодо наявності у Підприємця підстав для користування паркувальним майданчиком або ж підстав для його повернення вирішується в межах цієї справи по суті заявлених позовних вимог (за результатами розгляду справ підлягає встановленню обставина правомірності або ж неправомірності відмови Підприємства від договору), що виключає необхідність звернення відповідача до суду з додатковими позовами.

32. Не може бути порушенням критерію співмірності також посилання скаржника, що Товариство може звернутися до Підприємства з позовом про відшкодування збитків або зобов`язання вчинити дії з огляду на те, що такі доводи носять ймовірний характер (тобто можуть не настати).

33. Крім того, Підприємство уклало договір з Товариством 06.06.2022, тобто на момент коли вже існували спірні правовідносини щодо правомірності відмови Підприємства від договору, укладеного з Підприємцем, а тому повинно враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ним дій в розумінні статтей 42 44 ГК України.

34. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

35. Суди попередніх інстанцій, врахувавши негативні наслідки для Підприємця у разі невжиття заходів забезпечення позову (блокування його підприємницької діяльності, що встановлено судами) і необхідності у додатковому судовому захисті (звернення з новим позовом) у разі задоволення позову, дійшли правомірного висновку, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову дасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та, як наслідок, ефективного захисту оспорюваного права позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів Підприємства та Товариства. А тому наведені скаржником доводи визнаються необґрунтованими.

36. Обставини, які свідчать про можливість понесення Підприємством додаткових витрат, у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову, суди попередніх інстанцій не встановили.

37. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 20.01.2022 у справі № 908/964/21, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 Верховний Суд відхиляє, оскільки скаржником наведено загальний висновок, зроблений у наведених постановах щодо необхідності дотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивними вимогами, який в повній мірі було дотримано судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

39. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

40. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

41. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/11021/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко