№ 910/11309/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 910/11309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю помічника судді Наумкіної П.В. (за дорученням судді),

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Груп" (далі - ТОВ "Корона Груп", позивач) - Франчука А.В. (адвокат),

відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Буд Компані" (далі - ТОВ "Імперіал Буд Компані", відповідач-1, скаржник) - Бойко Н.В. (адвокат),

2) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство, відповідач-2) - не з`явились,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коронахім" (далі - ТОВ "Коронахім") - не з`явились,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Полімербуд Трейд" (далі - ТОВ "Еко Полімербуд Трейд") - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Імперіал Буд Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 (головуючий - суддя Сташків Р.Б.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 (головуючий - суддя Бондаренко Г.П.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 (головуючий - суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.)

у справі №910/11309/18

за позовом ТОВ "Корона Груп"

до ТОВ "Імперіал Буд Компані", Міністерства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Коронахім",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Еко Полімербуд Трейд",

про визнання частково недійсними свідоцтв та зобов`язання припинити дії, що порушують право.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Корона Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Імперіал Буд Компані" та Міністерства, в якому з урахуванням змін позовних вимог просило суд визнати частково недійсними свідоцтва та зобов`язання припинити дії, що порушують право.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний знак зареєстровано для позначення у тому числі товарів, що є спорідненими з товарами, для яких зареєстровано знак позивача, за ознаками використання або складу.

Позивач зазначає, що знаки "ЕКО КЕНП" (свідоцтво № 226309 ) та "ЭКО КЭНП" (свідоцтво №226310) не відповідають умовам надання правової охорони, передбаченим пунктами 2, 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а саме, є схожими настільки, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованим знаком за свідоцтвом України №91567, який належить позивачу, та є такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послуг.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі №910/11309/18 позов задоволено повністю. Визнано недійсними свідоцтва України № 226309 та № 226310 від 12.05.2017 року в частині надання правової охорони щодо наступних товарів 1-го класу МКТП: хімічні продукти, призначені для використовування в промисловості, науці, сільському господарстві, садівництві та лісівництві; необроблені синтетичні смоли; необроблені пластмаси; клейкі речовини на промислові потреби; а також щодо усіх товарів 27-го класу МКТП, наведених у свідоцтвах № 226309 та № 226310. Зобов`язано Міністерство внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання частково недійсними та внесення відповідних змін до свідоцтв України №226309 та 226310 від 12.05.2017 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України - "Промислова власність". Заборонено ТОВ "Імперіал Буд Компані" використовувати позначення ЭКО КЕНП в тому числі нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет для вказаних товарів. Стягнуто з ТОВ "Імперіал Буд Компані" на користь ТОВ "Корона Груп" 5 286 грн судовий збір.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №910/11309/18 стягнуто з ТОВ "Імперіал Буд Компані" на користь ТОВ "Корона Груп" 29 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 23 550 грн витрат на оплату послуг експерта.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Імперіал Буд Компані", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №910/11309/18, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи касаційної скарги:

4.1. суди попередніх інстанцій:

- невірно застосували до спірних правовідносин положення статей 14 46 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), внаслідок чого справа розглянута поза межами позовних вимог, заявлених позивачем у прийнятих судом першої інстанції заявах, при цьому висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній;

- розглянули позовні вимоги до неналежного відповідача - ТОВ "Імперіал Буд Компані", в той час як належним відповідачем у справі є ТОВ "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД", що є підставою для відмови у позові;

- не дотримались вимог статей 86 236 ГПК України щодо прийняття рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- суди невірно застосували статті 76 77 78 104 ГПК України щодо оцінки висновку експерта, а суд апеляційної інстанції також необґрунтовано відмовив у призначенні повторної судової експертизи, чим порушили положення статті 99 ГПК України. Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою також для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України;

- суд першої інстанції безпідставно стягнув судові витрати додатковим рішення від 24.12.2020.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу, який направлений до Суду 11.12.2020, ТОВ "Корона Груп" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відзив поданий у строки, визначені ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020.

5.2. 14.12.2020 ТОВ "Корона Груп" надіслало до Верховного Суду доповнення до відзиву на касаційну скаргу, тобто в межах строку, визначеного ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020, для подання відзиву. Подані доповнення будуть оцінені у відповідності до повноважень Суду, передбачених статтею 300 ГПК України.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 23.10.2020 року у справі №910/11309/18 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Імперіал Буд Компані" визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий суддя), судді: Булгакова І.В., Селіваненко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020 касаційну скаргу ТОВ "Імперіал Буд Компані" у справі №910/11309/18 залишено без руху.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/11309/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Імперіал Буд Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №910/11309/18 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України; справу призначено до розгляду на 21.12.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 розгляд справи відкладено на 28.01.2020.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Позивач є власником знаку для товарів і послуг № 91567 "КЭНП" і згідно з свідоцтвом (дата реєстрації знаку 12.05.2008) знак зареєстровано для товарів 19-го класу МКТП, а саме: будівельні матеріали неметалеві; будівельні неметалеві жорсткі труби; асфальт, смола і бітум; неметалеві переміси і споруди; неметалеві пам`ятники; азбестові будівельні розчини; бітумні покриви для покрівель; будівельні розчини; будівельні розчини для облаштовування наливних підлог; будівельні розчини рідкі; вогнетривкі матеріали; вогнетривкі цементні покриви; грунтувальні будівельні матеріали; композиції для облаштовування наливних підлог; личкувальні матеріали будівельні; облицювальні покриття неметалеві; оздоби неметалеві будівельні; перекриття неметалеві; підлоги неметалеві; плити неметалеві; покриви (будівельні матеріали); покрівлі неметалеві; цегла; цемент; шпаклювальні будівельні матеріали.

6.2. 10.05.2017 відповідачем-2 за заявкою відповідача-1 зареєстровано знаки для товарів та послуг "ЕКО КЕНП" (свідоцтво №226309) та "ЭКО КЭНП" (свідоцтво № 226310) для позначення товарів 1 та 27 класу МКТП, а саме: 1) хімічні продукти, призначені для використовування в промисловості, науці, фотографії, сільському господарстві, садівництві та лісівництві; необроблені синтетичні смоли, необроблені пластмаси; добрива; хімічні речовини для гасіння вогню; препарати для термообробляння і паяння металів; хімічні речовини для консервування харчових продуктів; дубильні речовини; клейкі речовини на промислові потреби; 27) килими, рогожі, мати, лінолеум та інші покриви на підлогу; драпірувальні матеріали настінні (нетекстильні).

6.3. Висновком експерта Жили Б.В. від 03.09.2019 №167 встановлено таке:

- всі товари 27 класу МКТП, а також такі товари 01 класу МКТП, як хімічні продукти, призначені для використовування в промисловості, науці, сільському господарстві, садівництві та лісівництві; необроблені синтетичні смоли; необроблені пластмаси; клейкі речовини на промислові потреби, наведені у свідоцтвах України №№ 226309, 226310 на знаки для товарів і послуг, є спорідненими з товарами 19 класу МКТП, наведеними у свідоцтві України № 91567 на знак для товарів і послуг;

- знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 226309 та №226310 є схожими зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 91567 настільки, що їх можна сплутати;

- знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № 226309 та № 226310 не є такими, що не мають розрізнювальної здатності;

- знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 226309, 226310, є такими, що можуть ввести в оману щодо особи виробника таких, наведених у свідоцтвах, товарів 01 класу МКТП, як хімічні продукти, призначені для використання в промисловості, науці, сільському господарстві, садівництві та ліснивництві; необроблепі синтетичні смоли; необроблені пластмаси; клейкі речовини на промислові потреби та всіх, наведених у свідоцтвах, товарів 27 класу МКТП;

- продукція "композиції епоксидні для наливних підлог ТМ "ЕКО КЕНП" ("ЭКО КЕНП"), а також інші товари під вказаним позначенням, такі, як матовий епоксидний лак, без жовтого відтінку, стійкий до УФ випромінювання, призначений для порозаповнення та лакування поверхонь (власна назва "ЭКО КЕНП 502"); вододисперсійний напівматовий епоксидний лак, без жовтого відтінку, стійкий до УФ випромінення, призначений для порозаповнення та лакування поверхонь (власна назва "ЭКО КЕНП 506"); паропроникний вододисперсійний ремонтний склад, застосовується по вологій основі (власна назва "ЭКО КЕНП 507"); зміцнювач для бетону; готова до застосування суха суміш на основі високоактивного цементу, фракційних кварцових наповнювачів, модифікуючи добавок (власна назва "ЭКО КЕНП 601"); епоксидна ґрунтовка для бетонних основ (власна назва "ЭКО КЕНП 101"); епоксидна ґрунтовка для бетонних основ (власна назва "ЭКО КЕНП 102"); епоксидна ґрунтовка (трьохкомпонентна) на водній основі по вологій бетонній основі (власна назва "ЭКО КЕНП 103"); акрилова грунтовка-мембраноутворювач (власна назва "ЭКО КЕНП 104") не належать до товарів 01 або 27 класів МКТП, на які поширюється надана знакам для товарів і послуг за свідоцтвами України №226309 та №226310 охорона;

- такі товари, як "Еко композиції епоксидні для наливних підлог ТМ "ЕКО КЕНП" ("ЭКО КЕНП") відносяться до 19 класу МКТП для реєстрації знаків.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом розгляду цієї справи є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання частково недійсними свідоцтв №226309 та №226310 та зобов`язання припинити дії, що порушують право.

8.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок експерта Жили Б.В. від 03.09.2019 №167, який визнав належним чином обґрунтованим, повним та вичерпним, складеним відповідно до вимог законодавства та з урахуванням методології при його складенні, - дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

8.3. Дослідивши доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду зазначає таке.

8.4. Відповідно до приписів статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

8.5. Як унормовано приписами статті 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

8.6. Відповідно до частин першої та другої статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

8.7. Згідно з частиною першою статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

8.8. Пунктом четвертим статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" у редакції, чинній на момент подання заявки 10.05.2017 (далі - Закон № 3689-ХІІ) встановлено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 статті 6 Закону № 3689-XII не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 6 Закону № 3689-XII не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг

8.9. Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону № 3689 використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

8.10. Частиною п`ятою статті 16 Закону № 3689 передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

8.11. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним

повністю або частково у разі видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб (пункт в частини першої статті 19 Закону № 3689).

8.12. Відповідно до статті 20 Закону № 3689 будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

8.13. У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

8.14. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як визнання недійсним свідоцтва (повністю або частково), припинення дій, що порушують права, відшкодування збитків тощо, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності.

8.15. Касаційний господарський суд зазначає, що перевірка відповідності заявленого позивачем способу захисту порушеного права допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення у справі в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

8.16. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених ними обставин справи, вірно застосовано вищенаведені норми матеріального права.

Доводи (аргументи) касаційної скарги даних висновків не спростовують, а стосуються переоцінки встановлених судами обставин справи, що в суді касаційної інстанції, відповідно до приписів статті 300 ГПК України, не допускається.

Відтак доводи касаційної скарги в частині порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 86 236 ГПК України, враховуючи аргументи скаржника з використанням таких понять як "обставини справи" і "докази у справі", не можуть свідчити про недотримання судами попередніх інстанцій вказаних норм права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень з підстав, визначених статтею 310 ГПК України (зокрема, частини першої та пункту 4 частини третьої цієї статті).

8.17. Водночас Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 14 46 231 ГПК України з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 17.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Корона Груп" від 16.10.2018 про часткову відмову від позову.

Згідно з протоколом судового засідання від 07.11.2018 у підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції прийняв до розгляду клопотання про зменшення позовних вимог.

02.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Корона Груп" про зміну предмету позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 підготовче судове засідання відкладене на 16.10.2019 з метою надання часу іншим учасникам спору ознайомитися із поданою позивачем заявою про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 11.11.2019.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що судом першої інстанції правомірно розглянуто позовні вимоги з урахуванням останньої заяви позивача про зміну предмету позову від 02.10.2019.

Скаржник також обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), проте у касаційній скарзі він не зазначає конкретно у яких відносинах та щодо яких норм права відсутній такий висновок, а тому ці доводи відхиляються Верховним Судом.

8.18. Також Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто до неналежного відповідача - ТОВ "Імперіал Буд Компані", в той час як належним відповідачем у справі є ТОВ "Еко Полімербуд Трейд" з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Корона Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Імперіал Буд Компані" як власника свідоцтв №226309 та № 226310 (станом на день подачі позову).

Згідно з приписами статті 43 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, обов`язковою умовою для здійснення місцевим господарським судом такої процесуальної дії як залучення до участі у справі співвідповідача або заміна первісного відповідача належним відповідачем, є відповідне клопотання позивача.

Встановлено, що позивач до закінчення підготовчого провадження у справі із відповідним клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду першої інстанції не звертався.

Північним апеляційним господарським судом в ухвалі від 11.06.2020, якою ТОВ "Еко Полімербуд Трейд" залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, встановлено факт реєстрації 10.04.2020 в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг права власності на свідоцтва №226309 (заявка m201522297) та стосовно свідоцтва №22310 (заявка m201522299) за новим власником - ТОВ "Еко Полімербуд Трейд", що, на думку суду, безпосередньо впливає на права та обов`язки ТОВ "Еко Полімербуд Трейд", як нового власника відповідних свідоцтв.

Рішення судом першої інстанції ухвалено 27.11.2019, тобто у той час коли власником оспорюваних свідоцтв було ТОВ "Еко Полімербуд Трейд". Отже, зміна власника оспорюваних свідоцтв відбулась вже після ухвалення судом першої інстанції судового рішення у даній справі та під час перебування справи у провадженні апеляційного господарського суду.

Отже, підсумовуючи викладене Верховний Суд зазначає, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права і на момент подання позову та винесення судового рішення судом першої інстанції, як установлено судами, саме відповідач був власником оспорюваних свідоцтв та порушив права позивача; рішення ухвалене судом першої інстанції до моменту укладення вищевказаного договору між відповідачем-1 та ТОВ "Еко Полімербуд Трейд" та цим судом здійснена оцінка спірних правовідносин, виходячи з наявних матеріалів справи та наявних у справі доказів, наданих на підтвердження спірних правовідносин учасників справи; укладення відповідного договору жодним чином не свідчить про відсутність у позивача порушеного права в контексті спірних правовідносин сторін, а лише надає учасникам даного правочину права, обумовлені статтями 52 334 ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав у контексті обставин цієї справи та наведених доводів у цій частині підстав для скасування судового рішення з огляду на обрані підстави касаційного оскарження.

8.19. Крім того, Верховний Суд не приймає до уваги та відхиляє доводи скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 76 77 78 104 ГПК України щодо оцінки висновку експерта та необґрунтованої відмови судом апеляційної інстанції у призначенні повторної судової експертизи з огляду на таке.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Відповідно до положень частин першої - четвертої, шостої - восьмої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України, призначення експертизи судом є правом суду та можливо лише за наявності сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів, тобто, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Статтею 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

За визначенням статті 73 ГПК України експертний висновок є письмовим доказом у справі. Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що оцінюючі наданий позивачем висновок експерта Жили Б.В. від 03.09.2019 №167 складений за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, суди дійшли висновку, що він відповідає вимогам ГПК України і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи, а також не були спростовані відповідачами жодними іншими належними і допустимими доказами у справі.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Аргументи скаржника щодо необґрунтованої відмови йому судом апеляційної інстанції у призначенні повторної судової експертизи також не знайшли свого підтвердження, оскільки як убачається зі змісту ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020, суд, відмовляючи у задоволенні такого клопотання виходив з того, що відповідач-1, всупереч вимогам ухвали суду першої інстанції від 12.12.2018, не сплатив вартість призначеної судом експертизи у цій справі, хоча судом попередньо було покладено відповідні витрати на нього, так як ним самим і заявлено клопотання про призначення судової експертизи, що стало причиною повернення матеріалів справи №910/11309/18 до суду без проведення експертизи, а отже у суду були підстави стверджувати, що відповідач-1 скористався своїм процесуальним правом в суді першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що жодних інших аргументів на підтвердження сумнівів у правильності висновку експерта від 03.09.2019 №167 відповідачем-1 у клопотанні не наведено.

8.20. Аргументи касаційної скарги, усі разом і кожний зокрема, стосуються питань, пов`язаних або із встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній (чи того й іншого разом). Оцінка судами попередніх інстанцій висновків експерта не може бути перевірена й спростована судом касаційної інстанції з урахуванням того, що відповідні висновки, за змістом статті 104 ГПК України, є доказом у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

8.21. Водночас Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

8.22. Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 124 129 221 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

При розгляді клопотання про розподіл судових витрат колегія суддів враховує, що частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).

Водночас застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19).

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як установлено судами попередніх інстанцій, клопотання про відшкодування судових витрат подано ТОВ "Корона Груп" у строки, встановлені статтею 124 ГПК України (до закінчення судових дебатів).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 911/3086/17 (пункт 3.14), від 17.12.2020 у справі № 922/3708/19 (пункт 4.8).

Як убачається зі змісту оскаржуваного додаткового рішення, суд першої інстанції установив факт надання адвокатом Ялі К.А. правової допомоги позивачу, понесення позивачем витрат за проведення експертизи, а також врахував обсяг та співмірність витрат, підтвердження її виконання доказами та реальність понесення витрат позивачем, тому задовольнив клопотання позивача у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції перевірив правильність встановлених судом першої інстанції обставин щодо визначення розміру понесених позивачем судових витрат з урахуванням поданих ним доказів та погодився з висновками суду про наявність підстав для їх відшкодування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Верховним Судом не встановлено порушень судами попередніх інстанцій у застосуванні положень статей 124 129 221 ГПК.

8.23. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.24. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.25. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.26. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Імперіал Буд Компані" не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Імперіал Буд Компані" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Понесені ТОВ "Імперіал Буд Компані" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ "Імперіал Буд Компані", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Буд Компані" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №910/11309/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова