ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11453/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Купайгородський Е.О. (адвокат),
відповідача - Грищенко К.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022
у справі №910/11453/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" (далі - ТОВ "Діджітал Солюшнс", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) про:
- визнання недійсним рішення державного уповноваженого АМК Нечитайла О. від 11.05.2021 №127-26/08-7209 (далі - рішення АМК), оформленого листом, щодо розгляду заяви ТОВ "Діджітал Солюшнс" стосовно можливих ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП "ГІОЦ");
- зобов`язання АМК розглянути справу про недобросовісну конкуренцію за попереднім зверненням (матеріалами) ТОВ "Діджітал Солюшнс" про захист прав від неправомірного використання комерційного (фірмового) найменування.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.01.2021 ТОВ "Діджітал Солюшнс" звернулося до АМК із заявою стосовно можливих ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях КП "ГІОЦ", передбачених статтями 4 та 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді неправомірного використання позначень, поширення інформації, що вводить в оману. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням АМК та вважає, що відповідачем помилково зазначено про відсутність ознак порушення КП "ГІОЦ" положень цього Закону, зокрема, у вигляді поширення неправдивих відомостей в сервісах Google Play і App Store та, відповідно, про наявність підстав для відмови у розгляді справи.
1.3. За твердженням ТОВ "Діджітал Солюшнс", підставою звернення до АМК із заявою стало те, що:
- позивачу належить комерційне (фірмове) найменування "KyivSmartCity" (далі - Комерційне найменування);
- використання позивачем Комерційного найменування розпочалося з моменту укладення договору про передання майнових прав від 25.02.2019 №27/02-19. Приналежність Комерційного найменування ТОВ "Діджітал Солюшнс" також підтверджується свідоцтвом про реєстрацією авторського права на твір (комп`ютерну програму "KYIVSMARTCITY") від 08.10.2019 №92713;
- на початку 2021 року позивач дізнався, що КП "ГІОЦ" неправомірно використовує Комерційне найменування на вебсайті Google Play, а також у мобільному застосунку App Store;
- неправомірне використання КП "ГІОЦ" Комерційного найменування ТОВ "Діджітал Солюшнс" на вебсайті Google Play полягає в тому, що КП "ГІОЦ" під своєю назвою неправомірно, без законних підстав розмістило Комерційне найменування і у споживача може скластися хибне враження, що продукт з Комерційним найменуванням належить КП "ГІОЦ";
- неправомірне використання КП "ГІОЦ" Комерційного найменування ТОВ "Діджітал Солюшнс" у мобільному застосунку App Store полягає у тому, що при натисканні курсором на слово-гіперпосилання "Разработчик" користувач переходить на іншу сторінку, інформація на якій вводить користувача в оману; зокрема, оскільки Комерційне найменування розташоване у верхньому колонтитулі вебсторінки, в користувача вебсайту може скластися хибне враження щодо того, що розробник продукту під Комерційним найменуванням (ТОВ "Діджітал Солюшнс") причетний до продуктів "Київ Цифровий", "Stop Spam", "1551". Однак розробка вказаних продуктів жодним чином не стосується позивача.
1.4. За твердженням позивача, КП "ГІОЦ", неправомірно використовуючи Комерційне найменування, вчинило дії, передбачені статтями 4 і 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2021 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 (колегія суддів: Доманська М.Л., Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Діджітал Солюшнс" до АМК про визнання недійсним рішення АМК та зобов`язання вчинити дії. Вирішено питання судового збору.
2.2. Рішення та постанову мотивовано відсутністю підстав для початку розгляду справи, оскільки вказані у заяві ТОВ "Діджітал Солюшнс" обставини не є належними для кваліфікації дій Організації як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого статтями 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
2.3. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено фактичне використання "KyivSmartCity" саме як Комерційного найменування (не подано жодного документа, який би підтверджував ідентифікацію суб`єкта таким позначенням). ТОВ "Діджітал Солюшнс" набуло майнові авторські права на твір (комп`ютерну програму) "KYIVSMARTCITY" на підставі договору про передання майнових прав від 25.02.2019 №27/02-19. Разом із тим, 25.02.2019 позивачем та КП "ГІОЦ" було укладено Договір №4607, предметом якого є спільна діяльність щодо впровадження, адаптації, використання та надання мобільного додатку "KyivSmartCity" як програмного модулю АСОП (Автоматизована система обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності). У діях КП "ГІОЦ" не вбачається ознак порушення статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді неправомірного використання комерційного найменування заявника, а також статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення неправдивих відомостей в сервісах Google Play та App Store.
2.4. Рішення АМК прийняте відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством України та у межах своїх повноважень на підставі пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" і пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 №90/299 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р; із змінами; далі - Правила розгляду заяв і справ).
2.5. Позовні вимоги в частині зобов`язання АМК розглянути справу про недобросовісну конкуренцію за попереднім зверненням (матеріалами) ТОВ "Діджітал Солюшнс" про захист прав від неправомірного використання Комерційного (фірмового) найменування також не підлягають задоволенню, оскільки рішення про початок розгляду справи - це дискреційні повноваження органів АМК, на які суд впливати не вправі.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Діджітал Солюшнс" (далі - скаржник) не погоджуючись з судовими рішенням попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог повністю.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Аргументи касаційної скарги
4.1.1. Скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на порушення норм процесуального права, зокрема, вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини другої частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір", без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах від 05.06.2020 у справі №280/5161/19, від 16.12.2020 у справі №520/10587/19 та від 05.02.2021 у справі №400/2863/19.
4.1.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник у касаційній скарзі зазначає щодо відсутності висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та статей 35, 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у співвідношенні з підзаконним нормативно-правовим актом - Правилами розгляду заяв і справ.
4.1.3. Так, у касаційній скарзі ТОВ "Діджітал Солюшнс" зазначає про те, що суди попередніх інстанцій повністю проігнорували імперативні приписи процесуальної поведінки АМК, встановленої у статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та статях 35, 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції". На переконання скаржника суди попередніх інстанцій безпідставно надали юридичну перевагу Правилам розгляду заяв і справ над вказаними законами України. Скаржник наголошує на тому, що в силу положень статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відповідач зобов`язаний прийняти розпорядження про початок розгляду за заявою позивача, як то передбачено у статтях 35, 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
4.1.4. Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, повністю проігнорував доводи апеляційної скарги в частині незаконного встановлення судом першої інстанції доплати судового збору (як з двох немайнових вимог). Крім того також встановив обов`язок для позивача оплатити судовий збір з апеляційної скарги як за дві немайнові вимоги. Зокрема, судом апеляційної інстанції не було враховано відповідні доводи апеляційної скарги та посилання ТОВ "Діджітал Солюшнс" на висновок Верховного Суду у справі №280/5161/19, згідно з яким: "вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою".
4.1.5. Суди попередніх інстанцій не дотримались положень статті 236 ГПК України оскільки у розгляді справи неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи. Зокрема, щодо визначення меж обґрунтованості рішення АМК про відмову у відкритті справи, в контексті покладених на нього завдань щодо обов`язку ґрунтовного та повного об`єктивного дослідження з наданням оцінки всім повідомленим заявником у заяві обставинам вчинення КП "ГІОЦ" порушення, передбаченого приписами статей 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
4.2.1. АМК України у відзиві на касаційну скаргу доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій, а також просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою з підстави касаційного оскарження рішення та постанови передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України; з підстави касаційного оскарження рішення та постанови передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ "Діджітал Солюшнс" на підставі договору про передання майнових прав від 25.02.2019 №27/02-19 набуло майнові права на твір (комп`ютерну програму) "KYIVSMARTCITY" на весь строк дії авторського права на всю територію світу, а саме: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання.
5.2. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 08.10.2019 №92713 позивачу належать авторські майнові права на комп`ютерну програму "KYIVSMARTCITY".
5.3. Судами встановлено, що 25.02.2019 між ТОВ "Діджітал Солюшнс" та КП "ГІОЦ" укладено договір про спільну діяльність щодо впровадження і використання мобільного додатку "KyivSmartCity" як програмного модулю АСОП від 25.02.2019 №4607 (далі - Договір) з метою надання користувачам Автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форми власності (АСОП) інформаційних послуг, закріплення та розширення своєї частки на ринку послуг та отримання від надання цих послуг прибутку, для досягнення чого зобов`язалися спільно та узгоджено вживати необхідні фактичні і юридичні дії, передбачені Договором (пункт 1.1 Договору).
5.4. Між сторонами 28.12.2019 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору, якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2020.
5.5. Також 28.12.2020 між ТОВ "Діджітал Солюшнс" (ліцензіар) та товариством з обмеженою відповідальністю "СІВІС" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір від 28.12.2020 №12/20, згідно з умовами якого ліцензіар надає ліцензіату невиключну строкову ліцензію на використання комп`ютерної програми "KYIVSMARTCITY 2.0", що дає ліцензіату обмежене право на використання Комп`ютерної програми у встановлених цим договором межах та на визначений цим договором строк, а ліцензіат зобов`язаний сплачувати ліцензіару винагороду за використання Комп`ютерної програми на умовах, визначених у цьому договорі та додатках до нього.
5.6. Як встановлено попередніми судовими інстанціями 06.01.2021 ТОВ "Діджітал Солюшнс" звернулось до АМК України із Заявою про захист прав від неправомірного використання комерційного (фірмового) найменування, за змістом якої позивач просив відповідача: визнати факт недобросовісної конкуренції з боку КП "ГІОЦ"; припинити недобросовісну конкуренцію КП "ГІОЦ" та накласти штраф на КП "ГІОЦ".
5.7. Звертаючись до АМК із заявою ТОВ "Діджітал Солюшнс" вказувало про те, що:
- ТОВ "Діджітал Солюшнс" належить Комерційне (фірмове) найменування "KyivSmartCity";
- використання ТОВ "Діджітал Солюшнс" Комерційного найменування вперше розпочалося з моменту укладення договору про передання майнових прав від 25.02.2019 №27/02-19;
- приналежність Комерційного найменування ТОВ "Діджітал Солюшнс" також підтверджується свідоцтвом про реєстрацією авторського права на твір (комп`ютерну програму "KYIVSMARTCITY") від 08.10.2019 № 92713;
- на початку 2021 року ТОВ "Діджітал Солюшнс" дізналося, що КП "ГІОЦ" неправомірно використовує Комерційне найменування на вебсайті Google Play, а також у мобільному застосунку App Store;
- неправомірне використання КП "ГІОЦ" Комерційного найменування ТОВ "Діджітал Солюшнс" на вебсайті Google Play полягає в тому, що КП "ГІОЦ" під своєю назвою неправомірно, без законних підстав розмістило Комерційне найменування; у споживача може скластися хибне враження, що продукт з Комерційним найменуванням заявника належить КП "ГІОЦ";
- неправомірне використання КП "ГІОЦ" Комерційного найменування ТОВ "Діджітал Солюшнс" у мобільному застосунку App Store полягає у тому, що при натисканні курсором на слово-гіперпосилання "Разработчик" користувач переходить на іншу сторінку, інформація на якій вводить користувача в оману; зокрема, оскільки Комерційне найменування розташоване у верхньому колонтитулі вебсторінки, в користувача вебсайту може скластися хибне враження щодо того, що розробник продукту під Комерційним найменуванням (позивач) причетний до продуктів "Київ Цифровий", "Stop Spam", "1551"; однак розробка вказаних продуктів не жодним чином не стосується ТОВ "Діджітал Солюшнс";
- КП "ГІОЦ", неправомірно використовуючи Комерційне найменування, вчинило дії, передбачені статтями 4 і 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
5.8. Судами також встановлено, що ТОВ "Діджітал Солюшнс" подало до АМК додаткові пояснення від 08.02.2021 до Заяви, до яких долучило висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 05.02.2021 №012/21 (далі - Висновок експерта) Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.
5.9. У відповідь на лист АМК від 25.01.2021 №127-26/08-1156 позивачем 11.03.2021 було подано запитувану інформацію. Зокрема, ТОВ "Діджітал Солюшнс" зазначило, що:
- 25.02.2019 передало мобільний додаток "KYIVSMARTCITY" для використання у спільній діяльності КП "ГІОЦ" на підставі укладеного Договору; в подальшому використання ТОВ "Діджітал Солюшнс" належного йому Комерційного найменування здійснювалося на підставі зазначеного Договору, який припинив свою дію 31.12.2020 згідно з додатковою угодою від 28.12.2019 №1 до Договору;
- ТОВ "Діджітал Солюшнс" використовує Комерційне найменування для позначення ним власних продуктів/послуг, що підтверджується Договором (спільне використання), договором від 31.07.2020 №3107-01 (позивачу надавались послуги з доопрацювання та супроводження мобільного додатку), а також ліцензійним договором від 28.12.2020 № 12/20;
- ТОВ "Діджітал Солюшнс" використовує Комерційне найменування спільно з ліцензіатом (товариство з обмеженою відповідальністю "СІВІС"), який має право продавати субліцензії на право використання комп`ютерної програми з комерційним найменуванням "KyivSmartCity 2.0";
- розміщення інформації, що є предметом розгляду заяви, на мобільному сервісі Google Play здійснює КП "ГІОЦ"; подібна загальноприйнята ділова практика застосовується також на веб-ресурсі App Store;
- використання КП "ГІОЦ" Комерційного найменування після припинення дії Договору (31.12.2020) без дозволу ТОВ "Діджітал Солюшнс" призвело до змішування з діяльністю позивача;
- на думку ТОВ "Діджітал Солюшнс", неправдивою є інформація про приналежність КП "ГІОЦ" продукту з Комерційним найменуванням, розміщена за посиланням https://play.google.com/store/apps/details?id=com.kyivdigital, а також інформація про те, що розробник продукту під Комерційним найменуванням причетний до продуктів "Київ Цифровий", "Stop Spam", "1551", розміщена у мобільному за стосунку App Store.
5.10. Рішенням АМК, яке оформлено листом-повідомленням від 11.05.2021 №127-26/08-7209, АМК України повідомив ТОВ "Діджітал Солюшнс" про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, оскільки вказані у заяві обставини не є належними для кваліфікації дій КП "ГІОЦ" як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого статтею 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
5.11. Зокрема, Рішення АМК мотивовано тим, що:
- використання Комерційного найменування ТОВ "Діджітал Солюшнс" і КП "ГІОЦ" розпочалось одночасно;
- за інформацією, наданою КП "ГІОЦ", позначення "КИЇВ СМАРТ СІТІ" (латиницею - Kyiv Smart City) було запроваджено Концепцією "КИЇВ СМАРТ СІТІ 2020", затвердженою рішенням Київської міської ради від 21.11.2017 № 500/3507, відповідно до пункту 2 якого ініціаторів розроблення міських цільових програм зобов`язано враховувати концепцію "КИЇВ СМАРТ СІТІ 2020" під час розроблення міських цільових програм;
- як зазначило КП "ГІОЦ", це підприємство є комунальним підприємством територіальної громади міста Києва, яке відповідно до Комплексної міської цільової програми "Електронна столиця" на 2015-2018 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 02.07.2015 №654/1518, та Комплексної міської цільової програми "Електронна столиця" на 2019-2022 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 18.12.2018 №461/6512, визначене співвиконавцем цих міських цільових програм;
- за інформацією КП "ГІОЦ", останнє використовувало позначення "КИЇВ СМАРТ СІТІ" (Kyiv Smart City) на підставі виконання міських цільових програм, визначених Київською міською радою;
- за наявною в АМК України інформацією мобільний додаток "KyivSmartCity", починаючи з 2021 року недоступний користувачам для завантаження з сервісів Google Play та App Store;
- за інформацією, наданою КП "ГІОЦ", 05.01.2021, вказане підприємство провело повну деінсталяцію комп`ютерної програми "KyivSmartCity", на підтвердження чого надало копію акта видалення програмного забезпечення мобільного додатку "KyivSmartCity";
- за результатами аналізу заяви та доданих до неї документів відповідач встановив, що мобільний додаток фактично відсутній у сервісах Google Play та App Store, що унеможливлює його використання КП "ГІОЦ" в господарській діяльності;
- враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що використання КП "ГІОЦ" комерційного (фірмового) найменування "KyivSmartCity" призводить або може призвести до змішування діяльності КП "ГІОЦ" з діяльністю ТОВ "Діджітал Солюшнс", а отже, у діях КП "ГІОЦ" не вбачається ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";
- за інформацією, наданою КП "ГІОЦ", останнє розмістило мобільний додаток "KyivSmartCity" в сервісах Google Play та App Store в рамках виконання пункту 5.2 Договору; у зв`язку з втратою чинності Договору актуалізувало інформацію щодо своїх програмних продуктів, видаливши в сервісі Google Play з переліку мобільний додаток "KyivSmartCity";
- з пояснень КП "ГІОЦ" вбачається, що, напис "KyivSmartCity" в сервісі App Store міститься у рядку "Пошук" та не стосується назв комп`ютерних програм, розміщених КП "ГІОЦ" у цьому сервісі;
- враховуючи наведене, відсутні підстави стверджувати, що в діях КП "ГІОЦ" є ознаки порушення статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення неправдивих відомостей в сервісах Google Play та App Store.
5.12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними рішення АМК.
5.13. Зокрема, суди виходили із того, що фірмовим (комерційним) найменуванням є позначення, яке ідентифікує саме особу, яка його використовує у господарській діяльності, дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої діяльності такої особи. Поряд з тим, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено фактичне використання "KyivSmartCity" як комерційного (фірмового) найменування (не подано жодного документа, який би підтверджував ідентифікацію суб`єкта таким позначенням).
5.14. За висновками суду, позивач набув майнові права саме на твір (комп`ютерну програму) "KYIVSMARTCITY" на підставі договору про передання майнових прав від 25.02.2019 №27/02-19 і саме цей об`єкт інтелектуальної власності використовувало КП "ГІОЦ" за Договором про спільну діяльність щодо впровадження, адаптації, використання та надання мобільного додатку "KyivSmartCity" як програмного модулю АСОП.
5.15. Як зазначив суд першої інстанції, хоча на відповідні обставини АМК уваги не звернув, проте у оскаржуваному Рішенні правильно зазначено, що: КП "ГІОЦ" використовувало позначення "КИЇВ СМАРТ СІТІ" (Kyiv Smart City) на підставі виконання міських цільових програм, визначених Київською міською радою; 05.01.2021 у зв`язку з втратою чинності Договору КП "ГІОЦ" провело повну деінсталяцію комп`ютерної програми "KyivSmartCity", на підтвердження чого надано копію акта видалення програмного забезпечення мобільного додатку "KyivSmartCity"; напис "KyivSmartCity" в сервісі App Store міститься у рядку "Пошук", проте сам мобільний додаток "KyivSmartCity" фактично відсутній у сервісах Google Play та App Store, що унеможливлює його використання КП "ГІОЦ" в господарській діяльності. З огляду на наведене, у діях КП "ГІОЦ" не вбачається ознак порушення статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також статті 151 цього Закону у вигляді поширення неправдивих відомостей в сервісах Google Play та App Store.
5.16. За таких обставин, суди зазначили про обґрунтованість висновків АМК щодо відсутності підстав для початку розгляду справи.
5.17. Суди попередніх інстанцій відхилили як необґрунтовані посилання позивача на порушення АМК вимог статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та статті 19 Конституції України з огляду на те, що частиною першою статті 30 цього Закону визначений перелік рішень, які приймаються органами АМК у справах про недобросовісну конкуренцію. Водночас за встановлених АМК обставин, зокрема, невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідач керувався пунктом 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" і пунктом 20 Правил розгляду заяв і справ. Отже, відмовляючи у розгляді справи АМК діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом.
5.18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання АМК розглянути справу про недобросовісну конкуренцію за попереднім зверненням (матеріалами) ТОВ "Діджітал Солюшнс" про захист прав від неправомірного використання Комерційного (фірмового) найменування, суди виходили з того, що рішення про початок розгляду справи - це виключно дискреційні повноваження органів АМК, на які суд впливати не вправі.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.11.2022 у зв`язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/11453/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І.М. (головуючий), Малашенкова Т.М, Селіваненко В.П.
6.2. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
7.2. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК, яке оформлене листом, стосовно розгляду заяви ТОВ "Діджітал Солюшнс" щодо можливих ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях КП "ГІОЦ" та зобов`язання АМК розглянути справу про недобросовісну конкуренцію за попереднім зверненням (матеріалами) ТОВ "Діджітал Солюшнс" про захист прав від неправомірного використання комерційного (фірмового) найменування.
7.3. На думку позивача, відмова АМК у розгляді справи прийнята на підставі неповного та невірного установлених обставин, які мають значення для справи, визнання установленими обставин, які є недоведеними та мають значення для справи.
7.4. Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
7.5. Особливості спеціального статусу АМК обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, визначених розділом VII Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначених главою 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та Правилами.
7.6. Основним завданням АМК, відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
7.7. За приписами частини першої статті 40 Господарського кодексу України (далі - ГК України) державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються АМК відповідно до його повноважень, визначених законом.
7.8. Так, частиною першою статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
7.9. Статтею 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
7.10. Перелік повноважень АМК, зокрема, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції визначений у статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
7.11. Зокрема, статті 7 та 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи.
7.12. Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
7.13. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до АМК із заявою про порушення, тобто є заявником у розумінні приписів статті 39 Закону "Про захист економічної конкуренції".
7.15. У листі від 11.05.2021 №127-26/08-7209 "Про результати розгляду заяви", який надісланий позивачу АМК за підписом державного уповноваженого -Нечитайла О. зазначено про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, оскільки вказані у заяві обставини не є належними для кваліфікації дій КП "ГІОЦ" як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого статтею 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
7.16. Отже, позивачу листом за підписом державного уповноваженого надано відповідь про відмову у розгляді справи.
7.17. Виходячи із системного аналізу положень статей 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", статей 36, 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суди попередніх судових інстанцій, врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, - дійшли обґрунтованих висновків про те, що відмова АМК в розгляді справи, оформлена листом, по свій суті є рішенням АМК, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку.
7.18. Що ж стосується підстав для визнання недійсним рішення АМК, яке оформлене листом від 11.05.2021 про відсутність належних підстав для початку розгляду справи та відсутність підстав кваліфікувати дії КП "ГІОЦ" як такі, що містять ознаки порушення, передбачене у статтях 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Суд зазначає таке.
7.19. Згідно з частиною першою статті 59 Законом України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є:
- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
7.20. Отже, рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати мотиви його ухвалення.
7.21. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, стверджує, що у Рішенні АМК, яке оформлене листом, не надано обґрунтованої оцінки повідомленим в заяві позивача фактам ознак порушення в діях КП "ГІОЦ", зокрема: неправомірного використання позначення належного ТОВ "Діджітал Солюшнс" комерційного (фірмового) найменування, у вигляді неправомірного використання позначень, поширення інформації, що вводить в оману.
7.22. Отже, позивач звертався до АМК за захистом належного ТОВ "Діджітал Солюшнс" комерційного (фірмового) найменування. З цього зокрема, і виходить Суд касаційної інстанції.
7.23. При цьому Верховний Суд зазначає, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК про відмову у відкритті справи в контексті застосування статей 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.
7.24. Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені Главами 2 - 4 цього Закону.
7.25. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб`єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб`єкта господарювання.
7.26. За приписами статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.
7.27. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
7.28. Відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України):
- правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності; право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки; особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються (частини перша, друга, четверта статті 489);
- майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування, зокрема, є: 1) право на використання комерційного найменування; 2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання (частина перша статті 490).
7.29. Статтею 159 ГК України також передбачено, зокрема, що суб`єкт господарювання, в тому числі юридична особа, може мати комерційне найменування, і правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб`єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу; при цьому особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов`язана припинити таке використання.
7.30. У вирішенні спорів, пов`язаних з правовою охороною комерційного (фірмового) найменування, судам необхідно виходити зі змісту статей 489 490 ЦК України та статті 159 ГК України, відповідно до яких комерційне (фірмове) найменування дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить споживачів в оману щодо справжньої діяльності цієї особи. Тому правовласнику надається правова охорона як проти використання іншими особами тотожних найменувань, так і проти використання ними найменувань, які є схожими настільки, що їх можна сплутати з відповідним комерційним (фірмовим) найменуванням і це вводить в оману споживачів щодо товарів, які виробляються та (або) реалізовуються, та послуг, які надаються.
7.31. Суд у розгляді даного спору виходить з того, що сутність правової природи комерційного (фірмового) найменування, виходячи зі змісту статті 489 ЦК України, зведена до необхідності вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводити в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Основною функцією комерційного найменування є індивідуалізація суб`єктів - учасників цивільного обороту.
7.32. Комерційному (фірмовому) найменуванню властиві принципи істинності, постійності та виключності. Тобто використання комерційного (фірмового) найменування не повинно носити одноразового характеру і, оскільки позов спрямований на відновлення порушеного права, використання позивачем комерційних (фірмових) найменувань, на захист яких спрямований позов, повинно мати місце, у тому числі, і станом на час звернення позивача з відповідним позовом до суду.
7.33. Суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства порядок набуття прав на комерційне (фірмове) найменування не передбачає виконання формальних процедур реєстрації та набуття статусу об`єкта інтелектуальної власності для виникнення однойменного об`єкта правової охорони. Отже, з огляду на наведене, можуть бути визнані актом недобросовісної конкуренції будь-які дії, здатні викликати змішування відносно підприємства, товарів чи промислової або торговельної діяльності конкурента, в тому числі й дії, пов`язані з використанням позначень, які в установленому порядку належною особою не було зареєстровано як об`єкти інтелектуальної власності.
7.34. Крім того, Суд враховує, що доказами в судових справах щодо захисту прав на комерційне (фірмове) найменування можуть бути будь-які документи та матеріали пов`язані з використанням комерційного найменування або продукція на якій нанесено комерційне найменування, тощо. Тобто будь-який документ, який би підтверджував ідентифікацію суб`єкта таким позначенням.
7.35. При цьому, Суд також виходить із того, що відповідно до положень Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є вчинення нею дій, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
7.36. Отже, в контексті встановлених обставин справи у даному спорі, виходячи саме з позиції ТОВ "Діджітал Солюшнс", що позначення "KYIVSMARTCITY" є саме комерційним найменуванням цього товариства, Суд зазначає про те, що істотне значення для вирішення даного судового спору має встановлення обставин щодо фактичного використання позивачем у господарському обігу вказаного позначення ("KYIVSMARTCITY") у тому числі і першість його використання та, відповідно, доведення обставин щодо вчинення КП "ГІОЦ" дій, які містять ознаки порушення, передбаченого статтями 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
7.37. Так відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з обґрунтованості Рішення АМК та його висновків щодо відсутності підстав для початку розгляду справи про захист від недобросовісної конкуренції. Суди визнали обґрунтованими висновки АМК про те, що за результатами проведеного за заявою позивача дослідження встановлено, що КП "ГІОЦ" використовувало позначення "КИЇВ СМАРТ СІТІ" (Kyiv Smart City) на підставі виконання міських цільових програм, визначених Київською міською радою. У зв`язку з втратою чинності Договору КП "ГІОЦ" 05.01.2021 провело повну деінсталяцію комп`ютерної програми "KyivSmartCity", на підтвердження чого надало копію акта видалення програмного забезпечення мобільного додатку "KyivSmartCity". Напис "KyivSmartCity" в сервісі App Store міститься у рядку "Пошук", проте сам мобільний додаток "KyivSmartCity" фактично відсутній у сервісах Google Play та App Store, що унеможливлює його використання КП "ГІОЦ" в господарській діяльності. Вказані обставини в сукупності свідчать про відсутність у діях КП "ГІОЦ" ознак порушення статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення неправдивих відомостей в сервісах Google Play та App Store, що, в свою чергу, є підставою для відмови в порушенні АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.38. Судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша, п`ята статті 236 ГПК України).
7.39. З огляду на встановлені АМК у оспорюваному рішенні обставини, судами не встановлено, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підстав для скасування чи визнання недійсним рішення АМК про відмову в розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеної в листі АМК України від 11.05.2021 №127-26/08-7209, у зв`язку з чим визнали позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та спростованими належним чином і в установленому законом порядку відповідачем.
7.40. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди також виходили з того, що будь-яких доказів на підтвердження того, що позначення "KYIVSMARTCITY" є саме комерційним найменуванням позивача, за захистом права на яке він звернувся до АМК та з даним позовом до суду, ТОВ "Діджітал Солюшнс" не надано. Як і не надано доказів того, що саме під цим позначенням "KYIVSMARTCITY", Комерційним найменуванням - позивач, як суб`єкт, вирізняється серед інших осіб на ринку.
7.41. Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду з позовом ТОВ "Діджітал Солюшнс" вказувало на те, що позначення "KYIVSMARTCITY" використовується ним для позначення відповідної продукції. На обґрунтування чого позивач посилався на договір про спільну діяльність щодо впровадження і використання мобільного додатку "KyivSmartCity" як програмного модулю АСОП від 25.02.2019 № 4607 та на ліцензійний договір від 28.12.2020 №12/20, за яким ТОВ "Діджітал Солюшнс" надає товариству з обмеженою відповідальністю "СІВІС" невиключну строкову ліцензію на використання комп`ютерної програми "KYIVSMARTCITY 2.0".
7.42. Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами та встановивши що: за договором про передання майнових прав від 25.02.2019 №27/02-19, ТОВ "Діджітал Солюшнс" отримано саме авторське право на об`єкт авторського права - комп`ютерну програму "KYIVSMARTCITY" і саме цей об`єкт інтелектуальної власності використовувало КП "ГІОЦ" за договором про спільну діяльність щодо впровадження і використання мобільного додатку "KyivSmartCity", як програмного модулю АСОП від 25.02.2019 №4607 (з метою надання користувачам АСОП інформаційних послуг, закріплення та розширення своєї частки на ринку послуг та отримання від надання цих послуг прибутку), дійшли обґрунтованих висновків щодо недоведення ТОВ "Діджітал Солюшнс" обставин, що позначення "KYIVSMARTCITY" є саме комерційним найменуванням позивача.
7.43. Суд касаційної інстанції зазначає, що право позивача на майнові права на комп`ютерну програму "KYIVSMARTCITY", як на об`єкт авторського права та, відповідно, передання права на використання комп`ютерної програми "KYIVSMARTCITY 2.0", як і Свідоцтво №92713 про реєстрацію за позивачем авторського права на твір - комп`ютерної програми "KYIVSMARTCITY" не є належним доказом на підтвердження обставин щодо використання ТОВ "Діджітал Солюшнс" позначення "KyivSmartCity" в якості свого Комерційного найменування.
7.44. Таким чином, з огляду на повідомлену ТОВ "Діджітал Солюшнс" інформацію та враховуючи обставини встановлені судами щодо непідтвердження ідентифікації позивача, як суб`єкта господарювання, позначенням "KyivSmartCity", Суд не вбачає порушень судами норм матеріального права щодо висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем обставин, що його права на такий об`єкт інтелектуальної власності, як Комерційне найменування, є порушеними.
7.45. Так, в контексті доводів касаційної скарги, у розгляді даної справи колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17, згідно з якою: "господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм".
7.46. Суд враховує, що у кожному конкретному випадку судом досліджуються обставини щодо наявності чи відсутності підстав в органу АМК для висновку про те, що заява про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не відповідає встановленим Комітетом вимогам і це перешкоджає її розгляду.
7.47. У постанові від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду також наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган Антимонопольного комітету України має враховувати при ухваленні рішень.
7.48. Перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
7.49. Отже, спеціально-дозвільний принцип, встановлений у статті 19 Конституції України передбачає зобов`язання органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією або ж законами України. Норми Конституції не містять прямої безпосередньої вказівки на можливість багатоваріантної поведінки при здійсненні органами державної влади своїх повноважень. Водночас реалізація окремих повноважень може залежати від оцінки відповідної потреби їх застосування з метою належної реалізації вимог закону. Свобода розсуду є необхідною для здійснення цілого ряду завдань, які мають бути виконані при здійсненні державної влади. Проте однією з вимог до здійснення дискреційних повноважень є вимога до суб`єкта владних повноважень використовувати дискреційні повноваження з метою, з якою воно було надано, зокрема, згідно з відповідним законом.
7.50. Суд у розгляді даного спору також звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2019 зі справи №922/1966/18 згідно з якою: "розглядаючи позов про визнання недійсним Рішення АМК, господарський суд має не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку Товариства, а зобов`язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним (стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
7.51. Отже, саме до повноважень органів АМК віднесено вирішення питання щодо початку розгляду справи, здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону № 2210, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог (близька за змістом правова позиція суду є послідовною та викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19).
7.52. Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами надавалася оцінка вагомим і ключовим доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.
7.53. Зокрема, як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій перевірено дотримання органами АМК України вимог законодавства під час прийняття рішення про відмову в розгляді справи, викладеного в листі АМК України від 11.05.2021 №127-26/08-7209, у якому, з огляду на свої дискреційні повноваження, останній навів мотиви та обґрунтував підстави прийняття ним такого рішення.
7.54. Також Суд зазначає, що стаття 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачає, що неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб`єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб`єкта господарювання.
7.55. Отже, з огляду на те, що спір у справі виник у сфері конкурентних правовідносин щодо захисту прав інтелектуальної власності, до предмета доказування у цій справі також входять обставини, пов`язані з доведенням факту першості заявника у використанні цього позначення у господарському обігу та здобуття ним репутації на певному ринку; з підтвердженням документально факту використання відповідачем чужого позначення у господарській діяльності; відсутність дозволу особи, яка має право на використання позначення та право забороняти використання позначення іншим особам; можливість змішування товарів і діяльності порушника з товарами і діяльністю заявника.
7.56. Відсутність доказів стосовно хоча б однієї складових ознак правопорушення, унеможливлює застосування статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" до тих правовідносин, які виникають у зв`язку з використанням будь-якого позначення. При цьому між відповідними суб`єктами господарювання обов`язкова наявність відносин конкуренції та/або наміри відповідача у антимонопольній справі щодо набуття конкурентних переваг на відповідному ринку.
7.57. Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.08.2021 зі справи №922/1966/18 та зазначає про те, що згідно з конкурентним законодавством, а саме: відповідно до статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" позначення отримує захист у конкурентних відносинах, а не як самостійний об`єкт інтелектуальної власності. Ключовим, у даному випадку, є питання щодо добросовісності/недобросовісності використання суб`єктами господарювання такого позначення у господарській діяльності.
7.58. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили із загального права особи на користування результатами власної діяльності та виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України в сфері захисту від недобросовісної конкуренції.
7.59. Отже, суди попередніх інстанцій перевірили дії АМК на відповідність законодавству України та визнали відсутніми підстави для визнання недійсним рішення АМК. Зокрема, і з огляду на недоведення обставин щодо використання ТОВ "Діджітал Солюшнс" позначення "KyivSmartCity" в якості свого Комерційного найменування. Так і з огляду на встановлені АМК у Рішенні обставини, що КП "ГІОЦ" використовувало позначення "КИЇВ СМАРТ СІТІ" (Kyiv Smart City) на підставі виконання міських цільових програм, визначених Київською міською радою; у зв`язку з втратою чинності Договору КП "ГІОЦ" 05.01.2021 провело повну деінсталяцію комп`ютерної програми "KyivSmartCity", на підтвердження чого надало копію акта видалення програмного забезпечення мобільного додатку "KyivSmartCity"; напис "KyivSmartCity" в сервісі App Store міститься у рядку "Пошук", проте сам мобільний додаток "KyivSmartCity" фактично відсутній у сервісах Google Play та App Store, що унеможливлює його використання КП "ГІОЦ" в господарській діяльності.
7.60. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги в частині необхідності формування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених в розділі 4.1.2, 4.1.3 цієї постанови норм права, з огляду на те, що доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до вільного тлумачення скаржником положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" і ніяким чином не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині того, що оскільки позивачем у контексті спірних правовідносин не доведено обставин, що його права на такий об`єкт інтелектуальної власності, як Комерційне найменування, є порушеними, і за вказаних обставин АМК відмовляючи у розгляді справи діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом.
7.61. Крім того, відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
7.62. Зокрема, Правилами розгляду заяв і справ встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами АМК відповідно до законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України" та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.
7.63. Верховний Суд під час оцінки доводів, зазначених у пунктах 4.1.2, 4.1.3, 4.1.5 цієї Постанови також враховує виключні повноваження органів АМК України щодо встановлення наявності/відсутності в діях суб`єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оцінки та кваліфікації цих дій/бездіяльності/рішення, повноваження проводити розслідування за цими заявами і справами, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
7.64. При цьому Верховний Суд також відзначає, що міра, до якої АМК України має виконати обов`язок щодо надання мотивованої відповіді про відмову в розгляді справи, може бути різною залежно від характеру рішення і, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
7.65. Суд зазначає, що положеннями статей 35, 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" врегульовано питання щодо порядку розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та підстави для початку розгляду справи. Водночас виходячи із положень статей 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо переліку повноважень АМК та положень статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також з урахуванням встановлених судами обставин щодо непідтвердження, викладених у заяві ТОВ "Діджітал Солюшнс" ознак недобросовіної конкуренції зі сторони КП "ГІОЦ", приймаючи рішення про відмову у розгляді справи та керуючись пунктом 20 Правил розгляду заяв і справ, АМК у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом і прийнято рішення про відмову у розгляді справи.
7.66. З огляду на наведене, Суд зазначає, що у даному випадку, такі доводи зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність Компанією фактів зазначених у заяві для кваліфікації дій КП "ГІОЦ" як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого статтями 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі і встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.
7.67. Зважаючи на наведене, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правових висновків щодо застосування вказаних скаржником у розділі 4.1.2 цієї постанови норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах. Таким чином доводи касаційної скарги Верховним Судом відхиляються.
7.68. Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2020 у справі №280/5161/19, від 16.12.2020 у справі №520/10587/19 та від 05.02.2021 у справі №400/2863/19, то Верховний Суд зазначає таке.
7.69. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.70. Що ж до наведеного, то Верховний Суд зазначає таке.
7.71. За доводами скаржника судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір", без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах від 05.06.2020 у справі №280/5161/19, від 16.12.2020 у справі №520/10587/19 та від 05.02.2021 у справі №400/2863/19.
7.72. Скаржник зазначає про те, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції неправильно визначили кількість позовних вимог у даному спорі та, відповідно, не правильно здійснили обрахунок судового збору, який підлягає сплаті за подання позовної заяви. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій незаконно встановили вимоги позивачу щодо сплати судового збору за подання позову у цій справі, виходячи як з двох немайнових вимог.
7.73. Зокрема, за твердженням скаржника, судами не враховано висновок Верховного Суду у справі №280/5161/19, згідно з яким: "вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою".
7.74. Так у справі, яка переглядається, позивачем заявлено дві немайнові вимоги: 1) про визнання недійсною викладеної в листі АМК від 11.05.2021 №126-26.13/07-10196 відмови державного уповноваженого АМК Нечитайла О. у розгляді справи за заявою ТОВ "Діджітал Солюшнс" стосовно можливих ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях КП " ГІОЦ"; 2) про зобов`язання АМК розглянути справу про недобросовісну конкуренцію за попереднім зверненням (матеріалами) ТОВ "Діджітал Солюшнс".
7.75. Суд у розгляді даного питання, в контексті доводів касаційної скарги звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 та враховує виключні повноваження органів АМК України щодо встановлення наявності/відсутності в діях суб`єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оцінки та кваліфікації цих дій/бездіяльності/рішення, повноваження проводити розслідування за цими заявами і справами, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
7.76. Водночас у цій справі позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним рішення АМК, прийнятого за результатами розгляду заяви та про спонукання АМК до відкриття справи за його заявою.
7.77. У даному спорі Суд, з огляду на суть заявленої вимоги та юридичні наслідки її задоволення та враховуючи дискреційні повноваження органу Антимонопольного комітету України з вирішення питання щодо прийняття заяви до розгляду (рішення про початок розгляду справи), здійснення якої не може підмінятися іншим органом (у тому числі, й судом), і яка передує прийняттю заяви до розгляду, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обраний спосіб захисту не є ефективним, оскільки така вимога спрямована на те, щоб примусити суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту (у даному випадку перейти до стадії розгляду справи за заявою позивача), що не допускається з урахуванням дискреційних повноважень органу АМК.
7.78. Суд зазначає, що посилання скаржника на висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, колегією суддів відхиляються з огляду на відмінності у основних принципах та завданнях адміністративного (захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень керуючись принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень) та господарського судочинства (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у спорах між суб`єктами, які здійснюють господарську або іншу економічну діяльність, керуючись принципом диспозитивності та змагальності сторін).
7.79. Частиною першою статті 162 ГПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
7.80. Відповідно до частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
7.81. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір".
7.82. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
7.83. Водночас, виходячи з принципу диспозитивності господарського судочинства, який передбачає розгляд судом справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та друга статті 14 ГПК України).
7.84. Отже, виходячи з того, що позивачем заявлено фактично дві немайнові вимоги, які об`єднано між собою підставою виникнення (визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії), Суд не вбачає порушення судами норм процесуального права в частині визначення суми судового збору, яка підлягає оплаті при поданні позову у даній справі, як з двох вимог немайнового характеру.
7.85. Підсумовуючи наведене вище, Верховний Суд також наголошує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
7.86. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
7.87. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
7.88. Відтак, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
7.89. Під час визначення подібності правовідносин, Верховний Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
7.90. Також з огляду на змістовний критерій даної справи та справ на які посилається скаржник (№280/5161/19, №520/10587/19 та №400/2863/19) в контексті спірних правовідносин та правового регулювання щодо застосування статей 4, 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у справі, що розглядається та правового регулювання щодо застосування положень статті 43 Податкового кодексу України у справах на які посилається скаржник, Верховний Суд не вбачає подібності ні у правозастосуванні (за змістовним критерієм) ні за суб`єктним складом спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору).
7.91. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
7.92. Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Діджітал Солюшнс" у цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
7.93. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.
7.94. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
7.95. Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
7.96. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
7.97. У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до вільного тлумачення норм матеріального та процесуального права.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених судами попередніх інстанцій висновків та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі рішень.
8.4. Оскільки місцевий та апеляційний господарські суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Діджітал Солюшнс" та залишення судових рішень попередніх інстанцій без змін.
9. Судові витрати
9.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі №910/11453/21, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі №910/11453/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко