ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/11648/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі
за позовом виконуючого обов`язки прокурора Миколаївської області в особі Кабінету Міністрів України до: 1) Миколаївської обласної державної адміністрації, 2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування реєстраційних записів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Виконуючий обов`язки прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України"), в якому просив:
1) визнати протиправним і скасувати розпорядження виконуючого функції і повноваження голови Миколаївської ОДА від 24.05.2019 № 163-р "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДП "Адміністрація морських портів України" для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (будівництво причалу № 8 під перевантажувальний комплекс генеральних вантажів та подальшого їх обслуговування) по вул. Заводська, 23 в Заводському районі, м. Миколаєва";
2) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 28.05.2019 № 31778343 про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, за ДП "Адміністрація морських портів України";
3) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 28.05.2019 № 31778152 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, за Миколаївською ОДА.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження не відповідає вимогам статей 79 79-1 Земельного кодексу України, статті 14 Водного кодексу України, оскільки стосується розпорядження земельною ділянкою, що є донною поверхнею Бузького лиману, який належить до внутрішніх морських вод України, розпорядження якими належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Отже, спірне розпорядження має бути скасовано і, відповідно, вчинені на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи також підлягають скасуванню.
1.3. Виконуючий обов`язки прокурора Миколаївської області також подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- накласти арешт на земельну ділянку площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, по вул. Заводська, 23 у м. Миколаєві, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі їх поділу чи об`єднання з іншими ділянками);
- заборонити Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, по вул. Заводській, 23 у м. Миколаєві;
- заборонити ДП "Адміністрація морських портів України" вчиняти із земельною ділянкою площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, дії, спрямовані на зміну цільового призначення цієї земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.
1.4. Обґрунтовуючи заяву, прокурор зазначив, що на сьогодні ДП "Адміністрація морських портів України" у зв`язку із неправомірним ухваленням Миколаївською ОДА спірного розпорядження отримано повноцінні права користувача земельної ділянки із можливістю розміщення на ній будівель і споруд, тобто забудови, беззаперечне проведення чого підтверджується визначеною у клопотанні ДП "Адміністрація морських портів України" про надання земельної ділянки у постійне користування з метою - будівництво причалу. Однак реалізація наведеного унеможливить досягнення мети звернення із цим позовом до суду, адже у разі забудови спірної ділянки її користувач зможе оформити правовстановлюючі документи на відповідні об`єкти нерухомості, що у подальшому взагалі змінить межі водного об`єкта і призведе до зменшення площі Бузького лиману.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 (суддя Трофименко Т. Ю.) заяву виконуючого обов`язки прокурора Миколаївської області про забезпечення позову задоволено частково; заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно (Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, по вул. Заводській, 23 у м. Миколаєві (у тому числі у разі їх поділу чи об`єднання з іншими ділянками); заборонено Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради та Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, по вул. Заводській, 23 у м. Миколаєві; заборонено ДП "Адміністрація морських портів України вчиняти із земельною ділянкою площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, дії, спрямовані на зміну цільового призначення цієї земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також вести на ній будь-які будівельні роботи. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
2.2. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником доведено необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон. У частині відмови суд зазначив, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту за вжитих заборон є передчасними, адже наведені у поданій заяві обставини виключають підстави для висновку про необхідність додаткового обтяження спірної земельної ділянки арештом для недопущення можливості розпоряджатися нею шляхом відчуження чи передачі у користування іншій особі за час вирішення цього спору.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (колегія суддів у складі: Яковлєв М. Л., Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.) ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
2.4. Постанову мотивовано тим, що наведені прокурором обґрунтування щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову значною мірою збігаються з обґрунтуванням його позовних вимог, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не можуть вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Застосування заявлених заходів забезпечення позовну не призведе до ефективного захисту порушених прав позивача (Кабінету Міністрів України), а навпаки, може мати негативні наслідки через вжиття заходів до забезпечення позову, як для позивача так і для ДП "Адміністрація морських портів України", оскільки, по-перше, вжиття таких заходів зумовить порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль і матеріальних затрат, зокрема внаслідок невиконання ДП "Адміністрація морських портів України" зобов`язань перед підрядниками; по-друге, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 213-р затверджено план заходів із виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020" у 2015 році. Так, одним із заходів на виконання Програми є будівництво спірного причалу № 8, за яке відповідає Міністерство інфраструктури України. У матеріалах справи міститься погоджений Міністерством інфраструктури України План розвитку морського порту Миколаїв на коротко - (5 років), середньо - (10 років) та довгострокову (25 років) перспективу, відповідно до якого передбачено будівництво причалу № 8 Миколаївського морського порту. Отже, будівництво ДП "Адміністрація морських портів України" причалу № 8 узгоджується як із Програмою діяльності Кабінету Міністрів України так і з Планом розвитку морського порту Миколаїв, тобто позивач є заінтересованою особою щодо закінчення будівництва причалу № 8. За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що без вжиття відповідних заходів внаслідок задоволення позову зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, не узгоджується з викладеним.
3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
3.1. Перший заступник прокурора міста Києва у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема статей 13 86 136 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На думку скаржника, суд не врахував, що у разі застосування заходів забезпечення позову Миколаївська ОДА не зазнає можливих збитків, пов`язаних із приведенням спірної земельної ділянки у попередній стан.
Скаржник наголошує, що підставою позову у даній справі є порушення вимог чинного законодавства під час передачі спірної земельної ділянки у постійне користування ДП "Адміністрація морських портів України" (перевищення Миколаївською ОДА своїх повноважень), а наявність у Плані заходів будівництва причалу № 8 не дає державному підприємству права користуватися спірною земельною ділянкою всупереч вимогам закону і не впливає на законність/незаконність оскаржуваного розпорядження.
4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
4.1. 05.03.2020 від ДП "Адміністрація морських портів України" із пропуском строку (до 21.02.2020), встановленого на підставі частини 4 статті 294 ГПК України в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020, надійшов відзив на касаційну скаргу, який залишається касаційним судом без розгляду на підставі статей 118, 119 цього Кодексу, у зв`язку із відсутністю поважних причин пропуску строку та за відсутності клопотання про його поновлення.
5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.
5.3. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
5.4. Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
5.5. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
5.6. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
5.7. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
5.8. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.
5.9. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
5.10. Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
5.11. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що станом на сьогодні за відповідачем-2 зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою із можливістю її забудови, а наявність затверджених управлінням містобудування та архітектури Миколаївської обласної ради містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту підтверджує вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на реалізацію отриманих прав користувача спірної земельної ділянки з метою досягнення мети її отримання - забудови. Тобто, наявні у матеріалах справи документи підтверджують існування реальної можливості вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки, що у разі задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить уже необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких фактично на державу буде неправомірним.
5.12. Апеляційний господарський суд доводів суду першої інстанції не спростував та дійшов неправомірних висновків про відсутність підстав для відмови у забезпеченні позову. При цьому посилання суду на понесення ДП "Адміністрація морських портів України" затрат, пов`язаних із невиконанням своїх зобов`язань перед підрядниками; на розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 213-р, яким затверджено план заходів на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020" у 2015 році, на погоджений Міністерством інфраструктури України План розвитку морського порту Миколаїв на коротко - (5 років), середньо - (10 років) та довгострокову (25 років) перспективу, відповідно до якого передбачено будівництво причалу № 8 Миколаївського морського порту, не може бути належним обґрунтуванням відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з урахуванням предмета позову - про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування реєстраційних записів та підстав позову - перевищення Миколаївською ОДА повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
5.13. Зважаючи на викладене, висновки апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є неправомірними.
5.14. Отже, суд апеляційної інстанції, розглядаючи відповідну заяву про забезпечення позову, припустився неправильного застосування норм процесуального права, а саме статей 136 137 ГПК України, що згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування ухвали місцевого господарського суду у даній справи суд апеляційної інстанції здійснив за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 ГПК України, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією і зазначеної норми процесуального права. Натомість ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою і такою, що відповідає нормам чинного процесуального законодавства.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до частини 4 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
6.2. З урахуванням викладеного постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову має бути залишена без змін.
7. Судові витрати
7.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 300 301 306 308 312 314 315 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 910/11648/19 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/11648/19 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя І. Кушнір