№ 910/11681/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11681/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників справи

позивача - Ліпінський Є.В.,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020

(головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Сітайло Л.Г.)

у справі №910/11681/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Балтик Груп"

про припинення правовідносин шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання припиненими зобов`язання, що виникли з кредитного договору №610-34 від 24 жовтня 2006 року, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з 18.08.2015 на загальну суму 6 562 022, 15 грн на підставі ст.ст. 16 601 ЦК України, ст.203 ГК України та ст.ст. 42, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 04 жовтня 2006 року між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ройланс-Україна" (попередня назва ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА") (позичальник, позивач) було укладено договір про надання кредиту № 610-34 від 24.10.2006 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти в сумі 20 000 000,00 грн з 24.10.2006 по 21.10.2016 для придбання об`єктів нерухомості (п. 1.1 кредитного договору).

2.2. 14 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА" (клієнт, позивач) було укладено договір банківського рахунку № 26008312569301 .

2.3. 12 лютого 2015 року на підставі постанови правління Національного банку України №96"Про віднесення ПАТ"Енергобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.02.2015 №29 щодо запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ"Енергобанк" та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 12.06.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.06.2015 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" від 12.08.2015 заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором станом на 12.08.2015 становила 7 491 324,92 грн.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" від 18.03.2015 №34/4826 на поточному рахунку позивача, відкритому у відповідача, знаходилися грошові кошти у розмірі 6 562 022,15 грн.

2.4. 17 серпня 2015 року позивач направив банку (відповідачу) заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли з кредитного договору №610-34 від 24.10.2006, шляхом зарахування з 18.08.2015 за рахунок зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі договору банківського рахунку №26008312569301 від 14.04.2014, на загальну суму 6 562 022,15 грн, яка була отримана банком (відповідачем) 18.08.2015, що підтверджується заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.08.2015 та відповіддю відповідача №2998/5 від 11.12.2017 на адвокатський запит, які наявні у матеріалах справи.

3. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 позов задоволено повністю. Визнано припиненими зобов`язання, що виникли з кредитного договору №610-34 від 24.10.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ройланс-Україна" та Публічним акціонерним товариством "Енергобанк", шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з 18.08.2015 на загальну суму 6 562 022,15 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА" 1921,00 грн судового збору.

3.2. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" від 12.08.2015 заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором станом на 12.08.2015 становить 7 491 324,92 грн;

- згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" від 18.03.2015 №34/4826 на поточному рахунку позивача, відкритому у відповідача, знаходяться кошти у розмірі 6 562 022,15грн;

- вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА" у сумі 7 491 324,92 грн, які виникли за кредитним договором №610-34 від 24 жовтня 2006 року, та вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА" до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" у сумі 6 562 022,15 грн, які виникли на підставі договору банківського рахунку, є зустрічними, однорідними та строк виконання яких настав.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд зазначив, що частиною 1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Наслідками початку процедури виведення Фондом банку з ринку та запровадження стосовно банку тимчасової адміністрації є нездійснення під час тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Отже, за висновком апеляційного господарського суду, процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку, розпочинається в день прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідного рішення і саме з цього дня настають передбачені законодавством наслідки запровадження тимчасової адміністрації щодо неплатоспроможного банку.

Рішення "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" прийнято правлінням Національного банку України 12.06.2015, в той час як із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли з кредитного договору №610-34 від 24.10.2006 позивач звернувся лише 17.08.2015. Отже, позивач звернувся до відповідача з майновою вимогою вже після запровадження стосовно відповідача тимчасової адміністрації. Заборона на здійснення, в тому числі таких дій, передбачена наведеною вище нормою (пункт 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 залишити в силі.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах:

- №910/13547/17 від 16.05.2018,

- №910/15361/17 від 24.05.2018 та

- №910/18160/17 від 18.07.2018.

А також, згідно з доводами скаржника, суд апеляційної інстанції помилково застосував ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тоді як повинен був застосувати ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у якій визначено наслідки початку ліквідації банку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VIIІ (набрав чинності з 12.08.2015) внесено зміни до ст.602 ЦК України та доповнено ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пунктом 8.

Отже, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги на підставі п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

4.3. Відзиви на касаційну скаргу відповідач та третя особа не подали.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частин 1, 2 ст.300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції касаційне провадження зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №198/305/15-ц з підстав, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 08.07.2020.

У постанові від 01.09.2020 у справі №198/305/15-ц Верховний Суд, розглядаючи справу у складі Великої Палати, покликався на приписи п.4 ч.5 ст.36 та п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній з 12.08.2015) (пункти 48-49 постанови).

Так, за змістом п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній з 12.08.2015 (тобто на дату звернення позивача із заявою про зарахування) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

5.3. Скаржник у касаційній скарзі правильно зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тоді як повинен був застосовувати ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у якій визначено наслідки початку ліквідації банку.

Правильним є аргумент позивача про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків щодо застосування ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/13547/17, від 24.05.2018 у справі №910/15361/17 та від 18.07.2018 у справі №910/18160/17.

5.5. У наведених постановах Верховного Суду викладено правову позицію щодо застосування п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній з 12.08.2015).

Так, Верховний Суд зазначав, що цим пунктом передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку, а саме:

- наявність заяви про зарахування зустрічних вимог;

- вимоги мають бути зустрічними та однорідними;

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- договірне списання з рахунку передбачено умовами договору.

5.6. Задовольнивши позов, суд першої інстанції встановив існування сукупності умов, за наявності яких можливо здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами спору.

Вимоги Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА" у сумі 7 491 324,92 грн, які виникли за кредитним договором №610-34 від 24 жовтня 2006 року та вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА" до Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" у сумі 6 562 022,15 грн, які виникли на підставі договору банківського рахунку №26008312569301 від 14.04.2014 є зустрічними, однорідними та строк виконання яких настав.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що зобов`язання, які виникли з кредитного договору №610-34 від 24.10.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту отримання відповідачем вимоги 18.08.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 6 562 022,15 грн, які виникли на підставі договору банківського рахунку №26008312569301 від 14.04.2014.

За цих обставин, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про визнання припиненими зобов`язання, що виникли з кредитного договору №610-34 від 24.10.2006 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з 18.08.2015 на загальну суму 6 562 022,15 грн підлягають задоволенню.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ст.312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.ч.2, 5 ст.236 ГПК України).

6.2. За наведених вище у розділі 5 цієї постанови обставин, висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86 236 269 282 ГПК України, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови, що оскаржується.

6.3. В свою чергу, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що склалися між сторонами спору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, як наслідок, прийняв обґрунтоване та законне судове рішення, помилково скасоване апеляційним господарським судом.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, натомість рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 ГПК України, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу, обов`язок з відшкодування понесених скаржником судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі №910/11681/19 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі №910/11681/19 залишити в силі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (ідентифікаційний код - 19357762, адреса місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (ідентифікаційний код - 33835113, адреса місцезнаходження - 04070, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 56) 3 842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Н. Губенко

І. Кондратова