ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11817/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Вронська Г. О.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.
та представників:
позивача - Пруська Т. А., Засядьвовк А. І.
відповідача - Фокіна О. С.
третьої особи 1 - не з`явився
третьої особи 2 - Жовтун О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Гончаров С. А., Станік С. Р.)
у справі № 910/11817/22
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
про стягнення 4 464 002,42 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (з урахуванням уточнень до позовної заяви) у розмірі 4 245 883,59 грн за поставлену у період з 01.12.2021 по 09.02.2022 електричну енергію, а також нарахованих за невиконання вказаного обов`язку пені в сумі 16 798,63 грн, 15% річних в сумі 12 598,97 грн та інфляційних втрат в сумі 35 037,14 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що:
- з огляду на припинення дії укладеного між відповідачем (споживачем) та третьою особою 2 (постачальником) договору про постачання електричної енергії споживачу № 41981015ПВ від 12.12.2018 та неукладення відповідачем договору на постачання електроенергії з іншим постачальником, в силу положень чинного законодавства відповідача було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" (позивач);
- з огляду на вказане, між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який (договір) діяв до укладення відповідачем договору на постачання електроенергії з іншим постачальником;
- відповідач має обов`язок оплатити спожиту у спірний період електричну енергію саме позивачу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 4 245 883,59 грн, пеню у розмірі 16 798,63 грн, 15% річних у розмірі 12 598,97 грн, в іншій частині позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції встановив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що дію договору та постачання електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" споживачу припинено з 01.12.2021 (останнім днем дії договору було 30.11.2021), з огляду на що спожиті відповідачем у спірний період обсяги електроенергії він має оплатити саме позивачу, а позивач має право на стягнення як вартості вказаної електричної енергії, так і нарахованих за прострочення виконання обов`язку по її оплаті, відсотків річних та пені у заявлених позивачем до стягнення сумах.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат суд першої інстанції виходив з того, що індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, а якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці, тобто у випадку, коли час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) такий неповний місяць не нараховується індекс інфляції на суму боргу, проте так як позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 10.02.2022 по 23.02.2022, підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні.
6. Разом з цим, суд першої інстанції визнав необґрунтованими твердження відповідача про те, що дію договору про постачання електричної енергії не було припинено, оскільки:
- в матеріалах справи міститься копія списку відправлення рекомендованих листів № 2800 та фіскальний чек, датований 04.11.2021, які підтверджують факт направлення третьою особою 2 на адресу відповідача повідомлення про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу № 25/4/7/10/35473 від 03.11.2021;
- незважаючи на те, що відповідач стверджує про продовження дії договору з третьою особою 2, останній спожиту у спірному періоді електричну енергію третій особі 2 не оплачував;
- посилання відповідача у відзиві на долучену до матеріалів справи роздруківку з особистого кабінету та твердження відповідача про те, що наявність попереджень про відключення, що надійшли відповідачу від постачальника підтверджують факт постачання ним електроенергії відповідачу та дії договору у спірний період, суд оцінив критично, оскільки у наданій відповідачем роздруківці з особистого кабінету містяться посилання тільки на договір універсальної послуги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
8. Апеляційний господарський суд, під час апеляційного перегляду справи, враховуючи приписи процесуального законодавства, а також висновки Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення сторонам рівних прав під час судового розгляду, прийняв додані відповідачем до апеляційної скарги докази у справі, а саме: копії рахунку № 41981015/1/1/кор від 31.01.2022, рахунку-розшифровки № 41981015/1/1/кор від 31.01.2022, акта № 41981015/1/1/кор прийняття-передавання товарної продукції за січень 2022, зазначивши про обґрунтованість доводів відповідача щодо неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
9. Так, ухвалюючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах укладенню між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та, відповідно, виникненню у відповідача обв`язку оплатити електричну енергію спожиту у період з 01.12.2021 по 09.02.2022 саме позивачу, має передувати припинення дії укладеного між відповідачем та третьою особою 2 договору про постачання електричної енергії споживачу № 41981015ПВ від 12.12.2018. Відтак, для вирішення спору сторін по суті слід встановити чи був такий договір припинений.
10. Суд апеляційної інстанції встановив, що договір про постачання електричної енергії споживачу № 41981015ПВ від 12.12.2018 (далі Договір) є публічним договором приєднання та був укладений шляхом приєднання відповідача згідно із заявою-приєднання, що не заперечується сторонами.
11. Так, проаналізувавши умови укладеного між відповідачем та третьою особою 2 договору суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умовами Договору третій особі 2 надано право на розірвання Договору у випадку, якщо відповідачем суттєво порушено умови Договору, і не вжито заходів щодо усунення такого порушення протягом 5 робочих днів від дати отримання попередження від третьої особи 2, а таке розірвання можливо шляхом направлення письмового повідомлення яке має бути або надіслано рекомендованим листом, або вручено кур`єром, або вручено особисто під підпис. Датою отримання такого повідомлення має вважатися дата його особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку у якому обслуговується відповідач. При цьому право на розірвання Договору третій особі 2 надано лише у випадку направлення відповідачу відповідної вимоги про усунення порушення умов Договору та не усунення таких порушень відповідачем.
12. Апеляційний господарський суд встановив, що третьою особою 2 до матеріалів справи долучено повідомлення про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу № 25/4/7/10/35473 від 03.11.2021, в якому третя особа 2 зазначила про порушення відповідачем умов Договору в частині вчасного здійснення оплати за електричну енергію та, з огляду на вказане, повідомила про розірвання Договору та припинення постачання електричної енергії з 01.12.2021. На доказ направлення вказаного повідомлення третьою особою 2 надано копії списку відправлення рекомендованих листів № 2800 та фіскального чеку від 04.11.2021.
13. З приводу наведених доказів, суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з положень Договору, які є обов`язковими для сторін, направленню повідомлення про розірвання Договору має передувати направлення відповідної вимоги про усунення порушення умов Договору та не усунення таких порушень відповідачем. Проте доказів направлення третьою особою 2 відповідної вимоги про усунення порушення умов Договору та не усунення таких порушень відповідачем матеріли справи не містять. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що третьою особою 2 не дотримано визначеного Договором порядку його розірвання, що свідчить про те, що такий Договір не припинив свою дію 01.12.2021.
14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи зі змісту п.13.8 Договору, датою отримання повідомлення про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу № 25/4/7/10/35473 від 03.11.2021, яке було направлено поштою, є дата його особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку у якому обслуговується відповідач, проте матеріли справи не містять як дати фактично вручення такого повідомлення, так і дати у яку вказана кореспонденція була отримана поштовим відділенням відповідача, що унеможливлює визначення дати з якої Договір міг би бути розірваний.
15. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що з повідомлення про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу № 25/4/7/10/35473 від 03.11.2021 слідує, що суттєвим порушенням Договору третя особа 2 вважає порушення відповідачем умов Договору в частині вчасного здійснення оплати за електричну енергію, проте доказів вказаного матеріали справи не містять.
16. При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, з матеріалів справи слідує, що між відповідачем та третьою особою 2 були наявні суперечності щодо обсягів поставленої електричної енергії, зокрема, у листі № 115-71К від 30.12.2021 відповідач просив третьою особу 2 здійснити перерахунок обсягів електричної енергії у зв`язку з її подвійним нарахуванням з червня 2021 року. Водночас наданими суду апеляційної інстанції копіями рахунку № 41981015/1/1/кор від 31.01.2022, рахунку-розшифровки № 41981015/1/1/кор від 31.01.2022, акта № 41981015/1/1/кор прийняття-передавання товарної продукції за січень 2022 року підтверджено проведення третьою особою 2 корегування обсягів поставленої у період з червня по листопад 2021 року електричної енергії в бік зменшення обсягів, що свідчить про небезпідставність тверджень відповідача про подвійне нарахування третьою особою 2 з червня 2021 року електричної енергії та ставить під сумніви твердження третьої особи 2 про порушення відповідачем умов Договору в частині вчасного здійснення оплати за електричну енергію, що в свою чергу позбавляє її права на розірвання Договору в односторонньому порядку.
17. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданими відповідачем документами, а саме попередженням про припинення електроживлення № 2011718203 від 14.01.2022, попередженням про припинення постачання електричної енергії № 41981015/12/2021 (вих.№ 25/4/20/40516 від 09.12.2021 та витягом з особистого кабінету відповідача на сайті Yasno слідує, що у період після 01.12.2021, тобто у той період, коли за твердженням третьої особи 2 Договір припинив свою дію, нею відповідачу виставлялись попередження про відключення електричної енергії за Договором, тобто фактично вчинялись дії, які спростовують твердження третьої особи 2 про припинення нею Договору в односторонньому порядку.
18. З огляду на наведене колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що наявними у матеріалах справи доказами в їх сукупності не підтверджується факт розірвання Договору з 01.12.2021, що свідчить про безпідставність віднесення відповідача до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії", та, відповідно, спростовує як твердження про те, що в силу положень чинного законодавства з 01.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", так і про те, що відповідач має обов`язок оплатити спожиту у період з 01.12.2021 по 09.02.2022 електричну енергію саме позивачу.
19. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 245 883,59 грн за поставлену у період з 01.12.2021 по 09.02.2022, але неоплачену електричну енергію, а також пені в сумі 16 798,63 грн, 15% річних в сумі 12 598,97 грн та інфляційних втрат в сумі 35 037,14 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
20. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2023.
21. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини восьмої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії".
22. Також доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Позиція інших учасників справи
23. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
24. Третя особа 2 (ТОВ "Київські енергетичні послуги") подала письмові пояснення на касаційну скаргу у яких підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
25. 14.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" надійшли додаткові письмові пояснення із запереченнями проти доводів касаційної скарги.
26. 04.10.2023 від скаржника до Верховного Суду надійшли письмові пояснення щодо касаційної скарги у яких останній підтримав доводи касаційної скарги.
27. 04.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" надійшли додаткові письмові пояснення у яких третя особа 2 підтримала доводи касаційної скарги.
28. 05.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" надійшли додаткові письмові пояснення з обґрунтуванням наявності підстав для закриття касаційного провадження.
29. Третя особа 1 (ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
30. Позивач з 01.01.2019 здійснює діяльність на підставі ліцензії постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018.
31. Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила), затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, іншими нормативно-правовими актами України.
32. Відповідно до п.1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
33. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (3.1.9. ПРРЕЕ).
34. Відповідно до п.3.1.6. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, за умови якщо споживач є стороною діючих договорів про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
35. Постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (п.67 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
36. Постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (п.66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
37. У місті Києві єдиним постачальником універсальної послуги є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".
38. Частиною другою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
39. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, зі змінами та доповненням, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01.01.2019 по 31.12.2023.
40. Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що у період з 01.12.2021 по 09.02.2022 у відповідача був відсутній договір з постачальником універсальної послуги (третьої особою 2), так як договір про постачання електричної енергії споживачу № 41981015ПВ від 12.12.2018 припинив свою дію з огляду на направлення третьою особою 2 відповідачу листа № 25/4/7/10/35473 від 03.11.2021, а відтак, в силу положень чинного законодавства з 01.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а відповідач має обов`язок оплатити спожиту у спірний період електричну енергію позивачу.
Позиція Верховного Суду
41. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
42. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
43. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини восьмої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" у подібних правовідносинах.
44. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
45. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
46. Крім того, під час вирішення питання наявності/відсутності висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права процесуальний закон передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.
47. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
48. Разом з тим, під час касаційного розгляду цієї справи Судом установлено, що Верховний Суд здійснював касаційний розгляд справи № 910/8958/20 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний Кооператив "Єнісейська Садиба" про стягнення 654 113,81 грн основного боргу, що утворився у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 27.12.2018 №б/н про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", 72 309,19 грн пені, 49 703,87 грн 15% річних та 36 467,93 грн втрат від інфляції.
49. Ураховуючи критерії подібності правовідносин, про які зазначено вище, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про подібність правовідносин у справі № 910/8958/20 та у справі, яка розглядається.
50. Верховний Суд переглядаючи судові рішення у справі № 910/8958/20 у постанові від 20.09.2021 висловив правову позицію щодо застосування приписів статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" зазначивши таке:
"8.10. За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
8.11. Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
8.12. За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку".
"8.14. За вимогами частини шостої - десятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.
8.15. Розділом 6 Правил № 312 від 14.03.2018 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), встановлений порядок зміни електропостачальника.
8.16. Зокрема, пунктом 6.2.3 Правил № 312 передбачено, що в разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.
8.17. При цьому пунктом 6.2.4 Правил № 312 визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку".
"8.21. Відповідно до пункту 1.2.9 Правил № 312 роздрібного ринку електричної енергії постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
8.22. Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
8.23. Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником".
51. Подібний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21.
52. Разом з цим, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог і передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 зазначив, зокрема, таке:
"8.29. Поряд з тим колегія суддів зазначає, що виходячи із сукупного аналізу положень статей 633 634 641 642 ЦК України та статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в силу вимог Закону можливо у разі настання таких обставин: попередній електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу та у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку.
8.30. Суди ж попередніх інстанцій не дослідили та не з`ясували обставини щодо фактичного споживання відповідачем електричної енергії. Зокрема, на підставі якого договору між сторонами у справі та/або договору з іншим електропостачальником відбувалось споживання електричної енергії відповідачем до серпня 2019 року; обставини щодо підстав припинення таких договірних зобов`язань та відповідно чи є ці обставини такими, що визначені у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та, відповідно, підставою для надання послуг з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Суди також не дослідили обставин щодо обрання/необрання відповідачем іншого електропостачальника та фактично залишили поза увагою те, що у разі доведення позивачем настання обставин передбачених частиною першою статті 64 Закону та відповідно, не доведення обставин щодо обрання останнім іншого електропостачальника, його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" ДП "Укрінтеренерго" з 01.01.2019 є правомірним в силу вимог Закону України "Про ринок електричної енергії".
53. Отже, висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у наведених вище постановах, при цьому колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для формування аналогічного, чи то відмінного правового висновку у спірних правовідносинах.
54. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана у даній справі постанова суду апеляційної інстанції прийнята з урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, однак відповідно до конкретних у даній справі обставин справи, що і призвело до ухвалення відповідного судового рішення про відмову у задоволенні позову.
55. Таким чином, доводи скаржника про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
56. Що стосується доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема приписів частини третьої статті 269 ГПК України, які полягають у безпідставному прийнятті апеляційним господарським судом поданих відповідачем разом з апеляційною скаргою нових доказів, а саме копії рахунку № 41981015/1/1/кор від 31.01.2022, рахунку-розшифровки № 41981015/1/1/кор від 31.01.2022, акта № 41981015/1/1/кор прийняття-передавання товарної продукції за січень 2022 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
57. Відповідно до частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
58. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).
59. Наведені положення чинного процесуального законодавства визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).
60. Верховний Суд сформулював усталену правову позицію про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів поза встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення особою відповідної процесуальної дії з причин, що не залежали від неї, тягар доведення яких покладається на учасника справи (постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
61. Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній з них надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 910/20010/20, від 16.11.2022 у справі № 910/4390/21).
62. Отже, прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних норм, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.
63. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд у цій справі враховував приписи процесуального законодавства, а також висновки Європейського суду з прав людини та з метою забезпечення сторонам рівних прав під час судового розгляду прийняв подані відповідачем докази, зазначивши про обґрунтованість доводів відповідача щодо неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції, що в свою чергу на переконання Суду не призвело до порушення принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, а навпаки сприяло повному та об`єктивному вирішенню цієї справи.
64. Разом з цим, Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, вийшов за межі вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки висновки суду стосовно того, що для встановлення обов`язку відповідача оплатити електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" необхідно встановити припинення дії договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім постачальником, повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.09.2021у справі № 910/8958/20.
65. Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
66. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
67. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
69. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
70. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.
71. За таких обставин, інші доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Розподіл судових витрат
72. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 910/11817/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
Г. О. Вронська