№ 910/12044/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12044/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Круглика В. В. (адвокат),

відповідача - Хомюка П. М. (адвокат),

третьої особи - Іванчика Р. Б. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Грєхова О. А.)

від 16.03.2020

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Алданова С. О., судді: Мартюк А. І., Зубець Л. П.)

від 05.10.2020

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро")

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтар",

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про застосування наслідків нікчемного правочину.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. 02.09.2019 Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтар" (далі - Підприємство) про застосування наслідків нікчемного правочину.

2. Позивач посилався на те, що у квітні 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку повідомила Підприємство про нікчемність: правочинів з припинення дії укладених сторонами п`яти договорів іпотеки від 09.11.2012 (реєстр. № 1353), від 30.12.2012 (реєстр. №№ 20336, 779, 781, 783); правочину з погашення заборгованості Підприємства перед Банком за укладеними сторонами трьома кредитними договорами від 24.12.2009 за рахунок прийняття Банком у власність предмета застави (акцій) за укладеним сторонами договором застави від 27.06.2014. В повідомленні викладена вимога про погашення заборгованості Підприємства перед Банком за трьома кредитними договорами від 24.12.2009, але заборгованість погашено не було.

3. У зв`язку з цим, вважаючи нікчемним правочин з припинення договору іпотеки, наслідком якої є чинність цього договору, та непогашеними зобов`язання за кредитними договорами, Банк просив визнати за собою право іпотеки, яке виникло на підставі укладеного сторонами договору іпотеки від 09.11.2012, права за яким припинені у зв`язку з вчиненням нікчемного правочину.

4. Підприємство проти задоволення позову заперечило, посилаючись на відповідність правочинів з погашення заборгованості та з припинення дії договору іпотеки вимогам законодавства, а також відсутність правових підстав для застосування до спірних правочинів положень ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фактичні обставини справи, установлені судами

5. 24.10.2012 Банк та Підприємство уклали кредитний договір № 70296-20/12-1 (далі - Кредитний договір 1), за умовами якого Банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на таких умовах: сума кредиту 24 500 000 грн; кінцевий термін повернення кредиту - 23.10.2015; ціль використання кредиту - проведення статутної діяльності; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка - 15% річних.

6. 09.11.2012 Банк (іпотекодержатель) та Підприємство (іпотекодавець) уклали договір іпотеки (далі - Договір іпотеки 1), зареєстрований в реєстрі за № 1353, який забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору 1 (а також усіх договорів про внесення змін до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору).

7. В Договорі іпотеки, з урахуванням договору про внесення до нього змін від 22.02.2013, сторони погодили, що:

- іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на вказаних нижче умовах у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за Кредитним договором по поверненню іпотекодержателю суми кредитів, процентів за користування кредитом, пені, штрафу, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з Кредитного договору, включаючи як зобов`язання, передбачені кредитним договором, так і будь-якими договорами про внесення змін до нього змін, в тому числі, щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом, пені, штрафу строку дії Кредитного договору, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов кредитного договору (п. 1.3);

- на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Куліша П., 6, загальною площею 1 526,5 кв. м (п. 2.1.1);

- іпотека припиняється виконанням у повному обсязі основного зобов`язання; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 5.4).

8. Відповідно до положень Договору іпотеки 1, цей предмет іпотеки належить іпотекодавцю відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САЕ № 881686) за індексним номером 467530, виданого 13.02.2013 реєстраційною службою Трускавецького міського нотаріального правління юстиції Львівської області. Право власності на нежитлову будівлю зареєстровано 06.02.2013 реєстраційною службою Трускавецького міського нотаріального правління юстиції Львівської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2013 за індексним номером 499521; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 7050346115, номер запису про право власності: 108029. Узгоджена сторонами оцінка предмета іпотеки становить 27 309 962 грн.

9. Також, на підставі Договору іпотеки 1 на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме земельну ділянку, площею 0,0621 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Куліша П., 6, на якій розташована зазначена вище нежитлова будівля.

10. Згідно положень Договору іпотеки 1, цей предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯД № 469440), виданого Трускавецькою міською радою Львівської області 22.05.2007. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на праві постійного користування землею, договорів оренди землі № 020744600019. Кадастровий номер земельної ділянки: 4611500000:03:012:0001. Цільове призначення - будівництво та обслуговування готелю курортного типу. Згідно звіту про експертну оцінку вартість земельної ділянки складає 908 391 грн. Узгоджена сторонами оцінка предмета іпотеки складає 908 391 грн.

11. 24.12.2009 Банк та Підприємство уклали кредитний договір № 61901-20/9-1 (далі - Кредитний договір 2), відповідно до умов якого Підприємство зобов`язалося в строк по 28.02.2015 повернути кредит в сумі 11 000 000 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому договорі.

12. В забезпечення виконання зобов`язань Підприємства за цим договором, між ним та Банком 30.12.2009 укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 20336 (далі - Договір іпотеки 2), відповідно до якого в іпотеку передано нежитлову будівлю, загальною площею 687,2 кв. м, що розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ , вулиця Леніна, 28-Б/1.

13. 24.10.2012 Банк та Підприємство уклали кредитний договір № 70330-20/12-1 (далі - Кредитний договір 3) зі змінами та доповненнями, відповідно до умов якого Підприємство зобов`язалося в строк до 23.10.2015 повернути кредит в сумі 105 000 000 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому договорі.

14. В забезпечення виконання зобов`язань Підприємства за Кредитним договором 3 сторони уклали:

- договір іпотеки від 30.05.2014, зареєстрований в реєстрі за № 779, відповідно до якого в іпотеку передано офісне приміщення загальною площею 205,2 кв. м, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., 2-Д, приміщення 380, заставною вартістю 1 893 040 грн (далі - Договір іпотеки 3);

- договір іпотеки від 30.05.2014, зареєстрований в реєстрі за № 781, відповідно до якого в іпотеку передано торгово-офісне приміщення, загальною площею 63,7 кв. м, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., 2-Д , приміщення 381, заставною вартістю 616 851 грн (далі - Договір іпотеки 4);

- договір іпотеки від 30.05.2014, зареєстрований в реєстрі за № 783, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв. м, розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Привокзальна, 8, приміщення 2, заставною вартістю 642 376 грн (далі - Договір іпотеки 5).

15. 27.06.2014 Банк та Підприємство уклали посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н. М. договір про розірвання Договору іпотеки 1 (реєстровий № 603).

16. 27.06.2014 Банк та Підприємство уклали договір застави № 75064-23/14-б (далі - Договір застави), за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами 1, 2, 3 Підприємство передало в заставу Банку цінні папери загальною заставною вартістю 136 500 017 грн (далі - Цінні папери), а саме:

- акції Публічного акціонерного товариства "Сінтрон" (далі - ПАТ "Сінтрон") (код ЄДРПОУ 37175982, код ISIN UA4000084404) кількістю 301 700 шт. за ціною 27 457 717 грн;

- акції Публічного акціонерного товариства "Юридичні послуги" (далі - ПАТ "Юридичні послуги") (код ЄДРПОУ 37499765, код ISIN UA4000175947) кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 000 000 грн;

- акції Публічного акціонерного товариства "Сіам-Капітал" (далі - ПАТ "Сіам-Капітал") (код ЄДРПОУ 35723951, код ISIN UA4000149215) кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300 грн.

17. Відповідно до рішення правління Банку від 08.08.2014 про врегулювання заборгованості відповідача (витяг з протоколу № П-58/1) вирішено здійснити звернення стягнення на предмет застави та задовольнити вимоги Банку шляхом оприбуткування на балансі Цінних паперів за вартістю 136 504 168,70 грн.

18. Зазначене оприбуткування цінних паперів здійснено на підставі їх останнього біржового курсу згідно з листами відповідних фондових бірж.

19. Згідно розміщеної на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (smida.gov.ua) інформації про ринкову вартість Цінних паперів, набутих Банком на підставі Договору застави, станом на 06.08.2014 біржовий курс на одну акцію ПАТ "Сінтрон" складав 91,011 грн; на одну акцію ПАТ "Юридичні послуги" - 20,0010 грн; на одну акцію ПАТ "Сіам-Капітал" - 25 грн.

20. 19.03.2015 Національний банк України визнав Банк неплатоспроможним (постанова правління від № 190).

21. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запровадила з 20.03.2015 тимчасову адміністрацію.

22. 17.07.2015 розпочато процедуру ліквідації Банку (постанова Правління Національного банку України від 16.07.2015 № 460 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку з 17.07.2015).

23. 19.04.2016 на адресу Підприємства направлений лист за вих. № 2309/16, у якому позивач, керуючись ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", повідомив про те, що нікчемними є правочини:

- з погашення заборгованості від 08.08.2014 за Кредитними договорами 1, 2, 3, за рахунок передачі у власність предмету застави (Цінних паперів);

- з припинення дії забезпечувальних договорів (Договорів іпотеки 1, 2, 3, 4, 5).

24. У листі вказано, що зазначені правочини віднесені до категорії нікчемних з підстав, визначених пунктом 3 (банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору) та пунктом 8 (укладення правочину з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України) ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

25. Позивач у листі зазначив, що внаслідок розірвання Договорів іпотеки 1, 2, 3, 4, 5 і погашення зобов`язань Підприємства перед Банком за Кредитними договорами 1, 2, 3 через прийняття Банком у власність Цінних паперів, які були предметом Договору застави, за вартістю 136 млн грн при їх ринковій вартості 12 грн, Банку завдано збитків у розмірі більше 130 млн.

26. Також у цьому листі позивач виклав вимогу до Підприємства щодо погашення заборгованості перед Банком за Кредитними договорами 1, 2, 3 в сумі 136 504 168,70 грн в строк до 30.04.2016.

27. Оскільки вимога позивача не була задоволена, Банк звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства про застосування наслідків нікчемного правочину з мотивів того, що правочини з погашення заборгованості в силу приписів п. п. 1, 3, 4, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними, а тому, на думку позивача, підлягає визнанню за Банком право іпотеки, що виникло на підставі договору іпотеки від 09.11.2012 (з наступними змінами), укладеного між Банком та Підприємством, права за якими були припинені у зв`язку з вчиненням нікчемного правочину.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

28. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, у задоволенні позову про застосування наслідків нікчемного правочину відмовив повністю.

29. Суд першої інстанції з посиланням на приписи, зокрема, ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ", ст. ст. 564 575 626 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та у зв`язку із недоведенням позивачем обставин нікчемності спірного правочину, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

30. Суд першої інстанції мотивував своє рішення таким чином:

- відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, коли банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Банк отримав у власність Цінні папери загальною ринковою вартістю 136 504 168,87 грн. На таку ж саму суму була погашена заборгованість Підприємства перед Банком за Кредитними договорами. Отже, твердження позивача про відмову Банку від права вимоги грошових коштів не відповідає дійсності. Приймаючи рішення про врегулювання заборгованості відповідача, оформлене протоколом від 08.08.2014 №П-58/1, Банк не відмовлявся безоплатно від власних майнових вимог, а вчинив правочин зі звернення стягнення на заставне майно;

- відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з тієї підстави, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору. Оприбуткування Цінних паперів здійснено банком у відповідності до біржового курсу акції, що свідчить про їх відповідність ринковій вартості, тобто позивачем не доведено наявність обставин нікчемності правочину згідно п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; суд не приймає звіт про оцінку активів неплатоспроможного Банку як належний доказ, оскільки звіт встановлює ринкову вартість Цінних паперів станом на 20.03.2015, що на 8 місяців відрізняється від дати оприбуткування банком на баланс Цінних паперів (08.08.2014). Лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.08.2017, в якому пояснюються причини зупинення обігу акцій ПАТ "Cіам-Капітал", ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги" у липні-серпні 2015 року (майже через рік після 08.08.2014 - дати оприбуткування Цінних паперів на баланс Банку) жодним чином не підтверджує наявності маніпулювання ціновою політикою активів на ринку цінних паперів, про яку стверджує позивач;

- відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, коли банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна. Разом з тим, позивач не надав до суду жодних доказів на підтвердження наявності вказаної підстави;

- відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними - підстави, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Вказана правова підстава стосується правочинів (договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг). Правочини з припинення дії Договорів іпотеки не підпадають під таку категорію правочинів, оскільки не передбачають передачу будь-якого майна банку чи здійснення ним платежу, при цьому Підприємство в цих правочинах виступає боржником, а не кредитором;

- відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, коли банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Позивач не зазначив та не підтвердив належними та допустимими доказами пов`язаність Підприємства з Банком саме на момент укладення правочину з припинення дії Договору іпотеки 1. Позивач також не обґрунтував та не надав доказів того, що правочин з припинення дії Договору іпотеки 1 не відповідає вимогам законодавства України щодо укладення правочинів з пов`язаними особами. Статті 43 та 44 Закону "Про банки і банківську діяльність", на які посилається позивач, не регламентують вимог до правочинів банку з пов`язаними особами;

- розірвання Договору іпотеки відбулося 27.06.2014 (укладення Договору іпотеки), а рішення Правління Банку (витяг з протоколу №П-58/1) щодо здійснення погашення заборгованості позивача перед Банком за вищевказаними кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет застави та оприбуткування на баланс Банку Цінних паперів, прийнято 08.08.2014, тобто після укладення договору про розірвання Договору іпотеки; вид забезпечення зобов`язань відповідача за Кредитним договором - іпотека за Договором іпотеки був замінений сторонами на заставу за Договором застави;

- доказів завдання позивачу збитків внаслідок прийняття Цінних паперів у заставу згідно Договору застави матеріали справи не містять;

- звертаючи стягнення на заставлені Цінні папери, Банк не дотримався вимог ст. 27 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але це не зумовлює скасування чи недійсність проведеного звернення стягнення на предмет обтяження. Ризик наслідків недотримання цієї норми лежить повністю на кредиторові, який її порушив, якщо інший кредитор, не маючи відповідної інформації з реєстру зверне стягнення на предмет обтяження раніше за нього.

31. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 05.10.2020 замінив у справі, що розглядається, Банк на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро").

32. Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції з тих самих мотивів.

33. Апеляційний суд також вказав, що Банк, обґрунтовуючи нікчемність правочину згідно приписів п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", посилався на те, що звільнивши заставне майно від обтяжень, він уклав правочини (у тому числі договір) з пов`язаною особою Банку - Підприємством всупереч вимогам ст. ст. 43, 44 Закону "Про банки і банківську діяльність", оскільки тривалий час засновником Підприємства був Голова правління Банку ОСОБА_2 , потім ОСОБА_3 , яка працювала в Банку на керівних посадах, директором Підприємства був ОСОБА_4 , який теж працював в Банку на керівних посадах. Однак, позивач належними засобами доказування не підтвердив пов`язаність осіб саме на час вчинення правочину з припинення дії договору іпотеки та звернення стягнення на предмет застави.

34. Крім того, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, суди відмовили у застосуванні наслідків спливу строків позовної давності, про які заявив відповідач у цій справі.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

35. 16.11.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи учасників справи

36. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень:

1) неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій таких норм:

- п. 1 ч. 2 ст. 16, абз. 2 ч. 2 ст. 20 ЦК, ст. ст. 43, 44 Закону "Про банки і банківську діяльність", п. 1 ч. 2, п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/21976/16, від 12.03.2018 у справі № 914/1317/16, від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16, від 13.06.2018 у справі № 916/1889/17, від 26.02.2019 у справі № 916/3146/17, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 05.03.2020 у справі № 918/539/17 та у постановах Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі № 910/22664/15 (провадження № 3-1295гс16), від 09.08.2017 у справі № 914/1315/16, від 09.08.2017 у справі № 914/1318/16;

- норми ст. 23 Закону "Про іпотеку" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК));

2) наявність підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 287 та ч. 3 ст. 310 ГПК.

37. У касаційній скарзі скаржник виклав такі доводи:

- суди проігнорували та залишили поза увагою лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.08.2017, в якому встановлено, що ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги", ПАТ "Сіам Капітал" мали низькі фінансові показники. Поточна ціна за акцію ПАТ "Сінтрон" склала 91,0144 грн при номінальній вартості акції 10 грн. Біржовий курс акції ПАТ "Юридичні послуги" формувався на рівні 20,0002 грн при номінальній вартості 1 грн. Поточна ціна за акцію ПАТ "Сіам Капітал" склала 25 грн при номінальній вартості 1 грн. Враховуючи низькі фінансово господарські показники, низький рівень прибутку, об`єктивних причин для зростання ціни на акції ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги", ПАТ "Сіам Капітал" від номінальної вартості не вбачалося. У зв`язку з цим рішеннями Комісії було зупинено торгівлю цінними паперами цих підприємств; емітенти акцій не мали тієї капіталізації, що призвело до безпідставного зростання вартості емітованих цінних паперів на рівні цін, визначених на момент передачі у власність Банку. Викладене свідчить про те, ціни на акції ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги", ПАТ "Сіам Капітал" були значно вищими від ринкових цін;

- в порушення вимог ГПК суди проігнорували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі № 910/22664/15 (провадження № 3-1295гс16), відповідно до якого розірвання договору іпотеки при непогашеній заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що Банк безпідставно відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника, внаслідок чого відповідні договори про розірвання є нікчемними в силу п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- договір про розірвання договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладений протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, внаслідок його укладення Банк відмовився від своїх вимог, що випливали з вказаного договору іпотеки. А тому висновки судів про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемного правочину у зв`язку з тим, що замість припиненого спірним договором забезпечувальних зобов`язань Банк прийняв в заставу інше майно - Цінні папери, а отже відсутній передбачений ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" критерій правомірності рішення уповноваженої особи про визнання правочину нікчемним - факт безоплатної відмови Банком від власних майнових вимог за договором іпотеки, - суперечить зазначеній вище нормі закону, відповідно до якої безоплатність має значення лише у випадку, коли банк здійснив відчуження майна. У випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 918/539/17 (п. 42 постанови);

- в силу положень п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, установлена законом. Тобто ці правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як під час дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації, у тому числі звертається до суду з відповідним позовом; Нікчемність правочинів, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", абсолютно не залежить від наявності чи відсутності рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/21976/16.

- суди дійшли помилкових висновків, що позивач не підтвердив належними засобами доказування пов`язаність осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 саме на час вчинення правочину з припинення дії договору іпотеки та звернення стягнення на предмет застави - Цінні папери, оскільки в матеріалах справи міститься договір застави цінних паперів від 27.06.2014 № 75064-23/14-6, укладений між Банком та Підприємством, в якому директором заставодавця значиться ОСОБА_4 , який згідно з наказом від 20.02.2014 №200-К був призначений директором Департаменту по роботі з проблемними активами Банку та в подальшому звільнений з займаної посади наказом Голови правління Банку від 04.03.2015 № 245-К. Також, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу цінних паперів від 26.06.2014 № БВ-14/11128, укладений між Підприємством в особі директора ОСОБА_4 та компанією з обмеженою відповідальністю "Фсех Інвестмент Лімітед". Зазначене підтверджує, що ОСОБА_4 на час укладення нікчемних правочинів а саме 26-27.06.2014 був пов`язаною особою, оскільки займав посаду директора департаменту в Банку та одночасно був директором Підприємства;

- необґрунтованими є висновки судів про те, що позивач не довів факт чинності договору про надання стабілізаційного кредиту з огляду на визначені в ньому строки повернення кредитних коштів та дату прийняття рішення про звернення стягнення на предмет застави, оскільки в матеріалах справи міститься лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку Стрюкової І. О. від 29.08.2019 №1505/12, в якому зазначено, що загальна сума акцептованих та затверджених вимог Національного банку України (сьома черга) на поточну дату складає 456 156 615,64 грн, з яких Банк не відшкодував Національному банку України 152 134 048,45 грн;

- суди попередніх інстанцій проігнорували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (п. 85), в якій зазначено, що договір про розірвання договору застави майнових прав є нікчемним. Наслідком такої нікчемності є чинність договору застави майнових прав. За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК, абз. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України);

- суди не врахували вимоги ст. 23 Закону "Про іпотеку", відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

38. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

39. Верховний Суд ухвалою від 17.12.2020 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 27.01.2021. В судових засіданнях 27.01.2021 та 17.02.2021 оголошувалися перерви.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Спір у справі, що розглядається, пов`язаний з процедурою визнання Банку неплатоспроможним та його ліквідацією в порядку, передбаченому Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

41. Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

42. Згідно з ч. 3 цієї статті правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Правочин є нікчемним за наявності хоча б однієї з підстав, зазначених у ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

43. Позивач звернувся з позовом про застосування наслідків нікчемності таких правочинів:

- договору про розірвання Договору іпотеки 1 від 27.06.2014;

- правочину з погашення заборгованості Підприємства перед Банком за Кредитними договорами 1, 2, 3, оформленого рішенням правління Банку від 08.08.2014 про врегулювання заборгованості відповідача (витяг з протоколу № П-58/1).

Щодо нікчемності договору про розірвання Договору іпотеки 1

44. Суди попередніх інстанцій встановили, що розірвання Договору іпотеки відбулося 27.06.2014, а рішення Правління Банку (витяг з протоколу №П-58/1) щодо здійснення погашення заборгованості позивача перед Банком за Кредитними договорами 1, 2, 3 шляхом звернення стягнення на предмет застави та оприбуткування на баланс Банку Цінних паперів на суму 136 504 168,70 грн прийнято 08.08.2014, тобто після укладення договору про розірвання Договору іпотеки.

45. Таким чином, на момент розірвання Договору іпотеки 1, Підприємство мало непогашені кредитні зобов`язання перед Банком, а Банк відмовився від майнових вимог (прав на іпотеку).

46. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що 27.06.2014 вид забезпечення зобов`язань відповідача за Кредитним договором (іпотека за Договором іпотеки) замінений сторонами на заставу за Договором застави. Але такий висновок не аргументований судами та не випливає зі встановлених ними обставин справи, адже у Договорі застави цінних паперів немає посилань на те, що він є підставою для розірвання Договорів іпотеки 1, 2, 3, 4, 5 або про заміну виду забезпечення зобов`язань Підприємства за Кредитними договорами 1, 2, 3.

47. Договір про розірвання Договору іпотеки 1 від 27.06.2014 у матеріалах справи відсутній. Висновок про існування такого договору суд першої інстанції зробив на підставі наявних в матеріалах справи витягів на нерухоме майно, що було предметом іпотеки за Договором іпотеки 1 (27.06.2014 приватним нотаріусом внесено відповідні відомості до Реєстру іпотек про припинення іпотеки та вказано підставу припинення іпотеки - договір про розірвання Договору іпотеки).

48. У постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі № 910/22664/15 (провадження № 3-1295гс16), на яку послався скаржник, викладено правовий висновок про те, що іпотекодержатель набуває права майнової вимоги на підставі іпотечного договору з моменту його нотаріального посвідчення/державної реєстрації. Реалізація цього права іпотекодержателем (задоволення забезпеченої іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання відбувається шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тієї підстави, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. За спірними договорами про внесення змін до договору іпотеки, укладеними між кредитором і боржником, кредитор відмовився від нерухомого майна, переданого в іпотеку на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, тобто відмовився від власних майнових вимог. Така відмова відбулася протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку. Аналіз наведених норм матеріального права та обставини, встановлені судом у справі, яка розглядається, свідчать про помилковість висновку судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що положення ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин та не є підставою для визнання спірних договорів недійсними.

49. Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень висновку Верховного Суду України, що міститься у постанові від 17.05.2017 у справі № 910/22664/15 (провадження № 3-1295гс16).

50. Розірвання договору іпотеки 1 при непогашеній заборгованості за кредитним договором 1 свідчить про те, що Банк безпідставно відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника, внаслідок чого договір про розірвання Договору іпотеки від 27.06.2014 є нікчемними в силу зазначеної норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

51. Втім, для застосування наслідків нікчемності цього правочину, необхідно встановити чи не є погашеною заборгованість Підприємства за Кредитним договором 1.

Щодо нікчемності правочину з погашення заборгованості Підприємства перед Банком за Кредитними договорами 1, 2, 3, оформленого рішенням правління Банку від 08.08.2014

52. Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України).

53. Суд апеляційної інстанції вказав, що: (1) позивач належними засобами доказування не підтвердив пов`язаність осіб саме на час вчинення правочину з припинення дії договору іпотеки та звернення стягнення на предмет застави; (2) позивач не обґрунтував та не надав доказів того, що правочин з припинення дії Договору іпотеки не відповідає вимогам законодавства України.

54. Суд встановив, що договір про розірвання Договору іпотеки 1 укладений Банком та Підприємством 27.06.2014. Цей договір у матеріалах справи відсутній і судом не досліджувався. Водночас в матеріалах справи міститься договір застави цінних паперів від 27.06.2014 № 75064-23/14-6, укладений Банком та Підприємством, в якому директором заставодавця значиться ОСОБА_4 , який згідно з наказом від 20.02.2014 №200-К призначений директором Департаменту по роботі з проблемними активами Банку та в подальшому звільнений з займаної посади наказом Голови правління Банку від 04.03.2015 № 245-К. Ці докази не досліджені судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових правових висновків про відсутність пов`язаності. Суди не застосували ст. 52 Закону "Про банки та банківську діяльність", яка визначає поняття пов`язаних осіб та містить вимоги до правочинів з ними.

55. В матеріалах справи наявні два кредитних договори, укладені між Банком та Національним банком України:

- від 08.05.2013 № 03, яким передбачено надання кредиту для підтримки ліквідності у сумі 200 млн грн на строк з 08.05.2013 по 30.04.2014 включно;

- від 04.03.2014 № 09, яким передбачено надання кредиту для збереження ліквідності у сумі 385 млн грн на строк з 04.03.2014 до 26.02.2015.

56. Ці договори містять заборону набуття Банком у власність цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих Національним банком України) протягом строку користування таким кредитом.

57. Відповідно до п. 1.7. Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 13.07.2010 № 327, Національний банк України з метою обмеження ризику ліквідності банку під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановлює обмеження та вимоги щодо його діяльності, які мають бути передбачені в кредитному договорі, зокрема щодо заборони придбання цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих Національним банком України), зупинення проведення банком активних операцій з пов`язаними особами банку.

58. У матеріалах справи, крім копій зазначених кредитних договорів, укладених з Національним банком України, міститься лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку Стрюкової І. О. від 29.08.2019 №1505/12, в якому зазначено, що загальна сума акцептованих та затверджених вимог Національного банку України (сьома черга) на поточну дату складає 456 156 615,64 грн, з яких Банк не відшкодував Національному Банку України 152 134 048,45 грн.

59. Суди зазначили, що позивач не довів факт чинності договору про надання стабілізаційного кредиту, умовами якого встановлена заборона на придбання цінних паперів, з огляду на визначені в ньому строки повернення кредитних коштів та дату прийняття рішення про звернення стягнення на предмет застави. Однак, такі правові висновки суду є безпідставними і не ґрунтуються на встановлених обставинах.

60. Суди дійшли помилкових правових висновків щодо змісту листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.08.2017, який наявний у матеріалах справи, та в якому встановлено, що ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги", ПАТ "Сіам Капітал" мали низькі фінансові показники. Поточна ціна за акцію ПАТ "Сінтрон" склала 91,0144 грн при номінальній вартості акції 10 грн. Біржовий курс акції ПАТ "Юридичні послуги" формувався на рівні 20,0002 грн при номінальній вартості 1 грн. Поточна ціна за акцію ПАТ "Сіам Капітал" склала 25 грн при номінальній вартості 1 грн. Враховуючи низькі фінансово господарські показники, низький рівень прибутку, об`єктивних причин для зростання ціни на акції ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги", ПАТ "Сіам Капітал" від номінальної вартості не вбачалося. У зв`язку з цим рішеннями Комісії зупинено обіг цінних паперів цих емітентів. Тобто, емітенти акцій не мали заявленої капіталізації, що призвело до безпідставного зростання вартості емітованих цінних паперів на рівні цін, визначених на момент передачі акцій у власність Банку. Викладене свідчить про те, що ціни на акції ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги", ПАТ "Сіам Капітал" були значно завищеними. Відповідні рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ухвалені внаслідок аналізу публічної інформації за 2014 рік, оприлюдненої емітентами, тобто як раз за період, в якому вчинялися правочини Банку, віднесені Фондом гарантування вкладів до категорії нікчемних. Тому помилковими є висновки суду, що рішення про зупинення обігу акцій ПАТ "Cіам-Капітал", ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги", ухвалені у липні-серпні 2015 року, жодним чином не підтверджують наявності маніпулювання ціновою політикою активів на ринку цінних паперів, про яку стверджує позивач. Зупинення обігу цінних паперів емітента означає, що регулятор на підставі інформації про емітентів за 2014 рік вважає такі інструменти небезпечними для інвесторів і забороняє їх обіг на регульованому фондовому ринку.

61. Суди попередніх інстанцій також не врахували, що згідно зі звітом про оцінку активів неплатоспроможного Банку станом на 20.03.2015 ринкова вартість пакету акцій ПАТ "Юридичні послуги" становить 1 грн, ринкова вартість пакету акцій ПАТ "Сіам-Капітал" становить 1 грн, ринкова вартість пакету акцій ПАТ "Сінтрон" становить 3 284 694 грн. Таким чином, різниця між вартістю Цінних паперів, за якою вони були зараховані у власність Банку, та їх вартістю відповідно до Звіту про оцінку більше 130 млн. Відповідач жодним чином не пояснив причини такого істотного зниження ціни Цінних паперів за вісім місяців з моменту переходу їх у власність Банку.

62. У постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зазначено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

63. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства Банк мав можливість використати як судовий, так і позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави. При цьому Банк вибрав найбільш шкідливий для інтересів вкладників та інших кредиторів Банку спосіб - в позасудовому порядку звернув стягнення на Цінні папери вартістю 136 500 017 грн шляхом набуття права власності на них. Так, при зверненні стягнення на предмет застави в судовому порядку або при продажі предмету застави в позасудовому порядку борг Підприємства був би покритий лише на ту суму, яку Банк би отримав при продажу Цінних паперів. У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов`язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред`являти боржнику інші вимоги у зв`язку з виконанням цього зобов`язання (ст. 29 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

64. Кредитор (обтяжувач) має право на вибір способу звернення стягнення на заставлене майно. Але таке право не може використовуватися на шкоду інтересам інших осіб. Таке використання права всупереч інтересам третіх осіб, у цій справі - інтересам вкладників та інших кредиторів Банку, є зловживанням правом.

65. Фактично, Банк завдяки укладенню договору застави Цінних паперів і зверненню стягнення за кредитними зобов`язаннями Підприємства на Цінні папери, а не на нерухоме майно, передане в іпотеку за Договорами іпотеки 1, 2, 3, 4, 5, втратив більше 130 млн. грн.

66. Суди не прийняли до уваги звіт про оцінку активів неплатоспроможного Банку станом на 20.03.2015 як належний доказ, мотивуючи тим, що висновок суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості Цінних паперів не стосується спірного періоду, а саме вартість Цінних паперів визначалась станом на 20.03.2015, тоді як рішення про звернення стягнення прийнято Банком 08.08.2014. Але такий висновок є помилковим з огляду на зміст ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і наявність ознак для правової кваліфікації вчинених правочинів як фраудаторних (вчинених на шкоду інтересам кредиторів Банку).

67. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

68. Згідно з положеннями ст. 236 ГПК законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.

70. Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

71. За таких обставин висновки господарських судів про відмову в задоволенні позову є передчасними.

72. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

74. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

75. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

76. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено п. п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК, оскільки судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також не досліджено зібрані у справі докази.

77. Суди попередніх інстанцій при ухваленні рішень не врахували висновок Верховного Суду України, що міститься у постанові від 17.05.2017 у справі № 910/22664/15 (провадження № 3-1295гс16). Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

78. Під час нового розгляду справи, господарським судам потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прийняти або відхилити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи. З врахуванням встановленого дослідити обґрунтованість заявлених позивачем вимог та в залежності від встановленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Щодо судових витрат

79. У частині 14 ст. 129 ГПК передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

80. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 910/12044/19 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГПК постанову оформлено суддею Кібенко О. Р.