ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/1209/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: Загородня Д.М.

відповідача: Поліщук М.В.

третьої особи: Ландишева С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021

та рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021

у справі № 910/1209/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка"

до Київської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Срібна Вежа",

про поновлення договору оренди земельної ділянки та викладення у редакції позивача

(Відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 21.06.2022 оголошено перерву до 05.07.2022.)

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка" (далі - ТОВ «Інтертехніка», позивач) звернулося до суду з позовом до Київської міської ради (далі - Міськрада, відповідач) про визнання поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди у викладеній позивачем редакції.

Позовна заява обґрунтовується наявністю підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», для укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. Позивач вказує, що повідомив орендодавця про поновлення договору оренди землі у визначений договором строк, долучивши до звернення проект додаткової угоди, а орендодавець (Міськрада) не прийняв рішення про відмову в поновленні договору оренди у місячний строк. У той же час позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплачувати орендну плату, що є підставою для укладення договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 (суддя Бондаренко - Легких Г. П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 (колегія суддів: Мальченко А. О. - головуючий, судді: Козир Т. П., Чорногуз М. Г.), у позові відмовлено повністю.

Судами обох інстанцій встановлено, що 29.07.2005 між ТОВ «Інтертехніка» (орендар) та Міськрадою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,3196 га, кадастровий номер - 8000000000:90:007:0015 (далі - земельна ділянка), для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-розважального та житлового комплексу з підземним паркінгом у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки на вул. Срібнокільській, 3 у м. Києві, зі строком дії 15 років (далі - договір оренди). Державна реєстрація договору оренди проведена 03.08.2005, а отже договір оренди діяв до 03.08.2020.

Пунктом 11.7. договору оренди встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та у разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Протягом строку оренди позивач збудовав на земельній ділянці та ввів в експлуатацію торгово-розважальний та житловий комплекс по вул. Срібнокільській, 3-А, Б, В, Г, Д загальною площею 15 633 кв.м., у тому числі три житлових будинки, за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3-А, 3-Б, 3-В.

ТОВ «Інтертехніка» є власником нежилих приміщень торгово-розважального комплексу загальною площею 8439,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3-Г (літера А) та автостоянки площею 4 477,2 кв.м., яка є складовою частиною вказаного об`єкта нерухомого майна.

23.04.2020 ТОВ «Інтертехніка» направило до Міськради лист-повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

Листом від 16.06.2020 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Міськради (КМДА) повідомив позивача, що на земельній ділянці розміщено житлові будинки по вул. Срібнокільська, буд. 3-А, 3-Б та 3-В. Співвласниками житлового будинку по вул. Срібнокільська, 3-Б створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Срібна Вежа» (далі - ОСББ «Срібна Вежа»), яким подано клопотання до Міськради про оформлення права постійного користування земельною ділянкою під багатоквартирним житловим будинком. У зв`язку з чим оформлення ТОВ «Інтертехніка» права користування земельною ділянкою можливе шляхом її поділу.

23.07.2020 та 04.08.2020 ОСББ «Срібна Вежа» зверталося до Міськради із заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки розміром 2,3196 га з кадастровим номером 8000000000:90:007:0015.

Посилаючись на те, що відмова Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) продовжити договір оренди є неправомірною та такою, що порушує переважне право позивача щодо поновлення договору оренди усієї земельної ділянки на новий строк, останній звернувся з даним позовом до суду.

Суди обох інстанцій зазначили, що внаслідок проведеної позивачем забудови на земельній ділянці, окрім належних позивачу приміщень торгово-розважального комплексу, розташовані також житлові багатоквартирні будинки, зокрема по вул. Срібнокільська, 3-Б, співвласники якого в особі ОСББ «Срібна Вежа» фактично користуються земельною ділянкою під будинком та мають право отримання у власність чи в постійне користування частини земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок і його прибудинкова територія.

Отже, відбулася істотна зміна обсягу прав користування позивачем земельною ділянкою, який має право на оформлення права користування частиною земельної ділянки, на якій розташовані належні йому нежитлові приміщення торгово-розважального комплексу. Натомість у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди усієї земельної ділянки на тих самих умовах, оскільки це призведе до порушення прав співвласників багатоквартирних будинків, розташованих на частині земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на таке:

- суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду про застосування ст. 33 Закону України «Про оренду землі», викладені у постановах від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18, проігнорувавши існування сукупності юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі на новий строк;

- суди також не врахували висновки Верховного Суду про застосування статей 116 124 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», редакції ст. 33 Закону України «Про оренду землі», чинної на момент укладення договору оренди, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, у постановах від 09.11.2021 у справі №910/4790/20, від 26.10.2021 у справі №910/5710/19, від 24.01.2019 у справі №904/869/18, від 03.04.2018 у справі №904/8168/17, 10.01.2019 у справі №911/3998/16, від 26.03.2019 у справі №910/1335/17, від 11.12.2018 у справі №923/111/18, від 22.02.2018 у справі №922/1008/17, від 06.12.2018 у справі №925/1651/17, Верховного Суду України у постановах від 11.11.2014 у справі №912/1552/13, від 20.11.2012 у справі №44/69;

- суди не дослідили докази незмінності меж та цільового призначення земельної ділянки та встановили обставини зміни площі земельної ділянки на підставі недопустимих доказів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.03.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.06.2022 від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, направлений поштою 04.06.2022. Відзив на касаційну скаргу долучається до матеріалів справи, однак не розглядається Верховним Судом з огляду на приписи статті 118, частин 1, 2 статті 119 ГПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані рішення господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заперечуючи проти висновків судів про відсутність визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передумов для поновлення договору оренди земельної ділянки, позивач стверджує про порушення його переважного права на поновлення договору оренди усієї земельної ділянки площею 2,3196 га. Існування такого права позивач пов`язує з обставинами дотриманням ним процедури поновлення договору оренди на новий строк та відсутністю заперечень орендодавця проти поновлення договору.

Так, Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, на які посилається скаржник, неодноразово сформульовано п`ять обов`язкових юридичних фактів, наявність яких необхідна для поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції до внесення змін згідно з Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, яка була чинною на час звернення орендаря з відповідним листом-пропозицією і виникнення спірних правовідносин), а саме: (1) орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; (2) він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; (3) до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; (4) продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; (5) орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Натомість за обставинами даної справи позивач у 2005 році отримав в оренду земельну ділянку площею 2,3196 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-розважального та житлового комплексу з підземним паркінгом. Станом на момент ініціювання орендарем процедури поновлення договору оренди на земельній ділянці, окрім нерухомості позивача, були розташовані три багатоповерхові житлові будинки, у тому числі по вул. Срібнокільська, 3-Б, у якому створено ОСББ «Срібна Вежа».

У силу приписів п. 6 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 42 92 Земельного кодексу України виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок і його прибудинкова територія, належить співвласникам багатоквартирного будинку.

Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, реалізація цивільних прав здійснюється особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам.

За таких обставин законними та обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що розміщення на земельній ділянці багатоквартирних житлових будинків обумовлює набуття речових прав співвласниками таких будинків на частину земельної ділянки, переданої позивачу в оренду у 2005 році та, відповідно, означає втрату останнім переважного права на поновлення договору оренди усієї земельної ділянки на новий строк на тих самих умовах. У даному випадку оформлення позивачем права користування земельною ділянкою, зокрема під належним йому нерухомим майном, має відбуватися за наслідками поділу земельної ділянки.

За встановлених у даній справі фактичних обставин, за яких речові права на частину орендованої позивачем земельної ділянки належать іншим особам, формальне дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури поновлення договору оренди само по собі не обумовлює для позивача правовий наслідок у вигляді поновлення договору оренди усієї земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки у даному випадку відсутній такий обов`язковий критерій, як продовження користування орендарем усією виділеною земельною ділянкою. Більше того, оформлення позивачем права користування земельною ділянкою на новий строк на тих же умовах безумовно призведе до порушення прав співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у справах № 594/376/17-ц, № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, №903/1030/19, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Отже, доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.

Верховний Суд не враховує посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №910/4790/20, від 26.10.2021 у справі №910/5710/19, від 24.01.2019 у справі №904/869/18, від 03.04.2018 у справі №904/8168/17, 10.01.2019 у справі №911/3998/16, від 26.03.2019 у справі №910/1335/17, від 11.12.2018 у справі №923/111/18, від 22.02.2018 у справі №922/1008/17, від 06.12.2018 у справі №925/1651/17, Верховного Суду України у постановах від 11.11.2014 у справі №912/1552/13, від 20.11.2012 у справі №44/69. Спори у всіх наведених справах стосувалися процедури поновлення договорів оренди землі, строк дії яких закінчився до 12.03.2011. Поновлення таких договорів оренди за висновками Верховного Суду має відбуватись за іншою редакцією статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка була чинною до 12.03.2011 та не передбачала автоматичне поновлення договору оренди, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення органу місцевого самоврядування.

Отже, правовідносини у наведених справах очевидно не є подібними з тими, що мали місце між сторонами у даній справі, у якій договір оренди земельної ділянки діяв до 03.08.2020, а звернення позивача щодо поновлення договору оренди мало місце у квітні 2020 року.

Звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

З огляду на те, що підстави касаційного оскарження, визначені п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, свого підтвердження не знайшли, Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права з огляду у тому числі на імперативні положення ч. 2 ст. 309 ГПК України, відповідно до яких не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Зміст доводів касаційної скарги у цій частині свідчить про незгоду скаржника із встановленими судами фактичними обставинами справи та зводиться до вимог останнього про переоцінку зібраних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, а тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі № 910/1209/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.