ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12501/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін

касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021,

за позовом акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

про: визнання зобов`язання припиненим.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - АТ "Запорізький завод феросплавів", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (діла - АТ "КБ "Приватбанк", відповідач) про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором від 29.11.2010 №4З10328Д.

1.2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2021 позовну заяву АТ "Запорізький завод феросплавів" залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

1.3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2021 (суддя - Чинчин О.В.) визнано подання позовної заяви АТ "Запорізький завод феросплавів" у справі №910/12501/21 зловживанням процесуальними правами; позовну заяву повернуто АТ "Запорізький завод феросплавів" на підставі частини третьої статті 43 ГПК України.

1.4. Ухвалу суду мотивовано тим, що дії АТ "Запорізький завод феросплавів" щодо звернення до суду з позовом до АТ "КБ "Приватбанк" про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором від 29.11.2010 №4З10328Д з раніше визначеними недоліками, що визначені ухвалами господарського суду міста Києва у справах №910/1840/21, №910/47548/21, №910/12501/21, є зловживанням процесуальними правами, які полягають у здійсненні маніпулювання з автоматизованою системою розподілу справ між суддями.

1.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (колегія суддів: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Корсак В.А.) апеляційну скаргу АТ "Запорізький завод феросплавів" задоволено, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви скасовано, матеріали справи №910/12501/21 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

1.6. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що положеннями частини третьої статті 43 ГПК України передбачено процесуальну можливість суду залишити без розгляду або повернути заяву саме з процесуальних питань, а не заяви, подані по суті спору, до яких згідно з частиною другою статті 161 ГПК України віднесено, зокрема, позовну заяву.

1.7. Також суд апеляційної інстанції вказував на те, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.09.2021 у справі №910/3386/18, дії особи, визнані у встановленому законодавством порядку зловживанням процесуальними правами, не можуть слугувати підставою для набуття такою особою процесуального статусу учасника справи. За висновком суду апеляційної інстанції, оскільки відкриття провадження за позовною заявою АТ "Запорізький завод феросплавів" не було постановлено судом, останнє, відповідно, не набуло статусу учасника справи, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував положення частини третьої статті 43 ГПК України та повернув позовну заяву.

2. Стислий виклад вимог касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, АТ "КБ "Приватбанк" (далі - скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу господарського міста Києва у справі №910/12501/21 залишити без змін.

3. Аргументи учасників справи

3.1. Аргументи касаційної скарги

3.1.1. У касаційній скарзі АТ "КБ "Приватбанк" посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.11.2019 у справі 910/13604/18. За твердженням скаржника, "відповідно до частини другої статті 161 ГПК України "позовна заява є "заявою по суті справи та охоплюється поняттям "заява", визначеним у частині третій статті 43 ГПК України".

3.1.2. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.09.2021 у справі №910/3386/18. Зокрема, на думку скаржника, правовідносини у справі №910/3386/18 та у справі, що розглядається, не є подібними, оскільки у зазначеній постанові Верховного Суду такі висновки зроблено щодо особи, яка не була учасником справи (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позовну заяву, якої повернуто).

3.1.3. Апеляційний господарський суд не дав оцінки обставинам, які загалом відображають мотиви і мету поведінки позивача. На думку скаржника, дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній, свідчать про цілеспрямований характер зловживання ним своїми процесуальними правами, а також про намагання позивача здійснити маніпулювання з автоматизованою системою розподілу справ між суддями, а тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 43 ГПК України та обставини справи свідчать саме про те, що позивач зловживає своїми правами.

3.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

3.2.1. Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

4.1. Предметом касаційного перегляду Верховним Судом є питання порядку застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 частини другої статті 43 ГПК України у системному співвідношенні з нормами частини третьої статті 43 ГПК України - визнання зловживанням стороною процесуальними правами.

4.2. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зазначає таке.

4.3. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі до АТ "КБ "Приватбанк" про визнання зобов`язань АТ "Запорізький завод феросплавів" за кредитним договором від 29.11.2010 №4З10328Д припиненими.

4.4. Судом першої інстанції при постановленні ухвали про визнання АТ "Запорізький завод феросплавів" зловживанням процесуальними правами та поверненні позовної заяви на підставі частини третьої статті 43 ГПК України, з`ясовано й зазначено про подання АТ "Запорізький завод феросплавів" у період з 12.03.2021 по 05.08.2021 низки позовів до господарського суду міста Києва з наявними недоліками, які позивач не усував, або подавав заяви про відкликання/залишення таких позовів без розгляду, а тому, за висновком суду першої інстанції, метою їх подання є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

4.5. Зокрема, за висновком суду першої інстанції, АТ "Запорізький завод феросплавів", звертаючись втретє до суду з вказаною позовною заявою до АТ "КБ "Приватбанк" про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором від 29.11.2010 №4З10328Д з тими самими недоліками відповідно до вимог статей 164 172 ГПК України, не має на меті отримати ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, оскільки, усвідомлюючи правові наслідки подання позовної заяви з раніше вже поданими недоліками, відносно яких судом вже вирішувалось питання щодо залишення позовних заяв без руху та повернення позовних заяв, не розраховує на можливість відкриття провадження за вказаною позовною заявою. Також суд першої інстанції вказував на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/4650/21 було об`єднано в одне провадження справи №910/4650/21, №910/4211/21, №910/4218/21, №910/4219/21, №910/4544/21, №910/4548/21, №910/4666/21 про визнання припиненими зобов`язань АТ "Запорізький завод феросплавів" перед АТ "КБ "Приватбанк" за різними кредитними договорами, поряд з тим позивач при зверненні до суду з вказаними позовними заявами не об`єднав вимоги про визнання припиненими зобов`язань за різними кредитними договорами в одному позові, а подав окремі позови, що, за висновком суду, також свідчить про необхідність вибору певного судді з визначеного переліку згідно з автоматизованим розподілом судових справ між суддями для розгляду цього позову.

4.6. Щодо висновку місцевого господарського суду про умисні дії АТ "Запорізький завод феросплавів", які полягають у поданні третього позову до АТ "КБ "ПриватБанк" про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором від 29.11.2010 №4З10328Д з наявними недоліками відповідно до вимог статей 164 172 ГПК України, саме з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями задля "обрання" судді, який буде здійснювати розгляд справи, що є порушенням принципу випадковості визначення складу суду по справі та основних засад господарського судочинства, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

4.7. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

4.8. Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

4.9. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

4.10. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.11. При цьому Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.12. З наведеного слідує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

4.13. За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

4.14. Тобто визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

4.15. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

4.16. Частиною другою статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

4.17. Згідно з частиною першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

4.18. Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

4.19. Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, до яких, зокрема, віднесено подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

4.20. Згідно з частиною третьою статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

4.21. Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

4.22. При цьому Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.

4.23. Разом з тим, наведена норма чи будь-яка інша норма ГПК України не містять імперативної заборони стороні подавати клопотання (заяви, позовні заяви) для вирішення питання, за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної даної ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/16497/19.

4.24. Як свідчать матеріали справи, висновки суду першої інстанції про зловживання АТ "Запорізький завод феросплавів" процесуальними правами ґрунтуються лише на тій підставі, що згідно з інформацією з Діловодства спеціалізованого суду, АТ "Запорізький завод феросплавів" у період з 12.03.2021 по 05.08.2021 подало низку позовів до господарського суду міста Києва з наявними недоліками, які за результатами автоматизованого розподілу потрапили на розгляд різних суддів господарського суду м. Києва і такі недоліки позивач не усував, або подавав заяви про відкликання/залишення таких позовів без розгляду.

4.25. Водночас такі висновки суду першої інстанції є необґрунтованими в силу того, що право учасників справи на подання клопотань та заяв встановлене статтями 42 46 ГПК України, у тому числі і права на відмову від позову та право подати заяву про залишення позову без розгляду, а звернення АТ "Запорізький завод феросплавів" з новим позовом у даній справі є реалізацією останнім права на судовий захист у обраний ним спосіб.

4.26. Зміст положень пункту 2 частини другої статті 43 ГПК України дає підстави дійти висновку, що суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії сторони з подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав; водночас такий висновок не може ґрунтуватись лише на припущеннях. Тобто лише за наявності встановленого факту реалізації стороною свого права на відмову від позову та/або подання заяви про залишення позову без розгляду в інших судових спорах та без дослідження обставин щодо ідентичності підстав та предмета позову.

4.27. Суд зазначає, що наведеними вище положеннями чинного законодавства по-перше, не встановлено заборони особі обирати декілька способів захисту права, яке вона вважає порушеним; по-друге, не встановлено черговість подання позовів. Крім того, право учасників справи на подання клопотань та заяв чітко встановлене статтями 43 46 ГПК України, у тому числі і на відмову від позову та залишення позову без розгляду.

4.28. У той же час колегія суддів наголошує на тому, що при вирішенні спору саме обов`язком суду є перевірка доводів сторін, як позивача так і відповідача.

4.29. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази ідентичності підстав та предмета позовів у справах №910/1840/21, №910/4548/21 та у справі №910/12501/21.

4.30. Отже, самі лише припущення без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що можливо лише у разі відкриття провадження у справі та фактично під час розгляду справи судом, не можуть достеменно свідчити про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України. Встановлення таких обставин на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та залишення у зв`язку з цим позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя та порушенням принципів рівності і змагальності.

4.31. Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

4.32. При цьому колегією суддів враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях "Саф`яннікова проти України" (2007 рік), "Сілін проти України" (2006 рік), у яких суд наголошував на тому, що заявників не можна звинувачувати за те, що вони використовують засоби, надані їм відповідно до національного законодавства для захисту своїх інтересів (рішення).

4.33. З огляду на наведене вище колегія суддів зазначає, що звернення АТ "Запорізький завод феросплавів" до господарського суду міста Києва з декількома позовами до АТ "КБ "Приватбанк" без належного дослідження обставин щодо ідентичності предмета спору та підстав позову не є підставою для висновку про вчинення позивачем дій, спрямованих на маніпуляцію автоматизованим розподілом справ. Наявність у позовах недоліків, їх подальше усунення або відкликання/залишення таких позовів без розгляду не є свідченням недобросовісного використання наданих позивачу законом процесуальних прав на звернення до суду та не свідчить про маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями господарського суду міста Києва, оскільки вказані процесуальні дії не вказують на порушення процесуальних прав інших осіб, ускладнення розгляду справи, а також порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.34. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 18.08.2021 про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з передачею матеріалів справи на розгляд до господарського суду міста Києва.

4.35. Водночас з оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що, покладаючи в її основу висновок про відсутність підстав для застосування судом положень частини третьої статті 43 ГПК України, суд апеляційної інстанції взяв за основу висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.09.2019 у справі №910/16404/18, та зазначив про те, що, оскільки відкриття провадження за позовною заявою АТ "Запорізький завод феросплавів" не було постановлено судом, останнє, відповідно, не набуло статусу учасника справи.

4.36. Колегія суддів зазначає про необґрунтованість таких висновків з огляду на те, що висновок Верховного Суду у справі №910/16404/18 стосується позову третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а у справі, що розглядається, стосується питання звернення до суду з первісним позовом.

4.37. Суд також зазначає, що за змістом частини другої статті 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

4.38. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 161 ГПК України).

4.39. Отже, позовна заява, як слушно зазначив відповідач, є заявою по суті справи та охоплюється поняттям "заява", визначеним у частині третій статті 43 ГПК України. Тому висновки апеляційного господарського суду про те, що положення вищевказаної правової норми не передбачають залишення без розгляду саме позову, - є помилковими.

4.40. Проте помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що, АТ "Запорізький завод феросплавів" не набуло статусу учасника справи та процесуальну можливість суду першої інстанції залишити без розгляду або повернути заяву саме з процесуальних питань, а не заяв, поданих по суті спору не призвела до прийняття неправильного по суті рішення.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Згідно з частиною другою 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття неправильного по суті рішення, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, виклавши її в редакції цієї постанови.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на висновок Верховного Суду про наявність підстав для скасування ухвали господарського суду першої інстанції про повернення позову, лише зі зміною мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі №910/12501/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі №910/12501/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко