ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13182/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 (головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.)
у справі №910/13182/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект"
про вжиття заходів забезпечення позову до його подання,
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект"
відповідач Акціонерне товариство "Укртрансгаз"
третя особа Акціонерне товариство "РВС Банк",
про зобов`язання прийняти товар та про внесення змін до договору,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" (далі також - ТОВ " Торговий дім Техкомплект") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "РВС Банк" (далі також - АТ РВС Банк") здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 15.11.2023 №3379-23Г та від 24.11.2023 №3574-23Г по будь-яким вимогам Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі також - АТ "Укртрансгаз") до набрання законної сили судовим рішенням.
2. За твердженнями заявника:
(1) він має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до АТ "Укртрансгаз" з вимогою про зобов`язання прийняти поставку транспортних засобів згідно з договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 17.11.2023 №2311000056 та про внесення змін до цього договору шляхом укладання додаткової угоди в редакції позивача;
(2) необхідність подання такого позову зумовлено тим, що в тендерній документації було допущено технічну (формальну) описку щодо показника "номінальна потужність двигуна" спеціалізованих автомобілів, які були предметом закупівлі. В рамках вказаного договору в погоджені сторонами строки заявник поставив АТ "Укртрансгаз" товар - автомобілі спеціалізовані, проте останнє без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару. Ініціативи про припинення договірних зобов`язань за договором АТ "Укртрансгаз" не проявило. Товар весь час перебуває у володінні АТ "Укртрансгаз". Заявник вжив заходів щодо внесення змін/коригувань до договору, однак АТ "Укртрансгаз" відмовляється укласти додаткову угоду та висуває вимоги про сплату штрафних санкцій, посилаючись на поставку некомплектного товару. Заявник поставку товару неналежної якості не визнає, водночас, зробив все від нього залежне для реалізації зобов`язань у повному обсязі;
(3) в той же час є ризик виконання банком наданих заявником гарантій в порядку безспірного перерахування на користь АТ "Укртрансгаз" грошових коштів без врахування внесених змін до договору про закупівлю товарів, укладеному між заявником та АТ "Укртрансгаз", що в подальшому знівелює значення прийнятого судом рішення та унеможливить відновлення порушених прав заявника в межах цього позову.
3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.10.2024 заяву ТОВ "Торговий дім Техкомплект" про забезпечення позову до подачі позову задовольнив. Заборонив АТ "РВС Банк" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 15.11.2023 №3379-23Г та від 24.11.2023 №3574-23Г по будь-яким вимогам АТ "Укртрансгаз" до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/13182/24. Стягувач - ТОВ " Торговий дім Техкомплект". Боржник - Акціонерне товариство "РВС Банк".
4. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
(1) у випадку невжиття заходів забезпечення позову, гарант (АТ "РВС Банк") може в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (АТ "Укртрансгаз") суму банківської гарантії (не дивлячись на те, що строк та порядок виконання гарантії буде змінено у разі задоволення позовних вимог), а відтак ефективний захист в даному судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією, знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "Торговий дім Техкомплект". У такому випадку для ефективного захисту останньому необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів;
(2) у разі сплати гарантом на користь бенефіціара грошових коштів по банківським гарантіям гарант набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, і оскільки ТОВ "Торговий дім Техкомплект" не визнає законність вимог АТ "Укртрансгаз", ним не будуть задоволені регресні вимоги гаранта, у зв`язку з чим останнім будуть нараховуватись штрафні санкції у вигляді пені за порушення принципалом зобов`язання відшкодування гаранту витрат по банківським гарантіям;
(3) невжиття заходів забезпечення позову у цій справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на ТОВ "Торговий дім Техкомплект" та зумовить виникнення інших судових спорів, що, у свою чергу, не відповідає принципам господарського судочинства та ефективному захисту порушеного права.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.12.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/13182/24 скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Торговий дім Техкомплект" про забезпечення позову до подачі позову у справі №910/13182/24.
6. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що:
(1) вживаючи заявлений ТОВ "Торговий дім Техкомплект" захід забезпечення позову, суд першої інстанції фактично дав оцінку позовним вимогам у даній справі по суті, заборонивши бенефіціару (відповідачу) вчиняти дії щодо стягнення коштів на підставі банківської гарантії, а банку (третій особі) виконувати зобов`язання за гарантією;
(2) суд першої інстанції здійснив неналежну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття оскаржуваних заходів забезпечення позову та не з`ясував усі обставини, зокрема щодо співмірності застосування такого заходу як заборона АТ "РВС Банк" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями по будь-яким вимогам АТ "Укртрансгаз";
(3) вжиті заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
7. ТОВ "Торговий дім Техкомплект" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/13182/24, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у цій справі залишити в силі.
8. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права (статті 546 562 Цивільного кодексу України.
9. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у вжитті таких заходів) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а тому посилаючись на правові висновки, викладені у постанові від 18.01.2023 у справі №910/3334/22, апеляційний суд помилково ототожнив правовідносини у справі №910/3334/22 з правовідносинами у цій справі №910/13182/24, в яких предмет та підстава позову, а також заява про забезпечення позову є очевидно відмінними;
(2) суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про надання судом першої інстанції оцінки позовним вимогам у цій справі по суті, а також про невідповідність заходів забезпечення позову вимогам процесуального законодавства щодо розумності, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову;
(3) невжиття заходів забезпечення позову в цій справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на заявника, та зумовить виникнення інших судових спорів;
(4) обраний захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору в суді першої інстанції, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду;
(4) тимчасова (до вирішення спору по суті) заборона здійснювати будь-які виплати на виконання банківських гарантій за певним переліком вимог бенефіціара не є втручанням в господарську діяльність банку в розумінні статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність";
(5) обраний захід забезпечення позову не призведе до зупинення господарської діяльності АТ "Укртрансгаз", так як і не припинить права на банківську гарантію.
10. АТ "Укртрансгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
11. Доводи АТ "Укртрансгаз" зводяться до згоди з висновками апеляційного суду, який, за його твердженнями, правильно визначив та застосував норми матеріального права, забезпечив справедливий, неупереджений, об`єктивний, з дотриманням норм процесуального права та прав сторін судового процесу розгляд (у відкритому судовому засіданні) справи, здійснив повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи та дійшов законних та обґрунтованих висновків. В той час як доводи скаржника жодним чином не спростовують законність постанови апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів.
12. ТОВ "Торговий дім Техкомплект" подало заперечення, в яких зазначає, що постановою від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 Верховний Суд вирішив відступити від висновку, викладеного в постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, відповідно до якого при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Іншими словами, у спорах про стягнення з банків коштів за гарантією має значення, порушене основне зобов`язання чи ні. Віднині в таких спорах достатньо з`ясувати, чи вимога до банку та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Скаржник вважає, що запропонована Верховним Судом модель викликає застереження та навряд чи модель сприяє процесуальній економії, а тому вказує на те, що застосований захід забезпечення позову забезпечував упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.
Позиція Верховного Суду
13. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Торговий дім Техкомплект" про забезпечення позову до подачі позову у цій справі.
14. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
15. Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії ; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
16. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
17. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
18. У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
19. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
20. Крім цього заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
21. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
22. Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
23. У статті 136 ГПК визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
24. Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
25. З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
26. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
27. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
28. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
29. У цій справі предметом позову, з яким заявник планує звернутися до суду, є зобов`язання АТ "Укртрансгаз" прийняти поставку транспортних засобів згідно з укладеним між ТОВ "Торговий дім Техкомплект" та АТ "Укртрансгаз" договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 17.11.2023 №2311000056 (в забезпечення виконання якого ТОВ "Торговий дім Техкомплект" як постачальник надав АТ "Укртрансгаз" як покупцю, в межах визначених сторонами строків, відповідні банківські гарантії від 15.11.2023 №3379-23Г на суму 990 810 грн та від 24.11.2023 №3574-23Г на суму 5 944 860 грн) та внесення змін до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 17.11.2023 №2311000056 шляхом укладання додаткової угоди в редакції позивача.
30. Водночас заходи забезпечення позову, які позивач просить застосувати, що й зробив суд першої інстанції, з яким не погодився апеляційний суд, стосуються заборони АТ "РВС Банк" (третій особі) здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 15.11.2023 №3379-23Г та від 24.11.2023 №3574-23Г по будь-яким вимогам АТ "Укртрансгаз".
31. Аналізуючи предмет позову у цій справі, а також заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, Суд вважає, що між предметом позову та заявленими позивачем заходами забезпечення позову відсутній зв`язок, так як позивач оскаржує не надані гарантії (гарантійні зобов`язання), а саме правовідносини, які виникають із укладеного між ТОВ "Торговий дім Техкомплект" та АТ "Укртрансгаз" договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 17.11.2023 №2311000056, а тому виконання банком свого обов`язку перед АТ "Укртрансгаз" за гарантіями жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки останній не є стороною односторонніх правочинів (гарантій), а отже, заборона банку здійснювати виплати за гарантіями не має правового зв`язку з предметом позовних вимог позивача у цій справі, що суперечить вимогам статті 136 ГПК.
32. Вказане узгоджується з викладеними у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду, яка, вирішуючи питання щодо питання забезпечення позову шляхом заборони банку (третій особі) здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями, якщо позивач не є стороною цих правочинів, вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.09.2024 у справі №910/7489/24, від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, від 06.11.2024 у справі №910/7485/24 та від 06.11.2024 у справі №910/7486/24, шляхом їх конкретизації та зазначила, що "виконання банком свого обов`язку перед бенефіціаром за гарантією жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором до рамкового договору; системне тлумачення статей 136 137 ГПК України дає можливість дійти висновку, що заборона банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара є втручанням в господарську діяльність банку у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності" та такі заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог." (пункт 6.62).
33. Крім цього у вказаній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду відзначила, що "втручання у виконання гарантії суперечить самій природі гарантійного зобов`язання як незалежного правочину, закріпленого у статті 562 Цивільного кодексу України, та суперечить практиці Верховного Суду, згідно з якою забезпечення позову повинно бути спрямоване на захист порушеного або оспорюваного права позивача, а не на створення необґрунтованих перешкод для діяльності інших учасників процесу. Заборона виплат за гарантією змушує банк враховувати обставини, які не належать до його зобов`язань за гарантією, що суперечить принципу автономності та суті інструменту гарантії" (пункт 6.45).
34. Забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями не відповідає принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості з огляду на таке:
- мета забезпечення позову не досягається, оскільки виконання гарантії не впливає на розгляд спору чи подальше виконання рішення суду;
- позивач не довів, що виконання банком гарантії може ускладнити чи зробити неможливим захист його прав у ініційованому позові;
- захід забезпечення створює надмірні перешкоди для виконання зобов`язань банком і не є пропорційним щодо предмета спору;
- інтереси банку та бенефіціара гарантії порушуються, що порушує принцип рівності прав сторін, закріплений у статті 7 ГПК (пункт 6.46 постанови від 07.02.2025 у справі №910/7497/24).
35. Вищенаведені висновки спростосують доводи скаржника, зокрема, в частині того, що тимчасова (до вирішення спору по суті) заборона здійснювати будь-які виплати на виконання банківських гарантій за певним переліком вимог бенефіціара не є втручанням у господарську діяльність банку в розумінні статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
36. Посилання скаржника на те, що гарант (АТ "РВС Банк") у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, є безпідставними з огляду на саму правову суть гарантії, а також викладених висновків, що виконання банком свого обов`язку перед АТ "Укртрансгаз" за гарантією стосується саме гаранта та бенефіціара, а не принципала (ТОВ " Торговий дім Техкомплект"), а отже, жодним чином не впливає на права та обов`язки заявника, оскільки останній не є стороною односторонніх правочинів (гарантій).
37. У контексті наведеного Суд відхиляє заперечення скаржника стосовно правових висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, в якій сформовані такі висновки: законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним), є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
38. З огляду на наведене, Суд вважає цілком законними та обґрунтованими висновки апеляційного суду стосовно того, що (1)вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, (2)не доведено обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.
39. При цьому Суд зважає, що такі заходи забезпечення позову (1) порушують збалансованість інтересів сторін договору, правовідносини щодо виконання зобов`язань за яким та внесення змін до якого є спірними у цій справі, (2) є неспівмірними із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; (3) спрямовані на втручання в господарську діяльність банку; (4) фактично підмінюють собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
41. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
42. Перевіривши постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/13182/24, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Торговий дім Техкомплект" про забезпечення позову до подачі позову, встановивши, що відповідні доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення чи зміни його мотивувальної частини не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Розподіл судових витрат
43. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/13182/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р Кібенко
О.А. Кролевець