?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1331/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Оператор газотранспортної компанії України?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 (колегія суддів у складі: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 (суддя Чебикіна С. О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Газойлтехнопайп?

про вжиття заходів забезпечення позову до його подання

особи, які можуть отримати статус: позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ?Газойлтехнопайп?, відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю ?Оператор газотранспортної системи України?, відповідача-2 -Акціонерне товариство ?Комерційний банк ?Глобус?,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю ?Газойлтехнопайп? (далі - Заявник) звернулося із заявою про забезпечення позову (далі - Заява), в якій просить суд з метою забезпечення майбутнього позову вжити заходи шляхом заборони Акціонерному товариству ?Комерційний банк ?Глобус? (далі - Банк) здійснювати будь-які виплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Оператор газотранспортної системи України? (далі - Товариство) за банківською гарантією від 05.12.2022 № 30082 (забезпечення виконання договору), за якою надано гарантію на суму 3 095 400,00 грн.

1.2 Заява обґрунтована тим, що існує реальна загроза настання обставин шляхом виплати Банком гарантії на користь Товариства, які можуть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення майбутніх позовних вимог.

1.3 При цьому предметом майбутнього спору у цій справі є вимоги Заявника до Банку про визнання зазначеної банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, Заяву задоволено, вжито заходів забезпечення позову.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що існує реальна загроза ефективного захисту відновлення порушених прав та інтересів Заявника, що істотно може ускладнити виконання рішення суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Заявник просить скасувати вищевказані судові рішення та залишити Заяву без задоволення.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги Заявник посилався на те, що задовольняючи Заяву, суд фактично вирішив спір по суті щодо виконання гарантом зобов`язання сплатити визначену гарантією суму, внаслідок чого позбавив Товариства можливості отримати належні йому грошові кошти, та тим самим порушив вимоги частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неврахувавши висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

3.3 Заявник у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

4.2 Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.3 Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

4.4 Пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

4.5 При цьому частина 4 статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.6 Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

4.7 Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

4.8 Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

4.9 Предметом майбутнього спору є вимога Заявника про визнання банківської гарантії, виданої Банком на користь Товариства такою, що не підлягає виконанню.

4.10 Суди у своїх рішеннях вказали, що Заява обґрунтована тим, що Товариство звернулося до Банку з вимогою про стягнення гарантії, у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань Заявником, але останній не погоджуючись із зазначеним, вказував, що поставка здійснена вчасно, у повному обсязі, товар є прийнятим та комплектним, всі необхідні документи були передані разом з товаром, тому у разі стягнення суми гарантії на підставі вимоги Товариства відбудеться грубе порушення прав та інтересів Заявника, а також втручання у його підприємницьку діяльність.

4.11 Заявник посилався на те, що майбутні позовні вимоги фактично обумовлені незаконними діями Товариства в межах договірних відносин. Якщо гарантія буде стягнута на користь Товариства, то її повернення стане неможливим, адже такої процедури ні власне гарантією, ні чинним законодавством не передбачено.

4.12 Суди при цьому зазначили, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, гарант може у безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (Товариства) суму банківської гарантії, тому ефективний захист у цьому судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом під час розгляду цього спору знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову. У такому випадку для ефективного захисту своїх прав та законних інтересів Заявнику необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України).

4.13 До того ж обраний Заявником захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника.

4.14 Як зазначили суди, запропонований захід забезпечення позову не матиме наслідком втручання у господарську діяльність Банку або її зупинення, адже господарська діяльність банківської установи полягає у залученні коштів не конкретної особи або обмеженої кількості осіб, а необмеженої (на розсуд банку) кількості фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик.

4.15 Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

4.16 Згідно зі статтею 560 цього Кодексу за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

4.17 Відповідно до частини 1 статті 563 вказаного Кодексу у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

4.18 Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

4.19 При цьому наявність факту порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов`язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання, що забезпечене.

4.20 Натомість відсутність такого порушення основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (на чому наполягає Заявник у цій справі), може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми за гарантією.

4.21 Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 16.12.2019 у справі № 910/10808/19.

4.22 З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що обставина відсутності порушення боржником основного зобов`язання, про що зазначає Заявник, не може бути підставою для забезпечення позову шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії при вирішенні спору щодо зобов`язання кредитора (бенефіціара) відкликати вимогу до гаранта про виплату грошових коштів за банківською гарантією.

4.23 Подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 18.01.2023 у справі № 910/3334/22, від 09.02.2023 у справі № 910/4275/22.

4.24 Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.25 Однак, суди попередніх інстанцій на порушення вимог частини 4 статті 236 ГПК України не врахували вищезазначені висновки Верховного Суду, про що обґрунтовано зазначило Товариство у касаційній скарзі.

4.26 З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, задовольнивши Заяву, на етапі вжиття заходів забезпечення позову фактично вирішили частково майбутній спір по суті щодо виконання гарантом зобов`язання сплатити визначену в гарантії суму, чим порушили вимоги частини 11 статті 137 ГПК України.

4.27 За таких обставин, висновки судів про наявність підстав для задоволення Заяви, є помилковими, оскільки зроблені без урахування правових позицій, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження знайшли своє підтвердження, що виключало правові підстави для задоволення Заяви.

4.28 За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суди порушили положення статей 136 137 ГПК України щодо задоволення Заяви, у зв`язку із чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні Заяви.

Керуючись статтями 300 301 304 308 311 314 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Оператор газотранспортної компанії України? задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/1331/24 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ?Газойлтехнопайп? про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов