ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/1344/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Порхуна С. В. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Михальська Ю. Б., Тарасенко К. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес"

до Київської міської ради

про зміну договору.

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Міськрада), в якому просить визнати укладеним договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.06.2015, укладеного між Товариством та Міськрадою в редакції позивача.

2. Вимоги про внесення змін до договору обґрунтовані позивачем тим, що відповідач прийняв рішення "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24, яким встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки), та які є меншими ніж були встановлені рішенням Міськради "Про бюджет міста Києва на 2015 рік" від 28.01.2015 № 60/925, чинного на час укладення спірного договору.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 (суддя Паламар П. І.) у позові відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів наявності обставин, які в силу вимог закону дають підстави для зміни договору оренди земельної ділянки. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що зі змісту спірного договору оренди земельної ділянки від 26.06.2015 вбачається, що останній не містить умов, які б визначали, що розмір орендної плати за земельну ділянку має відповідати встановленому законодавством мінімальному розміру.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

6. Суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 147 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частину 2 статті 632, частини 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 30 Закону України "Про оренду землі", необґрунтовано невстановлено наявність підстав для внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною мінімальних розмірів орендної плати на підставі пункту 4.8 договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі Міськрада просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17 та у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 910/11764/17 щодо застосування статей 632 651 ЦК України, статті 30 Закону України "Про оренду землі" та статті 288 ПК України.

Скаржник наголошує, що зі змісту статей 632 651 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону. До переліку повноважень Міськради у галузі земельних відносин, визначеного статтею 9 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), не входить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження відповідно до положень статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України).

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 910/1344/21, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.11.2021.

16.11.2021, 30.11.2021 оголошувалися перерви у судових засіданнях з розгляду касаційної скарги Міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 910/1344/21 до 30.11.2021 та до 14.12.2021 відповідно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 26.06.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким відповідач на підставі рішення Міськради від 20.11.2014 № 414/414 передав позивачеві у строкове платне користування земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, загальною площею 3,5703 га, розташовану за адресою: вул. В.Хвойки, 18/14 в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:136:0003, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу.

12. Відповідно до умов пунктів 4.2, 4.3 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5% від її нормативної грошової оцінки. У випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частин. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

13. Розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Міськрадою, внесення змін до цього договору та з урахуванням пункту 4.4. договору.

14. Згідно з пунктом 4.4. договору розмір орендної плати змінюється шляхом прийняття відповідного рішення Міськрадою, якщо орендна ставка визначена у пункті 4.2. договору нижча, ніж мінімальна орендна ставка визначена чинним законодавством України. Після прийняття відповідного рішення Міськради та доведення цього рішення до орендаря для ознайомлення, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

15. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, зміни мінімального розміру орендної плати, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття відповідного рішення Київської міської ради орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки (пункт 4.8. договору).

16. У січні 2021 року позивач листом № 1 запропонував відповідачеві укласти договір про внесення змін від 14.01.2021 до договору оренди земельної ділянки, надіславши проект відповідного договору.

17. Вимоги про внесення змін до договору обґрунтовані позивачем прийняттям відповідачем рішення "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24, яким встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки), та які є меншими ніж були встановлені рішенням Міськради "Про бюджет міста Києва на 2015 рік" від 28.01.2015 № 60/925, чинного на час укладення спірного договору.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

20. Спір у справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм ЦК України, що підтверджується як ЗК України, так і Законом України "Про оренду землі".

21. Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

22. Відповідно до частини 9 статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

23. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

24. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

25. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина 3 статті 626 ЦК України).

26. У пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

27. У статті 627 ЦК України також закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

28. Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

29. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

30. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

31. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

32. За статтею 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

33. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

34. За змістом частин 1, 2, 4 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

35. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

36. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

37. Можна зробити висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

38. У статті 13 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

39. За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

40. У частині 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

41. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України, але такий розмір має бути не меншим, ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

42. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1- 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

43. Разом з тим згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

44. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

45. Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

46. Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" необхідно враховувати і вимоги ПК України.

47. Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

48. Відповідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

49. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

50. Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

51. У пункті 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

52. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПК України).

53. У пункті 288.4 статті 288 ПК України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

54. Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

55. У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

56. Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

57. За змістом статей 632 651 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

58. Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

59. У пункті 4.4. договору оренди земельної ділянки від 26.06.2015 сторони визначили, що розмір орендної плати змінюється шляхом прийняття відповідного рішення Міськрадою, якщо орендна ставка визначена у пункті 4.2. договору нижча, ніж мінімальна орендна ставка визначена чинним законодавством України. Після прийняття відповідного рішення Міськради та доведення цього рішення до орендаря для ознайомлення, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

60. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, зміни мінімального розміру орендної плати, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття відповідного рішення Міськради орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки (пункт 4.8. договору).

61. З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

62. Такий висновок підтверджується і такими вимогами законів.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

63. У статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

64. Згідно із частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

65. За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

66. Підпунктом 1 пункту а) частини 1 статті 33 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

67. До переліку повноважень Міськради у галузі земельних відносин, визначеного статтею 9 ЗК України, не входить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.

68. Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному між сторонами спору.

69. Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), оформлена додатками до рішень Міськради про бюджет міста Києва на певний рік, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас, зазначені рішення Міськради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3 6 627 ЦК України.

Подібну правову позицію викладено у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17.

70. У даному випадку рішення Міськради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24, яким встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки), не є законодавчою зміною орендної плати.

71. Договором оренди земельної ділянки від 26.06.2015 не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.

72. Верховний Суд вважає, що рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку Міськради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.

Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування зазначеного висновку, оскільки наведену постанову офіційно оприлюднено 01.12.2021, тобто після подання касаційної скарги у цій справі (09.09.2021).

73. Про те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, висловлено і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 21.11.2018 у справі № 911/3627/17, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 19.02.2019 у справі № 910/21590/17, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19.

74. З огляду на викладене Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зміна рішенням Міськради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24 розміру раніше встановлених мінімальних ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Києва не тягне для сторін обов`язкової зміни розміру орендної плати за цим договором.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, тому касаційна скарга підлягає до задоволення шляхом скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Висновки Верховного Суду

75. Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

76. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

77. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною мінімальних розмірів орендної плати на підставі пункту 4.8 договору оренди.

78. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру орендної плати не можна вважати таким, що відповідає положенням статей 86 236 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведені скаржником доводи касаційного оскарження, отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги Міськради шляхом скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові.

Розподіл судових витрат

79. За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

80. З огляду на те, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 910/1344/21 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/1344/21 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес" на користь Київської міської ради 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай