ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13788/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

від 13.09.2022

у справі № 910/13788/21

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", ОСОБА_6

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - Филик А.І. ;

відповідача 1 - Панченко О.О. ;

відповідача 2 - не з`явився;

відповідача 3 - не з`явився;

відповідача 4 - не з`явився;

відповідача 5 - не з`явився;

третьої особи 1 - не з`явився;

третьої особи 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" від 11.09.2020 про продаж 100% долі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп"; надання повноважень директору Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" ОСОБА_3 підписати від імені засновника протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" про продаж долі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп"; уповноваження ОСОБА_3 на підписання акта прийому-передачі або договору купівлі-продажу 100% долі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", оформлені протоколом від 11.09.2020, проведені з порушенням Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", оскільки позивача не було повідомлено про проведення загальних зборів 11.09.2020. Крім того, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" - ОСОБА_4 станом на дату подачі даного позову не внесла свою частку у розмірі 200 000, 00 грн до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", що становить 20 % суми статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", а тому вказана особа не мала права голосувати на вказаних загальних зборах і її 20% голосів не могли бути враховані під час голосування на загальних зборах учасників Товариства 11.09.2020.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" задоволено повністю. Суд визнав недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", оформлені Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" від 11.09.2020, про продаж 100% долі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", надання повноважень директору Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" ОСОБА_3 підписати від імені засновника протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" про продаж долі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", уповноваження ОСОБА_3 на підписання акта прийому-передачі або договору купівлі-продажу 100% долі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп". У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовлено повністю.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що на загальних зборах учасників було прийнято рішення, яке стосується відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", вартість якого перевищує 50 відсотків вартості чистих активів такого товариства; при прийнятті оскаржуваних рішень був відсутній кворум, необхідний для вирішення питання з порядку денного; позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" про дату, час, місце та порядок денний цих спірних загальних зборів не повідомлявся.

Водночас судом першої інстанції встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо відповідачів 2-5, оскільки позивач до таких осіб будь-яких вимог не заявляв, а відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі №910/13788/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що правочин про продаж долі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" не є значним. Крім того, ні Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", ані Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить положень, які забороняють учаснику, який має заборгованість з оплати додаткового внеску, у зв`язку із збільшенням статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів, приймати участь у загальних зборах учасників товариства та голосувати на них, та не містить положень про не врахування голосів такого учасника при визначені результатів голосування на загальних зборах учасників Товариства для прийняття рішення.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що позивача не було належним чином повідомлено про проведення 11.09.2020 загальних зборів учасників товариства, разом з тим оскільки позивач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами порушення його прав та охоронюваних законом інтересів спірним рішенням щодо управління товариством, та не зазначив яким чином спірне рішення загальних зборів учасників товариства вплинуло на його права та охоронювані законом інтереси як учасника товариства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 05.11.2020 у справі № 910/12792/19, від 25.04.2018 у справі № 904/6965/17, 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 06.02.2020 у справі №906/307/19, від 16.12.202 у справі № 910/14910/18.

Також підставою касаційного оскарження зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування:

- ч. 11 ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах;

- ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" з урахуванням того, що материнське підприємство володіє дочірнім підприємством (є засновником дочірнього підприємства), з урахуванням вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абзаців 1, 2 та 15 пункту 2, пункту 11 Постанови КМ України від 28.02.2000 № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Рей" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норма матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

06.02.2019 було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Рей" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42799668), про що в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України був зроблений запис про проведення державної реєстрації юридичної особи №10701020000081007.

15.05.2019 відбулась зміна у складі учасників Товариства, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" стали громадяни: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що 16.05.2019 реєстратором були проведенні реєстраційні дії: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також на загальних зборах 15.05.2019 було збільшено статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" з 1 000,00 грн до 1 000 000,00 грн, внаслідок чого розмір внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" кожного із учасників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склав 200 000, 00 грн та 17.05.2019 здійснено державну реєстрацію зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", про що зазначено у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

15.05.2019 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", оформленим протоколом №15/05/2019 від 15.05.2019, було затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей".

23.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Рей" придбало частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" у розмірі 100% статутного капіталу, про що 23.05.2019 реєстратором були проведенні реєстраційні дії: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11.09.2020 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", на яких вирішено продати 100% долі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", уповноважити директора ОСОБА_3 підписати протокол продажу 100% долі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" уповноважити підписати відповідний акт прийому-передачі або договору купівлі-продажу 100 % долі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп".

На вказаних загальних зборах учасників Товариства були присутні ОСОБА_2 - 20 %, ОСОБА_3 - 20 %, ОСОБА_4 - 20 %, ОСОБА_5 - 20 %, присутні учасники володіють 80 % голосами.

16.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Рей", в особі директора Давіденка Сергія Сергійовича (Продавець) та ОСОБА_6 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", за яким продавець продає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку в статутному капіталі та зобов`язується сплатити за неї належну грошову суму згідно з умовами даного договору. Повне найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", скорочене найменування - ТОВ "Монотранс Груп", місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43, ідентифікаційний код - 42281117, статутний капітал - 300 000, 00 грн. Частка, що відчужується продавцем становить - 100% статутного капіталу товариства, вартість якого складає - 300 000, 00 грн. Частка, що відчужується, оплачена продавцем повністю та належить йому на підставі Статуту ТОВ "Монотранс Груп".

Згідно з п. 3 договору купівлі-продажу продаж здійснюється за ціною 100, 00 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" від 11.09.2020.

Однією з підстав позову визначено ту обставину, що учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" - ОСОБА_4 станом на дату подачі даного позову не внесла свою частку у розмірі 200 000, 00 грн до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", що становить 20 % суми статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", а тому вказана особа не мала права голосувати на згаданих загальних зборах і її 20% голосів не могли бути враховані під час голосування на загальних зборах учасників товариства 11.09.2020.

5.3. Суд першої інстанції, надаючи оцінку наведеному аргументу, виходив з того, що незалежно від випадку формування статутного капіталу (при створенні чи збільшенні) до закінчення визначеного строку його формування розмір часток кожного з учасників при визначенні їх кількості голосів встановлюється виключно статутом (зареєстрованими відомостями щодо їх розмірів). Тобто, протягом строку формування статутного капіталу товариства його учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі, незалежно від факту повного чи часткового внесення (сплати) визначених розмірів своїх вкладів.

Однак, питання щодо визначення кількості голосів учасників для повноважності загальних зборів учасників товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень у разі, якщо протягом строку формування статутного капіталу товариства учасник не виконав свого обов`язку стосовно внесення визначеного розміру вкладу, а загальні збори учасників товариства не прийняли передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 10 ст. 19 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішень, не було законодавчо врегульовано.

В той же час, вирішуючи таке питання шляхом тлумачення приписів законодавства, яке врегульовувало правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників, та було чинним у частині, що стосувалося таких товариств (Закон України "Про господарські товариства") Конституційний Суду України в своєму рішенні від 05.02.2013 у справі №1-3/2013 вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини четвертої статті 58 Закону України "Про господарські товариства", згідно з яким "учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі", у системному зв`язку з положеннями частини третьої статті 13, частин другої, четвертої, сьомої статті 41, частини першої статті 68 Конституції України, частини першої статті 3, частин третьої, шостої статті 13, частини третьої статті 14, частини третьої статті 16, частини першої статті 115, частини першої статті 117, частини першої статті 140, частин першої, другої статті 144, частини третьої статті 147, частини першої статті 334, частини четвертої статті 715 Цивільного кодексу України, статті 11, частини першої статті 12, частини першої статті 50, частини четвертої статті 53 цього закону треба розуміти так, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства з обмеженою відповідальністю, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Суд першої інстанції врахував, що наведені в рішенні Конституційного Суду України норми Закону України "Про господарські товариства" втратили чинність, а до врегулювання спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", з прийняттям якого і втратили чинність положення Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.

В той же час, суд першої інстанції зазначив, що положення Закону України "Про господарські товариства", які були предметом конституційного дослідження у наведеному рішенні є фактично ідентичними приписам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що підлягають застосуванню до врегулювання спірних правовідносин у даній справі, як за своїм змістом, так і за їх правовим врегулюванням, а тому суд вважає за необхідне застосувати при вирішенні питання правомочностей учасника товариства щодо голосування на загальних зборах учасників у випадку невнесення ним у визначений строку розміру свого вкладу до статутного капіталу товариства висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 05.02.2013 у справі №1-3/2013, адже викладене в ньому тлумачення Закону заповнює законодавчу прогалину, яку не було виправлено законодавцем при прийнятті Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Отже, за висновками суду першої інстанції, положення частини 2 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", згідно з яким "учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства" слід розуміти так, що при визначенні результатів голосування за прийняття рішень загальними зборами враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом встановленого строку на внесення ними відповідних розмірів своїх вкладів.

В даному випадку, як встановив місцевий господарський суд, учасники справи стверджують, що формування часток учасників в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" у зареєстрованих як станом на момент проведення спірних зборів, так і на сьогоднішній день розмірах було здійснено за рахунок прийняття загальними зборами 15.05.2019 рішення про збільшення статутного капіталу, на підставі якого визначено, що розмір частки кожного з учасників (в т.ч. ОСОБА_4 ) становить 200 000,00 грн.

При цьому будь-яких посилань на визначення загальними зборам строків на внесення учасниками своїх вкладів у погоджених розмірах учасниками справи не заявляється.

Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу приписів статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обов`язок кожного із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" щодо внесення свого вкладу до статного капіталу товариства у визначеному обсязі мав бути виконаний до 15.05.2020 (імперативно встановлений законодавцем максимально можливий строк на вчинення таких дій).

В той же час, як встановив місцевий господарський суд, із матеріалів справи вбачається, а учасниками справи не заперечується, що учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" ОСОБА_4 не було виконано свого обв`язку із внесення розміру свого вкладу до статутного капіталу товариства у визначені строки (в т.ч. на момент проведення спірних зборів 11.09.2020), а загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" не вирішувалися питання стосовно наслідків такого прострочення відповідним учасником.

Відтак, суд першої інстанції вважав, що правові підстави для врахування належної ОСОБА_4 кількості голосів під час проведення голосування з порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", які відбулись 11.09.2020, виходячи із зареєстрованого розміру її частки були відсутні, адже за спливом строку на формування статутного капіталу такі голоси розраховуються виключно виходячи із розміру реально внесених вкладів.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що виходячи із розміру реально внесених вкладів до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" станом на 11.09.2020 загальна кількість голосів учасників на спірних загальних зборах становила 60% реально сформованого статутного капіталу.

5.4. Суд апеляційної не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За змістом Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" відсутні положення, які забороняють учаснику, який має заборгованість з оплати додаткового внеску, у зв`язку із збільшенням статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових вкладів за статтею 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів, - приймати участь у загальних зборах учасників Товариства та голосувати на них, та не містить положень про не врахування голосів такого учасника при визначені результатів голосування на загальних зборах учасників Товариства для прийняття рішення.

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" містить лише норму, за якою не враховуються голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої статті 15 названого Закону, а саме голоси учасника Товариства, який має заборгованість, не враховуються при прийнятті рішень про: виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу; про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; про ліквідацію товариства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що аналіз судом першої інстанції положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", діючого на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням мотивів, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 05.02.2013 №1-рп/2013 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України "Про господарські товариства", є помилковим, оскільки Конституційним Судом України було надано тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України "Про господарські товариства", який втратив чинність в частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю з прийняттям Закону №2275-VIII.

Крім того, рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 №1-рп/2013 стосувалося врахування кількості голосів учасників товариства під час проведення загальних зборів в залежності від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства, тоді як у спірних правовідносинах, які регулюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ОСОБА_4 , як учасник товариства, не внесла свого додаткового вкладу протягом одного року з дня прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про залучення додаткових вкладів.

Разом з тим, матеріали даної справи не містять доказів прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Рей" рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу товариства, як таку, що має заборгованість із внесення додаткового вкладу. Отже, вказана особа не позбавлена права приймати участь в управлінні товариства, з правом голосу, який є пропорційним до розміру її частки у статутному капіталі товариства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", які відбулись 11.09.2020, прийнято з дотриманням порядку п. 5.15 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", оскільки за нього проголосували присутні на зборах учасники товариства, які у сукупній кількості володіють 80 % голосів.

5.5. Однією з підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 11 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах.

Статтею 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено порядок збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів.

Відповідно до частин 1-3 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів.

У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.

Згідно з частиною 6 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.

З учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов`язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі (частина 9 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

У частині 10 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про:

1) затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;

2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;

3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

Відповідно до частини 11 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" якщо додаткові вклади не внесені учасником товариства та/або третьою особою, з яким (якою) укладено договір про внесення додаткового вкладу, в повному обсязі та своєчасно, такий договір вважається розірваним, якщо рішенням загальних зборів учасників не затверджено розмір частки такого учасника та/або третьої особи виходячи з фактично внесеного ним додаткового вкладу.

5.6. Колегія суддів зазначає, що учасник товариства має певні обов`язки, яким кореспондують негативні наслідки їх невиконання. Проте застосування негативних наслідків в цивільно-правових відносинах відбувається виключно за ініціативою їх сторін, в даному випадку - товариства, яке таких наслідків не застосувало.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" відсутні положення, які забороняють учаснику, який має заборгованість з оплати додаткового внеску, у зв`язку із збільшенням статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів приймати участь у загальних зборах учасників товариства та голосувати на них, та не містить положень про не врахування голосів такого учасника при визначені результатів голосування на загальних зборах учасників товариства для прийняття рішення.

При цьому колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 11 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", як на цьому наполягає позивач, оскільки в даному випадку договір про внесення додаткового вкладу зі ОСОБА_4 не укладався.

Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині не знайшла свого підтвердження.

5.7. Також в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на загальних зборах, які відбулись 11.09.2020, було надано повноваження директору Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" Давіденко С.С. на підписання акта прийому-передачі або договору купівлі-продажу 100% долі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп". Разом з тим за доводами позивача такий правочин є значним і рішення про надання згоди на його укладення мало ухвалюватися 75% голосів учасників.

Надаючи оцінку таким аргументам позивача, суд першої інстанції виходив з такого.

За змістом статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

За змістом наведених норм вбачається, що правочин з відчуження майна товариства, вартість якого перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства за даними останньої затвердженої його фінансової звітності є значним правочином, вчинення якого обумовлюється існуванням відповідного рішення загальних зборів учасників товариства, якщо інше не встановлено статутом такого товариства.

Відповідно до п. 5.26 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" з питань надання згоди на вчинення значних правочинів та правочинів, щодо яких є заінтересованість рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 75% загальної кількості голосів учасників товариства.

Встановлюючи чи є продаж належної Товариству з обмеженою відповідальністю "М-Рей" частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" у розмірі 100% статутного капіталу такого товариства значним правочином, суд першої інстанції виходив із оцінки наявних в матеріалах справи копій фінансової звітності малого підприємства, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" за І півріччя 2020 року та Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" за 2019 та 2020 роки.

Як встановив суд першої інстанції, з таких фінансових звітностей вбачається, що станом на момент проведення загальних зборів 11.09.2020 загальна вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" не перевищувала 1 712 000, 00 грн, а станом на І півріччя 2020 року вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" становила 53 442 400, 00 грн, з яких 44 937 800, 00 грн - основні засоби.

При цьому, частка у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" обліковувалась на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" виходячи із номінального розміру статутного капіталу такого товариства - 300 000, 00 грн.

Місцевий господарський суд врахував, що з метою спрощення ведення бухгалтерського обліку діяльності товариства та її оподаткування є доцільним облік на балансі такого активу як частка в статутному капіталі іншого товариства виходячи із номінальної вартості його статутного капіталу.

Тобто, взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості такого майна.

Відповідно до статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб`єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи за фінансовими інструментами; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб`єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Отже, з метою визначення вартісної значимості такого активу як частка в статутному капіталі при проведені, зокрема, операцій щодо її відчуження, за висновками суду першої інстанції, необхідним є врахування, що вартість частки в статутному капіталі товариства повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів).

При цьому суд першої інстанції врахував, що позицію Верховного Суду з приводу вирішення питань визначення вартості частини майна товариства, яка підлягає виплаті учаснику товариства який виходить пропорційно його частці в статутному капіталі такого товариства, що здійснюється саме виходячи із вартості чистих активів товариства (п. 6.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14).

В наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду також було зазначено про те, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Застосовуючи таку позицію до даного спору, суд першої інстанції зазначив, що має місце фактично спір між учасниками щодо дійсної вартості належної Товариству з обмеженою відповідальністю "М-Рей" частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", однак, на підтвердження чи спростування своїх доводів/заперечень учасниками справи не було надано будь-яких висновків експертів та не заявлялось про необхідність проведення відповідної експертизи.

Відтак, вирішуючи питання дійсної вартості такого майна на предмет наявності ознак значного правочину при погодженні на спірних зборах учасників питання відчуження зазначеної частки суд першої інстанції виходив із відомих відомостей, які відображені в долучених до матеріалів справи фінансових звітностей, згідно яких вбачається, що лише балансова вартість основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" є в 26 разів вищою за вартість всіх активів Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" на відповідну дату.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що питання відчуження належної Товариству з обмеженою відповідальністю "М-Рей" частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" стосується погодження вчинення значного правочину, адже вартість такого майна перевищує 50 відсотків вартості чистих активів, що не спростовано учасниками справи у визначеному процесуальним законодавством порядку.

Тому, в силу приписів п. 5.26 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" та статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення про погодження продажу зазначеного майна (належної Товариству з обмеженою відповідальністю "М-Рей" частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп") могло бути прийнято виключно за наявності голосів учасників за вирішення такого питання, що володіють у сукупності більш як 75% загальної кількості голосів учасників товариства.

5.8. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов протилежних висновків, виходячи з такого.

Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об`єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №163 від 07.07.1999 чисті активи - це активи підприємства за вирахуванням його зобов`язань.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV) активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; фінансова звітність - це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

У балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов`язання у рівній сумі) не наводиться.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що для визначення значного правочину слід з`ясувати вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину та показник чистих активів товариства, яке вчиняє такий правочин відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, тоді як суд першої інстанції неправомірно врахував вартість активів (основних засобів) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" для визначення значного правочину.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. У разі якщо бухгалтерський облік підприємства ведеться підприємством, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, фінансову звітність підписують керівник підприємства або уповноважена особа, а також керівник підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноважена ним особа. При цьому відповідальність підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, визначається законом та договором про надання бухгалтерських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев`яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Підприємства, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належать до мікропідприємств, непідприємницькі товариства (крім тих, що зобов`язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) та підприємства, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, подають відповідним органам скорочену за показниками річну фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв`язку, що обслуговує адресата.

Датою подання фінансової звітності в єдиному електронному форматі вважається дата одержання електронного повідомлення про одержання центром збору фінансової звітності такої фінансової звітності.

Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам доходів і зборів у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

За висновками суду апеляційної інстанції матеріали даної справи містять останню затверджену річну фінансову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" за 2019 рік, подану позивачем, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Рей" надало суду фінансову звітність станом на 31.08.2019. Враховуючи приписи вищезазначених норм, надана Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Рей", звітність не може вважатися ані річною, ані проміжною, а тому не може бути взята судом до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження вартості чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Згідно з наданою позивачем останньою затвердженою фінансовою звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" за 2019 рік вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" складає 744 000, 00 грн, отже для віднесення правочину до значного відповідно до статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вартість предмету такого правочину має перевищувати 372 000, 00 грн, тоді як за договором продаж частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" вартістю 300 000, 00 грн здійснено за 100, 00 грн, що не свідчить про віднесення вказаного правочину до значного.

5.9. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначив норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та виходячи зі змісту часини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" правильно визначив вартість майна, що є предметом правочину, а також правильно врахував відомості останньої затвердженої фінансової звітності.

5.10. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині, скаржник підставою касаційного оскарження визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок про застосування статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" з урахуванням того, що материнське підприємство володіє дочірнім підприємством (є засновником дочірнього підприємства), з урахуванням вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абзаців 1, 2 та 15 пункту 2, пункту 11 Постанови КМ України від 28.02.2000 № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції".

При цьому скаржник вважає, що в розумінні частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" як остання затверджена фінансова звітність підприємства може бути врахована подана суду Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Рей" фінансова звітність станом на 31.08.2020, яку ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не взяли до уваги. Так, позивач вважає, що оскільки цей доказ був наданий самим відповідачем і узгоджений всіма учасниками товариства, які не мали щодо нього заперечень, то така фінансова звітність вважається погодженою в порядку, передбаченому пунктом 11 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яким передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належить затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період.

Разом з тим колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що фінансова звітність станом на 31.08.2019 не може вважатися ані річною, ані проміжною, а тому не може бути взята судом до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження вартості чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності. При цьому колегія суддів враховує, що позивачем не надано доказів, що така фінансова звітність була затверджена в порядку, передбаченому пунктом 11 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тобто загальними зборами товариства.

Доводи скаржника про необхідність врахування фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" колегією суддів відхиляються, оскільки суд апеляційної інстанції правильно встановив, що зі змісту частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" випливає, що необхідно враховувати саме вартість майна, що є предметом правочину.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для формулювання іншого висновку про застосування норм права, на які посилається скаржник.

5.11. Іншою підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 05.11.2020 у справі № 910/12792/19, від 25.04.2018 у справі № 904/6965/17, 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 06.02.2020 у справі №906/307/19, від 16.12.202 у справі № 910/14910/18.

При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не був повідомлений про проведення 11.09.2020 загальних зборів, безпідставно не визнав порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Рей" норм статті 32, частини 1, 3 статті 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та безпідставно не визнав порушеними права позивача, що надані йому згідно з частиною 1 статті 116 Цивільного кодексу України, статтями 5, 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що позивача не було належним чином повідомлено про проведення 11.09.2020 загальних зборів учасників товариства.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних спорів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них учасника товариства (неповідомлення) судам необхідно з`ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийнятті оспорюваних рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення на встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Висновок про порушення чи непорушення прав такої особи, а також її охоронюваних законом інтересів, які й випливають безпосередньо зі змісту права, суд має зробити за результатами розгляду справи, зазначивши про це в мотивувальній частині. У такому разі внаслідок задоволення позову позивач отримує належний судовий захист, оскільки буде встановлено факт порушення чи оспорення його права. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, суд не має правових підстав для задоволення позову. (Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №916/495/19, від 11.02.2020 у справі №914/484/18, від 12.02.2020 у справі №916/1253/19, від 05.05.2020 у справі №910/8913/18, від 18.06.2020 у справі №922/133/19, від 04.08.2020 у справі №911/1437/17).

Позивач в порушення вищезазначеного не навів та не довів суду належними та допустимими доказами (ст.ст. 13 74 76 77 ГПК України) порушення його прав та охоронюваних законом інтересів спірним рішенням щодо управління Товариством, та не зазначив яким чином спірне рішення загальних зборів учасників Товариства вплинуло на його права та охоронювані законом інтереси як учасника Товариства.

За твердженням позивача за спірним рішенням загальних зборів учасників Товариства вирішено питання щодо вчинення значного правочину і за нього проголосували учасники Товариства, що володіють у сукупності 60% від загальної кількості голосів учасників Товариства, тоді як рішення про вчинення значного правочину приймається загальними зборами учасників Товариства і за нього мають проголосувати учасники Товариства, які володіють у сукупності більш як 75 % загальної кількості голосів учасників Товариства.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено та враховано, що у випадку присутності позивача або його представника на загальних зборах учасників Товариства 11.09.2020, з урахуванням кількості його голосів - 20% від загальної кількості, не могло вплинути на рішення Товариства, прийняте за результатами загальних зборів учасників щодо укладення незначного правочину, за яке проголосували учасники Товариства, які в сукупності володіють 80 % голосів.

5.12. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що він зроблений без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 05.11.2020 у справі № 910/12792/19, від 25.04.2018 у справі № 904/6965/17, 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 06.02.2020 у справі №906/307/19, від 16.12.202 у справі № 910/14910/18, на які посилається скаржник.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 викладено правову позицію, відповідно до якої своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто.

Наведена правова позиція врахована також у постанові Верховного Суду 05.11.2020 у справі № 910/12792/19.

У постанові від 25.04.2018 у справі № 904/6965/17 Верховний Суд зазначив, що господарські суди правильно виходили з того, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Недотримання порядку скликання зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття зборами рішень за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про проведення загальних зборів учасників товариства, є порушенням вимог закону та статуту Товариства, порушує права позивача, як учасника Товариства, на участь в управлінні справами Товариства.

Верховний Суд вважає, що встановивши обставини відсутності повідомлення позивача про час, місце і порядок денний зборів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними прийнятих на зборах рішень, адже право позивача на управління товариством шляхом участі у загальних зборах його учасників є порушеним.

При цьому Верховний Суд відхилив довід касаційної скарги про те, що позивач не міг жодним чином вплинути на прийняття рішення загальними зборами, оскільки позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 910/12792/19, від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 06.02.2020 у справі №906/307/19, від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18, на які посилається скаржник.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У пункті 5.20 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" передбачено, що про проведення загальних зборів учасники повідомляються не менш, як за 30 днів до їх скликання. Кожний учасник вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах, якщо воно поставлене ним не пізніше, як за 25 днів до початку загальних зборів учасників. Не пізніше, як за 7 днів до скликання загальних зборів учасників, учаснику повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена сталою судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, що містяться у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18.

З огляду на викладене, оскільки позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" про дату, час, місце та порядок денний цих спірних загальних зборів не повідомлявся, а отже при прийнятті оскаржуваних рішень має місце порушення приписів статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пункту 5.20 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", щодо забезпечення можливості взяти участь у відповідних зборах всіма учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", адже за таких обставин оскаржувані рішення порушують права позивача, гарантовані йому як власнику частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", у зв`язку з чим його вимоги про визнання їх недійсними є обґрунтованими.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" та визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей", оформлених протоколом загальних зборів від 11.09.2020.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке в частині задоволення позовних вимог у зв`язку з порушенням порядку повідомлення учасника товариства про загальні збори, відповідає закону, то колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 - залишенню в силі з мотивів викладених в цій постанові.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Рей".

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 311 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/7967/19 з мотивів викладених в цій постанові.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Рей" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 17; ідентифікаційний код 42799668) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець