ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/13850/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (далі - Завод) - Рибачка А. О.,

відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - Страхова компанія) - Лук`янчука А. В., Дядюка Є. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Страхової компанії

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 [колегія суддів: Тищенко О. В. (головуючий), Мальченко А. О., Шаптала Є. Ю.]

зі справи № 910/13850/21

за позовом Заводу

до Страхової компанії

про стягнення 7 580 514,72 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Завод звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Страхової компанії 218 842 грн. страхового відшкодування вартості траси ЛЕП, 3 370,17 грн. пені, 2 770 грн. 3 % річних, 8 645,88 грн. інфляційних втрат, а також 6 881 818 грн. страхового відшкодування вартості устаткування підстанції 110/6 кВ - силового трансформатора типу ТРДН потужністю 25 000 кВА, напругою 110/6/6 (далі - трансформатор), 105 980 грн. пені, 86 106,85 грн. 3 % річних та 217 882,82 грн. інфляційних втрат.

1.2. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати відшкодування в зв`язку з настанням страхового випадку за договором добровільного комплексного страхування комерційного майна від 23.06.2020 № 310.1547274.114.9223 (далі - Договір).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2021 (суддя Лиськов М. О.) позов задоволено повністю: стягнуто зі Страхової компанії на користь Заводу 218 842 грн. страхового відшкодування вартості траси ЛЕП, 3 370,17 грн. пені, 2 770 грн. 3 % річних, 8 645,88 грн. інфляційних втрат, 6 881 818 грн. страхового відшкодування вартості трансформатора, 105 980 грн. пені, 86 106,85 грн. 3 % річних та 217 882,82 грн. інфляційних втрат.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо повної і своєчасної виплати позивачу страхового відшкодування.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022: рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2021 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто зі Страхової компанії на користь Заводу 216 653,58 грн. страхового відшкодування вартості траси ЛЕП, 3 336,47 грн. пені, 2 742,30 грн. 3 % річних, 8 645,88 грн. інфляційних втрат, 6 812 999,82 грн. страхового відшкодування вартості трансформатора, 104 920,20 грн. пені, 86 106,85 грн. 3 % річних та 217 882,82 грн. інфляційних втрат.

2.4. Прийнята зі справи постанова мотивована тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування. Водночас суд першої інстанції помилково задовольнив позов у повному обсязі, стягнувши страхове відшкодування без урахування передбаченої Договором франшизи, що стало наслідком перерахунку апеляційним судом пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Страхова компанія, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати та залишити позов без розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суд апеляційної інстанції в постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду - «залишення позову без розгляду у разі наявності третейського застереження у договорі між сторонами спору».

4.2. Скаржник в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про незастосування судом статті 991 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 26 Закону України «Про страхування», а також неврахування правової позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 04.03.2020 зі справи № 914/1495/18.

4.3. За твердженням Страхової компанії, суди порушили приписи статей 86 237 238 ГПК України, що є підставою касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 4 частини другої статті 287, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

5. Доводи інших учасників

Завод у відзиві на касаційну скаргу зазначив про безпідставність її доводів і просив у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Страхова компанія (страховик) та Завод (страхувальник) уклали Договір, за умовами якого:

предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном (далі - застраховане майно), перелік якого наведено в додатку 2 до цього Договору (пункт 4);

місцем дії Договору (адресою) визначено: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 172. Майно вважається застрахованим, якщо воно знаходиться за адресою, зазначеною в пункті 5 цього Договору, або за адресами, зазначеними в додатку 2 до цього Договору (пункт 5);

страховими ризиками за Договором є:

вогневі ризики, а саме: пожежа та задимлення в результаті пожежі, удар блискавки; вибух газу, що використовується для побутових потреб; падіння пілотованих літальних об`єктів (пункт 6.1.1);

стихійні явища, а саме: повінь/паводок; буря, ураган, вихор; град, сильний дощ (злива); землетрус; зсув ґрунту, сель, гірські обвали, схід снігових лавин; осідання ґрунту; затоплення ґрунтовими водами; тиск снігового покрову; надзвичайні для даної місцевості морози та сильні снігопади; ожеледь (пункт 6.1.2);

вплив електроенергії у вигляді короткого замикання електричного струму, перевантаження електричної мережі, пошкодження ізоляції, дугового розряду, перепаду електроенергії в мережі енергопостачання, виникнення індукованого струму механічної дії електричного струму, падіння напруги, атмосферного розряду (крім влучення блискавки) та інших подібних явищ (включаючи пожежу, якщо шкоду завдано безпосередньо тим предметом, в якому виникла пожежа; пункт 6.2.8);

матеріальним збитком є поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування вартості застрахованого майна без урахування неодержаних майбутніх вигод. Розмір матеріального збитку визначається згідно із розділом 20 Договору. Пошкодженням майна є часткова втрата майном своїх експлуатаційних якостей, що можуть бути відновлені з подальшим використанням майна за своїм призначенням (пункти 13.10, 13.12);

страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку (пункт 13.16);

під «пожежею» слід розуміти вогонь, що виник поза місцем, спеціально призначеним для його розведення і підтримки, або що поширився за його межі і здатний поширюватися самостійно (пункт 14.2.1.1);

страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим Договором строк (пункт 16.5.3);

у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється вигодонабувачу або страхувальнику (за письмовою згодою вигодонабувача) впродовж 15 робочих днів з дня підписання страхового акта (пункт 20.3);

розмір матеріального збитку при пошкодженні майна визначається в розмірі витрат на його відновлення до стану, в якому майно знаходилося безпосередньо перед настанням страхового випадку, з вирахуванням фізичного зносу із вартості матеріалів (запчастин), необхідних для відновлення майна (пункт 20.7.2);

у разі порушення строку сплати страхового відшкодування страхувальнику чи вигодонабувачу (у залежності від того, хто є отримувачем страхового відшкодування) страховик сплачує пеню в розмірі 0,01 % простроченого платежу від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу (пункт 23.2);

судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв`язку з цим Договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні цього Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» відповідно до його регламенту (пункт 24.2).

6.2. Згідно з додатком 2 до Договору до переліку застрахованого майна, зокрема, віднесено трасу ЛЕП вартістю 1 312 830,00 грн. та устаткування підстанції 110/6 кВ (включаючи силові трансформатори типу ТРДН потужністю 25 000 кВА, напругою 110/6/6 кВ) вартістю 6 881 818,00 грн.

6.3. На території Заводу 30.09.2020 сталися страхові випадки, а саме: у зв`язку з поганими погодними умовами було обірвано лінії електропередач (траса ЛЕП), а також виникла пожежа, яка призвела до знищення трансформатора. У результаті цих подій траса ЛЕП зазнала істотних пошкоджень, а трансформатор був знищений пожежею.

Про вказані обставини свідчить роздруківка з офіційного сайту Головного управління ДСНС у Донецькій області про факт виникнення пожежі на території Заводу та не заперечує відповідач.

6.4. Позивач 02.10.2020 відправив на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку, а 05.10.2020 Страхова компанія направила на адресу Заводу повідомлення з проханням надати акт про пожежу та звіт (висновок) про причини виникнення пожежі. Завод прохання відповідача виконав та надав йому зазначені документи.

6.5. Відповідач 06.10.2020 та 07.10.2020 відправив на адресу Заводу запити з проханням надати представнику Страхової компанії доступ до місця події і оформити пропуск аварійному комісару, надати до 06.11.2020 документи та інформацію, зазначені в листі від 07.10.2020.

6.6. Завод прохання Страхової компанії виконав та надав заяву про виплату страхового відшкодування, запитувані в листі документи та повідомив про можливість надати представнику відповідача доступ до місця події.

6.7. Також Страхова компанія 21.10.2020 направила на адресу позивача лист з проханням надати їй до 21.11.2020 додаткові документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Позивач запитувані документи надіслав.

6.8. Листом від 08.02.2021 відповідач повідомив позивача про результати проведення аналізу матеріалів, переданих на розгляд страховику. Так:

пошкодження траси ЛЕП перебуває в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі стихійним явищем у вигляді різкого погіршення погодних умов - сильного поривчастого вітру;

причиною виникнення пожежі на обладнанні устаткування підстанції 110/6 кВ, у тому числі й трансформаторі, є дія теплових проявів електричної енергії (коротке замикання, перевантаження, великі перехідні опори, електричні іскри) на масло системи охолодження трансформатора та горючі гази, які утворилися в результаті контакту масла з високонагрітими елементами трансформатора, а стан об`єкта (трансформатора) не відповідав вимогам пунктів 1.1-1.2 розділу IV та пункту 7.1 розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні.

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі експертного дослідження Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 29.12.2020 № 2/21-197 Д та звіту про оцінку майна № 22341/3 траси ЛЕП, що належить Заводу.

6.9. Не погоджуючись з такими висновками відповідача, позивач посилається на складений 01.10.2021 головним інспектором Костянтинівського РВ ГУ ДСНС України в Донецькій області Мануйлі Ігорем Володимировичем звіт про причину виникнення пожежі в трансформаторній підстанції.

Крім того, в акті розслідування причин аварійної ситуації на підстанції ПС110/6 кВ Заводу та ЛЕП 110 кВ «Костянтинівка районна», складеному комісією за результатами виникнення пожежі, вказані пропозиції з відновлення роботи підстанції, а саме: провести пошук, придбання, монтаж та введення в експлуатацію нового або б/в трансформатора ТРДН-25000 110/6/6 кВ замість того, що вийшов з ладу (пункт 3).

6.10. З метою встановлення причин виникнення пожежі на устаткуванні підстанції 110/6 кВ - силовому трансформаторі ТРДН потужністю 25 000 кВА позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М .С. Бокаріуса із запитом про проведення електротехнічної експертизи обладнання.

6.11. За результатами проведеного комісійного електротехнічного дослідження комісія судових експертів склала висновок від 16.07.2021 № 7412/17484-17490, з якого слідує, що дійсною причиною пошкодження трансформатора стала пожежа, тоді як все захисне обладнання відповідало вимогам нормативно-технічних актів, у зокрема й Правилам пожежної безпеки в Україні.

6.12. За оцінкою судів попередніх інстанцій висновок експертів від 16.07.2021 № 7412/17484-17490 - це належний та допустимий доказ у розумінні статті 73 ГПК України, позаяк є обґрунтованим, містить етальний опис проведених досліджень, чіткі висновки з поставлених перед експертами питань, містить підписи судових експертів про їх попередження щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за статтями 384 385 Кримінального кодексу України, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам, немає.

6.13. Водночас висновок експертного дослідження від 29.12.2020 № 2/21-197 Д заступника начальника відділу вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень Донецького НДЕКЦ МВС Сови Сергія Анатолійовича суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки в ньому відсутні відомості про те, що цей висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як того вимагають приписи статті 101 ГПК України.

6.14. Матеріали справи містять згоду акціонерного товариства «Таскомбанк» (вигодонабувача) на отримання Заводом суми страхового відшкодування.

6.15. Завод придбав у фізичної особи - підприємця Заратуйка Віталія Миколайовича трансформатор, що був у вжитку, вартістю 5 500 000 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.04.2021 № 26/04/1 та накладною від 27.05.2021 № 18.

Вартість відновлювальних робіт з електропостачання високовольтного вводу № 1 110 кВ із заміною силового трансформатора ТРДН 25 000/110/6/6 склала 1 572 383,82 грн., що підтверджується договором на виконання робіт від 06.05.2021 № 06/05-2021, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Віра».

Отже, для відновлення предмета страхування, як передбачено пунктом 20.7.2 Договору, позивач поніс витрати в розмірі 7 072 383,82 грн. Однак ця сума є вищою, ніж зазначена в Договорі страхова сума.

Зважаючи, що розмір понесених витрат є більшим, ніж страхова сума (6 881 818,00 грн.), та враховуючи пункти 13.16, 13.17 Договору та пункт 5 додатку № 2 до Договору, за висновком суду апеляційної інстанції, страховому відшкодуванню підлягає виплата в зазначеному розмірі з вирахуванням 1 % франшизи.

6.16. Розмір відновлювальних робіт для траси ЛЕП відповідно до комерційної пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю «Миренергоком» становить 272 000,00 грн. з ПДВ.

Водночас відповідач всупереч пункту 20.7.2 Договору, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, врахував не розмір вартості відновлювальних робіт, а ймовірну ринкову вартість майна, яка складає 53 158,00 грн., у зв`язку з чим безпідставно зменшив суму страхового відшкодування щодо траси ЛЕП.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною спору в цій справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування за укладеним сторонами Договором.

7.2. Встановлення в межах спору обставин та підстав для стягнення страхового відшкодування має оцінюватися господарським судом на загальних підставах, що й здійснив суд апеляційної інстанції під час розгляду спірних правовідносин шляхом надання оцінки кожному доказу, наданому сторонами до справи, з урахуванням норм чинного законодавства України.

7.3. За результатами дослідження наданих сторонами доказів у їх сукупності апеляційний господарський суд, беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази допущення позивачем порушення Правил пожежної безпеки в Україні та відповідач такого порушення не довів, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що пошкодження трансформатора перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі стихійним явищем у вигляді погіршення погодних умов, що призвело до пожежі, яка, у свою чергу, є страховим випадком у розумінні укладеного сторонами Договору.

7.4. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

7.5. Частиною першою статті 991 ЦК України та частиною першою статті 26 Закону України «Про страхування» встановлено перелік випадків, коли страховик має право відмовити страхувальнику у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Одночасно у частинах других цих статей визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови в здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

7.6. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статті 26 Закону України «Про страхування», встановив, що підстави для відмови в здійсненні страхового відшкодування відсутні.

7.7. Отже, за результатами розгляду справи апеляційний господарський суд, дослідивши усі наявні в справі докази та встановивши обставини щодо порушення відповідачем договірних зобов`язань у частині виплати страхового відшкодування, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову (з урахуванням франшизи, яка передбачена Договором).

7.8. За змістом касаційної скарги Страхової компанії підставою оскарження рішення суду апеляційної інстанції є приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.9. Водночас, посилаючись на наведену підставу касаційного оскарження, скаржник лише формально зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного в постанові Верховного Суду. Так, касаційна скарга відповідача не містить чіткого визначення, який висновок, викладений у постанові Верховного Суду, та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах не врахував суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

7.10. Страхова компанія доводи скарги в цій частині ґрунтує виключно на запереченні встановлених судами обставин щодо неможливості вирішення даного спору третейським судом, визначеним у Договорі.

7.11. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі аргументи скаржника (пункт 4.1 цієї постанови), Касаційний господарський суд виходить з такого.

7.11.1. Суд апеляційної інстанції перевірив доводи відповідача стосовно того, що спір згідно з пунктом 24.2 Договору підлягав остаточному вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» (далі - третейський суд), а тому суд, за твердженням відповідача, мав би задовольнити його заяву про залишення позову без розгляду.

7.11.2. При цьому апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що станом на день подання позову (19.08.2021) та момент подання заяви відповідача від 29.09.2021 про залишення позову без розгляду, яку суд першої інстанції залишив без задоволення, третейський суд знаходився в стані припинення, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

7.11.3. Отже, враховуючи неможливість виконання угоди сторін про передачу даного спору на вирішення третейського суду, чого відповідач не спростував у встановленому порядку в суді першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність зазначених доводів скаржника (пункт 7.11.1 цієї постанови), погодившись з вирішенням цього питання (щодо заяви про залишення позову без розгляду) судом першої інстанції.

7.11.4. За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом третейської угоди, саме при розгляді клопотання про залишення позову без розгляду і направлення сторін до третейського суду повинен вирішити питання дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.

У разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про залишення позову без розгляду господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

7.11.5. Висновки суду апеляційної інстанції в наведеній частині не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові зі справи № 906/493/16, а доводи відповідача стосовно вирішення заяви про залишення позову без розгляду спрямовані на переоцінку обставин справи, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень ГПК України, зокрема статті 300 цього Кодексу.

7.12. Страхова компанія підставою оскарження рішення апеляційного господарського суду вважає також приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.13. За своїм змістом зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.14. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник має обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.15. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Суд відхиляє суперечливі твердження відповідача про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (зокрема, стосовно застосування положень статті 26 Закону України «Про страхування»), з огляду на одночасне посилання самого скаржника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 зі справи № 914/1495/18, стосовно застосування відповідних норм матеріального права.

Крім того, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності у формуванні висновку в контексті спірних правовідносин, встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та здійсненої ним оцінки наявних у справі доказів, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, як саме висновок щодо застосування норм права вплине на висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній постанові.

7.16. У зв`язку з викладеним Верховний Суд дійшов висновку про непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а доводи відповідача про незастосування апеляційним господарським судом статті 26 Закону України «Про страхування» спростовуються змістом самої оскаржуваної постанови.

7.17. Касаційна скарга подана скаржником з посиланням на приписи пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, а також з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.18. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.19. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Обов`язковою умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Водночас у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судового рішення згідно з пунктами 1 і 3 частини другої статті 287 цього Кодексу є необґрунтованими, а тому Касаційний господарський суд вважає безпідставними доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів.

7.20. Інші доводи касаційної скарги Страхової компанії не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.2. Доводи касаційної скарги Страхової компанії не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, не спростовують наведених висновків апеляційного господарського суду та частково стосуються питань, пов`язаних або зі встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

8.3. Отже, наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

9. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 зі справи № 910/13850/21 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко