ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року

м. Київ

Cправа № 910/14339/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр медичних технологій"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023

у складі колегії суддів: Остапенка О. М. (головуючий), Сотнікова С. В., Копитової О. С.

у справі № 910/14339/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр медичних технологій"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/14339/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр медичних технологій".

2. 06.03.2023 від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), надійшла заява з грошовими вимогами до боржника у розмірі 14 783 480, 95 грн.

3. До заяви ГУ ДПС у місті Києві не було додано доказів сплати судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами. Однак зазначено із посиланням на п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що заявник звільнений від сплати судового збору.

4. 08.03.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва заяву ГУ ДПС України, про визнання кредитором боржника на суму 14 783 480,95 грн залишено без руху; встановлено строк десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог; установлено ГУ ДПС у місті Києві спосіб усунення недоліків заяви про визнання кредитором боржника шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити докази сплати судового збору у сумі 5 368 грн.

5. 20.03.2023 на виконання вимог вищевказаної ухвали від ГУ ДПС у місті Києві надійшла заява, до якої заявником доказів на підтвердження сплати судового збору не надано. Податковий орган зазначив про те, що його звільнено від сплати судового збору на підставі п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. 25.04.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/14339/22 заяву ГУ ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання кредитором боржника на суму 14 783 480,95 грн - повернуто, оскільки заявником недоліки заяви не усунуто, доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому Законом розмірі не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. 12.09.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі №910/14339/22 скасовано. Справу №910/14339/22 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки звернення органу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника є елементом відпрацювання податкового боргу, яке направлене на стягнення заборгованості, апеляційний суд вважає, що норма п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" розповсюджується на спірні правовідносини, а тому в цьому випадку податковий орган звільнений в силу закону від сплати судового збору за подання відповідної заяви.

9. Суд також вказав, що інших недоліків поданої суду заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Український центр медичних технологій", які б були підставною для залишення її без руху та подальшого її повернення, судом першої інстанції не встановлено та в ухвалах від 08.03.2023 та від 25.04.2023 не зазначено.

10. За висновком апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи, невірне застосування норм матеріального права та, як наслідок, порушення норм процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про повернення заяви податкового органу про визнання кредитором у справі про банкрутство у зв`язку із несплатою кредитором судового збору за подання такої заяви.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. 18.10.2023 ТОВ "Український центр медичних технологій" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №910/14339/22, в якій просить скасувати постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Скаржник також просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про визнання кредитором ГУ ДПС у місті Києві відмовити в повному обсязі.

12. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах стосовно питання звернення ДПС у справі про банкрутство про визнання кредиторських вимог.

13. Скаржник стверджує, що посилання ГУ ДПС у місті Києві на його звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими, оскільки на підставі наведеної законодавчої норми податкові органи звільняються від сплати судового збору у справах безпосередньо щодо стягнення відповідної заборгованості. Однак, заявником подано до суду заяву з вимогами до боржника у межах справи про банкрутство, що не є тотожним зверненню податкового органу до суду з позовом про стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування тощо.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не находило.

В. Провадження в суді касаційної інстанції

15. 18.10.2023 касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Білоуса В. В. (суддя-доповідач), суддів: Погребняка В. Я., Васьковського О. В. 26.10.2023 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 910/14339/22 за касаційною скаргою ТОВ "Український центр медичних технологій" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023; призначено розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

16. 11.12.2023 розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.2-02/3466 у зв`язку з перебуванням судді Білоуса В. В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14339/22.

17. 11.12.2023 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 910/14339/22 визначено склад колегії суддів: головуючий - Пєсков В. Г. (суддя-доповідач), судді: Картере В. І., Огороднік К. М.

18. 21.12.2023 ухвалою Верховного Суду прийнято справу № 910/14339/22 за касаційною скаргою ТОВ "Український центр медичних технологій" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 до провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

22. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

23. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 та повернення справи №910/14339/22 до господарського суду першої інстанції для розгляду.

24. Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

25. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

26. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

27. Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

28. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

29. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

30. За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.

31. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", який набрав чинності 25.11.2022, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" доповнено п. 27 такого змісту: "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

32. Отже, відповідно до внесених змін, податковий орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу.

33. ГУ ДПС у місті Києві, звертаючись до господарського суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до боржника у цій справі про банкрутство не додало до заяви доказів сплати судового збору, натомість послалося на положення п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та стверджувало, що податковий орган звільнений від сплати судового збору. Із такими доводами заявника погодився суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, якою скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви ГУ ДПС у місті Києві у зв`язку з несплатою заявником судового збору у встановленому порядку та розмірі.

34. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

36. За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.

37. Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

38. Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

39. Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.

40. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

41. Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.

42. Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.

43. Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ). Наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

44. До судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника (ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).

45. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст.ст. 45 46 47 КУзПБ.

46. Нормами ст. 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

47. Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

48. Отже, враховуючи викладене, подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами це є різними способами захисту порушених прав.

49. Колегія суддів Верховного Суду звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 910/8316/20, яка була прийнята після оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.

50. Так, судова палата зауважила, що Законом України "Про судовий збір" окремо встановлено ставки судового збору за подання позовних вимог у позовному провадженні, а також при поданні заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

51. Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

52. В той час згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у фіксованому розмірі.

53. Отже, ставки судового збору щодо сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство, є різними.

54. Враховуючи викладене, законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.

55. При цьому, ставка судового збору за подання заяви кредитора передбачена у фіксованому розмірі, а ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру передбачена у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

56. Так, належними способами захисту для стягнення боргу із боржника є наказне чи позовне провадження, тоді як заява про визнання кредитором є заявою, що має наслідком визнання чи відхилення грошових вимог до боржника, а не стягнення із боржника заборгованості. Ухвала про визнання вимог кредитора не є підставою для видачі судового наказу та подальшого стягнення боргу у виконавчому провадженні.

57. Заява кредитора із грошовими вимогами до боржника має іншу правову природу. Наслідком задоволення позовної заяви є видача виконавчого документу та стягнення заборгованості у порядку примусового виконання судового рішення, в той час як наслідком задоволення судом заяви кредитора є лише визнання кредиторських вимог до боржника.

58. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/8316/20 дійшов висновку, що оскільки положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника.

59. При цьому, на підтвердження позиції, що подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав свідчить також неможливість виділити окремо суми заявлених вимог для розрахунку судового збору у випадку, якщо податковий орган об`єднає в свої заяві з грошовими вимогами до боржника як суму податкового боргу так і інші вимоги (наприклад, грошові вимоги щодо стягнення збитків та ін.), з огляду на встановлену фіксовану ставку судового збору за подання такої заяви. В той же час у позовному провадженні передбачено ставку судового збору у відсотковому співвідношенні до ціни позову, тобто в такому випадку є можливість розрахувати судовий збір від суми стягнення.

60. Господарський суд першої інстанції, залишаючи заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника без руху, дійшов висновку про те, що кредитору належало сплатити 5 368 грн, що складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" як за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника.

61. У зв`язку з неусуненням ГУ ДПС у місті Києві недоліків поданої заяви з грошовими вимогами до боржника та несплатою судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, суд першої інстанції ухвалою від 25.04.2023 повернув заяву заявнику.

62. Верховний Суд погоджується з наведеним висновком господарського суду першої інстанції. Натомість висновки суду апеляційної інстанції про застосування п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнення податкового органу від сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника Верховний Суд вважає помилковими та такими, що не відповідають правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/8316/20.

63. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставне скасування судом апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду про повернення заяви з грошовими вимогами ГУ ДПС у місті Києві без розгляду.

64. Вимогу касаційної скарги про прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС у місті Києві про визнання кредитором Верховний Суд, у даному випадку, не розглядає, оскільки предметом касаційного перегляду наразі є процесуальне питання щодо відповідності заяви кредитора вимогам закону, а не розгляд заяви з грошовими вимогами до боржника по суті.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

66. Відповідно до ч. 1 ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду у справі та залишення в силі ухвали господарського суду першої інстанції.

В. Розподіл судових витрат

67. Відповідно до пункту 7 частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

68. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 встановлений у розмірі 2 684 грн. У зв`язку із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн за подання касаційної скарги (ст. 129 ГПК України) покладаються на ГУ ДПС у м. Києві.

69. Скаржником при поданні касаційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 10 736 грн (відповідно до квитанції до платіжної інструкції № ПН22631 від 13.10.2023), тобто у більшому розмірі ніж передбачено Законом. Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, скаржник має право заявити клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору за подання позову.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтею 312 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр медичних технологій" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 910/14339/22 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі №910/14339/22 залишити в силі.

4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП:44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр медичних технологій" (вул. Кіквідзе, 11, м. Київ, код ЄДРПОУ 35370192) 2 684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік