ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14453/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Случ О.В., Уркевич В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

та представників

позивача: не з`явились,

відповідача: Найденко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022

та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021

у справі № 910/14453/21

за позовом Акціонерного товариства "Завод "Екватор"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 3 798 545, 10 грн,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Завод "Екватор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 798 545,10 грн, з яких 3 792 000,00 грн основного боргу та 6 545,10 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №53-129-01-20-02187 від 20.10.2020 в частині оплати поставленого товару у строк, встановлений цим договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 792 000 грн 00 коп. основного боргу, 3% річних на суму 6545 грн 10 коп. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення на суму основного боргу за договором поставки №53-129-01-20-02187 від 20.10.2020, що становить 3 792 000,00 грн, вирішено нараховувати 3% річних, починаючи з 02.09.2021, за формулою: сума основного боргу*3%/календарну кількість днів у році*кількість днів прострочення.

Північний апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та відмови у відстроченні виконання рішення суду, постановою від 21.09.2022 (колегія суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий, Сулім В.В., Зубець Л.П.) рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

Судами обох інстанцій встановлено, що 20.10.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Акціонерним товариством "Завод "Екватор" укладено договір поставки №53-129-01-20-02187 відповідно до умов якого позивач, за договором постачальник, зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити та поставити клапани зворотні для енергоблока №5 ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а відповідач зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Сума договору становить 3 792 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 632 000,00 грн (п. 3.1 договору).

Відповідач сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу та поточний рахунок позивача. Відповідач сплачує вартість поставленої продукції протягом 120 робочих днів з моменту підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі продукції (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Право власності на продукцію набувається відповідачем з моменту успішного проходження вхідних контролів першого та другого етапів (ВК1, ВК2), що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатну продукцію (п. 5.10 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.3.8 договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції, приймати поставлену продукцію відповідно до умов договору, а позивач зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.12.2021, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку (п. 10.1 договору).

Факт виконання позивачем умов договору та прийняття товару відповідачем на загальну суму 3 792 000,00 грн підтверджується видатковою накладною № 3706 від 04.12.2020, актом приймання-передачі ТМЦ №2097/61 від 16.02.2021, товарно-транспортною накладною № 3611/07 від 07.12.2020 та податковою накладною.

27.08.2021 позивачем на адресу покупця було направлено претензію №34/233 від 26.08.2021 про необхідність сплати заборгованості.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 53-129-01-20-02187 від 20.10.2020 в частині оплати поставленого товару у строк, встановлений цим договором.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд дійшов висновку, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" свої зобов`язання по оплаті зазначеної продукції належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконало, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість загальну суму 3 792 000,00 грн, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення зазначеної суми є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично правильним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 545,10 грн за загальний період прострочення з 12.08.2021 по 01.09.2021 підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд вважав за можливе зазначити у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду у справі № 910/14453/21. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення у справі.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в оскарженій частині, апеляційний господарський суд зазначив, що недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення підприємства від виконання його зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару. В частині вимоги про відстрочення виконання рішення суду апеляційний господарський суд зазначив, що відповідачем не надано доказів наявності можливості виконати рішення суду після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині стягнення суми 3% річних, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що викладені обставини свідчать про брак коштів у відповідача не з власної вини, а внаслідок не розрахунку Гарантованого покупця з відповідачем, а оскільки він є мононолістом-покупцем електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів, то інших варіантів реалізації електроенергії для забезпечення власного належного фінансово-економічного становища у відповідача не було, і як наслідок безвихідна ситуація (не розрахунок Гарантованого покупця) спричиняє заборгованість за іншими зобов`язаннями відповідача. Також скаржник вказує на безпідставну відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування ст.ст. 3 614 ЦК України, ст.ст. 6 та 42 ГК України який би давав розуміння того, яким чином можливо встановити вину сторони зобов`язання, у випадку коли загальні принципи здійснення підприємницької діяльності обмежуються державою.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2022 (колегія суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.) відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.12.2022 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 30.11.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу в установлений в ухвалі від 14.11.2022 строк.

У зв`язку з перебуванням судді Волковицької Н.О. на лікарняному, 05.12.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого для розгляду касаційної скарги призначено колегію суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Случ О.В., Уркевич В.Ю.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження та в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З наведеного вбачається, що кредитор не має нести негативні наслідки відносин боржника з його контрагентами. Крім того, вступаючи у договірні відносини, боржник несе ризики можливої відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, та відсутності у нього необхідних коштів.

Таким чином, посилання скаржника на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини не приймається колегією суддів до уваги, оскільки невиконання Державним підприємством «Гарантований покупець» укладеного з відповідачем договору не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем за відповідним договором, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає необхідності для формування висновку стосовно застосування ст.ст. 3 614 ЦК України, ст.ст. 6 та 42 ГК України який би давав розуміння того, яким чином можливо встановити вину сторони зобов`язання, у випадку коли загальні принципи здійснення підприємницької діяльності обмежуються державою, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21 з подібними правовідносинами.

Що ж до посилань скаржника на безпідставну відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, то, по-перше, вони не обґрунтовані підставою відкриття касаційного провадження, і, по-друге, скаржник у прохальній частині касаційної скарги не просить переглянути судові рішення в цій частині, відтак, у Верховного Суду відсутні підстави для розгляду відповідних посилань.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування, в межах доводів та вимог касаційної скарги, немає.

Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині - без змін із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/14453/21 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Случ О.В.

Уркевич В.Ю.