№ 910/14479/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14479/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Корпорації «ТСМ ГРУП» (далі - Корпорація, позивач) - Носика Б.М. (адвокат),

відповідача - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідач, скаржник) - Гутнік М.А. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 (головуючий - суддя Ковтун С.А.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 (головуючий - суддя Мальченко А.О., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.)

у справі №910/14479/21

за позовом Корпорації

до ДП "НАЕК "Енергоатом"

про стягнення 12 702 988,33 грн.

ВСТУП

Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів за неналежне виконання зобов`язання відповідно до умов Договору на виконання комплексу робіт, укладеного між сторонами.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Корпорація звернулась до суду з позовною заявою до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 12 702 988,33 грн, з яких: 10 916 909,40 грн - сума основного боргу, 2 435,02 грн - пеня, 524 697,10 грн - 3% річних, 1 258 946,81 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на виконання комплексу робіт від 06.09.2018 №15/18 щодо повного та своєчасного розрахунку за постановлений товар та виконані роботи.

2. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14479/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації 10 916 909,40 грн основного боргу, 2 435,02 грн пені, 523 861,03 грн 3 % річних, 1 234 595,09 грн інфляційних втрат та 190 176,00 грн судового збору.

2.1.1. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/14479/21 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. В апеляційному порядку оскаржувалось рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 лише в частині стягнення суми судового збору та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/14479/21.

2.2.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі № 910/14479/21 залишено без змін.

2.3. Додатковою постановою від 26.10.2022 у справі №910/14479/21 заяву Корпорації про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Корпорації 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями виключно в частині стягнення судового збору, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №910/14479/21 в частині стягнення з відповідача на користь Корпорації 190 176, 00 грн судового збору, ухвалити в цій частини нове судове рішення, яким повернути Корпорації із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, на підставі частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ДП «НАЕК «Енергоатом» із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Г ПК України вказує, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 130 Г ПК України, а саме щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, у разі часткового визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Корпорація 09.11.2022 подала на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП) 09.11.2022. Підпис КУЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 09.11.2022. Протокольною ухвалою від 10.11.2022 даний відзив на касаційну скаргу залишено без розгляду з огляду на подання його поза межами строку, встановленого Судом.

5.2. Корпорація 16.11.2022 подала на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі до Верховного Суду заяву, в якій повідомила, що нею понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом Верховним Судом касаційної скарги відповідача, докази на підтвердження чого будуть подані в строки та порядку, передбачені частиною восьмою статті 129 Г ПК України. Дана заява підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП) 16.11.2022. Підпис КУЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 16.11.2022.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між Корпорацією (підрядник) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (замовник) 06.09.2018 укладено Договір на виконання комплексу робіт № 15/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлені договором терміни, постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи.

6.1.1. Відповідно до пункту 1.2 Договору найменуванням закупівлі є: "Технічне переоснащення системи поводження з транспортними контейнерами на енергоблоках 1,2 ВП РАЕС (в тому числі модернізація системи перевантаження та транспортування палива енергоблоків 1,2 ВП РАЕС для впровадження технології поводження з відпрацьованим ядерним паливом компанії "Holtec Intremational"). Майданчик відстою ТУК НІ-STAR з ВЯП. Постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи СФЗ".

6.1.2. Згідно з пунктом 3.1 Договору договірна ціна на виконання комплексу робіт, доручених до виконання підряднику, включає постачання обладнання, будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи.

6.1.3. Ціна договору визначається Протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договору. Фінансування здійснюється за рахунок ДП «НАЕК "Енергоатом" (пункт 3.2 Договору).

6.1.4. У пункті 3.17 Договору сторони погодили, що остаточна ціна договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному договором.

6.1.5. За змістом пункту 4.1 (підпункти 4.1.1, 4.1.2) оплата за виконані роботи здійснюється замовником на підставі двосторонніх підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), шляхом перерахування коштів в розмірі вартості виконаних робіт на поточний рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з дати підписання акту приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за умови реєстрації підрядником податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

6.1.5.1. Оплата за поставлені товари здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника згідно з видатковою накладною на поставку товарів протягом 30 календарних днів з дати фактичної передачі підрядником товарів на склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом", за умови реєстрації підрядником податкової накладної у ЄРПН.

6.1.6. Відповідно до пункту 4.2 Договору підрядник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН протягом терміну, встановленого пунктом 201.10 Податкового кодексу України та протягом двох календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію шляхом направлення її на електронну адресу замовника.

6.1.7. Згідно з пунктом 5.1 Договору терміни виконання робіт визначені в графіку виконання робіт (додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього Договору. Терміни постачання обладнання по Договору визначені графіком постачання обладнання (додаток № 3), який є невід`ємною частиною цього Договору.

6.2. На виконання умов укладеного сторонами договору позивач передав обладнання та виконав роботи на загальну суму 20 952 261,55 грн.

6.2.1. А саме позивач поставив замовнику обладнання на загальну суму в розмірі 17 733 550,37 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

? від 26.12.2018 № 197 на суму 360 054,00 грн;

? від 25.04.2019 № 25 на суму 556 095,12 грн;

? від 29.05.2019 № 44 на суму 920 810,64 грн;

? від 21.06.2019 № 59 на суму 546 784,08 грн;

? від 27.09.2019 №102 на суму 2 761 537,37 грн;

? від 26.11.2019 №146 на суму 1 671 359,76 грн;

? від 26.12.2019 №179 на суму 10 755 457,20 грн;

? від 18.03.2020 № 9 на суму 161 452,20 грн.

6.2.2. Та позивач виконав роботи на загальну суму 3 218 711,18 грн, що підтверджується підписаними сторонами:

? актом від 24.06.2019 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року (форма № КБ-2В) та довідкою від 24.06.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року (форма КБ-3) на суму 336 385,12 грн;

? актом від 30.09.2019 №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року (форма № КБ-2В) та довідкою від 30.09.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2019 року (форма КБ-3) на суму 866 749,15 грн;

? актом від 29.11.2019 №3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (форма № КБ-2В) та довідкою від 29.11.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 року (форма КБ-3) на суму 268 041,94 грн;

? актами від 19.12.2019 №4 та №5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та довідкою від 19.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на суму 126 268,57 грн;

? актами від 28.02.2020 №6 та №7 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року (форма № КБ-2В) та довідкою від 28.02.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2020 року (форма КБ-3) на суму 342 513,91 грн;

? актами від 31.03.2020 №8 та №9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року (форма № КБ-2В) та довідкою від 31.03.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2020 року (форма КБ-3) на суму 897 220,71 грн;

? актом від 25.05.2020 № 10 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року (форма № КБ-2В) та довідкою від 25.05.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року (форма КБ-3) на суму 127 215,94 грн;

? актом від 30.09.2020 №11 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року (форма № КБ-2В) та довідкою від 30.09.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 року (форма КБ-3) на суму 254 315,84 грн.

6.3. Замовник частково розрахувався за товар та виконані роботи, внаслідок чого в останнього наявна заборгованість на загальну суму 10 916 909,40 грн (10 755 457,20 грн за видатковою накладною від 26.12.2019 № 179 та 161 452,20 грн за видатковою накладною від 18.03.2020 № 9).

6.4. Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути суму основного боргу, а також у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань нараховані 2 435,02 грн пені, 524 697,10 грн 3 % річних т а 1 258 946,81 грн інфляційних втрат.

6.5. Водночас у відзиві на позовну заяву відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 916 909,40 грн, та заявлено клопотання про повернення позивачу 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, у зв`язку із визнанням позову до початку розгляду справи по суті.

6.6. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди виходили з такого:

? враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10 916 909,40 грн, а тому в силу приписів частини першої статті 75 Г ПК України такі обставини не підлягають доказуванню;

? суди попередніх інстанцій, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, дійшли висновків про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог у цій частині, та, здійснивши власний розрахунок, вказали, що до стягнення з відповідача підлягають 2 435,02 грн пені, 523 861,03 грн 3% річних та 1 234 595,00 грн інфляційних втрат;

? суд першої інстанції відзначив, що відповідно до статті 129 Г ПК України судові витрати покладені на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

? у свою чергу, суд апеляційної інстанції вказав, що на переконання колегії суддів, частина перша статті 130 Г ПК України та частина третя статті 7 Закону України "Про судовий збір" не передбачають можливості та порядку розрахунку судового збору у разі визнання відповідачем позову частково, оскільки судовий збір у такому випадку має розраховуватися (повертатися позивачу) пропорційно розміру визнаних відповідачем позовних вимог, що не передбачено нормами Г ПК України та Закону України "Про судовий збір". Водночас покладення на відповідача у даній справі судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог передбачено пунктом 2 частиною першою статті 129 Г ПК України є обґрунтованим.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.09.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №910/14479/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2022 відкрито касаційне провадження у справі №910/14479/21 за касаційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Г ПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 Г ПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Г ПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Г ПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.4. Положення пункту 3 частини другої статті 287 Г ПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.5. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Г ПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.6. Так, предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №910/14479/21 у частині покладення на відповідача судових витрат у справі №910/14479/21, зокрема - судового збору у розмірі 190 176,00 грн сплаченого позивачем під час подання позовної заяви.

8.6.1. В іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, а також постанова апеляційної інстанції та додаткова постанова апеляційної інстанції (див. розділ 2 даної постанови) жодною зі сторін не оскаржується, з огляду на що в цій частині судові акти не переглядаються Верховним Судом.

8.7. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення (в частині стягнення суми судового збору), суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору (судових витрат) пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 129 Г ПК України.

8.7.1. При цьому суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні взагалі не надав оцінку аргументам відповідача (викладених у відзиві на позов) щодо необхідності чи відсутності підстав для застосування частини першої статті 130 Г ПК України до спірних правовідносин у зв`язку з визнанням відповідачем суми основного боргу до початку розгляду справи по суті, а лише послався на пункт 2 частини першої статті 129 Г ПК України.

8.7.2. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення Господарського суду від 06.12.2021 у справі №910/14479/21, відзначив, що частина перша статті 130 Г ПК України та частина третя статті 7 Закону України "Про судовий збір" не передбачають можливості та порядку розрахунку судового збору у разі визнання відповідачем позову частково. На думку колегії суддів, зміст частини першої статті 130 Г ПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" чітко передбачає повернення судового збору у розмірі 50 %, у випадку визнання позову у повному обсязі, а не частково.

8.8. ДП «НАЕК «Енергоатом» відзначає, що у відзиві на позовну заяву ним визнано суму основного боргу та заявлено клопотання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви, на підставі частини першої статті 130 Г ПК України.

8.8.1. Водночас скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, адже ні у частині першій статті 130 Г ПК України, ні у частині третій статті 7 Закону України "Про судовий збір" не зазначено про необхідний обсяг визнання позовних вимог відповідачем (повне визнання чи часткове).

8.9. Оцінюючи доводи скаржника в контексті встановлених обставин судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішень, а також нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника знайшли своє часткове підтвердження, у свою чергу суди попередніх інстанцій припустились порушення норм процесуального права в частині здійснення розподілу судового збору.

8.10. Питання стягнення судових витрат врегульовано у розділі І «Загальні положення» главою 8 «Судові витрати» Г ПК України.

8.11. Положення статей 123 129 Г ПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи.

8.12. Згідно з частиною першою та третьою статті 123 Г ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

8.13. Відповідно до частини першої статті 129 Г ПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.14. Фактично суть порушеного у касаційній скарзі питання стосується того, чи підлягали застосуванню положення частини першої статті 130 Г ПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» при здійсненні розподілу судового збору, сплаченого Корпорацією при поданні позову до суду, ураховуючи визнання частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

8.15. Стаття 130 Г ПК України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

8.15.1. Відповідно до частини першої названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

8.15.2. Отже, частина перша статті 130 Г ПК України встановлює спеціальні правили, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

8.16. Такі положення статті 130 Г ПК України кореспондуються зі частиною третьою статті 7 Закону України «Про Судовий збір», де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

8.17. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 Г ПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення є, зокрема питання розподілу судових витрат.

8.18. Отже, системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 Г ПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

8.18.1. При цьому Верховний Суд відзначає, що з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то позивача чи відповідача.

8.19. Верховний Суд виходить з того, що Г ПК України, містить главу 3 розділу ІІІ, яка регламентує підготовче провадження, як складову стадії судового процесу у позовному провадженні.

8.19.1. Відповідно до частини першої статті 177 Г ПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

8.19.2. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 177 Г ПК України).

8.19.3. Відповідно до частини шостої статті 173 Г ПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

8.19.4. Згідно з частиною третьої статті 185 Г ПК України за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення суду з дотриманням норм статті 191 Г ПК України.

8.20. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідачем реалізовано його право на часткове визнання позову, яке передбачене пунктом 1 частини другої статті 46 Г ПК України.

8.20.1. Часткове визнання позову здійснено відповідачем до початку розгляду справи по суті, а саме у відзиві на позовну заяву, що також встановлено в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій.

8.20.2. Варто відзначити і те, що у зв`язку з визнанням відповідачем суми основного боргу, суд першої інстанції з огляду на статтю 75 Г ПК України при ухваленні оскаржуваного судового рішення вважав, що такі обставини є встановленими та не підлягають окремому доказуванню.

8.20.3. Тобто, фактично суд першої інстанції вирішував спір між сторонами за загальними правилами інституту доказування, визначеним процесуальним законом, лише в частині позовних вимог, а саме щодо стягнення нарахованої суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

8.20.4. Верховним Судом також ураховано, що предметом позовних вимог є стягнення основної заборгованості за неналежне виконання зобов`язання та пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які передбачені статтею 625 ЦК України та стягуються саме у зв`язку з неналежним виконанням основного зобов`язання.

8.20.5. Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, послідовно у своїх висновках, зокрема вказувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, є акцесорним, додатковим до основного та залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (див. постанови від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342//18, від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19).

8.21. Суд зауважує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 Г ПК України), а обов`язком суду визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, на дання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

8.22. За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Г ПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.22.1. Поряд з цим, статтею 130 Г ПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

8.23. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

8.24. Аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною першої статті 130 Г ПК України та частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у сукупності з пунктом 12 частини третьої статті 2 та частиною першою статті 2 Г ПК України, видається, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства і інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа.

8.25. Такий підхід дає змогу урівноважити як інтереси учасників судового процесу, так і держави в питанні співвідношення доступу до правосуддя та компенсації витрат, котрі були задіяні на розгляд такої справи.

8.26. Запровадження законодавцем можливості повернути з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу у передбачених частиною першою статті 130 Г ПК України випадках встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо.

8.26.1. При цьому, обґрунтовуючи можливість повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у відповідності до вимог частини першої статті 130 Г ПК України, враховується, що судом при здійсненні правосуддя у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, затрачається менше технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду самої справи з огляду на міркування вказані у пунктах 8.19, 8.20, 8.21 цієї Постанови.

8.27. Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем ключовим є питання чи визнання позову відбулось саме до початку розгляду справи по суті чи на іншій стадії.

8.27.1. Водночас положення частини першої статті 130 Г ПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

8.28. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 162 Г ПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

8.28.1. Позов - це звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору пов`язаного з господарською діяльністю та розгляду інших спорів, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

8.28.2. В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), згідно з частиною першою статті 173 Г ПК України.

8.28.3. Суд, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства як за клопотанням учасника справи так і з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження (частина шоста статті 173 Г ПК України).

8.29. Враховуючи вищевикладені міркування колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування положень частини першої статті 130 Г ПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

8.30. Такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених статтею 129 Г ПК України.

8.31. Отже, суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень в частині здійснення розподілу судового збору не врахували положень частини першої статті 130 Г ПК України, частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків щодо відсутності підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості за неналежне виконання зобов`язання при поданні позову щодо вказаної позовної вимоги.

8.31.1. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено порядок розрахунку судового збору (з урахуванням положень частини першої статі 130 Г ПК України) у разі визнання відповідачем позову частково, з огляду на вище викладені міркування свідчать про недотримання норм права (частини першої статті 130 Г ПК України, частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

8.31.2. Верховний Суд відзначає, що у разі визнання позовних вимог відповідачем до початку розгляду справи по суті (повного визнання позовних вимог чи частково) господарські суди з урахуванням статей 173 185 191 Г ПК України, зокрема мають право як за клопотанням сторони так і з власної ініціативи для процесуальної економії часу та забезпечення завдань господарського судочинства роз`єднати позовні вимоги та в частині визнання позову (частини позовних вимог) ухвалити судове рішення і здійснити розподіл судових витрат.

8.31.3. У свою чергу Закон України «Про судовий збір» передбачає порядок розрахунку, сплати, повернення тощо судового збору за подання позовної заяви, в тому числі яка містить декілька позовних вимог. Відтак арифметично розрахувати суму судового збору при ухваленні судового рішення (в тому числі при частковому визнанні позову, яка стосується майнової вимоги), і підлягає сплаті/поверненню, у разі наявності, зокрема передбачених частиною першою статті 130 Г ПК України, підстав, з урахуванням положень статей 4, 5, 7 Закону України "Про судовий збір" є можливим з огляду на вищевказані міркування та не потребує додаткових навичок, зусиль, знань у тій чи іншій галузі права, так як стосуються звичайного математичного обрахунку суми судового збору за подання позову, в даному випадку, який мав декілька позовних вимог щодо стягнення грошової суми.

8.32. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій допустили порушення норм права частини першої статті 130 Г ПК України, частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір", що є підставою для скасування рішення у цій частині (частина друга статті 311 Г ПК України).

8.33. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

8.34. Враховуючи, що суд касаційної інстанції у силу приписів статті 300 Г ПК України позбавлений можливості встановлювати обставини у цій справі та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу при вирішенні питання розподілу судового збору, оцінюючи доводи касаційної скарги щодо підстав для скасування судових актів в частині стягнення з відповідача судового збору, а також допущені судами попередніх інстанцій порушення норм права вказаних вище Верховний Суд вважає, що наявні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №910/14479/21 в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Корпорації 190 176, 00 грн судового збору, з переданням справи на новий розгляд у цій частині.

8.34.1. Оскільки предметом касаційного оскарження є лише питання стягнення судового збору з відповідача, тому в іншій частині оскаржувані судові рішення не переглядались, а відтак в цій частині (що не оскаржувалась) судові рішення, в тому числі і додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022, підлягають залишенню без змін.

8.34.2. При цьому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що у даній справі додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 (ухвалена після подання касаційної скарги), до суду касаційної інстанції не оскаржувались, а відтак з урахуванням меж розгляду доводів та вимог касаційної скарги, визначених статтею 310 Г ПК України, Верховний Суд не переглядає її на відповідність нормам матеріального та процесуального права. Касаційне оскарження даного судового акту можливе у порядку встановленому Г ПК України, з дотриманням порядку, строку, форми щодо касаційної скарги, передбачених статтями 288 290 291 Г ПК України.

8.35. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Станом на дату ухвалення рішення судом касаційної інстанції відповідної заяви від ДП "НАЕК "Енергоатом" не надходило, тому Касаційний господарський суд не здійснює повороту виконання рішення суду першої інстанції в даній частині та постанови суду апеляційної інстанції. Відтак, ДП "НАЕК "Енергоатом" не позбавлений права на звернення із заявою про поворот виконання рішення суду в порядку приписів статті 333 Г ПК України до суду, який розглядав цю справу як суд першої інстанції.

8.36. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку (в частині оскарження судових рішень щодо стягнення судового збору) знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73 74 76 77 86 236-238 282 Г ПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні з наданням оцінки, всім аргументам учасників справи. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

9.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Г ПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.4. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Г ПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. З огляду на те, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, без дотримання вказаних норм вирішили питання розподілу судового збору, з огляду на повноваження, визначені частиною четвертою статті 300 та 310 Г ПК України, суд дійшов висновку направити справу в оскаржуваній частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін, адже не переглядались, тому ще не були предметом оскарження.

9.5. Під час нового розгляду справи суду в частині розподілу судового збору необхідно врахувати викладене у цій постанові, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зокрема при здійсненні розподілу судового збору як за позовною вимогою, яка визнана відповідачем до початку розгляду справи по суті, так і в частині, яка відповідачем не визнана; вирішити питання розподілу судового збору з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Відповідно до статті 129 Г ПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

10.2. За наслідками касаційного перегляду рішення та постанови судів попередніх інстанцій в частині стягнення судового збору у цій справі, з огляду на статті 129 315 Г ПК України не здійснюється.

10.3. Щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом Верховним Судом касаційної скарги відповідача, докази на підтвердження яких подаються в строки та порядку, передбачені частиною восьмою статті 129 Г ПК України розглядатиметься судом у порядку статей 221, 244, ураховуючи абзац третій частини восьмої статті 129 Г ПК України та з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, зокрема і приписів статті 129 315 Г ПК України.

Керуючись статтями 129 300 308 310 315 317 Г ПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №910/14479/21 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №910/14479/21 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" судового збору у справі №910/14479/21. У цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №910/14479/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос