ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14795/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючого, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024

(у складі колегії суддів: Сітайло Л. Г. (головуючий), Буравльов С. І., Шапран В. В.) та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 (суддя Чинчин О.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком» про заміну сторони - боржника

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком»

до Державної фіскальної служби України

про стягнення 7 762 847,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Текком» (далі - заявник, ТОВ «Текком») звернулося до господарського суду із заявою, в якій просило замінити боржника Державну фіскальну службу України (далі - ДФС України) на її правонаступника Державну митну службу України (далі - ДМС України).

Заява обґрунтована тим, що ДМС України згідно з постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - постанова КМУ № 1200) є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої шляхом поділу ДФС України, яка є боржником за судовим рішенням від 24.12.2019, тому наявні підстави для заміни сторони у справі в порядку процесуального правонаступництва відповідно до ст. 52 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою виконання рішення суду новим боржником.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.01.2024, залишеною без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, у задоволенні заяви відмовив.

Судові рішення обґрунтовані тим, що, враховуючи предмет спору у цій справі про стягнення грошових коштів, заміна ДФС України як боржника можлива лише у випадку фактичного її вибуття внаслідок припинення, обставин чого у цій справі суди не встановили.

У поданій у червні 2024 року касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків) ТОВ «Текком», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій, зокрема ст. 52, 334, ч. 4 ст. 236 ГПК України, п. 2 постанови КМУ № 1200, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, постановити нове, яким заяву товариства задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ «Текком»:

- зазначило, що суди попередніх інстанцій не врахували відомостей у наказі ДМС України від 17.11.2020 № 126-АГ, згідно з яких ДМС України є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС України; не звернули уваги на те, що функціональні обов`язки ДФС України у відповідній сфері діяльності передані ДМС України з моменту її створення, незважаючи на те, ДФС України досі не припинена як юридична особа;

- звернуло увагу на те, що не заміна боржника його правонаступником у цій справі призведе до неможливості виконання рішення суду від 24.12.2019, яке набрало законної сили, що буде мати наслідком порушення п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, оскільки іншого способу виконати це рішення немає;

- здійснило посилання на висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі № 924/159/14.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г. О. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д. відкрито касаційне провадження у справі № 910/14795/19 з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

13.06.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ДМС України заперечила доводи касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.06.2024 № 32.2-01/1247 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14795/19 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г. О. для догляду за дитиною та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2024 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б., прийнято касаційну скаргу ТОВ «Текком» до провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши заперечення у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 18.12.2018 КМУ прийняв постанову № 1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою КМУ від 25.09.2019 № 846), в якій:

- постановив утворити ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДФС шляхом поділу (п. 1).

- установив, зокрема, що: ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабміном через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства;

ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності;

ДФС продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (п. 2).

Станом на час розгляду заяви судами ДФС України знаходиться в стані припинення з 17.05.2019, запис про фактичне припинення відсутній; 16.07.2019 проведено державну реєстрацію ДМС України, що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Господарський суд міста Києва рішенням від 24.12.2019 у цій справі, залишеним без змін згідно з постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, задовольнив позов ТОВ «Текка» до ДФС України про стягнення 7 762 847,44 грн боргу за порушення грошового зобов`язання за договором від 08.05.2015 № 76, предметом якого було будівництво міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська» Львівської митниці Жовківського району Львівської області, який розташований за адресою: вул. Гребінського, 28, с. Рата, Жовківський район, Львівська обл. (далі - об`єкт нерухомого майна).

07.04.2020 на виконання рішення від 24.12.2019 у цій справі видано наказ, який ТОВ «Текка» направила на виконання до Державної казначейської служби України, яка виконавчий документ суду поставила на облік за бюджетною програмою через неможливість здійснення безспірного списання коштів з рахунків ДФС України та повідомила, що рішення буде виконуватись у порядку черговості, що не заперечується сторонами.

17.11.2022 ДМС України видала наказ № 126-АГ «Про припинення права оперативного управління на нерухоме майно Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби», в якому серед іншого підтвердила, що є правонаступником майна, прав та обов`язків, зокрема реорганізованої ДФС України у відповідній сфері діяльності.

Посилаючись, зокрема на п. 2 постанови КМУ № 1200, наказ ДМС України від 17.11.2020 № 126-АГ, заявник звернувся до суду з заявою про заміну боржника ДФС України на ДМС України в порядку процесуального правонаступництва, у задоволенні якої суди відмовили у зв`язку з відсутністю правової підстави у даному випадку, оскільки боржник перебуває у стані припинення, тоді як спір у справі не стосується реалізації його компетенції.

У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на вимоги заявника та встановлені судами обставини, спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони боржника в порядку процесуального правонаступництва у випадку, якщо станом на час виконання рішення суду, боржник, який є суб`єктом владних повноважень, реорганізований шляхом поділу, перебуває в стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте, його управлінські функції передані новоствореній юридичній особі публічного права.

Положення стосовно процесуального правонаступництва закріплені у ст. 52 ГПК України, відповідно до якої у разі, зокрема припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

За приписами ч. 1 ст. 334 ГПК України, які кореспондують ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює таку сторону її правонаступником.

Положення цієї статті ГПК України застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 334 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону вказано, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Згідно з Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 20.10.2011 № 1074, здійснення заходів, пов`язаних, зокрема з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу (п. 5, 6). Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам (п. 8).

18.12.2018 КМУ прийняв постанову № 1200, якою, відповідно, утворив, зокрема ДМС України, реорганізувавши ДФС шляхом поділу та установив, що ДМС України є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності, та зазначив, що ДФС продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації, зокрема державної політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування, зокрема митного законодавства до завершення здійснення заходів з утворення, в тому числі, Державної митної служби (п. 2).

06.03.2019 КМУ прийняв постанову № 227, якою затвердив Положення про Державну митну службу України, а у розпорядженні від 04.12.2019 № 1217-р «Питання Державної митної служби» уряд погодився з пропозицією Мінфіну щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 ДМС України покладених на неї постановою КМУ від 06.03.2019 № 227 функцій і повноважень ДФС, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

За змістом ст. 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч. 1 ст. 104 цього Кодексу).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень, а саме: ліквідація органу чи посади; припинення юридичної особи шляхом її злиття, приєднання, поділу, перетворення; звільнення з посади чи інше припинення повноважень посадової особи.

Як установлено, наказ суду від 07.04.2020 був поданий ТОВ «Текка» до Державної казначейської служби України. При цьому заявник не вказує, а матеріали справи не містять доказів, щодо звернення його до органу виконавчої служби із заявою про виконання рішення суду від 24.12.2019 про стягнення з боржника ДФС України заборгованості. Крім того, заявник, вказуючи на неможливість виконання рішення суду від 24.12.2019 ДФС України, не обґрунтовує такі твердження, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин фактичної неможливості виконання боржником у цій справі судового рішення за обставин наявності інформації, що виконавчий документ поставлений Держказначейством на облік за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду і буде виконаний в порядку черговості.

Також Верховний Суд зазначає, що адміністративне (публічне) правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи частково припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в судовій справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа (див., зокрема постанови Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16, від 30.11.2021 у справі № 200/1353/21-а, від 15.03.2023 у справі № 910/4516/20).

У постанові від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Також Суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі № 819/3391/15, за якими положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для публічного правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (в порядку ч. 5 ст. 104 ЦК України, відповідно до якої юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення).

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 05.12.2023 у справі № 240/21521/22.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вказує, що для встановлення факту адміністративного (публічного) правонаступництва у цій справі визначальним є встановлення обставин або припинення первісного суб`єкта - ДФС України, або переходу його адміністративної компетенції (функцій), з яких виник спір, до ДМС України.

Водночас суди встановили, що:

- постанова КМУ № 1200 та розпорядження від 04.12.2019 № 1217-р свідчать про фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво ДМС України, тобто про перехід до ДМС України функцій ДФС України у сфері митних правовідносин (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2023 у справі № 300/64/19) і не підтверджують факт процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва;

- спір у даній справі носить господарський характер і виник у відносинах щодо сплати ДФС України товариству боргу у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань в частині здійснення оплати підрядних робіт, а не з приводу реалізації ДФС України компетенції у сфері митних правовідносин; судове рішення від 29.12.2019 підлягає примусовому виконанню щодо стягнення з боржника грошових коштів і не передбачає вчинення ДФС України дій, пов`язаних з реалізацією державної митної політики та/або державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи;

- ДФС України станом на час розгляду заяви ТОВ «Текком» перебуває у стані припинення з 17.05.2019 і запису про її фактичне припинення відомості ЄДР не містять.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання про заміну сторони - боржника у цій справі в порядку публічного правонаступництва, адже ДФС України не вибула зі спірних господарських правовідносин внаслідок припинення із внесенням відповідного запису до ЄДР в порядку чинного законодавства.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі № 924/159/14, оскільки у цій справі висновки Суду серед іншого стосувалися питання правонаступництва Державної архітектурно-будівельної інспекції України Державною інспекцією архітектури та містобудування України, однак у справі, яка розглядається, спірним є питання правонаступництва органів ДФС/ДМС, що врегульовано різними нормативно-правовими актами, тому висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані до справи № 910/14795/19.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ «Текком» про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги (ст. 300 ГПК України), вважає, що постанова апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та ухвала суду першої інстанції від 17.01.2024 прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14795/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. М. Бенедисюк

І. Б. Колос