№ 910/14838/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14838/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Усенко М.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020

за позовом Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» Савельєвої Анни Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 21.02.2017.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Вектор Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Вектор Банк» Савельєвої Анни Миколаївни (далі - ПАТ «Вектор Банк») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 21.02.2017 № ВП-21022017 (далі - Договір № ВП-21022017).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявні підстави для визнання Договору № ВП-21022017 недійсним згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК), оскільки відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України», пункту 7 частини першої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 7.8 глави 7 Положення про застосування Національним Банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 (далі - Положення НБУ № 346), рішення Правління Національного банку України від 26.01.2017 № 51-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» до категорії проблемних» (далі - рішення Правління НБУ № 51-рш/БТ) Договір № ВП-21022017 укладено з порушенням господарської компетенції позивача - без погодження з куратором банку.

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С.М.) від 04.02.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

відповідно до пункту 5.6 Положення НБУ № 346 куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку. Отже, саме на куратора покладається обов`язок заборонити укладення Договору № ВП-21022017, якщо це заборонено актом НБУ, тому укладення цього договору не може вважатися відчуженням активів ПАТ «Вектор Банк» без погодження з куратором; позивач не надав доказів того, що відступлені ним вимоги за Договором були активом неплатоспроможного банку.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 (колегія суддів: Кравчук Г.А. - головуючий, Коробенко Г.П., Разіна Т.І.) рішення суду першої інстанції скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Вектор Банк» задоволено; Договір № ВП-21022017 визнано недійсним.

Суд апеляційної інстанції з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верхового Суду від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, дійшов висновку, що рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» та призначення куратора» (далі - рішення Правління НБУ № 556-рш/БТ) та від 26.01.2017 № 51-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» до категорії проблемних» (далі - рішення Правління НБУ № 51-рш/БТ) є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом, які є обов`язковими для виконання.

У постанові зазначено, що оспорюваний Договір № ВП-21022017 укладено без погодження з куратором банку, суду не надано доказів які б це спростовували, тому укладення Договору в період існування стосовно ПАТ «Вектор Банк» обмежень щодо здійснення господарських операцій на підставі рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ вчинено цим банком з порушенням господарської компетенції. Отже, відповідно до статей 203 215 ЦК позовні вимоги про визнання Договору № ВП-21022017 недійсним підлягають задоволенню.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. 18.03.2020 (згідно з відміткою на конверті) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі -звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 залишити в силі.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, якою переглянуте рішення суду першої інстанції, з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, пунктом 4 частини другої статі 287 ГПК, частиною третьою статті 310 ГПК.

4.1.2. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» стверджує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. У зв`язку з цим відповідач зазначає, що: висновок апеляційного суду про те, що рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ та від 26.01.2017 № 51-рш/БТ є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом, які є обов`язковими для виконання, ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, однак відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 911/1123/18, від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18, від 28.11.2019 у справі № 920/654/18, - постанови НБУ є актами індивідуальної дії, які мають персоніфікований характер, наслідком порушення яких, може бути застосування до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства, а не визнання договору недійсним.

4.1.3. У касаційній скарзі також зазначено, що, оскільки позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на Рішення Правління НБУ № 51-рш/БТ, згідно з яким позивачу заборонено відчужувати активи без погодження з куратором банку, відповідно до вимог статей 74 77 80 ГПК саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази, які свідчать про те, що право грошової вимоги належить до активів банку, та, що куратор не надавав згоди на відчуження активів. Отже, апеляційний суд, всупереч змісту статей 13 74 77 80 ГПК, порушив принцип змагальності сторін, переклавши обов`язок доказування зазначених фактичних обставин справи на відповідача;

до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які підтверджують належність права грошової вимоги саме до складу активів позивача; відповідач та судовий експерт звертали увагу суду на те, що позивач не надав доказів, які підтверджують виконання умов укладеного ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» договору відступлення права вимоги від 21.02.2017 № 114/29, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги за кредитними договорами, що входять до портфеля заборгованості (далі - Договір № 114/29), що, в свою чергу, унеможливлює вирішення питання, віднесення «набутих» прав грошової вимоги до складу: «активів», «пасивів» чи взагалі їх належності банку;

відповідач звернувся до позивача з письмовим опитуванням учасників справи, де зокрема просив ПАТ «Вектор Банк» надати копії документів, які підтверджують виконання ним умов Договору № 114/29 та повідомити, яким чином відображено у бухгалтерському обліку позивача операції щодо набуття права грошової вимоги, надати докази відображення у бухгалтерському обліку позивача операції щодо набуття прав грошової вимоги за Договором відступлення права вимоги, надати розшифрування відображення серед активів банку права грошової вимоги, що були набуті за Договором № 114/29 у формі №1, Баланс. Зі змісту заяви свідка від 09.01.2019, що вбачається Банк відмовився надавати відповідь на поставлені відповідачем запитання. Отже, позивачем не наданого жодного доказу, який підтверджує, що відступлені позивачем права вимоги за Договором були активом неплатоспроможного банку.

4.1.4. Відповідач стверджує, що апеляційний суд неправомірно відхилив висновок судово-економічної експертизи.

4.1.5. Відповідач стверджує також, що позивач не довів, яким саме чином укладення спірного Договору відступлення з відповідачем порушує його права. За Договором № 114/29 Банк повинен був сплатити на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 226 176 грн, а за спірним Договором позивач за відступлені права вимоги отримав від відповідача 3 250 000 грн. Отже, в результаті відступлення права грошової вимоги в один і той же день позивач отримав за це грошові кошти у розмірі, який перевищив вартість його придбання (на 23 288 грн), тому внаслідок укладення Договору права позивача не порушені.

4.1.6. На думку відповідача, апеляційний суд порушив принцип змагальності сторін, вимоги статей 86 236 ГПК та практику ЄСПЛ.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Кредит-Капітал» без задоволення.

Позивач вважає постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 законною та обґрунтованою, ухваленою за повного з`ясування обставин справи, обґрунтованої оцінки доказів та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. 21.02.2017 Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ПАТ «Вектор Банк» (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 114/29 (Договір № 114/29).

5.2. Відповідно пункту 2.1 Договору № 114/29 на умовах, встановлених цим договором, та відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до зазначених у реєстрі боржників (портфель заборгованості).

Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

5.3. Згідно з пунктом 2.3 Договору № 114/29 внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, зокрема право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливого зворотного відступлення.

5.4. Пунктом 3.1 Договору № 114/29 передбачено, що загальна вартість прав вимоги (ціна договору) становить 3 226 172 грн.

5.5. 21.02.2017 ПАТ «Вектор Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № ВП-21022017 (Договір № ВП-21022017 ).

5.6. У пункті 2.1 Договору № ВП-21022017 зазначено, що відповідно до його умов та статей 512-519 ЦК первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, - портфелі заборгованості.

Права вимоги до боржників належать первісному кредиторові внаслідок їх набуття за Договором № 114/29.

5.7. Згідно з пунктом 2.3 Договору № ВП-21022017 внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості (зазначених у реєстрі боржників), та набуває прав грошових вимог первісного кредитора включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливого зворотного відступлення.

Пунктом 3.1 Договору № ВП-21022017 передбачено, що загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору) становить 3 250 000 грн.

5.8. Відповідач, виконуючи умови Договору, перерахував позивачу 3 250 000 грн, що підтверджується низкою долучених до матеріалів справи платіжних доручень та не заперечується позивачем.

5.9. Позивач стверджує, що Договір № ВП-21022017 укладено без погодження з куратором банку, всупереч вимогам рішення Правління НБУ №51-рш/БТ (про віднесення ПАТ «Вектор Банк» до категорії проблемних), тобто з порушенням господарської компетенції позивача, що є підставою для визнання цього Договору недійсним згідно з частиною першою статті 207 ГК.

5.10. 29.12.2016 Правлінням НБУ прийнято Рішення № 556-рш/БТ, відповідно до якого до 01.04.2017 запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ «Вектор Банк» та призначення куратора. На період здійснення особливого режиму контролю куратором ПАТ «Вектор Банк» призначено службову особу НБУ Гайову Т.В . Рішенням Правління НБУ № 556-рш/БТ куратору надано право керуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 5.7 глави 5 розділу І Положення НБУ № 346.

5.11. 26.01.2017 Правління НБУ прийняло Рішення № 51-рш/БТ згідно з яким ПАТ «Вектор Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів. У рішенні № 51-рш/БТ зазначено, що з дня його прийняття та до кінця строку, визначеного в пункті 1 цього рішення, банку визначені обмеження, зокрема заборонено здійснювати будь-яке відчуження активів без погодження з куратором банку.

5.12. До матеріалів справи долучено лист НБУ від 14.06.2017 № 20-0009/41899, відповідно до змісту якого куратором ПАТ «Вектор Банк» не надавалося погодження на відчуження активів за Договором № ВП-21022017.

5.13. Попередні судові інстанції дослідили пункти 5.1, 5.5, 5.7 розділу 5 глави 1 Положення НБУ № 346 щодо повноважень куратора банку та пункт 7.8 глави 7 розділу ІІ цього Положення.

5.14. Суд першої інстанції з огляду на зміст пункту 5.6 Положення НБУ № 346 дійшов висновку, що куратор, виконуючи покладені на нього обов`язки, перевіряв всі операції позивача і, якщо він не зупинив здійснення такої операції, як укладання договору, тоді укладання договору не було заборонено та не може вважатися відчуженням активів без погодження з куратором цього банку.

5.15. Суд першої інстанції також зазначив, що ПАТ «Вектор Банк» за Договором № 114/29 було зобов`язане сплатити на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 226 172 грн, водночас ПАТ «Вектор Банк» за Договором отримало 3 250 000 грн.

Отже, у зв`язку з тим, що того самого дня цей банк придбав право вимоги до боржників (портфель заборгованості) та відступив його на користь відповідача, він отримав грошові кошти у розмірі, який перевищував вартість його придбання. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача внаслідок укладення Договору не порушені.

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач не надав жодних доказів того, що відступлені ним вимоги за Договором були активом неплатоспроможного банку.

Суд першої інстанції, оцінюючи встановлені ним фактичні обставини справи, зазначив, що позивачем не надано жодних допустимих доказів, які підтверджують наведені у позовній заяві обставини. Натомість відповідач надав документи, що спростовують аргументи позовної заяви, тому суд вважає, що правових підстав для визнання недійсним Договору немає.

5.16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 задоволено клопотання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про призначення судової економічної експертизи. Перед судовим експертом апеляційним судом було поставлено такі питання:

чи відносяться до складу активів ПАТ «Вектор Банк» набуті у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права грошової вимоги за Договором № 114/29;

яким чином у бухгалтерському обліку ПАТ «Вектор Банк» відображено набуття права грошової вимоги за Договором № 114/29;

яким чином у бухгалтерському обліку ПАТ «Вектор Банк» відображено відступлення права грошової вимоги на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за Договором;

чи є операція з відступлення права грошової вимоги згідно з Договором операцією з відчуження активів Банку або операцією з відчуження пасивів Банку?

5.17. Відповідно до висновку судової економічної експертизи від 12.11.2019 № 17 (далі - Висновок експертизи):

судовий експерт зазначив, що питання - «чи відносяться до складу активів ПАТ «Вектор Банк» набуті у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права грошової вимоги за Договором №114/29» суперечить Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 (зі змінами та доповненнями), тому експертом досліджуватиметься питання: «Чи підтверджується документально відображення в складі активів ПАТ «Вектор Банк» набуті у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права грошової вимоги за Договором № 114/29?».

У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що, призначаючи цю експертизу, суд виходив з наявності суперечностей, вирішення яких потребує спеціальних знань у галузі бухгалтерії та економіки, а саме, в частині визначення того, чи відносяться до складу активів ПАТ «Вектор Банк» набуті у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права грошової вимоги за Договором №114/29, але не питання щодо документального відображення придбаних прав грошової вимоги в бухгалтерському обліку банку як активу.

Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що в межах експертного дослідження судовий експерт зазначив про відсутність в матеріалах справи реєстрів боржників до Договору № 114/29 облікових регістрів бухгалтерського обліку ПАТ «Вектор Банк» щодо обліку сум, що отримані за операціями факторингу за Договором № 114/29, облікових регістрів бухгалтерського обліку ПАТ «Вектор Банк» щодо обліку сум наданих кредитів фізичним особам, що отримані за операціями факторингу за Договором № 114/29, і це позбавило експерта можливості провести повне дослідження поставлених судом апеляційної інстанції питань.

Оцінивши зазначені обставини, апеляційний суд, посилаючись на зміст статей 86 104 ГПК, зазначив, що висновок судової економічної експертизи у даній справі не має вирішального значення для вирішення спору у зв`язку із самостійною зміною експертом змісту економічного дослідження, відсутністю наданих на дослідження судовому експерту достатніх матеріалів та з огляду на те, що Договір № ВП-21022017 укладений з порушенням вимог статті 203 ЦК. Відповідач не надав доказів на підтвердження погодження куратором банку Договору. Позивач надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі.

5.18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що:

відповідно до пункту 7.8 Положення НБУ № 346 банк з моменту отримання рішення НБУ про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, що укладені ним з клієнтами до моменту отримання рішення, виключно з урахуванням установлених обмежень;

згідно з визначених пунктом 12.4 Положення НБУ № 346 -заходів впливу НБУ інформує про прийняте ним рішення про віднесення банку до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта НБУ з питань захисту банківської таємниці, зокрема банк та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на зазначене, посилаючись на викладену в постанові Верхового Суду від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16 правову позицію, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ та від 26.01.2017 № 51-рш/БТ є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом, які є обов`язковими для виконання.

У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що: відповідач, порушуючи вимоги Закону України «Про Національний банк України» та рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ, уклав Договір № ВП-21022017 без погодження з куратором цього банку. Судам першої та апеляційної інстанцій не надано доказів, які свідчили б про те, що укладення оспорюваного правочину було погоджено з куратором ПАТ «Вектор Банк»; отже, укладення Договору № ВП-21022017 у період існування щодо ПАТ «Вектор Банк» певних обмежень у здійсненні господарських операцій на підставі рішення Правління НБУ № 556-рш/БТ вчинено з порушенням господарської компетенції банку.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладення ПАТ «Вектор Банк» Договору здійснено з порушенням господарської компетенції всупереч рішенню Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ, що свідчить про недодержання при укладенні Договору встановлених статтею 203 ЦК вимог, а тому є підставою для визнання Договору недійсним відповідно до статті 215 ЦК.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

6. Цивільний кодекс України (ЦК)

6.1. Частина перша статті 203

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

6.2. Частини перша, четверта статті 215

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7. Господарський кодекс України (ГК)

7.1. Частина перша статті 207 (у редакції, чинній на момент укладення Договору № ВП-21022017; стаття 207 виключено згідно із Законом України від 06.02.2018 № 2275-VIII)

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

8. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.09.2012 за №1590/21902 ( у редакції, чинній на момент укладання Договору № ВП-21022017)

8.1. Пункт 5.1 глави 5 розділу 1

Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку, що є додатковим інструментом банківського нагляду, та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, та/або в разі наявності хоча б однієї з таких ознак:

невиконання керівником/керівниками банку вимог Національного банку щодо усунення виявлених порушень;

відсторонення керівника банку від посади;

виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів невиконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами;

виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів здійснення ризикової діяльності, порушень банківського законодавства, а також одержання доходів із порушенням законодавства України, навіть якщо ці порушення не призвели до погіршення фінансового стану банку;

виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами і кредиторами;

потреба в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами та кредиторами;

потреба в контролі за діяльністю банку протягом шести місяців із дня втрати ним статусу перехідного;

наявність конфлікту інтересів у банку;

надання банку Національним банком кредиту для підтримки ліквідності;

наявність у банку кредиту для підтримки ліквідності, отриманого від Національного банку;

застосування іноземних санкцій.

8.2. Пункт 5.5 глави 5 розділу І

Національний банк має право встановити такі особливі вимоги до розрахунків банку, у якому призначено куратора:

заборонити використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків;

перевести банк на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка дає банку змогу здійснювати початкові платежі від імені відокремлених підрозділів або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему;

установити порядок здійснення банком та його відокремленими підрозділами початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку банку та змісту платежів.

8.3. Пункту 5.7 глави 5 розділу І

На куратора банку можуть покладатися такі повноваження:

а) здійснювати постійний контроль за проведенням банком будь-яких операцій;

б) отримувати інформацію, у тому числі в письмовій формі, та ознайомлюватися з документами (оригіналами та їх копіями) щодо проведення банком будь-яких операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися;

в) ініціювати в разі необхідності перед Національним банком установлення порядку виконання банком та його відокремленими підрозділами початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, обрання способів організації управління черговістю початкових платежів (використовуючи засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце, призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП);

г) ініціювати заборону на використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків;

ґ) ініціювати переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка дає банку змогу здійснювати початкові платежі від імені відокремлених підрозділів або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему;

д) ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень, у тому числі письмових, та інформації про вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності;

е) бути присутнім на:

загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу;

засіданнях комітетів (в обов`язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету);

нарадах керівництва, у тому числі щодо реструктуризації зовнішніх зобов`язань банку, та інших структурних підрозділів банку, у тому числі підрозділів внутрішнього контролю та аудиту банку;

переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за рахунок коштів учасників;

є) здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов`язань перед Національним банком та/або за дотриманням установлених обмежень та вимог щодо його діяльності;

ж) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком;

з) виконувати функції, пов`язані зі здійсненням контролю за використанням коштів, отриманих від Національного банку;

и) ініціювати розгляд питання щодо застосування відповідного заходу впливу згідно з вимогами статті 73 Закону про банки до керівників банку, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку, зокрема створюють умови, за яких куратор не може повністю або частково здійснювати повноваження, покладені на нього Національним банком;

і) виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, здійснення ризикової діяльності;

ї) здійснювати контроль за дотриманням банком банківського законодавства, вимог нормативно-правових актів Національного банку, у тому числі з питань фінансового моніторингу, станом виконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами, вкладниками та іншими кредиторами банку.

8.4. Пункт 7.8 глави 7 розділу ІІ

Банк з моменту отримання рішення Національного банку про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, що укладені ним з клієнтами до моменту отримання рішення, виключно з урахуванням установлених обмежень.

9. Господарський процесуальний кодекс України (ГПК)

9.1. Пункт 1 частини другої статті 287

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9.2. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9.3. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.4. Стаття 312

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону..

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

10.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК суд касаційної інстанції, переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

10.2. Касаційний господарський суд, розглядаючи касаційну скаргу ПАТ «Вектор Банк», бере до уваги, що ГПК визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Застосовуючи норми права у подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків, суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Про це зазначено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18.

10.3. Звертаючись до змісту постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 зі справи № 920/653/18, суд касаційної інстанції зазначає, що апеляційний суд застосував в оскаржуваній постанові норми права без урахування висновків щодо застосування норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

10.4. Згідно з пунктом 6.12 постанови Верховного Суду від 05.06.2020 зі справи № 920/653/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, з урахуванням якої апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову у цій справі (№ 910/14838/18).

Так, у постанові суду апеляційної інстанції у цій справі (№910/14838/18) зазначено, що рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ (про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Вектор Банк» та призначення куратора) та від 26.01.2017 № 51-рш/БТ (про віднесення ПАТ «Вектор Банк» до категорії проблемних) є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом, які є обов`язковими для виконання.

Суд апеляційної інстанції з`ясував, що рішенням Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ встановлені обмеження на здійснення ПАТ «Вектор Банк» господарських операцій, а згідно з рішенням Правління НБУ від 21.01.2017 № 51-рш/БТ цей банк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та протягом зазначеного строку заборонено здійснювати будь-яке відчуження активів без погодження з куратором банку.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що укладення ПАТ «Вектор Банк» Договору № ВП-21022017 (21.02.2007) здійснено з порушенням його господарської компетенції всупереч Рішенню Правління НБУ № 556-рш/БТ, що свідчить про недодержання при укладенні Договору № ВП-21022017 встановлених статтею 203 ЦК вимог, а тому є підставою для визнання цього правочину недійсним в силу приписів статті 215 ЦК.

Зазначені мотиви ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у справі необґрунтовані, зокрема з огляду на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2020 зі справи № 920/653/18.

З досліджених попередніми інстанціями обставин справи та загальнодоступної інформації на офіційному сайті НБУ вбачається, що Договір укладено до введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Вектор Банк» (02.03.2017 Правління НБУ прийняло рішення № 112-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» до категорії неплатоспроможних»).

У постанові Верховного Суду від 05.06.2020 зі справи № 920/653/18 зазначено, що ні Законом України «Про банки і банківську діяльність», ні Положенням НБУ № 346 не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з зазначених у цій статті критеріїв.

Згідно з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду акт, прийнятий НБУ на підставі статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (другий абзац пункту 6.6 зазначеної постанови), є банківською таємницею, тому саме лише невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних не може бути підставою для висновку, зокрема, про недійсність договору.

Касаційний господарський суд, розглядаючи касаційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», бере до уваги, що згідно з установленими у справі обставинами рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ, а також прийняте на підставі статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Правління НБУ № 51-рш/БТ - це акти НБУ з обмеженим доступом. При цьому у справі не встановлено доказів обізнаності відповідача про встановлені для банку обмеження згідно з зазначеними рішеннями Правління НБУ.

За таких обставин, з огляду на зазначені висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду, неузгодження посадовими особами позивача з призначеним рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ куратором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладення Договору № ВП-21022017 не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

Отже, апеляційний суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Про необґрунтованість ухваленого судом апеляційної інстанції рішення додатково свідчать такі обставини.

ПАТ «Вектор Банк» звернулося з позовом на підставі частини першої статті 207 ГК, якою передбачено, що господарське зобов`язання, що укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтю 207 ГК виключено з цього Кодексу згідно із Законом України від 06.02.2018 № 2275-VIII, тобто зазначена стаття була чинною на час укладання Договору № ВП-21022017.

Як установлено попередніми судовими інстанціями, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Договір № ВП-21022017 укладено без погодження з куратором банку, як того вимагало рішення Правління НБУ № 51-рш/БТ, оскільки у пункті 1 цього рішення визначено обмеження, згідно з яким банк не може здійснювати відчуження активів без погодження з куратором банку.

Пунктом 7.8 глави 7 розділу ІІ Положення НБУ № 346 передбачено, що банк з моменту отримання рішення НБУ про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори виключно з урахуванням установлених обмежень.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, позивач, звернувшись з позовом, був зобов`язаний надати докази того, що саме всупереч встановленим відповідним рішенням правління НБУ обмеженням внаслідок укладання Договору № ВП-21022017 відбулося відчуження активів банку.

Зі змісту ухвалених у справі судових рішень вбачається, що таких доказів суду не надано.

10.5. Водночас у пункті 6.10 постанови Верховного Суду від 05.06.2020 зі справи № 920/653/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду здійснила аналіз статей 1, 2, 7, 56 Закону України «Про Національний банк України», статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дослідила класифікацію юридичних актів з огляду на вітчизняну теорію права та дійшла висновку про те, що: постанова згідно з якою банк віднесено до категорії проблемних і яка не передбачає введення до банку тимчасової адміністрації, але обмежує певні наведені в цій види діяльності банку, зважаючи на юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, що має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер. Чинність та юридична сила такого акта спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним. Зокрема, такий акт спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку, а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням. Така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК до спірного правочину в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ як акта законодавства немає.

З огляду на такий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду відсутні підстави вважати досліджені у цій справі (№ 910/14838/18) рішення Правління НБУ від 29.12.2016 № 556-рш/БТ та від 26.01.2017 № 51-рш/БТ нормативно-правовими актами НБУ, як про це зазначено в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

10.6. Підсумовуючи наведене, Касаційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті спору висновку про те, що визначених законом підстав для визнання недійсним Договору № ВП-21022017 немає.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема статті 56 Закону України «Про Національний банк України» та статей 203 215 ЦК, статті 207 ГК.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі статтею 312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

12. Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 зі справи № 910/14838/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 зі справи № 910/14838/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» Савельєвої Анни Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 524 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні) судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко