№ 910/15076/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/15076/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення/виклику сторін

касаційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 (суддя - Лиськов М.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 (головуючий - Мальченко А.О., судді: Козир Т.П., Агрикова О.В.)

у справі № 910/15076/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», позивач)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 184 087, 73 грн.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Укрзалізниця» про стягнення 184 087, 73 грн. вартості недостачі вантажу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем, як перевізником, зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/15076/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» суму в розмірі 184 087,73 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у діях відповідача усіх елементів складу господарського правопорушення та доведеності позивачем факту недостачі вантажу, який перевозився відповідачем у відповідних вагонах. При цьому господарські суди відзначили, що відповідачем не спростовано надані позивачем докази, які судами визнані належними та допустимими, та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Враховуючи положення частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, а також статті 115 Статуту залізниць України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем довідки вантажовідправника, в яких визначена вартість однієї тонни вантажу, відправленого згідно з накладними, що містяться в матеріалах справи, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір заявленої до стягнення грошової суми є підтвердженим відповідно до вимог законодавства. У свою чергу, суди попередніх інстанцій відзначили, що наданий позивачем розрахунок грошової суми, проведений останнім з урахуванням вимог Статуту залізниць України та пункту 27 Правил перевезення вантажів (норми природної втрати під час перевезення), у зв`язку з чим суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АТ «Укрзалізниця», посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі № 910/15076/19, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. АТ «Укрзалізниця» у поданій касаційній скарзі вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме статті 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 113, 114, 115 Статуту залізниць України, пункту 27 Правил видачі вантажів, статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Також, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували при ухваленні оскаржуваних рішень правову позицію Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах від 21.06.2018 у справі №910/435/17, від 26.06.2018 у справі №910/5497/17, від 05.07.2018 у справі №910/23348/16, від 24.07.2018 у справі №910/22325/16, від 07.05.2019 у справі №910/23346/16, від 10.08.2018 у справі №910/22324/16, від 16.10.2019 у справі №910/16904/18, від 05.02.2020 у справі №910/3868/19, а саме щодо застосування частини другої статті 114 Статуту залізниць України та пункту 27 Правил перевезення вантажів.

4.3. АТ «Укрзалізниця» наголошує, що позивач у встановленому законом порядку не довів розмір фактично заподіяної шкоди, оскільки не надав Суду належних і допустимих доказів у підтвердження кількості та вартості відправленого вантажу, на кшталт, правочину щодо поставки або купівлі-продажу товару, укладеного між фактичним постачальником та покупцем; довідки фактичного постачальника про кількість, якість, ціну відправленого вантажу; податкових накладних. Наведене, на думку скаржника, повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у справі № 910/5280/19, та не врахованого судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень.

4.4. Також АТ «Укрзалізниця» вважає, що є необхідність у відступленні від висновків суду, викладених у справах №№910/3686/19, 910/13229/19.

4.5. Окрім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправомірно відхилили його клопотання про витребування доказів у справі, чим порушили право відповідача на справедливий розгляд справи.

5. Позиція відповідача

5.1. Відзиву відповідача у даній справі не надходило.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.08.2020 № 29.3-02/1834 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/15076/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: МалашенковаТ.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.

6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до залізничних накладних за номерами 50469485, 50583079, 50696368, 50654557, 50416171, 50358621, 50745215, 50439533, 50436211 відправником - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» направлено залізничним транспортом кам`яне вугілля. А саме завантажено:

- у вагон №64176407 в кількості 69500 кг по накладній №50469485 від 29.06.2019;

- у вагон №62009006 в кількості 69600 кг по накладній №50583079 від 07.07.2019;

- у вагон №50696368 в кількості 69700 кг по накладній №50696368 від 16.07.2019;

- у вагон №52571353 в кількості 69600 кг по накладній №50654557 від 13.07.2019;

- у вагони №62965462 в кількості 69900 кг та №53744868 в кількості 70600 кг по накладній №50416171 від 26.06.2019;

- у вагон №53500450 в кількості 68600 кг по накладній №50358621 від 22.06.2019;

- у вагони №63094247 в кількості 69800 кг та №62676713 в кількості 69600 кг по накладній №50745215 від 20.07.2019;

- у вагони №53584363 в кількості 68600 кг та №63244156 в кількості 70000 кг по накладній №50439553 від 27.06.2019;

- у вагони №62523980 в кількості 70000 кг, №61966552 в кількості 68800 кг та №53524120 в кількості 69000 кг по накладній №50436211 від 27.06.2019.

6.2. Відповідно до зазначених накладних відповідач прийняв у ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на станції Добропілля Донецької залізниці кам`яне вугілля для перевезення і зобов`язався доставити його на станції Ладижин Одеської залізниці та Бурштин Львівської залізниці. При цьому одержувачем вказано - ТЕС AT «ДТЕК Західенерго», навантаження відбулось на рівні бортів, поверхня вантажу маркована повздовжніми борознами.

6.3. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення згідно з вказаними залізничними накладними, у зв`язку з чим вагони №№ 64176407, 62009006, 50696368, 52571353, 62965462, 53500450, 63094247, 62676713, 53584363, 63244156, 62523980, 61966552, 53524120 з вантажем (вугілля кам`яне) прибули з недостачею, про що на станціях Синельникове Придніпровської залізниці, Ладижин Одеської залізниці, Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, Добропілля Донецької залізниці та Бурштин Львівської залізниці складені комерційні акти №453603/74/33, №388103/114, №493102/105/37, №409009/35, №409009/34, №460005/911/32, №388103/118, №388103/119, №388103/109, №388109/108, №388103/104, №388103/106 та №388103/105.

6.4. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на спірних накладних директором та головним бухгалтером ВП «Ладижинська ТЕС» АТ «ДТЕК Західенерго» зазначено, що право пред`явлення позовних вимог до ПАТ «Українська залізниця» передається ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

6.5. Як досліджено господарськими судами, згідно з комерційним актом №453603/74/33/87 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №64176407 виявилось нетто - 65850 кг, що менше вантажного документу на 3650 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акта №388103/114 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62009006 виявилось нетто - 66800 кг, що менше вантажного документу на 2800 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

З огляду на комерційний акт №493102/105/37 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62965512 виявилось нетто - 66500 кг, що менше вантажного документу на 3200 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №409009/35 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №52571353 виявилось нетто - 62120 кг, що менше вантажного документу на 7480 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акта №409009/34 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №62965462 виявилось нетто - 64460 кг, що менше вантажного документу на 5440 кг, та №53744868 виявилось нетто - 65920 кг, що менше вантажного документу на 4680 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

З огляду на комерційний акт №460005/911/32 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53500450 виявилось нетто - 65500 кг, що менше вантажного документу на 3100 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №388103/118 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №63094247 виявилось нетто - 62050 кг, що менше вантажного документу на 7750 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Комерційним актом №388103/119 зафіксовано, що при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62676713 виявилось нетто - 66650 кг, що менше вантажного документу на 2950 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акта №388103/109 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53584363 виявилось нетто - 61400 кг, що менше вантажного документу на 7200 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №388103/108 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №63244156 виявилось нетто - 66200 кг, що менше вантажного документу на 3800 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

З огляду на комерційний акт №388103/104 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62523980 виявилось нетто - 64250 кг, що менше вантажного документу на 5750 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

У комерційному акті №388103/106 зазначено, що при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №61966552 виявилось нетто - 56550 кг, що менше вантажного документу на 12 250 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №388103/105 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53524120 виявилось нетто - 64300 кг, що менше вантажного документу на 4700 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

6.6. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних №№50469485, 50583079, 50696368, 50654557, 50416171, 50358621, 50745215, 50439553, 50436211, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №№ 64176407, 62009006, 50696368, 52571353, 62965462, 53500450, 63094247, 62676713, 53584363, 63244156, 62523980, 61966552, 53524120.

6.7. При цьому, господарськими судами відзначено, що доказів заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факту оскарження їх з боку останніх відсутні.

6.8. Також на підтвердження вартості втраченого вантажу судами попередніх інстанцій взято до уваги надані позивачем копії довідок, підписаних в.о. генерального директора, начальником відділу з планування та інвестицій, а також начальником дільниці навантаження ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», згідно з якими вартість 1 тонни відвантаженого вугілля становить:

- у вагоні №64176407 по накладній №50469485 від 29.06.2019 - 2572,18 грн з ПДВ,

- у вагоні №62009006 по накладній №50583079 від 07.07.2019 - 2604,41 грн з ПДВ,

- у вагоні №50696368 по накладній №50696368 від 16.07.2019 - 2727,95 грн з ПДВ,

- у вагоні №52571353 по накладній №50654557 від 13.07.2019 - 2564,34 грн з ПДВ,

- у вагонах №62965462 та №53744868 по накладній №50416171 від 26.06.2019 - 2873,38 грн з ПДВ,

- у вагоні №53500450 по накладній №50358621 від 22.06.2019 - 2838,95 грн з ПДВ,

- у вагонах №63094247 та №62676713 по накладній №50745215 від 20.07.2019 - 2532,01 грн з ПДВ,

- у вагонах №53584363 та №63244156 по накладній №50439553 від 27.06.2019 - 3020,41грн з ПДВ,

- у вагонах №62523980, №61966552 та №53524120 по накладній №50436211 від 27.06.2019 - 3020,41грн з ПДВ.

6.9. Також суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наданий позивачем розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі товару (кам`яного вугілля), є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки останній проведений з урахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу, що у відповідності до пункту 27 Правил перевезення вантажів, на думку позивача, складає 1% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах.

При цьому, судами попередніх інстанцій враховано, що при визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, слід застосовувати норми Статуту залізниць України, яким встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу.

6.10. Враховуючи встановлені обставини справи, господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

6.11. Водночас колегія суддів апеляційної інстанції відхилила доводи апелянта щодо недоведеності позивачем понесених ним реальних збитків, зокрема, ненадання доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, з огляду на те, що у даній справі позивач є вантажовідправник, відтак, збитки, завдані позивачеві, не залежать від оплати вантажу та полягають у самому факті нестачі вантажу. За таких обставин, зважаючи на предмет та підставу позову, колегія суддів дійшла висновку, що факт оплати позивачем вартості вугілля не входить до предмету доказування у даній справі.

6.11.1. Суд апеляційної інстанції визнав і безпідставними твердження АТ «Укрзалізниця» про незаконність відхилення клопотання про витребування доказів, оскільки у порушення вимог статті 81 ГПК України скаржником не зазначено жодних заходів, що вживались ним для отримання таких доказів самостійно, причин неможливості отримати такі докази самостійно.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названим Законом, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі №910/15076/19 за касаційною скаргою АТ «Укрзалізниця» з підстав зазначених у ній.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

8.2. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення з АТ «Українська залізниця» 184 087, 73 грн. вартості втраченого під час перевезення вугілля кам`яного.

8.3. За змістом частини п`ятої статті 307 ГК України, яка кореспондує положенням частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

8.4. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 23 Закону України «Про залізничний транспорт») .

8.5. Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 113 Статуту залізниць України).

8.6. У статті 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

8.7. Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

8.8. Відповідно до статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

8.9. Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

8.10. Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

8.11. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними №№ 50469485, 50583079, 50696368, 50654557, 50416171, 50358621, 50745215, 50439533, 50436211 виявлено його часткову втрату у вагонах №№64176407, 62009006, 50696368, 52571353, 62965462, 53500450, 63094247, 62676713, 53584363, 63244156, 62523980, 61966552, 53524120, на підтвердження чого перевізник склав відповідні комерційні акти №№ 453603/74/33, 388103/114, 493102/105/37, 409009/35, 409009/34, 460005/911/32, 388103/118, 388103/119, 388103/109, 388109/108, 388103/104, 388103/106 та 388103/105.

Господарські суди також встановили, що на підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано копії довідок про вартість 1 тонни відвантаженого вугілля, підписаних в.о. генерального директора, начальником відділу з планування та інвестицій, а також начальником дільниці навантаження ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», які були визнані належними та допустимими доказами завданих збитків.

При цьому судами попередніх інстанцій визнано обґрунтованим розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі товару (кам`яного вугілля), наданий позивачем, оскільки він проведений з урахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу.

Водночас як суд першої інстанції, так і колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з позивачем, що норма природної втрати кам`яного вугілля у даному випадку становить 1% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах.

8.12. Відповідно до статті 11 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, зокрема, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

8.13. Господарські суди встановили, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що недостача вантажу виникла із незалежних від перевізника причин. За змістом комерційних актів сталася втрата вантажу, оскільки за рухом поїзду є заглиблення у вантажі та немає маркування, на той час як вагон справний, люки закриті з обох сторін, а вантаж міг уміститися у вагоні. Отже, у комерційних актах зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення.

8.14. Частиною третьою статті 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

8.15. За змістом статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

8.16. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частина друга статті 114 Статуту залізниць України).

8.17. У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила видачі вантажів), встановлено норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси.

Зокрема, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже;

2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі;

4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

8.18. З урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства Касаційний господарський суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності розміру заявлених до стягнення у цій справі збитків.

Так, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості розрахунку збитків, спричинених внаслідок недостачі товару (кам`яного вугілля), наданого позивачем, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо того, що в даному випадку має застосовуватись коефіцієнт норми природної втрати товару (кам`яного вугілля) у розмірі 1% від маси вантажу.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою характеристики (властивості) вантажу - кам`яного вугілля, яке відповідно до зазначеної інформації у накладних (графа 20 «Найменування вантажу»), що містяться в матеріалах справи, перевозилося у вологому стані (від 12% до 16%).

За таких обставин та з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься, зокрема, до перевезення вантажів у сирому (свіжому) або у вологому стані.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21.06.2018 у справі № 910/435/17, від 26.06.2018 у справі № 910/5497/17, від 24.07.218 у справі № 910/22325/16, від 07.08.2019 у справі № 910/23346/16, від 10.08.2018 у справі № 910/22324/16, від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18 та від 05.02.2020 у справі №910/3868/19.

8.19. Дані обставини судами попередніх інстанцій не були враховані при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому доводи та аргументи касаційної скарги в цій частині є частково обґрунтованими.

Так, знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що викладені у оскаржених рішеннях висновки не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, зазначеними у вище наведених постановах. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідність забезпечення єдності судової практики в такій ситуації видається пріоритетною в порівнянні з малозначним характером цієї справи. Важливе значення для забезпечення єдності судової практики в цілому має узгодженість та відсутність суперечності у ній.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

8.20. Також Верховний Суд звертає увагу на невідповідність встановлених обставин судами наданим доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій встановили, що кам`яне вугілля було завантажено, зокрема, серед інших і у вагон №50696368 в кількості 69700 кг по накладній №50696368 від 16.07.2019; вартість 1 тонни кам`яного вугілля у вагоні №50696368 по накладній №50696368 від 16.07.2019 становить 2727,95 грн з ПДВ.

Водночас матеріали справи не містять накладних, комерційних актів тощо щодо завантаження/відвантаження/недостачі кам`яного вугілля у вагоні №50696368.

При цьому слід звернути увагу і на той факт, що накладна №50696368 від 16.07.2019 є додатковою накладною до основної накладної за №50692144 від 15.07.2019, яка, у свою чергу, судами попередніх інстанцій не досліджувалась.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясували обставини справи та не в повній мірі дослідили надані позивачем докази по справі як необхідної передумови для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

8.21. Також колегія суддів визнає помилковим посилання скаржника на необхідність доведення позивачем обставин укладення договору купівлі-продажу кам`яного вугілля та обставин оплати вартості відправленого вантажу за залізничними накладними, оскільки позивач у цій справі не був власником майна, а виступав виконавцем за договором збагачення вугілля та вантажовідправником; право на подання позову були передані йому отримувачем вугілля (згідно з написами на залізничних накладних), що не заперечувалося під час розгляду справи і не суперечить положенням статті 133 Статуту залізниць України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.08.2018 у справі №910/22324/16, від 16.11.2019 у справі №910/16904/18, від 05.02.2020 у справі №910/3868/19.

Верховний Суд також враховує, що відповідно до статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України, статей 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, слід застосовувати норми Статуту залізниць України, якими встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, але не виключно, довідки про вартість вугілля (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14, від 05.07.2018 у справі №910/23348/16).

Водночас Касаційний господарський суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2020 у справі № 910/5280/19, оскільки дану постанову прийнято за інших, встановлених судом, обставин справи та доказів.

8.22. Щодо посилань скаржника на необхідність відступлення від висновків суду, викладених у справах №№910/3686/19, 910/13229/19, то такі не є явно обґрунтованими, оскільки судові рішення у даних справах у суді касаційної інстанції по суті не переглядались.

8.23. Доводи скаржника щодо того, що суди попередніх інстанцій неправомірно відхилили його клопотання про витребування доказів у справі судом відхиляються. Зі змісту судових рішень вбачається, що судами розглядалось клопотання сторони та відхилене з зазначенням судами мотивів та аргументів такого міркування. З огляду на статтю 300 ГПК України, яка визначає порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд зазначає, що скаржником не доведено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які зазначені у касаційній скарзі в цій частині щодо розгляду даного клопотання.

8.24. З урахуванням викладеного колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги частково обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовані до спірних правовідносин положення статті 114 Статуту залізниць України та пункту 27 Правил видачі вантажів, а також не були дотриманні вимоги ГПК України, а тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1 Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.2. Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

9.3. З огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» у повному обсязі. У свою чергу наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги АТ «Укрзалізниця».

9.4. Враховуючи, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, під час вирішення спору порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема не надано оцінки всім обставинам справи та наявним у ній доказам, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових актів у цій справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.5. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку.

10. Судові витрати

10.1. Враховуючи, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги судового збору та витрат на правничу допомогу, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі №910/15076/19 - скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос