№ 910/15295/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

5 лютого 2020року

м. Київ

Справа № 910/15295/18

Провадження № 12-182гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ПФУ, ГУПФУ в м. Києві відповідно) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2019 року (головуючий Чорногуз М. Г., судді Хрипун О. О., Агрикова О. В.) у справі № 910/15295/18 за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», Банк) до ГУПФУ в м. Києві про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 149411,47 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У листопаді 2018 року Банк звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ГУПФУ в м. Києві про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 149411,47 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок технічного збою, який відбувся 22 травня 2018 року, позивач помилково перерахував грошові кошти на рахунки ГУПФУ в м. Києві, а саме: платіж у розмірі 83478,46 грн було двічі проведено Банком згідно з платіжним дорученням від 22 травня 2018 року № 1 з рахунка № НОМЕР_1 платника ОСОБА_1 на рахунок № 31115156700007 отримувача - ГУПФУ в м. Києві (код ЄДРПОУ 38004897) в Управлінні Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі - УДКСУ у Печерському районі); платіж у розмірі 65933,01 грн було двічі проведено Банком згідно з платіжним дорученням від 22 травня 2018 року № 2 з рахунка № НОМЕР_2 платника ОСОБА_4 на рахунок № 31115156700007 отримувача - ГУПФУ в м. Києві (код ЄДРПОУ 38004897) в УДКСУ у Печерському районі. Вказані грошові кошти в загальному розмірі 149411,47 грн, які двічі надійшли на рахунок відповідача, було списано з рахунків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 лише один раз. Повторне помилкове перерахування відбулося з кореспондентського рахунка позивача, відкритого в Національному банку України, за рахунок власних коштів Банку. З огляду на зазначене, оскільки позивач помилково перерахував грошові кошти в сумі 149411,47 грн на рахунок відповідача, які останній набув без достатньої правової підстави, Банк просить стягнути з відповідача вказану суму на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.3. Заперечення проти позову обґрунтовано тим, що:

- оскільки позивач не звертався із заявою про повернення спірної суми до відповідача, у цій справі відсутній предмет спору;

- ця справа має розглядатись у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень;

- спірна сума не надходила на рахунки відповідача, а була зарахована на рахунки УДКСУ у Печерському районі, у зв`язку із чим такий спосіб відновлення права позивача, як стягнення помилково перерахованих коштів саме з відповідача, суперечить установленому законодавством порядку повернення помилково сплачених чи зарахованих до бюджету грошових коштів.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1. Позивач здійснив перерахування грошових коштів на рахунок, відкритий в УДКСУ у Печерському районі, на підставі платіжного доручення від 22 травня 2018 року № 1 на суму 83478,46 грн, платником відповідно до якого є ОСОБА_1 , з рахунка № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ОТП Банк», а також здійснив перерахування грошових коштів на рахунок, відкритий в УДКСУ у Печерському районі на підставі платіжного доручення від 22 травня 2018 року № 2 на суму 65933,01 грн, платником відповідно до якого є ОСОБА_4 , з рахунка № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ОТП Банк».

2.2. Унаслідок технічного збою, який відбувся 22 травня 2018 року, зазначені вище суми коштів помилково перераховано на вказані рахунки повторно.

2.3. Указані грошові кошти в загальному розмірі 149411,47 грн було списано з рахунків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 лише один раз. Повторне помилкове перерахування відбулося з кореспондентського рахунка позивача, відкритого в Національному банку України, за рахунок власних коштів Банку, на підтвердження чого позивач надав довідки від 29 серпня 2018 року № 03-05-55-4/6315 та № 03-05-55-4/6314.

2.4. 22 травня 2018 року позивач направив поштою на адресу УДКСУ у Печерському районі листи № 55-1-2327 та № 55-1-2635 із повідомленням про здійснення помилково перерахованого переказу та з проханням повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Вказані листи УДКСУ у Печерському районі направило за належністю до ГУПФУ в м. Києві.

2.5. Відповідач листом від 28 вересня 2018 року № 84186/05 підтвердив, що на рахунок УДКСУ у Печерському районі двічі було зараховано кошти в сумі 65933,01 грн за платіжним дорученням від 22 травня 2018 року № 2 та кошти в сумі 83478,46 грн за платіжним дорученням від 22 травня 2018 року № 1. На підтвердження зазначеного відповідач до вказаного листа додав фрагмент виписки з рахунку № НОМЕР_3 .

2.6. Оскільки відповідач не повернув позивачу помилково перераховані кошти в загальному розмірі 149411,47 грн, останній звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 3 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2019 року, позов задовольнив у повному обсязі; стягнув з ГУПФУ в м. Києві на користь АТ «ОТП Банк» 149411,47 грн помилково перерахованих коштів.

3.2. Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції зазначили, що з огляду на положення статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу 149411,47 грн помилково перерахованих коштів, оскільки правомірна підстава набуття ГУПФУ в м. Києві вказаних коштів відсутня.

4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2019 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 3 січня 2019 року, ГУПФУ в м. Києві звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просило скасувати зазначені судові акти. При цьому скаржник не зазначив бажаних для нього процесуальних наслідків скасування рішень судів попередніх інстанцій (прийняття нового рішення про відмову в позові, направлення справи на новий розгляд, закриття провадження у справі).

4.2. На обґрунтування касаційної скарги ГУПФУ в м. Києві зазначило про те, що:

- спір у цій справі не відноситься до юрисдикції господарського суду, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень;

5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

5.1. Оскільки ГУПФУ в м. Києві оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Щодо юрисдикції спору

5.2. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

5.3. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

5.4. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

5.5. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

5.6. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

5.7. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

5.8. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

5.9. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

5.10.Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

5.11. Статтею 1212 ЦК України встановлено обов`язок повернення майна особою, яка набула це майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

5.12. Отже, однією з підстав виникнення цивільних правовідносин є набуття або збереження у себе за рахунок іншої особи майна без достатньої правової підстави.

5.13. Оскільки позовні вимоги у цій справі виникли з приватноправових відносин, у яких відповідач виступає як особа, яка безпідставно набула помилково перераховані позивачем кошти, а не як суб`єкт владних повноважень, а позивач звернувся до суду за захистом свого особистого майнового права і обґрунтовує свої вимоги нормами статті 1212 ЦК України, а також оскільки спірна сума хоч і була зарахована до Державного бюджету України на рахунок надходження збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, втім за своєю суттю не є таким збором, а є саме помилково перерахованими коштами у розумінні наведеної вище норми права, -Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними доводи відповідача про те, що спір у цій справі не відноситься до юрисдикції господарського суду, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Щодо суті спору

5.14. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

5.15. Згідно зі статтею 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, зокрема, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при поданні ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів на клеймування державним пробірним клеймом до казенних підприємств пробірного контролю та під час набуття права власності на легкові автомобілі, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв`язку.

5.16. Попередні судові інстанції встановили, що кошти в загальному розмірі 149411,47 грн були помилково повторно перераховані позивачем на рахунок, відкритий в УДКСУ у Печерському районі, за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна», а відтак є такими, що зараховані до Державного бюджету України без відповідної правової підстави.

5.17. Відповідно до частини другої статті 45 БК України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

5.18. Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787(далі - Порядок).

5.19. Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

5.20. Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

5.21. У спірних правовідносинах органом, що здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету та за поданням якого мало б здійснюватись повернення коштів, які були помилково зараховані до Державного бюджету України, є ПФУ.

5.22. У разі, коли орган, що здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету в установлений законом строк не надає відповідне подання органу державного казначейства, платник може скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру/помилково сплаченої суми) з Державного бюджету України.

5.23. Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

5.24. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

5.25. При цьому в господарському процесі згідно із частиною четвертою статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

5.26. Оскільки у цьому спорі органом, який здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету та за поданням якого мало б здійснюватись повернення коштів, що були помилково зараховані до Державного бюджету України, є ПФУ в особі його територіальних органів, який під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях не спростував ані факту помилкового надходження спірної суми на рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 24140500, ані відсутності правових підстав для її утримання, ані своєї протиправної бездіяльності щодо звернення до органу Казначейства з відповідним поданням, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими визначення відповідачем у цій справі ГУПФУ в м. Києві, а також висновки попередніх судових інстанцій про задоволення позовних вимог.

5.27. Доводи скаржника про те, що спірна сума не надходила на рахунки відповідача, а була зарахована на рахунки УДКСУ у Печерському районі, у зв`язку із чим такий спосіб відновлення права позивача, як стягнення помилково перерахованих коштів саме з відповідача, суперечить установленому законодавством порядку повернення помилково сплачених чи зарахованих до бюджету грошових коштів, Велика Палата Верховного Суду відхиляє, оскільки за встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами справи спірна сума була зарахована саме на рахунок відповідача, відкритий в УДКСУ у Печерському районі.

5.28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.29. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.30. З огляду на викладене касаційну скаргу ГУПФУ в м. Києві слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

5.31. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судового рішення у цій справі та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 306 308 309 314 315 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2019 року у справі № 910/15295/18 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська