№ 910/15705/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/15705/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Марченко О.В.)

від 21.02.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

від 16.08.2022

у справі № 910/15705/21

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 1 088 585 971, 57 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Прокопів Н.М.;

відповідача - Щербина В.М.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 516 877 012, 80 грн пені, 502 467 474, 87 грн 7% штрафу, 20 433 198, 07 грн 3% річних, 48 808 285, 83 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 та Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, несвоєчасно виконав свої зобов`язання з оплати послуг з серпня по грудень 2020 року, а тому позивач на підставі п.п. 4.1, 4.3 договору та відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 516 877 012, 80 грн пені, 502 467 474, 87 грн 7% штрафу, 20 433 198, 07 грн 3% річних та 48 808 285, 83 грн інфляційних втрат.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022, позов задоволено частково. Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 20 433 198, 07 грн 3% річних, 48 808 285, 83 грн витрат від інфляції, 81 700 703, 63 грн пені та 502 467 474, 87 грн штрафу. В решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг за період з серпня по грудень 2020 року. При цьому суд першої інстанції перевірив правильність нарахування позивачем пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що періоди нарахування пені позивачем визначені правильно, проте суми пені розраховані неправильно, оскільки не враховано положень частини 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Водночас суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, оскільки у законодавстві України відсутні норми, які б надавали суду право зменшити розмір нарахованих стороною спору сум 3% річних і втрат від інфляції, та враховано часткове задоволення судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені. Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про "скасування штрафу" у повному обсязі, з огляду на доведеність позивачем допущених відповідачем порушень зобов`язань з оплати послуг, не подання відповідачем доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій, а також те, що відповідач не довів винятковості обставин та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити в повному обсязі.

3.2. Підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування п.12 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, постанови НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "Укренерго" на 2020 рік", п. 7 ч. З ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", ч. 5 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ч. 1-3 ст. 31 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємодії з ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

При цьому скаржник посилається на те, що відмовляючи в задоволенні його клопотання про зменшення пені, 3% річних та втрат від інфляції, суди попередніх інстанцій не врахували, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є організацією, що створена для задоволення потреб споживачів в передачі електричної енергії, а тому сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, оскільки здатність відповідача здійснювати безперебійну передачу електричної енергії прямо залежить від фінансового стану НЕК "Укренерго", тобто в спроможності організації в подальшому належним чином здійснювати свою господарську діяльність щодо обслуговування належних йому об`єктів, які забезпечують стале функціонування ОЕС України, адже руйнація або пошкодження яких призведе до порушення електропостачання суб`єктів господарювання і побутових споживачів, можливих людських жертв і значних матеріальних збитків для держави в цілому.

Також Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" просило врахувати добросовісну поведінку відповідача, беручи до уваги, що основна заборгованість була погашена до подання позовної заяви (кінцеві проплати за останні періоди здійснювалися в січні-лютому 2021 року з найбільшою затримкою в 35 днів; суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та її соціальну спрямованість; фінансовий стан відповідача; а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку з таким простроченням; цей випадок є винятковим.

Крім того, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій викладено правову позицію, згідно з якою суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звертає увагу також на те, що враховуючи специфіку відносин, які снують на ринку електричної енергії в Україні, суди неодноразово доходили висновку про те, що є обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на більш ніж 50%. Таке зменшення суди вважали оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігали настанню негативних наслідків для сторін. При цьому скаржник наводить судову практику в справах за участю Державного підприємства "Гарантований покупець" як відповідача, в яких суди задовольняли його клопотання про зменшення штрафних санкцій, зокрема справи №№ 910/16295/21, 910/2399/21, 910/5745/21, 910/9376/21, 910/19626/20.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Гарантований покупець" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Позивач зазначає про те, що висновок про застосування норм права в подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 910/6563/21. Також Державне підприємство "Гарантований покупець" вказує на те, що доводи Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про те, що тариф на послуги з передачі електричної енергії є єдиним джерелом фінансування послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, не відповідає дійсному нормативному регулюванню. Крім того, зазначає, що неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" обов`язків з оплати послуги за серпень-грудень 2020 року призвело до ініціювання ряду судових проваджень проти Гарантованого покупця виробників за "зеленим" тарифом, які також здійснюють нарахування 3% річних, втрат від інфляції, а тому сума заявлених в цій справі позовних вимог є меншою, ніж збитки, які несе Гарантований покупець.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Державне підприємство "Гарантований покупець" (постачальник послуг) та Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) 26.06.2019 уклали договір, згідно з пунктом 1 якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених договором.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 №321 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" перетворено у Приватне акціонерне товариства (ПрАТ), 100% акцій якого належить державі та не підлягають відчуженню, затверджено Статут новоутвореного підприємства. Новоутворене Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго". У зв`язку з наведеним 29.08.2019 сторони уклали додаткову угоду №579/01 до договору.

Згідно з п. 1.2 договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов договору.

Вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг (п. 2.1 договору).

Згідно з п.п. 4 п. 3.3 договору замовник зобов`язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором.

Сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства. У разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Додатково сплачується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів (п.п. 4.1, 4.3 договору).

Цей Договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 01.01.2030 (п. 7.1 Договору).

Сторонами підписані без будь-яких зауважень акти приймання-передачі наданих послуг та акти коригування, а саме:

- за серпень 2020 року: акт приймання-передачі від 31.08.2021 №8 на суму 3 901 434 182, 87 грн (з ПДВ); акт коригування від 31.08.2020 на суму 4 267 017 121, 97 грн (з ПДВ); акт коригування від 01.02.2021 на суму 4 267 566 945, 70 грн (з ПДВ);

- за вересень 2020 року: акт приймання-передачі від 30.09.2020 №9 на суму 3 347 113 221, 08 грн (з ПДВ); акт коригування від 30.09.2020 на суму 3 023 793 119, 90 грн (з ПДВ); акт коригування від 30.09.2020 на суму 3 012 230 687, 46 грн; акт коригування від 01.06.2021 на суму 3 012 642 703, 87 грн (з ПДВ);

- за жовтень 2020 року: акт приймання-передачі від 31.10.2020 №10 на суму 2 888 962 496, 64 грн (з ПДВ); акт коригування від 31.10.2020 на суму 2 544 988 925, 39 грн (з ПДВ); акт коригування від 23.07.2021 на суму 2 545 048 755, 89 грн (з ПДВ);

- за листопад 2020 року: акт приймання-передачі від 30.11.2020 №11 на суму 1 608 681 437, 51 грн (з ПДВ); акт коригування від 30.11.2020 на суму 1 620 887 171, 05 грн (з ПДВ);

- за грудень 2020 року: акт приймання-передачі від 31.12.2020 №12 на суму 2 254 603 222, 42 грн (з ПДВ).

Відповідачем було повністю оплачено надані позивачем послуги, проте з порушенням строків оплати.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів зазначає, що цією нормою передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Разом з тим у своїй касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи, здійсненої ними оцінки наявних у справі доказів та підстав для часткового задоволення позову, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях у цій справі. Водночас колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи відповідні положення Закону України "Про ринок електричної енергії", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388, на які посилається скаржник, не застосовували. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2022 у справі № 910/6563/21 та від 13.09.2022 у справі № 910/16029/21.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для формування правового висновку про застосування інших норм матеріального права, на які посилається скаржник, у спірних правовідносинах.

5.3. Колегія суддів враховує, що предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Державного підприємства "Гарантований покупець" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

5.4. Суд першої інстанції перевірив розрахунки періодів та сум 3% річних і втрат від інфляції та встановив, що вони правильні, а тому позовні вимоги в цій частині визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені та періодів їх нарахування, суд першої інстанції, встановив, що періоди нарахування визначені позивачем правильно, проте суми пені розраховані неправильно, позивачем не враховано положень частини другої статті 343 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення суми пені задоволено частково.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 7% штрафу, суд першої інстанції встановив, що він відповідно до пункту 4.3 договору розрахований правильно, а тому в цій частині позов задоволено.

5.5. При цьому суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення сум 3% річних, втрат від інфляції та пені.

Також суд першої інстанції врахував, що представник відповідача в судовому засіданні 21.02.2022 заявив усне клопотання про "скасування штрафу" у повному обсязі.

Разом з тим місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України суд може зменшити розмір неустойки, проте таке зменшення є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В той же час, позивачем зобов`язання за договором виконувалися належним чином, а відповідач систематично допускав прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати послуг, при цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій.

5.6. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо розрахунку суми пені, з урахуванням приписів частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо доводів Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відсутність його вини, оскільки НКРЕКП не було передбачено достатні витрати відповідача на виконання спеціальних обов`язків у структурі тарифу на послуги з передачі електроенергії, що спричинило затримку оплати відповідачем послуг за договором, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 12.6 Порядку протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати, визначені тарифом не є єдиним джерелом оплати вартості послуг та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від взятих на себе зобов`язань за договором з оплати послуг із збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел в порядку, визначеному Порядком.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач вказував на те, що постановою НКРЕКП від 10.12.2019 №2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "Укренерго" на 2020 рік" було встановлено відповідний тариф та його структуру. Водночас загальна вартість послуги, затверджена НКРЕКП, за 2020 рік склала понад 30 299 716 032,09 грн, що набагато перевищує суму, передбачену структурою тарифу на послуги з передачі електричної енергії на весь 2020 рік.

Разом з тим такі доводи судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки доказів оскарження постанови НКРЕКП у встановленому законодавством порядку відповідачем до суду не подано.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, то суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилався на те, що він є підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг та є організацією відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також для забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Відповідно до положень ст. 52 Закону №2019-VIII відповідач виконує функції адміністратора розрахунків та адміністратора комерційного обліку.

Проте вказані обставини, за висновками суду апеляційної інстанції, не вказують на винятковість випадку та наявність підстав у розумінні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України для зменшення розміру неустойки, тоді як відповідачем не доведено відсутності своєї вини та, відповідно, необхідності звільнення відповідача від відповідальності. Побідний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №910/6563/21.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що не заслуговують на увагу доводи Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про те, що позивач не несе збитків у разі зменшення розміру штрафних санкцій, тоді як судом встановлено, що позивач у даній справі є відповідачем у судових спорах, за якими він має сплатити заборгованість та штрафні санкції на користь ДП "НАЕК "Енергоатом", ПрАТ "Укргідроенерго" та виробників за "зеленим" тарифом. При цьому позивач посилається на те, що заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом", ПрАТ "Укргідроенерго" та виробниками за "зеленим" тарифом виникла внаслідок порушення відповідачем свого обов`язку з оплати послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем систематично допускались прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати послуг.

При цьому відповідач не надав суду докази на підтвердження майнового стану, у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій та в апеляційній скарзі відповідач посилається на негативний фінансовий результат НЕК "Укренерго" за підсумками 9 місяців 2020 року, тоді як доказів на підтвердження майнового стану станом на момент розгляду справи у суді, матеріали справи не містять.

5.7. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та арифметичного розрахунку сум 3% річних, втрат від інфляції, пені та штрафу, разом з тим висновки господарських судів в частині відмови в задоволенні клопотання ПрАТ "Укренерго" про зменшення пені та штрафу вважає передчасними.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, право суду зменшити розмір неустойки визначено частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені приписи, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Верховний Суд також зауважує, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, хоч зменшення пені і є правом суду, однак це право не усуває його обов`язку розглянути подане стороною клопотання про зменшення штрафних санкцій, заявлених до стягнення з цієї сторони, з наведенням у рішенні змістовних мотивів його відхилення чи задоволення (часткового задоволення), чого з прийнятих у справі рішень не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, взявши до уваги аргументи позивача, викладені у запереченнях на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, разом з тим не врахували та не дали оцінки всім доводам відповідача, наведеним на обґрунтування наявності обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки.

Так, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" зазначало про те, що є організацією, що створена для задоволення потреб споживачів в передачі електричної енергії, а тому сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, оскільки здатність відповідача здійснювати безперебійну передачу електричної енергії прямо залежить від фінансового стану НЕК "Укренерго", тобто в спроможності організації в подальшому належним чином здійснювати свою господарську діяльність щодо обслуговування належних йому об`єктів, які забезпечують стале функціонування ОЕС України, адже руйнація або пошкодження яких призведе до порушення електропостачання суб`єктів господарювання і побутових споживачів, можливих людських жертв і значних матеріальних збитків для держави в цілому.

Також Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" просило врахувати добросовісну поведінку відповідача, беручи до уваги, що основна заборгованість була погашена до подання позовної заяви (кінцеві проплати за останні періоди здійснювалися в січні-лютому 2021 року з найбільшою затримкою в 35 днів); суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та її соціальну спрямованість.

Крім того, взявши до уваги, що позивач у цій справі є відповідачем у судових спорах, за якими він має сплатити заборгованість та штрафні санкції на користь ДП "НАЕК "Енергоатом", ПрАТ "Укргідроенерго" та виробників за "зеленим" тарифом, що виникли внаслідок порушення відповідачем свого обов`язку з оплати послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, суд апеляційної інстанції разом з тим не врахував, що суди неодноразово доходили висновку про те, що є обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на більш ніж 50%. Таке зменшення суди вважали оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігали настанню негативних наслідків для сторін, зокрема у справах за участю Державного підприємства "Гарантований покупець" як відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не дали належної оцінки всім тим обставинам, які мають бути враховані при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), зокрема: причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; ступінь виконання зобов`язання боржником; незначності прострочення виконання; майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наслідків порушення зобов`язання.

5.8. Разом з тим щодо посилання скаржника на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, то колегія суддів зазначає, що він сформульований виходячи з інших фактичних обставин справи, які є відмінними від цієї справи, що переглядається, оскільки в спірних правовідносинах відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку встановлена в розмірі 3% річних, як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, а не залежить від процентів встановлених договором.

Вирішуючи питання, зокрема, про зменшення судом розміру процентів річних у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних з цих підстав.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в цій частині ухвалені з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Разом з тим, беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті цих позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 в частині стягнення 81 700 703, 63 грн пені та 502 467 474, 87 грн штрафу скасувати, а справу № 910/15705/21 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 910/15705/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець