№ 910/1584/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1584/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПТЛ Груп»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (колегія суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)

зі справи № 910/1584/19

за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПТЛ Груп» (далі - ТОВ «ПТЛ Груп»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Легіон Україна»,

про стягнення 498 681,49 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ПТЛ Груп», як до відповідальної особи, про стягнення 498 681,49 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування за договором страхування від 26.09.2018 № 200219162.18, який укладений ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» як страховиком з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» як страхувальником.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2019 залучено до участі у справі № 910/1584/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Легіон Україна».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2019 зі справи № 910/1584/19 у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на недоведеність позивачем факту прийняття відповідачем у справі на себе зобов`язання щодо перевезення вантажу - медичного обладнання загальною вартістю 7 792 740,20 грн. (еквівалент 235 802,90 Євро).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 зі справи рішення місцевого господарського суду скасовано; ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову; стягнуто з відповідача на користь позивача 182 248,54 грн. виплаченого позивачем як страховиком страхового відшкодування за договором страхування від 26.09.2018 № 200219162.18 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» як страхувальника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «ПТЛ Груп», посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Надані позивачем в підтвердження викладених ним у позові обставин копії міжнародної товарно-транспортної накладної № AVC -2002, інвойсу № 069 - ІМЕ та акту від 04.10.2018, надано ним лише у копіях та їх відповідність оригіналам судом не могла бути перевірена, оскільки вказані документи позивачем у сторін спору та у товариства обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» не витребовувалися.

Суд апеляційної інстанції у вирішенні спору не врахував відсутності неправомірної поведінки відповідача у справі, відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди товариству обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» та відсутності причинного зв`язку між завданою шкодою та можливою протиправною поведінкою.

Апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що надані позивачем документи, які складені іноземною мовою без перекладу, свідчать про наявність певних обставин та фактів, є допустимими та їх може бути покладено в основу судового рішення.

Представник позивача намагався перекласти обов`язок щодо збирання доказів та подання їх до суду на суд або інших учасників судового розгляду, що є недопустимим та знайшло своє відображення у рішення місцевого господарського суду.

Засвідчивши копії поданих до суду документів як такі, що відповідають оригіналам, позивач, між тим, не мав оригіналів більшості додатків до позову в наявності, а, отже, не міг пересвідчитися в їх автентичності та тотожності оригіналу.

Суд апеляційної інстанції не врахував допущених позивачем процесуальних порушень, які полягали в ігноруванні положень Господарського процесуального кодексу України щодо доведення належними та допустимими доказами наявності викладених у позові обставин.

Усі зазначені в постанові апеляційним господарським судом документи самі по собі можуть підтверджувати певні факти та обставини перевезення вантажу лише в сукупності з належними оригінальними документами, які це підтверджують, але ні суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не мали можливості встановити необхідні факти без наявності та дослідження письмових доказів, які були б визнані належними й допустимими.

Суд апеляційної інстанції використав недопустимі докази під час встановлення суттєвих обставин, які покладені ним в основу постанови апеляційного господарського суду.

Відсутність належних та складених зрозумілою мовою для всіх учасників судового процесу документів, якими встановлюються умови перевезення застрахованого товару, встановлення їх кількості, ваги та вартості, напряму стосується предмета доказування та вказує на неможливість встановлення судом дійсності обставин, на які посилається позивач.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки порушенням умов договору транспортного експедирування під час складання заявки, порушенням пункту 17.8 договору страхування щодо дотримання вимог до автомобільного транспортного засобу, який здійснює перевезення вантажу підвищеного ризику (в залежності від вартості вантажу) та порушенням з боку позивача, які стосуються порушення вимог пункту 17.8 договору страхування.

Суд допустив порушення норм матеріального права, оскільки безпідставно поклав відповідальність за часткову втрату вантажу на відповідача.

Посилаючись на нездійснення судом першої інстанції оцінки дотримання сторонами договору транспортного експедирування положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, суд апеляційної інстанції не навів доказів того, на підставі яких саме належних та допустимих доказів ним встановлено факт прийняття відповідачем на себе зобов`язань щодо перевезення ватажу - медичного обладнання на суму 7 792 740,20 грн., а не запчастин вартістю 2000 Євро.

Апеляційний господарський суд, не маючи додаткових доказів та не отримавши від позивача належних доказів, не мав права приймати відмінне від місцевого господарського суду рішення та встановлювати будь - які обставини, оскільки фактично не мав відповідних доказів.

Суд апеляційної інстанції у розгляді справи допустив: порушення норм процесуального права (статей 73 74 76 77 80 91 277 Господарського процесуального кодексу України), неправильне застосування норм матеріального права (статей 929 932 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування», статті 14 Закону України «Про транспортне експедирування»), незастосування закону, що підлягав застосуванню (статті 991 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України «Про страхування»), встановлення обставин справи на підставі недопустимих та неналежних доказів, які в оригіналах (та/або українською мовою) не були досліджені судом жодної інстанції, що вплинуло на висновки суду за результатом розгляду апеляційної скарги позивача.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість поданої скарги.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» як замовник та ТОВ «ПТЛ Груп» як експедитор уклали договір № ТС-696/12 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (далі - Договір експедирування), відповідно до якого експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявами замовника.

Відповідно до пункту 1.2 Договору експедирування експедитор на виконання договору зобов`язаний від свого імені і за рахунок замовника укласти договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками транспортного процесу; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному ліцензійному складі, а також, за наявності такого доручення замовника, здійснити страхування вантажу.

Згідно з пунктом 2.1 Договору експедирування перевезення здійснюється, зокрема, відповідно до умов Ковенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

У пункті 2.2 Договору експедирування сторони погодили, що для здійснення кожного перевезення замовник у строк 7-10 днів до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає експедитору заявку, що складена у довільній формі, яка зокрема повинна містити вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, кількість місць і вид упаковки, інші вказівки замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов`язаний вчинити експедитор на виконання договору тощо.

Експедитор приймає вантаж від вантажовідправника за кількістю місць згідно з товарно-транспортною накладною. Якщо фактична і задокументована кількість вантажу не співпадає, експедитор повідомляє про це клієнта.

Згідно з пунктом 2.4 Договору експедирування для цілей договору підтверджена заявка, після підписання її сторонами, буде розглядатися як додаток до договору, що є невід`ємною його частиною, в якому визначені належні письмові вказівки замовника на організацію і забезпечення транспортування вантажів шляхом укладання від імені експедитора і за рахунок замовника одного чи декількох договорів перевезення в міжнародному автомобільному сполученні, а також як доручення діяти від імені та за рахунок замовника у відносинах за договорами, укладеними замовником, на декларування та зберігання вантажу на МЛС.

Відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Договору експедирування до обов`язків експедитора відноситься, зокрема, забезпечити доставку вантажу і супровідної документації в узгоджений сторонами пункт призначення та в установлені строки (згідно з заявкою), передати його уповноваженій особі вантажоотримувача в цілості і схоронності за товарно-транспортною накладною (СМR) і з оригіналами документів про митне оформлення в шляху його проходження.

У свою чергу, відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 Договору експедирування замовник зобов`язаний забезпечити експедитора спеціальними інструкціями з перевезення, перевалки, обробки, пакування та збереження вантажу, якщо такі є.

Доручення та інструкції, що не мають усіх необхідних реквізитів, які забезпечують можливість перевезення вантажів, вважаються непереданими експедитору. Замовник несе повну відповідальність за правильність відомостей про адреси вантажовідправників (вантажоотримувачів), про характер вантажу та особливі вимоги до його перевезення, за наявність відповідного маркування на його упаковці (підпункт 3.2.9 пункту 3.2 Договору експедирування).

Замовник інформує експедитора про вартість вантажу в усіх випадках, коли вартість перевищує межу відповідальності згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (підпункт 3.2.10 пункту 3.2 Договору експедирування).

У пункті 5.1 Договору експедирування сторони погодили, що в рамках договору взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (СМR), міжнародними договорами, актами чинного законодавства України, даним договором.

Згідно з пунктом 5.3 Договору експедирування експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось в проміжок часу між прийняттям вантажу у вантажовідправника до перевезення та його здачею замовнику, в рамках відповідальності перевізника відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами/КДПВ (1956).

Відповідно до пунктів 9.1, 9.5 Договору експедирування, останній діє до 31.12.2017 і вважається продовженим на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання до моменту закінчення його строку дії.

На виконання вимог зазначеного договору, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» та відповідач підписали заявку на перевезення, в якій, зокрема, сторони погодили: маршрут - 5986 РК Beringe Голандія - Україна Київ; інформацію про автомобіль - НОМЕР_2 /НОМЕР_2 , водія - ОСОБА_1 , вантаж - запчастини 33 европаллети до 20 тон; дату завантаження - 27.09.2018; адресу завантаження (під час завантаження водію зобов`язані надати заповнену CMR, оригінальний інвойс, ЕХ, пакувальний); ціну - 2 000,00 Євро за курсом НБУ на день завантаження.

Для виконання, в тому числі, зазначених умов договору і заявки, та з метою організації перевезення вантажу, відповідачем як експедитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Легіон Україна», як перевізником укладений договір від 16.06.2017 № 16/06/17 на транспортне обслуговування (далі - Договір перевезення); відповідачем надано третій особі у справі заявку на перевезення від 25.09.2018 RI № 5006227.

У пункті 1.2 Дговору на перевезення сторони погодили, що конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором, зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувач, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами договору.

У заявці від 25.09.2018 RI № 500 62 27 сторони Договору перевезення, зокрема, погодили: маршрут - Нідерланди - Україна; інформацію про автомобіль - НОМЕР_2/НОМЕР_2, водія - ОСОБА_1 ; вантаж - 33 паллет, 20 т; дату завантаження - 27.09.2018; застереження - впродовж маршруту слідування залишати машину тільки на охоронюваних зупинках.

Відповідно до підпункту 2.1.3 Договору перевезення на вантаж, який надається для перевезення, експедитор організовує силами вантажовідправника оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів в залежності від виду вантажу і його специфічних особливостей.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Договору перевезення перевізник несе відповідальність за фізичну втрату прийнятого до перевезення вантажу у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу, якого бракує; у випадку втрати вантажу, наданого для перевезення з оголошенням його вартості, - в розмірі оголошеної вартості вантажу.

За твердженням позивача, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної № AVC-2002 вантаж (медичне обладнання - медична техніка відповідно до інвойсу від 27.09.2018 № 069 - ІМЕ (картонні коробки на дерев`яних паллетах, 33 місця, вага брутто/нетто 9 284,589 кг) третя особа у справі прийняла для перевезення. Всього, за твердженням позивача, згідно з інвойсом № 069-ІМЕ для перевезення передано медичну техніку загальною вартістю 235 802,90 євро.

Також, за твердженням позивача, 04.10.2018 під час розвантаження напівпричепу автомобіля на території України виявлена нестача вантажу (медичної техніки - медична техніка відповідно до інвойсу від 27.09.2018 № 069 - ІМЕ [картонні коробки на дерев`яних паллетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9 284,589 кг], що підтверджується актом б/н від 04.10.2018 (який складений товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент») та звітом ФОП Расіна А. А. № 546 про проведені інспекційні роботи.

На підтвердження факту крадіжки вантажу позивач надав до матеріалів справи копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018.

Відповідно до звіту ФОП Расіна А.А. № 546 про проведені інспекційні роботи загалом не вистачає 690 одиниць товару (6 номенклатурних найменувань) загальною вартістю 17 666,10 Євро (без врахування вартості митних платежів, ПДВ та фрахту).

Судами попередніх інстанцій також встановлено таке.

26.09.2018 ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» як страховик та товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» як страхувальник уклали договір страхування № 200219162.18 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов`язані з перевезенням вантажу (включаючи навантаження, розвантаження, перевантаження), а саме: медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних паллетах, 33 місця, вага брутто/нетто 9 284,589 кг, експедитор вантажу - товариство з обмеженою відповідальністю «ПТЛ Груп», перевезення здійснюється автомобільним транспортом (автомобіль Тент, Scania R 114G380 070-22 TE/Schmitz 9PR 24 L 13/62 061-00 TI), вартістю 7 792 740,20 грн., що є еквівалентом 235 802,90 Євро за курсом НБУ станом на 26.09.2018.

Відповідно до пункту 3 Договору страхування страхова сума погоджена в розмірі 100 % від вартості вантажу та складає 7 792 740,20 грн.

Перелік страхових випадків визначений сторонами в пункті 5 Договору страхування - відповідно до пункту 5.1.1 Правил страхування («З відповідальністю за всі ризики»).

Безумовна франшиза за кожним страховим випадком складає 1% від страхової суми, зазначеної в пункті 3 Договору (пункт 6 Договору страхування).

В пункті 13.7 Договору страхування сторони визначили, що якщо сума збитків вираховується в іноземній валюті, то виплата страхового відшкодування у валюті договору страхування здійснюється з урахуванням офіційного курсу валюти, що був встановлений Нацбанком України станом на дату настання страхового випадку.

У пункті 17.1 Договору страхування сторони погодили, що зупинки автомобілів з вантажем допускаються лише на стоянках, які знаходяться під охороною або постах ДАІ/поліції (окрім зупинок внаслідок технічних проблем з автомобілем або з метою рятування вантажу).

14.11.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» звернулося до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 498 681,49 грн. у зв`язку з настанням страхового випадку, передбаченого Договором страхування (втрата частини вантажу в результаті крадіжки).

На підставі наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент» документів з урахуванням умов договору, укладеного названим Товариством зі страхувальником, позивач склав страховий акт від 14.11.2018 № 364955 про врегулювання страхового випадку, встановив суму завданих збитків в розмірі 576 608,89 грн. та призначив до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 498 681,49 грн. (за вирахуванням 77 927, 40 грн. франшизи).

Позивач згідно з платіжним дорученням від 07.12.2018 № 9283 здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 498 681,49 грн. на рахунок товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент».

У грудні 2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.12.2018 вих. № 4148 на суму 498 681,49 грн., в якій просив відповідача як експедитора вантажу - медичної техніки відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних паллетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9 284,589 кг), відповідального за збиток, завданий товариству з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент», - відшкодувати позивачу як особі, яка сплатила страхове відшкодування, вартість такого відшкодування в розмірі 498 681,49 грн.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу вартість сплаченого страхового відшкодування, останній звернувся до суду з позовом про стягнення виплаченого страхового відшкодування в розмірі 498 681,49 грн.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України:

частина перша статті 11:

- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки;

-підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти;

частини перша, друга статті 22:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

- збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

- зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

- зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

пункт 4 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди;

стаття 618:

- боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця;

частини перша, друга статті 623:

- боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки;

- розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором;

частина перша статті 929:

- за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням;

стаття 932:

- експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб;

- у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Закон України «Про страхування»:

стаття 27:

- до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Закон України «Про транспортно - експедиторську діяльність»:

стаття 14:

- експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Ковенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року (дата приєднання України - 01.08.2006):

стаття 1:

- ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін;

стаття 23:

- якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення;

- вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості;

- однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто;

- крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає;

- у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення;

- більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці;

- розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується згідно з методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом станом на відповідну дату до своїх операцій та угод. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом, визначеним цією державою;

- однак держава, яка не є членом Міжнародного валютного фонду й законодавство якої не дозволяє застосувати положення пункту 7 цієї статті, може під час ратифікації або приєднання до Протоколу до КДПВ чи будь-коли після цього заявити, що передбачена в пункті 3 цієї статті межа відповідальності, яка застосовується на її території, становить 25 розрахункових одиниць. Розрахункова одиниця, зазначена в цьому пункті, відповідає 10/31 г золота 900 проби. Перерахунок зазначеної в цьому пункті суми в національну валюту здійснюється згідно із законодавством відповідної держави.

Господарський процесуальний кодексу України (далі - ГПК України):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша);

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

стаття 79 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

частини перша - шоста статті 91:

- письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;

- письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього;

- учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом;

- копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством;

- учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення;

- якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги;

пункт 1 частини першої статті 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 498 681,49 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування за договором страхування від 26.09.2018 № 200219162.18 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент».

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов`язання не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 Цивільного кодексу України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від особи, що постраждала від невиконання договору, до страховика.

Перехід права вимоги страхувальника до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач за Договором страхування здійснив виплату страхового вішкодування в сумі 498 681,49 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент».

При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за приписами статей 618 Цивільного кодексу України, частини другої статті 932 Цивільного кодексу України, статті 14 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність», відповідач як експедитор за Договором експедирування є особою, яка несе відповідальність перед товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Медікл Еквіпмент», а у зв`язку зі сплатою позивачем страхового відшкодування на користь названого Товариства - перед позивачем за недоставку частини вантажу, прийнятого до перевезення на виконання умов Договору експедирування та заявки на перевезення.

У вирішенні спору суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що сторони у справі, з урахуванням пояснень останніх по суті спору, не заперечували обставин укладення договорів між сторонами, прийняття вантажу до перевезення, що зазначений у міжнародній автомобільній товарно-транспортній накладній та обставин зникнення частини цього вантажу.

При цьому, у відповідності до частини другої статті 75 ГПК України сторонами спору не надавалися будь -які заяви щодо відмови від визнання таких обставин.

Відповідно до частини шостої статті 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Місцевий господарський суд, за наявності сумнівів в частині поданих позивачем копій письмових доказів, не був позбавлений можливості витребувати у відповідної особи оригінали таких доказів не лише за клопотанням сторін, а й з власної ініціативи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності (у тому числі, копії товарно-транспортної накладної № AVC -2002, інвойсу № 069 - ІМЕ, вантажно - митної декларації від 04.10.2018, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), дійшов висновку про те, що такі документи самі по собі підтверджують певні факти та обставини перевезення вантажу, не оспорювалися учасниками процесу у цій справі, як і належність таких документів, складання яких передбачено як Ковенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, так і внутрішнім законодавством.

При цьому, апеляційний господарський суд обгрунтовано виходив також з того, що на спірні правовідносини поширюється дія Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року. Так, приписи названої Конвенції не містять застереження про те, що остання не розповсюджується на транспортно - експедиторські відносини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 зі справи № 916/746/18.

Крім того, безпосередньо умовами Договору про експедирування передбачено, що перевезення здійснюється, зокрема, відповідно до умов Ковенції про договір міжнародного перевезення вантажів; в рамках договору взаємна відповідальність сторін регулюється, зокрема, положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (СМR); експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось в проміжок часу між прийняттям вантажу у вантажовідправника до перевезення та його здачею замовнику, в рамках відповідальності перевізника відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами/КДПВ (пункти 2.1, 5.1, 5.3 договору). Тобто, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, сторони Договору експедирування погодили обмежену відповідальність експедитора, що не виходить за межі чинного законодавства.

З огляду на викладене, з урахуванням положень названої Конвенції, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, згідно з перерахунком суду, у розмірі 182 248,54 грн., виходячи з ваги втраченого вантажу - 567,24 кг (відповідно до деталізації пакування) та однієї розрахункової одиниці за курсом НБУ станом на дату виникнення у позивача права на відшкодування в порядку суброгації - 38,57 грн.

Доводи касаційної скарги зводяться, насамперед, до переоцінки доказів, встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, проте суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, зважаючи на встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки порушенням умов договору транспортного експедирування під час складання заявки, порушенням пункту 17.8 договору страхування щодо дотримання вимог до автомобільного транспортного засобу, який здійснює перевезення вантажу підвищеного ризику (в залежності від вартості вантажу) та порушенням з боку позивача, які стосуються порушення вимог пункту 17.8 договору страхування, спростовується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами щодо допущення порушень всіма учасниками перевезення, що, як правильно зазначено судом апеляційним господарським судом, не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов Договору експедирування.

Твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи допустив: порушення норм процесуального права (статей 73 74 76 77 80 91 277 Господарського процесуального кодексу України), неправильне застосування норм матеріального права (статей 929 932 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування», статті 14 Закону України «Про транспортне експедирування»), незастосування закону, що підлягав застосуванню, встановлення обставин справи на підставі недопустимих та неналежних доказів, які в оригіналах (та/або українською мовою) не були досліджені судом жодної інстанції, не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги ТОВ «ПТЛ Груп».

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «ПТЛ Груп» не спростувало наведених висновків попередньої судової інстанції та не довело неправильного застосування нею норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення зі справи.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «ПТЛ Груп» залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного господарського суду зі справи - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ «ПТЛ Груп», оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 зі справи № 910/1584/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПТЛ Груп» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова