ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15883/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 (Разіна Т.І., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) у справі № 910/15883/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Фізичної особи-підприємця Ямкового Артема Сергійовича до 1) Фізичної особи-підприємця Набедрика Олега Михайловича, 2) Київської міської ради про визнання недійсною угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець Ямковий Артем Сергійович (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Набедрика Олега Михайловича (далі - Відповідач-1), Київської міської ради (далі - Відповідач-2) про визнання недійсною угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2016 у справі №826/3951/16 встановлено, що рішення Київської міської ради №904/1768 від 23.07.2015 "Про поновлення Фізичній особі-підприємцю Набедрик О.М. договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного павільйону-комплексу на вул.Симиренка, 10Б у Святошинському районі м. Києва та внесення змін до нього" прийнято із порушенням визначеної законодавством процедури, визнано протиправним та скасовано, укладена на його підставі угода між Відповідачами про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 25.12.2015 відповідно до статті 215 ЦК України є недійсною з підстав недодержання в момент її вчинення сторонами вимог статті 203 ЦК України. Крім того, на земельних ділянках, які надані Відповідачу-1 у користування за оспорюваним правочином, знаходяться тимчасові споруди, які належать Позивачу на праві власності.

3. Відповідач-2 звернувся до суду з відзивом, в якому просив застосувати строки позовної давності.

Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

5. Рішення суду мотивовано тим, що Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав укладенням між Відповідачами оспорюваної угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок. Посилання Позивача на те, що на земельних ділянках, які надані Відповідачу-1 у користування за оспорюваним правочином, знаходяться тимчасові споруди, які належать Позивачу, не обґрунтовують та не доводять порушення/невизнання/оспорювання будь-яких прав останнього.

5.1. Суд зазначив про відсутність підстав для дослідження підстав позову, які зазначив Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив Відповідача-2, оскільки їх дослідження здійснюється судом після встановлення наявності порушених/оспорюваних/невизнаних прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а оскільки Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду (враховуючи предмет та підстави позову), підстави для дослідження вказаних обставин відсутні.

5.2. Щодо заяви Відповідача-2 про пропуск Позивачем строку позовної давності та застосування наслідків такого спливу, суд вказав, що відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи, при цьому, позовну давність та наслідки її спливу.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

7. Постанова суду мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що матеріалами справи доведено розташування на спірній земельній ділянці тимчасових споруд, які належать Позивачу на праві власності, і Позивач має всі необхідні документи, видані уповноваженим органом, для розміщення цих тимчасових споруд на відповідній земельній ділянці. Крім того, про наявність порушення/оспорення/невизнання прав Позивача Відповідачем-1 свідчить звернення Відповідача-1 з позовом до Позивача (справа №910/12151/19) про зобов`язання Позивача усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом демонтажу самочинно незаконно розміщених тимчасових споруд. Оскільки "заінтересована особа" може оскаржити будь-яку угоду, в якій вона вважає себе заінтересованою та припускає, що цим правочином порушені її права, а тому, зважаючи на зазначене в сукупності, Позивач є заінтересованою особою, а тому відсутні підстави вважати про не доведення Позивачем належними та допустимими доказами порушення його прав, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду.

7.1. Зважаючи на те, що рішення Відповідача-2 №904/1768 від 23.07.2015 "Про поновлення фізичній особі-підприємцю Набедрик О.М. договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного павільйону-комплексу на вул. Симиренка, 10-Б у Святошинському районі м. Києва та внесення змін до нього" визнано протиправним та скасовано Окружним адміністративним судом м. Києва, тому спірна угода про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, яка укладена на виконання зазначеного рішення Відповідача-2, є недійсною відповідно до статті 215 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-2

8. Відповідач-2 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, статтю 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №905/1552/16.

10. Судом апеляційної інстанції під час здійснення перегляду рішення суду першої інстанції не надано оцінки заяві Відповідача-2 про застосування строків позовної давності, чим порушено статтю 236 ГПК України.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

11. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення з тих підстав, що рішення Відповідача-2, на підставі якого укладено спірну додаткову угоду, скасовано в судовому порядку, а тому додаткова угода підлягає визнанню недійсною. Крім того, на спірній земельній ділянці розташовані тимчасові споруди Позивача, які є його власністю. Щодо позовної давності, то Позивач з 28.11.2016 (дата набрання чинності судовим рішенням, яким скасовано рішення Відповідача-2 №904/1768) мав право звертатися до суду за захистом свого порушеного інтересу шляхом пред`явлення позову про визнання спірної угоди недійсною і, оскільки позов поданий 11.11.2019, тому строк позовної давності не пропущений.

Позиція Відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу

12. Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

13. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення про задоволення позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

15. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

16. У поданій касаційній скарзі Відповідач-2, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №905/1552/16.

17. В постанові у справі №905/1552/16, висновком у якій скаржником обґрунтовано наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд, здійснював касаційний перегляд справи, предметом спору в якій є визнання недійсним рішення міськради "Про надання дозволу на розміщення нового торгового об`єкту на території міста Волноваха", визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту, зобов`язання звільнити та повернути до земель міськради земельну ділянку.

17.1. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що в обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що спірне рішення міськради прийнято з порушенням вимог статей 401 ЦК України та 98 ЗК України, оскільки сторони, уклавши договір про встановлення земельного сервітуту, оформили відносини з оренди земельної ділянки, а тому рішення ради та договір про встановлення сервітуту підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка підлягає звільненню та поверненню до земель міськради.

17.2. Також, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за змістом статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з урахуванням положень Законів України "Про благоустрій населених пунктів" і "Про місцеве самоврядування в Україні" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення, а також наявність належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утримання об`єкта благоустрою є підставою для встановлення такої тимчасової споруди.

17.3. Тобто, спір у справі стосується права користування земельною ділянкою, на якій розміщені тимчасові споруди.

18. У даній справі №910/15883/19, в якій скаржником подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій встановили, що предметом позовних вимог є визнання недійсною угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок. Суди врахували, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на скасування в судовому порядку рішення Відповідача-2, яким поновлено договір оренди земельних ділянок та на підставі якого передано Відповідачу-1 земельні ділянки в оренду (укладено спірну угоду), а також на те, що на спірній земельній ділянці розміщені тимчасові споруди Позивача. Оскільки рішення Відповідача-2, на підставі якого укладено спірну додаткову угоду, визнано в судовому порядку (справа №826/3951/16) протиправним та скасовано, тому укладена на його підставі спірна угода відповідно до статті 215 ЦК України є недійсною з підстав недодержання в момент її вчинення сторонами вимог статті 203 ЦК України. Тобто, спір у справі стосується права користування земельною ділянкою, на якій розміщені тимчасові споруди.

19. Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав укладенням між Відповідачами оспорюваної угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок. Посилання Позивача на те, що на земельних ділянках, які надані Відповідачу-1 у користування за оспорюваним правочином, знаходяться тимчасові споруди, які належать Позивачу, не обґрунтовують та не доводять порушення/невизнання/оспорювання будь-яких прав останнього.

20. Здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками суду та зазначив, що матеріалами справи доведено розташування на спірній земельній ділянці тимчасових споруд, які належать Позивачу на праві власності, і Позивач має всі необхідні документи, видані уповноваженим органом, для розміщення цих тимчасових споруд на відповідній земельній ділянці.

20.1. В обґрунтування наведеного суд апеляційної інстанції зазначив, що на підставі спірної угоди Відповідачу-1 передано земельні ділянки, місце розташування яких вул. Симиренка, 10-Б в Святошинському районі міста Києва; розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:318:0043 - 0,0043 га; розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:318:0045 - 0,0232 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного павільону-комплексу.

20.2. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що на земельних ділянках площами 0,0043 га та 0,0232 га (кадастрові номери 8000000000:75:318:0043 та 8000000000:75:318:0045) по вул.Симиренка, 10-Б розташоване майно (тимчасові споруди), яке належить Позивачу і таке майно розміщене у 2009 році з дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації.

Тимчасові споруди з 2009 року розміщені на вільній земельній ділянці з повним пакетом необхідних дозвільних документів, а саме на підставі договорів щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою та інформаційних талонів і внесені в комплексну схему розміщення тимчасових споруд м. Києва.

Крім того, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в Порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Як встановив суд апеляційної інстанції, для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, згідно зі статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 (далі - Порядок), не передбачено рішення про надання земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки чи договору суперфіцію, оскільки в даному випадку не йдеться про забудову земельної ділянки.

21. Крім того, наявність порушення/оспорення/невизнання прав Позивача Відповідачем-1, як встановив суд другої інстанції, свідчить звернення Відповідача-1 з позовом до Позивача (справа №910/12151/19) про зобов`язання Позивача усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом демонтажу самочинно незаконно розміщених тимчасових споруд. Оскільки "заінтересована особа" може оскаржити будь-яку угоду, в якій вона вважає себе заінтересованою та припускає, що цим правочином порушені її права, а тому, зважаючи на зазначене в сукупності, Позивач є заінтересованою особою, відсутні підстави вважати про не доведення Позивачем належними та допустимими доказами порушення його прав, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду.

22. Апеляційний господарський суд, окрім наведеного вище, також врахував, що, оскільки рішення Відповідача-2 №904/1768 від 23.07.2015 "Про поновлення фізичній особі-підприємцю Набедрик О.М. договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного павільйону-комплексу на вул. Симиренка, 10-Б у Святошинському районі м.Києва та внесення змін до нього" визнано протиправним та скасовано Окружним адміністративним судом м.Києва, тому спірна угода про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, яка укладена на виконання зазначеного рішення Відповідача-2, є недійсною відповідно до статті 215 ЦК України.

23. Водночас, встановивши наявність у Позивача договорів щодо пайової участі в утримання об`єктів благоустрою та інформаційних талонів, що, на думку суду другої інстанції, свідчить про достатність підстав для розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці, слід було врахувати, що частиною 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" установлено, що розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

23.1. На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом №244 від 21.10.2011 затвердило зазначений вище Порядок і механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється вказаним Порядком.

23.2. За змістом цього Порядку замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (пункт 2.2); підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункти 2.1, 2.7); паспорт прив`язки тимчасової споруди це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою території (пункт 1.4).

Відповідно до пунктів 2.10., 2.12., 2.24., 2.25 Порядку паспорт прив`язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника тимчасової споруди, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних тимчасових споруд). Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди є вичерпним.

23.3. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.

23.4. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у справі №905/1552/16.

24. Отже, окрім наявності належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, підставою для встановлення тимчасової споруди, відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку, є також паспорт прив`язки тимчасової споруди.

24.1. Крім того, згідно з пунктом 2.17 Порядку паспорт прив`язки тимчасової споруди видається на обмежений строк.

24.2. Однак, суд апеляційної інстанції не надав оцінки вказаним нормам права та не дослідив зібрані у справі докази щодо наявності у Позивача всіх необхідних документів у відповідності до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку для встановлення на спірній земельній ділянці тимчасових споруд (з урахуванням адреси земельної ділянки, визначеної в оспорюваній угоді, адреси розміщення тимчасових споруд, придбаних Позивачем за договором купівлі-продажу від 06.09.2011, строку, на який Позивач має право на розміщення тимчасових споруд), залишивши поза увагою відповідні доводи Відповідача-2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а тому дійшов передчасного висновку, що договори щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою та інформаційні талони є вичерпним переліком документів, які необхідні для розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці.

25. Крім того, звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач-2 послався на те, що судом апеляційної інстанції під час здійснення перегляду рішення суду першої інстанції не надано оцінки заяві Відповідача-2 про застосування строків позовної давності, чим порушено статтю 236 ГПК України (пункт 10 постанови).

26. Так, Відповідачем-2 в суді першої інстанції заявлено про застосування строків позовної давності (а.с. 59-66, т.с.1).

27. Відповідно до положень статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

28. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції щодо заяви Відповідача-2 про пропуск Позивачем строку позовної давності та застосування наслідків такого спливу вказав, що відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи, при цьому, позовну давність та наслідки її спливу.

29. Апеляційний господарський суд, як вже зазначалося вище, дійшов протилежного висновку щодо суті спору, ніж суд першої інстанції, та скасував рішення і прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив частково.

29.1. При цьому, дійшовши висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та, відповідно, не надав оцінки заяві Відповідача-2 про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

30. Отже, у порушення вимог статей 86 236 237 282 ГПК України, суд апеляційної інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не дослідив зібрані у справі докази щодо строку позовної давності та не встановив всі фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема, не перевірив доводи Відповідача-2 щодо спливу позовної давності.

31. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що апеляційним господарським судом під час апеляційного перегляду справи, допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судом не досліджено всі зібрані у справі докази на підтвердження права Позивача на розміщення на спірних земельних ділянках тимчасових споруд, а також щодо спливу позовної давності для звернення Позивача до суду з даним позовом, про що було заявлено Відповідачем-2 в суді першої інстанції. З огляду на вказане, доводи касаційної скарги визнаються судом обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. В силу приписів статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

33. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не здійснив перегляд рішення місцевого господарського суду в частині дослідження доказів та надання їм оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), враховуючи повноваження касаційної інстанції, визначені статтею 310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга Відповідача-2 підлягає частковому задоволенню.

34. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти законне рішення.

Щодо судових витрат

35. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 910/15883/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.