ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16143/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 (суддя Сівакова В.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 (головуючий суддя - Іоннікова І.А.. судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення 200 000,00 грн,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс" (далі - відповідач) про стягнення 200 000,00 грн частини простроченої заборгованості за договором кредитної лінії № 28-10-14 від 28.07.2017.

1.2. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору кредитної лінії № 28-10-14 від 28.07.2017 позивачем було надано кредит в розмірі 21 739 859,44 грн, з терміном повернення до 27.07.2017. Проте відповідачем не було здійснено жодного платежу на погашення основного боргу за кредитним договором, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість. Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 46-рш від 02.06.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 913 від 03.06.2016 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку". З 12.01.2018 делеговано повноваження ліквідатора банку Славкіній М.А. З метою здійснення повноважень щодо повернення заборгованості позичальників перед банком позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з відповідача частину простроченої заборгованості за договором кредитної лінії № 28-10-14 від 28.07.2017 у розмірі 200.000,00 грн.

1.3. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа), яка була залучена до участі у справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018, до суду подано пояснення, в яких третя особа просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

1.4. Відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні. При цьому, вказував, що позивач в позові не зазначив, що додатково до договору кредитної лінії № 28-10-14 від 28.07.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір про факторингове обслуговування № 8/5 від 28.07.2014, на який є посилання в п.п. 7.20-7.21 кредитного договору. Відповідно до договору факторингу позивач зобов`язується відступити, а відповідач придбати відповідно до умов договору факторингу право грошової вимоги до боржників позивача, зазначених у реєстрі боржників, сплати основної суми боргу, процентів, комісій за користування кредитом, штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань за ним, право на отримання яких належить позивачу на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до кредитних договорів без переходу до відповідача права нарахування відсотків за кредитними договорами у майбутньому. Плата за надану відповідачем суму фінансування згідно договору факторингу за період з 06.04.2016 по 03.01.2019 становить 10 742 335, 21 грн. Сума ліміту фінансування за договором факторингу становить 21 739 859, 44 грн, що дорівнює простроченій заборгованості за кредитним договором. Позивач з дати запровадження тимчасової адміністрації не виконує свої зобов`язання щодо щомісячного (в передостанній банківський день поточного місяця) перерахування відповідачу плати за надану відповідачем суму фінансування, кошти з якої мали бути використані в якості погашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, невиконання позивачем зобов`язань по договору факторингу є наслідком неможливості виконання відповідачем кредитного договору. Відповідач неодноразово звертався до позивача з метою врегулювання даної ситуації з пропозиціями щодо задоволення вимог за рахунок предмету застави, яке є забезпеченням виконання зобов`язань по кредитному договору, проте відповіді не було отримано. Крім цього, зазначає, що банком не надано ні оригіналу кредитного договору, ні доказів отримання відповідачем коштів за цим договором, а також не доведено, що копія цього кредитного договору, яка була надана до суду разом з позовом виготовлена з оригіналу.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/16143/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Купер Прайс" на користь ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни 200 000, 00 грн. заборгованості (основного боргу, тіла кредиту) за договором кредитної лінії № 28-10-14 від 28.07.2014, 3 000,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 02.12.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі № 910/16143/18.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 у справі № 910/16143/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

3.4. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.5. Ухвалою Касаційного господарського суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/16143/18. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 08.01.2020, зупинив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/16143/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку

3.6. 15.01.2020 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) третьою особою до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 17.01.2020.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі відповідач просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що рішення прийнято внаслідок грубого порушення норм процесуального права, а саме ТОВ «Купер Прайс» не було повідомлено належним чином про призначення судового засідання на 09.04.2019, чим порушено ст. 120 ГПК України, а відтак позбавлено можливості належним чином реалізувати права (дослідження доказів, участь у дебатах тощо) та захистити свої інтереси; судом не перевірено повноваження представника ПАТ «КБ «Хрещатик» на представництво інтересів у судовому засіданні.

Разом з цим скаржник зазначає, що оскаржувану постанову винесено внаслідок неповного з`ясування обставин справи, а саме того, що Банком не надано належних та допустимих доказів перерахування коштів на користь ТОВ «Купер Прайс», а суд не прийняв це до уваги та не задовольнив клопотання про витребування доказів у позивача, у Банку існували грошові зобов`язання перед ТОВ «Купер Прайс», виконання яких виключає виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, при цьому зазначає, що отримала ухвалу суду від 19.12.2019 лише 08.01.2020.

Оскільки отримання третьою особою ухвали суду від 19.12.2019 лише 08.01.2020 підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, враховуючи приписи статті 119 ГПК України, суд приймає до уваги поданий відзив.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 28.07.2014 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Хрещатик» (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» (позичальник, відповідач) було укладено договір кредитної лінії № 278-10-14 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 21 739 859,44 грн (далі - кредит) терміном повернення 27.07.2017.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити Банку проценти за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути Банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

Згідно з п.2.3 кредитного договору видача кредиту здійснюється при виконанні умов, зазначених у п. 2.1 і п. 2.2 цього договору, в наступному порядку:

2.3.1 шляхом оплати платіжних документів із позичкового рахунку позичальника № НОМЕР_1 , МФО 300670, відкритого в ПАТ «КБ «Хрещатик» або шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 ;

2.3.2 в подальшому Банк виконує доручення позичальника про перерахування коштів відповідно до договорів для виконання яких надається кредит.

Згідно з п. 7.2 кредитного договору позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне повернення кредиту відповідно до обумовлених цим договором строків.

В подальшому сторонами укладено ряд додаткових договорів до кредитного договору, а саме № 1 від 01.09.2014, № 2 від 26.12.2014, № 3 від 28.01.2015, № 4 від 24.02.2015, № 5 від 13.07.2015, № 6 від 20.08.2015, № 7 від 30.12.2015.

Так додатковим договором № 5 від 13.07.2015 внесені зміни до п. 4.4. кредитного договору та визначено, що погашення кредиту здійснюється позичальником на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «КБ «Хрещатик», МФО 300670 в термін по 27.07.2017 відповідно до наступного графіку:

31.05.2016 - 21 700 000,00 грн,

27.07.2017 - 39 859,44 грн.

5.2. Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 46-рш від 02.06.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Хрещатик», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 913 від 03.06.2016 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Хрещатик» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 по 05.06.2018 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Костенко І.І.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 71 від 11.01.2018 відкликано повноваження ліквідатора Костенко І.І. та призначено уповноваженою особою на ліквідацію Славкіну М.А.

5.3. Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором по сплаті кредиту та процентів, проте, у зв`язку із недостатністю у позивача коштів для сплати судового збору, позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача 200 000,00 грн боргу за кредитом.

5.4. Судами встановлено, що позивачем було виконано свої зобов`язання за кредитним договором щодо видачі кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 31.07.2014 на суму 21 739 859,44 грн.

Однак позичальник взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки не виконав та заборгованість позичальника перед позивачем становить 21 739 859,44 грн заборгованості за кредитом та відповідно 9 980 213,09 грн прострочених процентів за кредитом.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позичальник своїх зобов`язань щодо належного виконання умов кредитного договору не виконав, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, заявлена до стягнення заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 200 000,00 грн документально доведена.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

7.3. Судами на підставі власної оцінки наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем було виконано свої зобов`язання за кредитним договором щодо видачі кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 31.07.2014 на суму 21 739 859,44 грн., однак позичальник взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки не виконав, внаслідок чого заборгованість позичальника перед позивачем становить 21 739 859,44 грн заборгованості за кредитом та відповідно 9 980 213,09 грн прострочених процентів за кредитом.

7.4. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

7.5. Апеляційним судом надавалась оцінка аргументам відповідача, що є тотожними аргументам, викладеним ним же в касаційній скарзі, та вони були вмотивовано відхилені.

7.6. Так посилання скаржника на те, що у банку існували грошові зобов`язання перед ТОВ «Купер Прайс» (зобов`язання за договором факторингу № 8/5 від 28.07.2014), виконання яких виключає виконання зобов`язань за договором кредитної лінії, підставно відхилені обома судовими інстанціями, оскільки саме невиконання позивачем зобов`язань за договором факторингу не є підставою для невиконання відповідачем кредитного договору та не спростовують наявність заборгованості за кредитним договором.

Разом з цим слід зазначити, що вимоги майнового характеру до банку, який перебуває у ліквідаційній процедурі, можуть бути реалізовані виключно в межах процедури та черговості, визначеними спеціальними нормами права - Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому не можуть слугувати підставою для невиконання відповідачем своїх обов`язків за кредитним договором.

7.7. Посилання відповідача на те, що банком не надано належних та допустимих доказів перерахування коштів на користь ТОВ «Купер Прайс» відхилені судами через те, що в матеріалах справи наявна копія меморіального ордеру №1 від 31.07.2014 про перерахування коштів на користь ТОВ «Купер Прайс» в розмірі 21 739 859,44 грн.

7.8. При цьому суд касаційної інстанції приймає до уваги, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/5949/19, за приписами частини 3 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частин 1, 2 статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №254 від 18.06.2003, яке було чинним станом на дату отримання відповідачем кредитних коштів (далі за текстом - Положення), операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пунктів 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. Зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з пунктами 5.6., 5.8 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на викладене, суд зазначає про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 910/1580/18 та від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18.

Відповідно до пункту 5.5. Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.

7.9. Судами у даній справі, що переглядається, оцінено надані позивачем в обґрунтування своїх вимог копії виписок за особовим рахунком відповідача, меморіального ордеру, та визнано, що вимоги позивача підтверджені документально, що спростовує посилання відповідача на те, що апеляційний суд безпідставно не прийняв до уваги та не задовольнив клопотання про витребування доказів у позивача.

7.10. Доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в цій частині касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги в цій частині необґрунтованими.

7.11. Щодо посилання відповідача на неналежне його повідомлення судом першої інстанції про дату та час судового засідання 09.04.2019, чим, за його доводами, порушено ст. 120 ГПК України, а відтак позбавлено можливості належним чином реалізувати права (дослідження доказів, участь у дебатах тощо) та захистити свої інтереси, то такі також визнаються судом касаційної інстанції необґрунтованими, оскільки, як вірно встановлено апеляційним судом, відповідач 08.04.2019 отримав ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019, якою поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0103049653100 про вручення поштового відправлення.

При цьому відповідачу місцевим судом було надано процесуальну можливість для реалізації власних прав і відповідач повністю користувався нею при розгляді даного спору у суді першої інстанції.

Так ним подано до місцевого суду:

- 08.01.2019 відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив;

- 08.01.2019 клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке було задоволено ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019;

- 14.02.2019 клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, це право реалізовано відповідачем 15.02.2019;

- 05.03.2019 подано клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Конверсія» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Експоран Стрім», та усне клопотання про поновлення строку на подання цього клопотання, яке було відхилене через відсутність підстав для залучення останніх до участі у справі третіми особами;

- 05.03.2019 подано клопотання про витребування у позивача доказів разом у усним клопотанням про поновлення строку на його подання, однак причини такого пропуску не визнані судом поважними, а тому це клопотання залишено судом без розгляду;

- 12.03.2019 до суду подано заяву про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/16143/18 та клопотання про розгляд заяви про відвід судді без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 зупинено провадження у справі № 910/16143/18 до вирішення питання про відвід судді Сівакової В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» про відвід судді Сівакової В.В. у справі № 910/16143/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 провадження у справі №910/16143/18 поновлено та призначено до судового розгляду на 09.04.2019.

Відповідач в судове засідання 09.04.2019 не з`явився, однак належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0103049653100 про вручення ухвали суду від 01.04.2019.

Також касаційний суд приймає до уваги, що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.04.2019, тому, відповідач, як зацікавлена особа, не був позбавлений можливості отримувати інформацію про стадії розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, у тому числі, і про прийняття місцевим господарським судом вищевказаної ухвали по справі.

7.12. Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не перевірено повноваження представника ПАТ «КБ «Хрещатик» на представництво інтересів у судовому засіданні, то як вірно оцінено цей довід апеляційним судом, такий є безпідставним, оскільки в матеріалах справи при розгляді судом першої інстанції була наявна довіреність №395 від 28.03.2019 на уповноваження Лозинської Ольги Леонідівни представляти інтереси ПАТ «КБ «Хрещатик» в місцевих судах (в тому числі місцевих загальних судах, місцевих господарських судах, місцевих адміністративних судах) з усіма повноваженнями учасників процесу.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 911/2666/15 було зроблено такий правовий висновок.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно із частинами першою та другою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З огляду на наведене і на ту обставину, що на момент звернення особи до суду від імені банку відомості про нього як уповноваженого представника позивача містились у Єдиному державному реєстрі, а значить, були достовірними для суду. Відповідно суд і будь-які інші треті особи не знали і не могли знати про те, що особа на момент звернення до суду від імені банку не мав таких повноважень з представництва банку.

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (стаття 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час ухвалення рішення адміністративним судом про скасування спірних постанов НБУ та рішень Фонду, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З урахуванням наведеного вище Велика Палата Верховного Суду вважає, що визнання протиправним та скасування судом у цілому чи окремих положень постанов НБУ та рішень Фонду, в тому числі якими особу наділено повноваженнями щодо представництва банку, не є безумовною підставою для залишення позову, підписаного такою особою як представником банку, без розгляду.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс" необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

8.4. Відповідно до ч.3 ст. 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 19.12.2019 зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/16143/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/16143/18 підлягає поновленню.

Керуючись статтями ч.13 ст.8 129 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/16143/18 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/16143/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський