№ 910/16564/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/16564/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" (далі - ТОВ "Енерджі Рей", позивач) - Левковської К.Ю. (адвокатка),

відповідача - Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач, скаржник) - Онищенко О.А. (адвокатка),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія, третя особа - 1) - не з`явився,

2. Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", третя особа - 2) - не з`явився;

3. Кабінету Міністрів України (далі та/або - третя особа - 3) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Гарантований покупець"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 (головуючий - суддя Полякова К.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 (головуючий - суддя Ходаківська І.П., судді: Владимеренко С.В., Демидова А.М.)

у справі №910/16564/21

за позовом ТОВ "Енерджі Рей"

до ДП "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Комісія;

2. ПрАТ "НЕК "Укренерго";

3. Кабінет Міністрів України

про стягнення 4 433 466,39 грн.

ВСТУП

На розгляд суду поставлено питання обґрунтованості/необґрунтованості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Енерджі Рей" звернулося до суду з позовною заявою до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 4 433 466, 39 грн заборгованості.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати за продану електроенергію за період з січня по червень 2021 року.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою суду від 19.05.2022 провадження у справі № 910/16564/21 у частині позовних вимог про стягнення 2 081 638,50 грн закрито (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.05.2022).

2..1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 позовні вимоги ТОВ "Енерджі Рей" задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Енерджі Рей» 2 351 827, 89 грн основного боргу. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.05.2022).

2.1.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 заяву ТОВ "Енерджі Рей" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16564/21 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Енерджі Рей» 11 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/16564/21 в частині стягнення 2 351 827, 90 грн основного боргу за поставлену електричну енергію та закрито провадження у справі у цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/16564/21 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/16564/21 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДП «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №910/16564/21 (в частині перегляду зазначеного додаткового рішення суду), ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

3.1.1. Поряд з цим, скаржник просив суд у разі ж, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення заяви позивача, зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 1 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ДП «Гарантований покупець» із посиланням на з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №927/201/20, від 24.06.2021 у справі №922/902/19, від 23.12.2020 у справі №903/664/19, від 11.06.2018 у справі №923/567/17, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18. При цьому скаржник посилається на застосування норм статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ "Енерджі Рей" 02.12.2022 через «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відзивів на касаційну скаргу до Суду не надходило.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ТОВ «Енерджі Рей» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "КД-ГРУП" (далі - Адвокатське об`єднання) 09.09.2021 укладено договір № 09/09-1 про надання правничої допомоги (далі - Договір), відповідно до якого Адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати клієнту правову допомогу, передбачену пунктом 1.1 даного Договору, а клієнт - надати всю інформацію та документи, що необхідні для надання Адвокатським об`єднанням послуг належним чином та оплатити вартість послуг за цим договором.

6.1.1. Згідно з пунктом 1.2 Договору на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається Акт прийому-передачі наданих послуг.

6.1.2. Відповідно до пункту 4.1 Договору орієнтовна вартість послуг, передбачених пунктом 1.1 цього Договору складає 65 000, 00 грн.

6.1.3. За послуги, передбачені пунктом 1.1 Договору, клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню грошові кошти в якості передоплати в розмірі 60 000, 00 грн протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту підписання сторонами даного Договору (пункт 4.2 Договору).

6.1.4. Відповідно до пункту 4.3 Договору передбачено, що остаточна вартість послуг, передбачених цим договором, буде встановлюватись виходячи з вартості кожної окремої послуги, зазначеної в Угоді про встановлення вартості послуг, що є невід`ємною частиною договору та сплачується клієнтом Адвокатському об`єднанню на підставі складеного сторонами акту прийому-передачі наданих послуг протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати прийняття судом рішення по справі.

6.1.5. Згідно з пунктом 7.3 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

6.2. До вказаного договору сторонами укладено Угоду від 09.09.2021 № 09/09-1 про встановлення вартості послуг.

6.3. Між сторонами Договору підписано Акт прийому-передачі наданих послуг від 19.05.2022 № 1, відповідно до якого виконавець надав позивачу наступні послуги з правничої допомоги:

? усна юридична консультація - 3 000 грн;

? збір доказів, юридичний аналіз документів - 6 000 грн;

? аналіз судової практики по аналогічним справам - 2 000 грн;

? розробка стратегії захисту прав та інтересів клієнта на підставі проаналізованих документів, судової практики та чинного законодавства - 5 000 грн;

? підготовка, складання та подання позовної заяви - 20 000 грн;

? контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи - 3 000 грн;

? представництво інтересів клієнта у суді - 20 000 грн;

? складання та подання до суду письмових пояснень - 3 000 грн;

? складання та направлення до суду супровідного листа із доказами направлення позовної заяви залученій судом третій особі - 1 000 грн;

? складання та подання клопотання до суду про відшкодування витрат на правничу допомогу - 2 000 грн.

6.3.1. Загальна вартість послуг - 65 000,00 грн.

6.4. Сума передоплати у розмірі 60 000,00 грн сплачена ТОВ "Енерджі Рей" у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 14.09.2021 № 654.

6.5. При ухваленні оскаржуваних судових рішень в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суди виходили з такого:

? проаналізувавши підписаний між ТОВ "Енерджі Рей" та Адвокатським об`єднанням Акт прийому-передачі наданих послуг від 19.05.2022 № 1, господарські суди дійшли висновку, що позивачем завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката;

? в частині надання адвокатом послуг на суму 3 000 грн (1,5 год) за усну юридичну консультацію, на суму 6 000 грн (2 год) за збір доказів, юридичний аналіз документів, на суму 2 000 грн (1 год) за аналіз судової практики по аналогічним справам, на суму 3 000 грн (протягом всього часу ведення справи) за контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи, на суму 1 000 грн (0,5 год) за складання та направлення до суду супровідного листа із доказами направлення позовної заяви залученій судом третій особі, на суму 2 000 грн (1 год) за складання та подання клопотання до суду про відшкодування витрат на правничу допомогу, суди визнали такий розмір витрат необґрунтовано завищеним, неспівмірним зі складністю справи та таким, що не відповідає критерію розумності, у зв`язку з чим у відшкодуванні даних витрат слід відмовити;

? витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку;

? щодо витрат у сумі 20 000 грн (5 год) за підготовку, складання та подання позовної заяви, у сумі 20 000 грн (незалежно від кількості судових засідань) за представництво інтересів клієнта у суді, у сумі 3 000 грн (1,5 год) за складання та подання до суду письмових пояснень, господарські суди дійшли висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає задоволенню, становить 11 000 грн, оскільки цей розмір судових витрат є співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому судами враховано, що позов задоволено частково внаслідок закриття провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з добровільним погашенням заборгованості відповідачем.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №910/16564/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі №910/16564/21 за касаційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і роцесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Так, предметом касаційного оскарження є додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №910/16564/21 в частині стягнення 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8.5.1. Рішення суду першої інстанції, а також в іншій частині додаткове рішення та постанова апеляційної інстанції (див. розділ 2 даної постанови) жодною зі сторін не оскаржується, у зв`язку з чим в цій частині судові акти не переглядаються Верховним Судом.

8.6. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

8.7. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

8.8. Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

8.9. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

8.10. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

8.11. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.12. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

8.13. Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

8.14. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.15. Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.16. Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.17. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.18. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.19. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.20. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

8.21. Частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.22. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

8.23. Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

8.23.1. У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

8.23.2. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.24. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

8.25. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

8.26. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

8.27. Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

8.27.1. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

8.28. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

8.29. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

8.30. Такі критерії, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність, розумність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України.

8.31. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

8.32. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

8.33. Так, господарські суди під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів, а також пояснень ДП «Гарантований покупець» про завищення позивачем вартості понесених витрат, керуючись критеріями, що визначенічастинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України, дійшли висновку про часткову обґрунтованість заявлених витрат на професійну правову допомогу, а саме у розмірі 11 000 грн.

8.34. З матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Енерджі Рей" про розподіл витрат на професійну правову допомогу.

8.34.1. Верховний Суд враховує, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 та частині 5 статті 129 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

8.35. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг правничої допомоги зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.36. Під час касаційного провадження у даній справі Верховний Суд не виявив судами попередніх інстанцій порушень приписів статте 126 129 ГПК України, неправильного застосування ними норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних судових рішень.

8.37. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування господарськими судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених ним постановах Верховного Суду, колегія суддів відзначає таке.

8.38. Стосовно визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.38.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.38.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.38.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.39. Так, у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 Верховний Суд (на яку посилається скаржник) з`ясував, що суди попередніх інстанцій здійснили розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) без урахування заперечень відповідача, з якого такі витрати мали бути стягнені, а тому розмір відповідних витрат не був зменшений. При цьому суд вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

8.39.1. У додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18 (на які посилається скаржник) Верховний Суд під час здійснення розподілу витрат на надання правової (професійної правничої) допомоги у суді касаційної інстанції прийшов до висновку про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому Верховний Суд застосовуючи зазначені принципи, зменшує розмір витрат сторони у справі на професійну правничу допомогу на 50% та 70% відповідно від попередньо заявленої суми.

8.39.2. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18 та від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, де Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій про необхідність врахування клопотання іншого учасника справи про зменшення розміру витрат на правову (професійну правничу) допомогу (справа) №922/928/18), наданий адвокатом обсяг послуг в суді, затрачений ним час на надання таких послуг, у зв`язку з чим заявлена сума адвокатських витрат є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи у суді апеляційної інстанції, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді, у зв`язку з чим така сума має бути зменшена.

8.39.3. У додатковій постанові від 11.06.2018 у справі №923/567/17 та постановах від 24.06.2021 у справі №922/902/19, від 10.06.2021 у справі №927/201/20 Верховний Суд також вказав на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням прави для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.40. Разом з тим, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката врахували як доводи ДП "Гарантований покупець" щодо завищення позивачем вартості понесених витрат на професійну правничу допомогу, так і принципи співмірності, пропорційності, обґрунтованості, розумності.

8.41. З огляду на зміст оскаржуваного додаткового рішення суду та постанови суду апеляційної інстанції в оспорюваній частині, Верховний Суд дійшов висновку про те, що господарські суди в повній мірі застосували принципи, наведені в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №927/201/20; від 24.06.2021 у справі №922/902/19; від 11.06.2018 у справі №923/567/17; від 24.10.2019 у справі №905/1795/18; від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

8.41.1. Відтак, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №927/201/20; від 24.06.2021 у справі №922/902/19; від 11.06.2018 у справі №923/567/17; від 24.10.2019 у справі №905/1795/18; від 20.05.2019 у справі №916/2102/17; від 25.06.2019 у справі №909/371/18; від 05.06.2019 у справі №922/928/18; від 30.07.2019 у справі №911/739/15; від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

8.42. Адже, застосування господарськими судами норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судом положень статей 126 129 ГПК України у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості, співмірності, розумності, пропорційності відповідних витрат до предмету, підстав, ціни позову, складності справи та виконаних робіт, об`ємом часу, витраченого адвокатом тощо.

8.42.1. У свою чергу, Верховний Суд враховує. що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

8.42.2. Таким чином, вбачається, що в зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваною додатковим рішенням (залишеним без змін постановою апеляційної інстанції) не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126 129 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а лише наголошується на необхідності суду в кожному конкретному випадку виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

8.43. Водночас Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 903/664/19, оскільки цю справу по суті спору передано на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального закону (суд не дослідив належним чином докази з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу за відповідною заявою відповідача).

8.44. Щодо доводів касаційної скарги про зменшення розміру компенсації витрат на рофесійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 1 грн Верховний Суд відзначає таке.

8.44.1. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

8.44.2. Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

8.44.3. З огляду на вищевикладене, ураховуючи приписи статтей 126 129 ГПК України, а також обставини щодо зменшення судами попередніх інстанцій таких витрат більш як на 80 %, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника про зменшення розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 1 грн. При цьому колегія суддів ураховує принципи господарського судочинства щодо змагальності, диспозитивності та рівності сторін у справі перед законом і судом.

8.45. Отже, доводи касаційної скарги переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.

8.46. У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.47. Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів констатує, що в межах усіх доводів касаційної скарги і зазначених скаржником підстав касаційного оскарження, а також з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, оцінила аргументи касаційної скарги щодо підтвердження наявноїдоказової бази у даній справі, однак зазначає, що не наділена повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.48. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки не знайшли свого підтвердження доводи скаржника, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить цим висновкам, на які посилається скаржник, у свою чергу оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

8.49. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.50. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.51. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.52. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8.53. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати.

10.1. Судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №910/16564/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос